Рішення

від 03.03.2022 по справі 167/1005/21

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/1005/21

Номер провадження 2/167/65/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2022 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Артюха В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясенівського ліцею Доросинівської сільської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Ясенівського ліцею Доросинівської сільської ради Луцького району Волинської області (далі Ясенівський ліцей)

(з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 18 лютого 2022 року) про: 1) визнання незаконним та скасування наказу директора Ясенівського ліцею від 19 листопада 2021 року № 77-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » (далі наказ № 77-к); 2) поновлення на роботі; 3) стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи.

Позов обгрунтовується тим, що ОСОБА_1 працює у Ясенівському ліцеї на посаді кухонного робітника. У листопаді 2021 року позивач зіштовхнулася з грубим порушенням права на працю, оскільки за місцем роботи в неї почали вимагати медичну інформацію щодо вакцинації, а пізніше на підставі наказу № 77-к відсторонено від роботи з підстав відсутності щеплення проти «Covid-19».Вважає цейнаказ таким,що підлягаєскасуванню,оскільки такещеплення не включено до переліку обов`язкових щеплень, а тому відсторонення працівника на підставі ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним. Вказана підстава відсторонення не передбачена трудовим договором та посадовою інструкцією. Також звертає увагу на тому, що звільнення працівника з цієї підстави не є заходом дисциплінарного стягнення, а відмова працівника від незаконної вакцинації не може вважатися порушенням трудової дисципліни. Посилаючись на Загальну декларацію прав людини, Європейську соціальну хартію, ст. 43 Конституції України, статті 2, 147 КЗпП вказує про порушення її права на працю.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Згідно із ухвалою суду від 28 грудня 2021 року відкрито провадження в цій справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги за викладених у позові підстав, давали пояснення близькі за змістом до його обгрунтувань. Крім цього, позивач ОСОБА_1 зазначила про свідому відмову від щеплення проти «Covid-19», оскільки не довіряє існуючим вакцинам проти такої хвороби. Про необхідність вакцинуватися була неодноразово повідомлена керівником Ясенівського ліцею, зокрема й в письмовій формі. Також була обізнана, що в іншому випадку вона буде відсторонена від роботи. Представник позивача ОСОБА_2 зазначив суду, що вимога про щеплення проти «Covid-19» є незаконною з огляду на те, що це щеплення не включено до переліку обов`язкових згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». За отриманням відомостей щодо абсолютних протипоказаньдо проведеннящеплення позивач не зверталася.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог. Зазначила, що позивач завчасно повідомлена, зокрема й в письмовій формі 3 листопада 2021 року, про відсторонення від роботи у разі ненадання документа, що підтверджуватиме щеплення проти «Covid-19» або ж довідки про абсолютні протипоказання. В свою чергу оспорюваний наказ видано 19 листопада 2021 року, а ОСОБА_1 фактично відсторонено від роботи 22 листопада 2021 року. Тобто в позивача було достатньо часу виконати вимоги, викладені у повідомленні. Відсторонення відбувалося відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, зокрема ст. 46 КЗпП, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, постанови КМУ № 1236. Вважає, що в даному випадку інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави у питанні безпеки життя і здоров`я її громадян. Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення не є дисциплінарним стягненням. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов таких висновків

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У копії витягу з наказу директора Ясенівського ліцею від 13 серпня 2021 року

№ 34-к значиться про те, що ОСОБА_1 з 16 серпня 2021 року прийнята на посаду кухонного робітника в цьому навчальному закладі.

Згідно ізповідомленням прообов`язкове профілактичнещеплення від 3 листопада 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про її відсторонення від роботи з 8 листопада

2021 року в разі неподання нею до 5 листопада 2021 року документу, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від «Сovid-19» або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та затверджень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16 вересня 2011 року

№ 595. У цьому повідомленні міститься підпис особи, відносно якої його видано, про ознайомлення з таким.

Судом з копії наказу директора Ясенівського ліцею від 19 листопада 2021 року

№ 77-к встановлено, що кухонного робітника ОСОБА_1 з 22 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, але із збереженням місця роботи, на період відсутності підтверджувальних документів про наявність профілактичного щеплення проти «Covid-19» або довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення, але не більше ніж до закінчення карантину. Підставою значиться повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти «Covid-19» від 3 листопада 2021 року. У цьому наказі вказано про те, що керівник керується ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 4 жовтня 2021 року № 2153, постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236. Також міститься підпис особи, відносно якої видано наказ, про ознайомлення з ним 19 листопада 2021 року.

Нормою ч. 1 ст. 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Положеннями ст. 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема й в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»), відповідно до якого термін «законодавство», що вживається у ч. 3

ст. 21 КЗпП, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ), прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови КМУ від 24 січня 2020 року № 90), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено «Covid-19».

Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2021 року за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153), відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби «Covid-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «Covid-19», спричиненої коронавірусом «SARS-CoV-2», підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня

2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Положенням п. 416 постанови КМУ № 1236 передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти «Covid-19» яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти «Covid-19» відповідно до ст. 46 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти «Covid-19» та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти «Covid-19», виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч. 1 ст. 94 КЗпП, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Згідно із п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від

28 грудня 1992 року № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Отже, керівник навчального закладу, видавши оспорюваний наказ від 22 листопада 2021 року № 77-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, застосував порядок відсторонення, який передбачений нормативно-правовими актами, з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу.

При цьому суд враховує позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), про те що «відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Щодо обов`язку вакцинування для працівників з наведеного вище переліку згідно наказу МОЗ № 2153, то звільненими від такого обов`язку можуть бути лише працівники, які мають абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

До суду не подано доказів про абсолютні протипоказання ОСОБА_1 до проведення вищевказаного щеплення.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я, відповідно до ст. 391 яких забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Крім цього,право натаємницю простан здоров`язакріплене уст.286Цивільного кодексуУкраїни.Так зцієї нормислідує,що фізичнаособа маєправо натаємницю простан свогоздоров`я,факт зверненняза медичноюдопомогою,діагноз,а такожпро відомості,одержані приїї медичномуобстеженні. Забороняєтьсявимагати таподавати замісцем роботиабо навчанняінформацію продіагноз таметоди лікуванняфізичної особи.Фізична особазобов`язанаутримуватися відпоширення інформації,зазначеної участині першійцієї статті,яка сталаїй відомау зв`язкуз виконаннямслужбових обов`язківабо зінших джерел. Фізична особа може бути зобов`язана до проходження медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.

Також суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 березня 2021 року (справа № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20), про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим».

Разом з цим, Європейський суд у своїй діяльності, дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання.

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від «Covid-19» (захворювання, яке згідно наказу МОЗ від 19 липня 1995 року

№ 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, однак це було прямим наслідком свідомого рішення та обрано саме такий шлях позивачем для себе особисто відмовитися від виконання обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, про що й зазначено безпосередньо в оспорюваному наказі. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Отже, на підставі викладеного, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі, стягнення невиплаченоїзаробітної платиза часвідсторонення відроботи такожслід відмовити,оскільки вониє похідними.

Керуючись статтями 4, 12,13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Ясенівського ліцею Доросинівської сільської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 9 березня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач:Ясенівський ліцей Доросинівської сільської ради Волинської області (місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, с. Ясенівка, вул. Братів Новосадів, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 20140878).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директор Ясенівського ліцею Доросинівської сільської ради Волинської області Матвійчук Олена Володимирівна (Волинська область, Луцький район, с. Ясенівка, вул. Братів Новосадів, 1).

Суддя: В.Б. Требик