Постанова

від 20.02.2022 по справі 907/539/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2022 р. Справа №907/539/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМатущака О.І.

Марка Р.І.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані» б/н від 13.12.2021 ( вх. № 01-05/4209/21 від 16.12.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2021 (повний текст рішення складено 24.11.2021, суддя Андрейчук Л.В., м. Ужгород)

у справі № 907/539/21

за позовом: Відкритого Акціонерного товариства «Агропромислова група «Закарпатський сад», смт. Королево

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані», м. Київ

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Лапка І.С. - ордер серії АО № 1056280 від 21.02.2022

ВСТАНОВИВ:

Відкрите Акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський сад» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані» про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні майном.

Позивач зазначає, що відповідач не повернув майно належне ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад» та чинить перешкоди у поверненні такого.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області позов ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад» задоволено. Суд виніс рішення, яким зобов`язав ТзОВ «Адлер Компані» усунути перешкоди в користуванні майном, яке належить позивачу, а саме: ємностей харчових виготовлених з матеріалу дуб, у кількості 170 шт., бочок дубових об`ємом від 5-10 куб.м. від 5000 до 10 000 літрів, цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`ємом близько 18 куб.м., цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`ємом близько 7 куб.м., шляхом повернення вказаного майна позивачу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не спростував доводів позовної заяви. Суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2021 у справі № 907/539/21 та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що у даній справі відсутній предмет спору, адже, відповідач неодноразово наполягав щоб позивач звільнив приміщення ТзОВ «Адлер Компані» від свого майна.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 05.01.2022, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2021 без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова група «Закарпатський» сад» є власником майна: ємностей харчових виготовлених з матеріалу дуб, у кількості 170 шт., бочок дубових об`ємом від 5-10 куб.м. від 5000 до 10 000 літрів; цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`ємом близько 18 куб.м.; цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`ємом близько 7 куб.м., що знаходяться у приміщенні ТОВ «Адлер компані» (відповідача), яке розташовано за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт.Королево, вул. Луначарського, 1. Зазначений факт не заперечується сторонами.

Позивач стверджує, що ним було направлена на адресу відповідача лист-претензію № 22/58 від 16.06.2021 про повернення вказаного майна в строку до 30.06.2021. Проте, дана претензія залишена без належного реагування.

Також, в матеріалах справи містяться Акти про недопуск до майна від 15.03.2018 25.04.2019, 23.09.2019, 27.05.2020, складені комісією у складі представників ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський».

На думку позивача порушено його право на вільне користування та розпорядження належним йому майном, це стало підставою для звернення з позовом до суду з метою захисту та відновлення його порушеного права.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У розумінні норм статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

З огляду на викладене, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Так, судом встановлено, що майно позивача, а саме: Ємності харчові виготовлені з матеріалу дуб, у кількості 170 шт., бочки дубові об`ємом від 5-10 куб.м. від 5000 до 10 000 літрів, цистерни емальовані у кількості 7 шт., об`ємом близько 18 куб.м., цистерни емальовані у кількості 7 шт., об`ємом близько 7 куб.м. знаходяться у приміщенні відповідача за адресою, Закарпатська обл., Берегівський район, смт. Королево, вул. Луначарського, 1. Зазначене не заперечується відповідачем.

Позивач в підтвердження того, що відповідач вчиняє перешкоди в користуванні його майном посилається на Акти про недопуск до майна від 15.03.2018, 25.04.2019, 23.09.2019, 27.05.2020, складені комісією у складі представників ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський».

В матеріалах справи міститься лист № 1 від 20.09.2021 колишнього арбітражного керуючого у справі про банкрутство ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад», в якому стверджує, що з 2013 по 2020 роки, звертався до охорони комплексу розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Королево, вул. Луначарського, 1 належного ТзОВ «Адлер Компані», з метою проведення перевірки умов зберігання належного позивачу майна та підтримки господарської діяльності підприємства. Проте вільного доступу до належного ВАТ «АПГ «Закарпатський сад» майна надано не було.. Також зазначено, що арбітражним керуючим Бахтином В.В. враховуючи викладене було здійснено звернення до приватного виконавця, якого було допущено до огляду майна.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою-претензією № 22/58 від 16.06.2021 про повернення спірного майна. В підтвердження направлення відповідачу зазначеної вимоги позивач надав суду опис вкладення до листа. Натомість відповідач стверджує, що зазначену вимогу він отримав лише -05.07.2021, однак, не надав належних і допустимих доказів в підтвердження зазначеного.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Твердження апелянта про те, що у даній справі відсутній предмет спору, адже, останній не перешкоджає позивачу забрати своє майно з приміщення за адресою, Закарпатська обл., Берегівський район, смт. Королево, вул. Луначарського, 1, судом оцінюються критично.

З матеріалів справи вбачається, що станом на даний час майно позивача знаходиться у приміщенні відповідача, при тому, що ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад» зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані» про повернення свого майна. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач здійснює перешкоди позивачу щодо володіння та розпорядження належним йому майном. А відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у даній справі про зобов`язання ТзОВ «Адлер Компані» усунути перешкоди в користуванні майном, яке належить позивачу, а саме: ємностей харчових виготовлених з матеріалу дуб, у кількості 170 шт., бочок дубових об`ємом від 5-10 куб.м. від 5000 до 10 000 літрів, цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`єм близько 18 куб.м., цистерн емальованих у кількості 7 шт., об`ємом близько 7 куб.м., шляхом повернення вказаного майна позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача судові витрати ( в тому числі витрати на професійну правничу допомогу).

Згідно з приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано заперечень щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В матеріалах справи міститься акт надання послуг адвокатом Косаковським В.О. ВАТ АПГ «Закарпатський сад» від 01.07.2021 на суму 6000,00 грн. (за 6год. виготовлення та подання позовної заяви).

Також, в матеріалах справи міститься: ордер адвоката Косаковського В.О. про надання правової допомоги ВАТ АПГ «Закарпатський суд» на підстав договору б/н від 15.04.2021; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Косаковського В.О.

Відповідачем не надано заперечень щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адлер Компані» б/н від 13.12.2021 ( вх. № 01-05/4209/21 від 16.12.2021) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.11.2021 у справі № 907/539/21 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Р.І. Марко