Постанова

від 15.02.2022 по справі 240/1703/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1703/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

16 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

представника позивача: Бугайчука М.В.,

представниці відповідача: Подибайло В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мазіс" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мазіс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби №0000136/7.8-1904 від 26.10.2020; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської митниці Держмислужби №0000137/7.8-1904 від 26.10.2020.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що товар, який імпортовано на митну територію України за МД від 28.01.2019 №UA101070/2019/005492 не може бути визнаний таким, що походить з Європейського Союзу та не підпадає під дію Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму - 60 861,37 грн (у т.ч.: ввізне мито - 40 574,25 грн, штрафні санкції по миту 10 143,56 грн, податок на додану вартість - 8 114,85 грн, штрафні санкції по податку на додану вартість 2 028,71 грн).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представниця відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.12.2018 між ТОВ "Мазіс" та KISTNER GmbhCo.KG (Кістнер ГмбХ і Ко. КГ) укладено договір № Со1-18-126 щодо купівлі товару: Координатно-пробивний верстат TRUMPF TRUMATIC 2000R - 1 шт. з ЧПУ з повною комплектацією, бувший у використанні, 1999 р.в.; серійний номер 700111, у розібраному стані; призначений для виготовлення продукції цивільного, промислового то побутового призначення; не є ізотермічним пресом; технічні характеристики: переміщення по осях X, У 2200x1270 мм; зусилля удару 18 тонн; максимальна товщина листа 6,4 мм; максимальна маса листа 75 кг; лінійний магазин 9 позицій, осі авто індексні (обертаються на 360°); максимальний діаметр інструмента при одинарному ході 76,2 мм; максимальний діаметр інструмента стандартний multicut 200 мм; максимальна швидкість 100/60/116 м/х.; швидкість штампування 900 уд/х., з кроком 1 мм; обсяг пам`яті / обсяг жорсткого диска - 64 Мб / 300 Мб; підключення до електромережі 17 кВт; електрична потужність 8 кВт; точність пробивки +/- 0,1 мм; поворот всіх інструментів 360°; час зміни окремого інструменту 1.5-5 сек.; час зміни інструменту Multitool 1.5-5 сек.; габарити верстата Д/Ш/В 4100x5700x2070 мм., країна виробництва обладнання: Німеччина, торгівельна марка: "TRUMPF", виробник "TRUMPF Group" митною вартістю 811 485, 05 грн, який класифіковано декларантом за кодом згідно із УКТ ЗЕД- 8462 41 10 00 (а.с.64-65 т.1).

Вказаний товар ввезений на митну територію України згідно з митною декларацією від 28.01.2019 № UA 101070/2019/005492 (а.с.75-76 т.1).

Під час декларування товару у графі 34 вказаної вище митної декларації "Код країни походження" позивачем вказано - "DЕ", а у графі 36 "Преференція" вказано - "410" (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), у зв`язку з чим застосовано преференційну ставку ввізного мита - 0%.

Листом Київської митниці Держмитслужби від 24.09.2020 №7.8-3/19/11/18884 повідомлено позивача про проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Мазіс" вимог законодавства України з питань митної справи. Вказаний лист разом з повідомленням від 24.09.2020 №7.8-3/19-04/95 надійшов на адресу позивача 28.09.2020 ( т.1, а.с.16-18).

За результатами документальної невиїзної перевірки складено акт від 07.10.2020 №87/20/7.8-19-04/13571017 (т.1 а.с.19-26).

Згідно з актом перевірки від 07.10.2020 №87/20/7.8-19-04/13571017 встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Мазіс":

- вимог частини 2 статті 44, частини 1 статті 257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 40574,25 грн;

- вимог пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 8114,85 грн.

З метою оскарження висновків акту перевірки в адміністративному порядку позивач направив заперечення від 20.10.2020 (а.с.28-36 т.1).

На підставі висновків акту перевірки від 07.10.2020 №87/20/7.8-19-04/13571017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26.10.2020 №0000136/7.8-1904 (а.с.39 т.1);

- від 26.10.2020 №0000137/7.8-1904 (а.с.41 т.1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при ввезенні товару позивач надав митному органу усі необхідні документи для визначення країни походження вказаного товару. Натомість відповідач не надав суду обґрунтованих доказів та аргументів з приводу підстав виникнення сумніву у достовірності й правильності сертифіката про походження товару, які зумовили його звернення до уповноваженого органу Німеччини для його підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з п.4 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до ч.1 ст.345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно з ч.3 ст.345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Ч.4 ст.345 МК України передбачено, що під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Відповідно до ч.6 ст.345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно з ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч.3 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

Згідно з ч.4 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що листом від 24.09.2020 №7.8-3/19/11/18884 Київська митниця Держмитслужби повідомила позивача про проведення документальної невиїзної перевірки (а.с.18 т.1).

Вказаний лист разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу платника податків та отримано позивачем 28.09.2020 (а.с.16 т.1).

Отже, відповідачем дотримано вимоги ч.4 ст.351 МК України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.354 МК України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.4 ст.354 МК України керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

Ч.8 ст.354 МК України передбачено, що у разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Відповідно до ч.11 ст.354 МК України рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Згідно з ч.12 ст.354 МК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або особою, яка виконує його обов`язки, з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

Згідно з матеріалами справи акт від 07.10.2020 №87/20/7.8-19-04/13571017 направлявся позивачу супровідним листом від 07.10.2020 №7.8-3/19/11/19857 рекомендованим листом з повідомленням та отриманий платником податків 13.10.2020 згідно витягу з сайту Укрпошти за посиланням про відстеження рекомендованих листів за номером 0312408323047 (а.с.11 т.2).

Отже, зважаючи на положення ч.8 ст.354 МК України з урахуванням дати отримання акту ТОВ «МАЗІС» мало право надіслати заперечення до акта перевірки у строк до 21.10.2020 включно, строк прийняття податкових повідомлень-рішень згідно з ч.12 ст.354 МК України до 28.10.2020 включно.

Судом встановлено, що позивач направив заперечення на акт перевірки 20.10.2020, тобто в межах п`яти робочих днів з дня отримання акту.

Вказані заперечення надійшли до Київської митниці Держмитслужби 26.10.2020.

Крім того, 26.10.2020 відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, незважаючи на те, що згідно з ч.12 ст.354 МК України строк їх прийняття закінчувався 28.10.2020.

Таким чином, відповідач не врахував терміни доставки заперечень, направлених засобами поштового зв`язку у строк, встановлений ч.8 ст.354 МК України.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000136/7.8-1904 від 26.10.2020 та №0000137/7.8-1904 від 26.10.2020 відповідач безпідставно не врахував заперечення, подані позивачем.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з актом перевірки від 07.10.2020 №87/20/7.8-19-04/13571017 встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Мазіс":

- вимог частини 2 статті 44, частини 1 статті 257 МКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 40574,25 грн;

- вимог пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 8114,85 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості виявлених порушень, тобто законності застосування позивачем 0% ставки ввізного мита при ввезенні товару на митну територію України за митною декларацією від 28.01.2019 № UA 101070/2019/005492 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з ч. 1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до пп."в" п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п.187.8 ст. 187 ПК України).

Відповідно до п.190.1 ст.190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Таким чином, у разі ввезення товару на митну територію України виникає податковий обов`язок зі сплати ввізного мита, а також податку на додану вартість у розмірі та в порядку, встановленому законом. При цьому, при визначенні бази оподаткування податку на додану вартість враховується розмір мита.

Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно з п.54.4. ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з матеріалами справи оскаржувані рішення прийняті, оскільки відповідач стверджує, що імпортований позивачем товар не може бути визнаний таким, що походить з Європейського Союзу.

Оцінюючи доводи апелянта в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч. 6 ст.36 МК України).

Відповідно до ч.7 ст. 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода про асоціацію).

Відповідно до ст. 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно зі ст. 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Відповідно до ч. 1 ст.29 розділу IV Угоди про асоціацію кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до ст.2 розділу ІІ "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Ч.1 ст.16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифікату з перевезення товару EUR.1 визначена ст.17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Ч.ч.1-3 ст.43 МК України передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (п.1 ч. 3 ст.44 МК України).

Таким чином, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Відповідно до ч.1 ст.44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Згідно з ч.2 ст. 45 МК України запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

Відповідно до ч. 5 ст.45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

З матеріалів справи встановлено, що Житомирська митниця ДФС звернулася до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України з листом від 11.02.2019 №415/8/06-70-19 для скерування запиту до уповноважених органів Німеччини з метою перевірки достовірності сертифіката про походження товару EUR.1 №D1110310 від 22.01.2019 (т.1 а.с.159-160).

Листом від 12.05.2020 №16-3/16-01/7.8/1203 Державна митна служба України повідомила, що у відповідь на звернення від 11.02.2019 №415/8/06-70-19 направлено лист уповноваженого органу Німеччини від 03.04.2020, яким не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR 1 (т.2 а.с.32-40).

На підставі вищенаведеного контролюючий орган призначив проведення документальної невиїзної перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Мазіс" вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 28.01.2019 №UА101070/2019/005492 тривалістю 3 робочі дні з 28.09.2020 по 30.09.2020 (а.с.28-29 т.2).

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що обов`язковою умовою перевірки дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, є наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

За роз`ясненням ДФС України від 03.03.2017 №5466/7/99-99-19-03-17 "Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу" до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

Судом встановлено, що при ввезенні товару за митною декларацією від 28.01.2019 №UА101070/2019/005492 позивач надав митному органу усі документи, необхідні для визначення країни походження вказаного товару.

Станом на дату ввезення у митного органу не було зауважень до наданих документів та ввезеного товару.

При цьому ані з відзивом на апеляційну скаргу, ані з апеляційною скаргою відповідач не надав доказів щодо підстав виникнення сумніву у достовірності й правильності сертифіката про походження товару, які зумовили його звернення до уповноваженого органу Німеччини для його підтвердження.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно призначив перевірку в порядку статті 33 Протоколу 1, статті 45 МК України для здійснення перевірки сертифікату з перевезення ЕUR.1 №D1110310, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності документу про походження товару відсутні.

Крім того, суд враховує, що господарські відносини між позивачем та Kistner GmbH Col-18-126 підтверджені відповідними документами, зокрема, сертифікатом якості WARENVERKEHRSBESCHEINIGUNG європейського зразка EUR.1 за № D1110310, який підтверджує походження товару саме з країн Європейського союзу, з Німеччини.

24.11.2020 року фірма KISTNER GmbH Co.KG надіслала відповідь, якою підтверджено факт продажу станка на підставі Договору купівлі-продажу № С0М8- 176, де ТОВ «МАЗІС» - покупець, a KISTNER GmbH Co.KG - продавець (оригінал відповіді та оригінал переклад) відповіді на українську мову з німецької містяться в матеріалах справи).

04.11.2020 року фірма TRUMPF Werkzeugmaschinen GmbH + Co.KG надала відповідь, якою підтвердила, що машина, про яку йде мова, була виготовлена на заводі в Німеччині (DE).

З огляду на вищенаведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що країною походження координатно-пробивного верстату TRUMPF TRUMATIC 2000R з ЧПУ з повною комплектацією, бувший у використанні, 1999 р.в., серійний номер 700111, є Німеччина, тому в митній декларації від 28.01.2019 №UА101070/2019/005492 позивач обґрунтовано вказав преференцію як товар, що ввозиться в Україну та походить з країни ЄС, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального тапроцесуального права, а тому рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 березня 2022 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.