Ухвала

від 05.03.2022 по справі 559/2581/18

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2581/18

Провадження № 1-кс/559/2/2022

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

05 березня 2022 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

слідчого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016180040001249 від 03 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Руставі, громадянина Грузії, паспорт № НОМЕР_1 , тимчасово проживаючого за адресою АДРЕСА_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. 03 листопада 2016 року в період часу з 10.00 до 18.00 години невідомі особи шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли до квартири АДРЕСА_2 та належить громадянці ОСОБА_8 , та з якої здійснили крадіжку грошових коштів у сумі 300 євро, що в перерахунку, згідно курсу НБУ станом на 03.11.2016 року становить 8505 грн. та 16 (шістнадцяти) найменувань золотих виробів загальною вагою понад 20 грам загальною вартістю понад 21400 грн. (згідно курсу НБУ 1070 грн. за 1 грам).

Досудовим розслідуванням встановлено, 03 листопада 2016 року в період часу з 10.00 до 11.00 години ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом вирішив вчинити крадіжку чужого майна з будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), 03 листопада 2016 року в період часу з 10.00 до 11.00 години, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, керуючись корисливим мотивом, повторно, умисно, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проникли до квартири АДРЕСА_2 , належить громадянці ОСОБА_8 , з якої здійснили крадіжку грошових коштів в сумі 300 євро, що в перерахунку, згідно курсу НБУ станом на 03.11.2016 року становить 8505 грн. та 16 (шістнадцяти) найменувань золотих виробів, загальною вагою понад приблизно 20 грам, загальною вартістю понад 21400 грн (згідно курсу НБУ 1070 грн. за 1 грам).

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), потерпілій ОСОБА_8 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 29 905 гривень.

Таким чином ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням до житла.

Обґрунтованість підозри аргументується тим, що під час проведення огляду житлової квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , було виявлено та вилучено один фрагмент сліду взуття, серцевину - частину циліндрового механізму врізного замка з слідами дії стороннього предмету. А також протоколом впізнання особи по фотознімкам проведеного з свідком ОСОБА_10 11.11.2016 року, згідно якого останній впізнав ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), як особу яку бачив при виході з під`їзду будинку АДРЕСА_3 .

Також, 08.11.2016 року згідно службової телеграм співробітниками карного розшуку ГУНП в Волинській області встановлено, що в межах кримінального провадження № 12016030110002451 від 08.11.2016 року розпочатого за ч. 3 ст. 185 КК України було затримано злочинну групу в порядку ст.208 КПК України у складі 4 осіб, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), які пересувалися на автомобілі марки «Mercedes-Benz CLK 200», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 . При затримані даних осіб було встановлено, що ОСОБА_11 , одягнений в кросівки сірого кольору, джинси голубого кольору, шкіряну куртку чорного кольору, кофту чорного кольору, ОСОБА_13 , був одітий в кросівки чорного кольору, джинси синього кольору, матерчату куртку чорного кольору, футболку сірого кольору, ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) був одітий в кросівки червоно - коричневого кольору, джинси темно-синього кольору, куртку коричневого кольору з капюшоном, футболку чорного кольору з довгими рукавами, спортивну шапку темно-зеленого. Дані громадяни займалися скоєнням крадіжок з квартир громадян, шляхом проникнення та злому серцевини замка вхідних дверей. В зв`язку з чим виникла необхідність у проведенні перевірки вказаних осіб до скоєння аналогічних злочинів на території обслуговування.

В ході проведення перевірки щодо причетності вище вказаних осіб до скоєння аналогічних крадіжок на території м. Дубно згідно рапорту вих. № 2490/10-2016 від 11.11.2016 старшого інспектора - криміналіста капітана поліції ОСОБА_14 встановлено співпадіння слідів взуття за загальними ознаками та розташуванням елементів (грунтозачепів) на підошві взуття наявного у ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) з слідами взуття, що були виявлені та зафіксовані під час огляду місця події, а саме по факту крадіжки грошових коштів та виробів із золота з квартири АДРЕСА_2 та належить громадянці ОСОБА_8 .

Також, в ході проведення перевірки, згідно рапорту СКП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській майора поліції ОСОБА_15 встановлено факт переміщення автомобіля марки «Mercedes-Benz CLK 200», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 по автошляхах м. Дубно, що зафіксовано камерами відеоспостереження, а саме 03.11.2016 в 9 год. 15 хв. на перехресті вул. Сурмичі-Грушевського-Семидубська-Мирогощанська, м. Дубно, де автомобіль прямує з вул. Сурмичі на вул. Грушевського м. Дубно та в подальшому о 10.20 год. вказаний автомобіль зафіксований камерою відеоспостереження, що вмонтована на зупинці «П`ята школа» вул. Грушевського, м. Дубно, і який прямує по вул. Грушевського в напрямку перехрестя вул. Сурмичі-Грушевського-Семидубська-Мирогощанська, м. Дубно.

14 листопада 2016 року отримано ухвалу Дубенського міськрайонного суду про тимчасовий доступ до речей ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), з метою вилучення у нього взуття, але останній відмовився видавати дане взуття.

Тоді, відповідно до ухвали Дубенського міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року в приміщенні Луцького СІЗОуправління Департаментуу Волинській області, що знаходиться за адресою, м. Луцьк, вул. Нестора Бурчака, 3, з метою відшукання і вилучення взуття зазначеного в протоколі про затримання особи у іншому провадженні, 17 листопада 2016 року було проведено обшук громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) та вилучено взуття. При вилученні даного взуття встановлено наявність на підошві механічних ушкоджень, які при затриманні ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) 08.11.2016 працівниками Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, фіксуванні їх та орієнтуванні особового складу підрозділів поліції службовою телеграмою, співробітниками карного розшуку ГУНП в Волинській області в межах кримінального провадження № 12016030110002451 від 08.11.2016 були відсутні. Також при ознайомленні з фотознімками долученими до службової телеграми старшим інспектором - криміналістом, капітаном поліції ОСОБА_14 встановлено співпадання слідів взуття за загальними ознаками та розташуванням елементів (грунтозачепів) на підошві взуття наявного ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) з слідами взуття, що були виявлені та зафіксовані під час огляду місця події, а саме по факту крадіжки грошових коштів та виробів із золота з квартири АДРЕСА_2 та належить громадянці ОСОБА_8 .

Також, 09 листопада 2016 року старшим слідчим Ковельського відділу поліції ГУНП у Волинській області майором поліції ОСОБА_16 за погодженням з прокурором Ковельської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_17 в межах кримінального провадження № 12016030110002451 від 08.11.2016 року, ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

15 липня 2019 року суддею Ковельського міськрайонного суду ОСОБА_18 за результатами розгляду кримінального провадження № 12016030110002451 від 08.11.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, винесено ухвалу про оголошення останнього в розшук в зв`язку з тим, що останній до суду не з`являється, не повідомляє де він перебуває, і місце його знаходження невідоме.

Так в межах досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016180040001249 від 03.11.2016 року 24 листопада 2016 року в м. Луцьк по вул. Нестора Бурчака, 3, біля приміщення Луцького СІЗО громадянину ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), в присутності адвоката ОСОБА_19 , у відповідності з ч.1 ст. 136 КПК "Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом" з використанням відеозапису було оголошено підозру в скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також оголошено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та повідомлено про необхідність прибути в м. Дубно 25 листопада 2016 року для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та здійснено вручення повістки про виклик, на що останні відмовилися будь що отримувати.

25 листопада 2016 року громадянин ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) на виклик слідчого до Дубенського ВП не прибув.

26 грудня 2016 року громадянину ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3560302668708, на адресу АДРЕСА_4 , було направлено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, пам`ятку підозрюваного та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також було направлено переклад даних документів грузинською мовою.

Зважаючи на неодноразові нез`явлення на виклики до Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області, 12 січня 2017 року постановою слідчого, погодженою з прокурором, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016180040001249 за підозрою ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України, оскільки ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 )будучи належним чином повідомлений не виконав вимоги п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та підозрюваного оголошено у розшук.

18 січня 2017 року ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) було запрошено до Дніпровського УП, м. Київ, як особу, що розшукується Дубенським ВП, і оскільки запобіжний захід йому не було обрано, то від прибувшого захисника ОСОБА_19 , було отримано зобов`язання про прибуття до Дубенського ВП.

Також, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а не за адресою: АДРЕСА_4 , яку він повідомляв при його затриманні та розгляді клопотання про тримання під вартою Ковельським районним судом Волинської області та Апеляційний судом Волинської області.

03 лютого 2017 року громадянину ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3560302789238, на адресу АДРЕСА_5 було направлено повістку про виклик до слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП для проведення слідчих дій по кримінальному провадженню № 12016180040001249 за ч. 3 ст. 185 КК України, яка повернулася в Дубенський ВП ГУНП в березні 2017 року зв`язку з закінченням терміну зберігання .

Також 03 лютого 2017 року громадянину ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3560302761546, на адресу АДРЕСА_5 було направлено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, пам`ятку підозрюваного та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також було направлено переклад даних документів на грузинську мову, які 07 березні 2017 року були повернуті до Дубенського ВП ГУНП в зв`язку з закінченням терміну зберігання. Після виконання необхідних процесуальних дій, досудове розслідування кримінального провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.280 КПК України знову зупинено.

28 березня 2017 року слідчим суддею ОСОБА_20 , за результатами розгляду поданої до Дубенського міськрайонного суду скарги адвоката ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) на дії слідчого щодо зупинення 12.01.2017 кримінального провадження № 120161800400001249, скаргу задоволено, а досудове розслідування відновлено. Постанову слідчого від 12.01.2017 Дубенського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_5 від 12.01.2017 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016180040001249 від 03.11.2016 було скасовано в зв`язку з тим, що документи направлялись на адресу АДРЕСА_4 , хоча ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) фактично проживає за адресою АДРЕСА_5 . Адвокат ОСОБА_19 повідомив та зобов`язався доставити підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) до приміщення Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області, однак ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) на виклики не з`являвся та до слідчого для проведення слідчих дій не прибув.

30.03.2017 слідчим, за погодженням з прокурором, винесено постанову про зупинення досудового розслідування, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з тим, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місце знаходження невідоме.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 20.01.2017 надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Ухвалами від 19.07.2017, 17.01.2018, 16.07.2018, 21.11.2018, 17.05.2019, 13.11.2019, 13.05.2020 повторно надано дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі у розгляді клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Остання ухвала про дозвіл на затримання втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного до суду, але діє не довше шести місяців від дати постановлення ухвали, тобто до 13.11.2020.

Під час досудового розслідування встановлено, що захисником адвокатом адвокатського об`єднання «Лінкольн» ОСОБА_21 на договору укладеного з дружиною ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) ОСОБА_22 28.01.2019 до Ковельського міськрайонного суду на ім`я судді ОСОБА_18 подано клопотання про закриття кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), в зв`язку із смертю обвинуваченого. До вказаного клопотання долучено копії нотаріально завіреного перекладу свідоцтво про смерть № 68167006059 від 09.03.2018 року виданого Тбіліською службою цивільного реєстру.

Під час перевірки факту смерті ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) було скеровано запит Аташе МВС Грузії в Україні ОСОБА_23 . Так згідно відповіді на запит встановлено, що ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив 26.07.2017 року особисті дані на ОСОБА_6 ( ОСОБА_25 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт № НОМЕР_1 , а згідно повторного запиту встановлено, що свідоцтво про смерть № НОМЕР_3 видано не 09.03.2018, а 12.09.2016 на ім`я ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вказаний в свідоцтві про смерть особистий номер НОМЕР_4 належав ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

12.11.2020 слідчим СВ Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області майором поліції ОСОБА_5 винесено постанову про зміну анкетних даних підозрюваного ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії на ОСОБА_6 ( ОСОБА_28 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, згідно ухвали судді Ковельського міськрайонного суду ОСОБА_18 від 15 липня 2019 року, за результатами розгляду кримінального провадження № 12016030110002451 від 08.11.2016 року по обвинуваченню ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 )у вчинені кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оголошений в розшук в зв`язку з тим, що останній до суду не з`являється, не повідомляє де він перебуває, і місце його знаходження невідоме. Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) є мешканцем іншої області, проживає поза межами м. Дубно, де проходить досудове розслідування, підозрюється у вчинені кримінального правопорушення на значній відстані від місця тимчасового проживання, не має постійного джерела прибутку, є громадянином іноземної держави. Також встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 30 січня 2015 року ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) був засуджений за ч. 4 ст. 358 КК України по факту використання підроблених відбитків штампів про перетин державного кордону, що містилися в його паспорті серії 10D00633, що також свідчить про можливість останнього переховуватися від органів досудового слідства та суду. На можливість переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду свідчить і зупинення кримінального провадження та оголошення підозрюваного у розшук постановою слідчого від 12.01.2017 та від 30.03.2017 (повторна постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) в розшук винесена після скасування ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 28.03.2017 попередньою постанови про зупинення кримінального провадження). Також, ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ), якому згідно ухвали Апеляційного суду Волинської області від 22.11.2016 змінено розмір застави з 800000 гривень, встановлених ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2016, на 110240 гривень, заставу у вищезазначеному розмірі вніс, проте до суду для розгляду кримінального провадження по суті, відносно нього не з`являється, що також свідчить про переховування підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) навіть не зважаючи на можливість стягнення грошових коштів у сумі понад 100 тисяч гривень у дохід держави.

2. ризик, передбачений п. 2 ч.1 ст.177 КПК України - можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення що підтверджується вилученим на підставі ухвали слідчого судді Дубенського міськрайонного суду від 16.11.2016 взуттям, яке належить ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) та на якому присутні механічні пошкодження, зроблені останнім під час перебування у Луцькому слідчому ізоляторі, з метою спотворити підошву даного взуття для того, щоб експертам неможливо було встановити, яким саме взуттям були залишені сліди, що виявлені та зафіксовані під час огляду місця події 03.11.2016 за адресою: АДРЕСА_3 ;

3. ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст.177 КПК України можливість незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні що підтверджується тим, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) зможе впливати на схилення свідків, які вже дали показання у ході досудового розслідування до дачі неправдивих свідчень під час судового слідства;

4. ризик, передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення - підтверджується тим, що ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) розуміючи наслідки вчиненого ним протиправного діяння (можливе з позбавленням волі) все таки пішов на вчинення не першого, корисливого, умисного, тяжкого злочину. До того ж ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) ніде не працював на момент повідомлення про підозру 23.11.2016, повідомлений про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, товаришує з ОСОБА_11 , який також підозрюється у вчиненні декількох тяжких корисливих кримінальних правопорушеннях. Крім того, на момент оголошення ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України у межах кримінального провадження №12016180040001249, останній перебував у статусі підозрюваного за ч.3 ст.185 КК України у межах кримінального провадження №12016030110002151, де ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 )ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.11.2016 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою обрання застави у розмірі 800000 гривень, яка ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.11.2016 змінена в частині зменшення застави до 110240 гривень. А також ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 )вчинив дії спрямовані на незаконне закриття Ковельським міськрайонним судом кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 в скоєнні тяжкого злочину, шляхом подання клопотання про смерть обвинуваченого та долучено копії нотаріально завіреного перекладу свідоцтво про смерть № 68167006059 від 09.03.2018 року виданого Тбіліською службою цивільного реєстру, що містить недостовірні дані.

Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України жоден з більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, про що свідчить недотримання вимог ст.194 КПК України при застосуванні менш суворого запобіжного заходу - застави, які покладені на ОСОБА_6 ( ОСОБА_9 ) ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22.11.2016.

Водночас, при призначенні розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, слідчий вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що перевищує розмір, встановлений п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Так, згідно з ч.5 ст.182 КПК України встановлено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути визначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зважаючи, на наявність декількох кримінальних провадженнях, шкода по яким задана 88746 грн. (кримінальне провадження №12016030110002151) та 29905 грн. (кримінальне провадження №12016180040001249), ситуацію, яка склалася із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 800000 грн., яка змінена на 110240 грн., слідчий вважає, що 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб забезпечить виконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Призначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів призведе до можливості реалізації ризиків, які наведені у клопотанні.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що не переховувався від органів досудового розслідування, причетність до вчинення кримінальних правопорушень визнав, при обранні запобіжного заходу не заперечує проти застосування запобіжного заходу, який просить застосувати слідчий.

Захисник підозрюваного, враховуючи позицію свого підзахисного, не заперечувала проти задоволення клопотання.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст.29Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК Українитакий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділенням Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016180040001249 від 03 листопада 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

12.11.2020 до Дубенського міськрайонного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6

12.11.2021 повторно було винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Відповідно до повідомлення №2398/208/04/6-2022 від 05.03.2022 ОСОБА_6 було затримано на підставі ухвали суду від 04.03.2022 о 15 год. 30 хв. в м.Виноградів Закарпатської області.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за вчинення яого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, є: переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); можливість незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_6 , який будучи раніше судимим, розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), все таки пішов на вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_6 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ним злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох до шести років, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою до нього може бути застосований..

Відповідно до ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст.5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Отже, судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, оскільки не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, а також, належним чином гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, обставин вчинення злочину та особи підозрюваного.

Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_6 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст.183КПК України слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст.183КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.182КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, діючим законодавствам передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Слідчий вважає, за необхідне визначити розмір застави в межах 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1240500 грн., оскільки саме такий розмір, на думку слідчого, зможе зобов`язати підозрюваного належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

В той же час, слідчий не навів достатньо переконливих тверджень щодо визначення застави саме у такому розмірі.

Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, призначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів призведе до можливості реалізації ризиків, які наведені у клопотанні, зважаючи, на наявність декількох кримінальних провадженнях, шкода по яким задана 88746 грн. (кримінальне провадження №12016030110002151) та 29905 грн. (кримінальне провадження №12016180040001249), ситуацію, яка склалася із застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 800000 грн., яка змінена на 110240 грн..

Слідчий суддя, враховуючи сукупність встановлених обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, вважає необхідним, при визначенні розміру застави вийти за межі, встановлені п. 2 ч. 5ст. 182 КПК України.

На думку слідчого судді, застава в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить, що 744300 грн., здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, за переконанням слідчого судді, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, строк дії ухвали необхідно встановити в межах строку досудового розслідування, який закінчується 10.03.2022.

Відповідно достатті 198КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст.ст.176-178,183,194,196,197,309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Дубенського РВП ГУНП України в Рівненській області ОСОБА_5 , яке погоджене прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016180040001249 від 03 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ( ОСОБА_7 ) - запобіжний захід у виді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ( ОСОБА_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Руставі, громадянина Грузії, паспорт № НОМЕР_1 , тимчасово проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10.03.2022 включно.

Встановити заставу у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.

За умови внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 10.03.2022.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області та начальнику Рівненського слідчого ізолятора.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала про застосування запобіжного заходу - взяття під варту оголошена підозрюваному ОСОБА_6 .

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_6 про взяття його під варту.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду

Рівненської області ОСОБА_1

ОСОБА_6