Постанова

від 22.02.2022 по справі 560/1094/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1094/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

23 лютого 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

представника позивача: Білого В.В.,

представниці відповідача: Калужської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Добробут Поділля" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2021 року Фермерське господарство "Добробут Поділля" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 22.10.2020 №0000120701, форми "ПН" від 22.10.2020 №0000150701, форми "В4" від 22.10.2020 №0000140701.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач не надав контролюючому органу для перевірки лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, які заповнюються протягом місячного терміну. Крім того, в наданих позивачем актах не розмежовані помісячно строки внесення мінеральних добрив та засобів захисту рослин та не зазначено площу, способи внесення добрив (за видами) та засобів захисту рослин. У зв`язку з цим відповідач стверджує, що позивач не підтвердив належними первинними документами факт використання в господарській діяльності придбаних засобів захисту рослин у контрагентів ТОВ «АГРОХІМПАРТНЕР», ТОВ «Смотрич Агрохім», ТОВ «Суфле Агро Україна».

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представниця відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Фермерське господарство "Добробут Поділля" код ЄДРПОУ 39388245 є юридичною особою, основний вид діяльності - 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі направлень від 16.09.2020 №1115, №1114 та наказів ГУ ДПС у Хмельницькій області від 07.09.2020 №1718, від 16.09.2020 №1740 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ "Добробут Поділля" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у березні 2017 - липні 2020 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2020 №0686/22-01-07-01/39388245, в якому встановлено порушення позивачем:

- абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 18466 грн. в т.ч.: за листопад 2019 року в сумі 567 грн, за грудень 2019 року в сумі 17899 грн та завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) в липні 2020 року в сумі 281 560 грн.

- п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 ФГ "Добробут Поділля" не складено та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровано податкові накладні: 30.11.2019 на суму постачання 833010 грн, ПДВ 166602 грн.; 30.06.2020 на суму постачання 667120 грн, ПДВ 133424 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесені, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 22.10.2020 №0000120701, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 23083,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 18466,00 грн, штрафні санкції - 4617,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "ПН" від 22.10.2020 №0000150701, яким до позивача застосовано штраф у сумі 3400 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "В4" від 22.10.2020 №0000140701, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 281560 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку. Однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарг від 21.12.2020 №35871/6/99-00-06-02-02-06 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи зазначені рішення відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, відомостями по рахунку 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" підтверджується використання в господарській діяльності придбаних засобів захисту рослин у контрагентів ТОВ "АГРОХІМПАРТНЕР" (договір поставки повару від 15.02.2019 №14/19/ХМ та договір поставки від 09.04.2020 №62/20/ХМ), ТОВ "Смотрич Агрохім" (договір купівлі-продажу від 07.08.2019 №187), ТОВ "Суфле Агро Україна" (договір поставки/SUPPLY CONTRACT ВІД 04.03.2020 №1300032941).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи встановлено, що у період, який перевірявся контролюючим органом, позивач придбавав засоби захисту рослин у контрагентів ТОВ "АГРОХІМПАРТНЕР" (договір поставки товару від 15.02.2019 №14/19/ХМ та договір поставки від 09.04.2020 №62/20/ХМ), ТОВ "Смотрич Агрохім" (договір купівлі-продажу від 07.08.2019 №187), ТОВ "Суфле Агро Україна" (договір поставки/SUPPLY CONTRACT ВІД 04.03.2020 №1300032941).

Операції з придбання ТМЦ відображено в оборотно-сальдових відомостях по рахунках Д-т 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" - К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Д-т 644 "Податковий кредит" К-т "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Згідно з висновками акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами факт використання в господарській діяльності придбаних засобів захисту рослин у контрагентів ТОВ "АГРОХІМПАРТНЕР", ТОВ "Смотрич Агрохім", ТОВ "Суфле Агро Україна" та в порушення абз. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ в сумі 300026 грн, в тому числі за листопад 2019 року в сумі 16602 грн, за червень 2020 року в сумі 133424 грн, в результаті ненарахування податкових зобов`язань по товарах, під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту та які не використані в операціях, що є господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до абз.«г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач не надав контролюючому органу для перевірки лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей.

Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій щодо застосування спеціалізованих форм первинних документів з обліку виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, що затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 21 грудня 2007 року №929 (далі - Методичні рекомендації) взаємовідносини, які виникають під час надходження матеріальних цінностей на сільськогосподарські підприємства від постачальників, регулюються на підставі договорів на постачання, оформляються розрахунковими документами: платіжними вимогами, рахунками-фактурами, платіжними вимогами з специфікацією, товарно-транспортними накладними на загальних підставах, які реєструються у формі №М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли", затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 № 193.

Для оформлення надходження і використання виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах рекомендується використовувати типові форми облікових первинних документів, затверджені наказами Міністерства статистики України від 21.06.96 №193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", від 07.10.96 № 291 "Про затвердження типової форми первинного обліку № М-26", а також спеціалізовані форми первинних облікових документів виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, затверджених Мінагрополітики України.

Згідно з п. 2.2 Методичних рекомендацій складання Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин (форма №ВЗСГ-З) здійснюється керівником структурного підрозділу та агрономом після внесення мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин по кожному полю в розрізі культур. В цьому Акті вказується площа, способи й строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в натургільних показниках і в переводі на діючу речовину. Підписують Акт керівник структурного підрозділу та агроном. Затверджується Акт керівником підприємства.

До Акта додаються лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, накладні по яких отримано добрива та засоби хімічного захисту рослин, і разом передаються до бухгалтерії підприємства для перевірки та проведення записів в регістрах бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Методичних рекомендацій для оформлення відпуску матеріалів, кормів, насіння, продуктів мінеральних добрив, сировини, запасних частин та інших товарно-матеріальних цінностей рекомендуємо використовувати накопичувальні документи - спеціалізовані форми "Лімітно-забірну картку на отримання матеріальних цінностей" (форма № ВЗСГ-1), згідно з додатком 1 та "Лімітно-забірну картку на отримання запасних частин" (форма №ВЗСГ-2), згідно з додатком 2, або типові форми, затверджені наказом Міністерства статистики Україні від 21.06.1996 №193: форма № М-8 "Лімітно-забірну картку", форма № М-9 "Лімітно-забірну картку", форма №М-28 "Лімітно-забірну картку № __" та форма № М-28а "Лімітно-забірну картку №__".

Лімітно-забірні картки служать підтвердним документом для списання матеріальних цінностей зі складів структурних підрозділів сільськогосподарських підприємств, допоміжних та промислових виробництв, а також для поточного контролю за додержанням встановлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби.

Лімітно-забірні картки виписуються бухгалтерією (відділом постачання або іншою відповідальною особою) на одне або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках терміном на один місяць. Після реєстрації в Книзі обліку один примірник видається матеріально-відповідальним особам структурних підрозділів сільськогосподарського підприємства (агроному, зоотехніку, ветеринарному лікарю і т. д.), а другий - завідуючому складу (комори) чи інших складських приміщень.

Лімітно-забірні картки на відпуск насіння, добрив виписують в бухгалтерії у відповідності з планом сівби насіння та внесення добрив. В лімітно-забірних картках вказується площа висіву (внесення добрив) та норма висіву насіння (внесення добрив) на одиницю площі. В окремих випадках лімітно-забірна картка може відкриватися за окремим виробничим замовленням на виробництво сільськогосподарської продукції.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей в виробництво здійснюється завідуючим складом при пред`явленні представником структурного підрозділу свого примірника лімітно-забірної картки.

Згідно з актом перевірки контролюючий орган встановив, що позивач використовує форми обліку, передбачені Методичними рекомендаціями, для ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, ФГ «Добробут Поділля» надало для перевірки акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № 3 від 30.11.2019 року, відповідно до якого в період листопад 2019 року проведено списання ТМЦ на обробіток сої в сумі 654224,4 грн. та ячменю в сумі 178785,68 грн., №1 від 30.06.2020 року за період березень - червень 2020 року на обробіток сої на загальну суму 314523,69 грн. та №2 від 30.06.2020 року за період березень - червень 2020 року на обробіток сої на суму 352596,84 грн. У вищевказаних актах не вказано призначення і спосіб застосування добрив (отрутохімікатів, гербіцидів), засобів захисту рослин, не зазначено площу, способи й строки внесення добрив (за видами) та засобів захисту рослин. При цьому для перевірки не надано лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, які заповнюються на протязі місячного терміну.

Оцінюючи доводи контролюючого органу щодо відсутності лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей та наявності недоліків в актах, колегія суддів звертає увагу на те, що Методичні рекомендації створенні з метою надання рекомендацій для використання певного виду первинної документації. Використання документів, передбачених Методичними рекомендаціями, не є обов`язковим, і позивач має право використовувати вказані документи повністю або частково, а також використовувати інші форми документації.

Таким чином, відсутність в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин інформації щодо строків внесення добрив, засобів захисту рослин не може слугувати підставою для висновків про відсутність використання у господарській діяльності, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 дійшов висновку про те, що запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується використання в господарській діяльності придбаних засобів захисту рослин у контрагентів ТОВ "АГРОХІМПАРТНЕР" (договір поставки повару від 15.02.2019 №14/19/ХМ та договір поставки від 09.04.2020 №62/20/ХМ), ТОВ "Смотрич Агрохім" (договір купівлі-продажу від 07.08.2019 №187), ТОВ "Суфле Агро Україна" (договір поставки/SUPPLY CONTRACT ВІД 04.03.2020 №1300032941), а з огляду на види господарської діяльності ФГ "Добробут Поділля" списання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин свідчить про їх використання у господарській діяльності позивача.

При цьому лімітно-забірні картки фіксують об`єми мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, а не їх безпосереднє використання у господарській діяльності, тому ненадання таких документів контролюючому органу під час перевірки не може бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань на підставі абз.«г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 22.10.2020 №0000120701, форми "ПН" від 22.10.2020 №0000150701, форми "В4" від 22.10.2020 №0000140701.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 09 березня 2022 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.