Постанова

від 09.03.2022 по справі 400/5779/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/5779/21Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Бузькі Карєри" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Володькова Д. від 10.06.2021 року № 281653 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм позивач не допускав, а відповідними матеріалами не підтверджено порушення вимог законодавства, висновки, викладені в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу не підтверджено відповідними матеріалами перевірки, оскільки позивач транспортний засіб передав в оренду на підставі договору, тому не є автомобільним перевізником, а відповідно до ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме перевізники несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що особі яка здійснювала перевірку на підтвердження перевезення вантажу було надано т.т.накладну № 239 від 19.05.2021 року, видану ТОВ «Корпорація Бузькі Карєри», де зазначено: одержано щебінь 5/10 - 26240 кг. Тобто, як визначено свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу та напівпричіпу, маса без навантаження транспотрного засобу складає - 13645кг. + перевезений вантаж 26240 кг = 39885 кг. Як визначено в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю повна маса транспортного засобу - 39810 кг. Тобто різниця між фактичним повним навантаженням та по результатам габаритного контролю складає - 75 кг. Вказане свідчить про невідповідність вимірювальної техніки вимогам законодавства та перебування останнього в несправному (неробочому) стані. Також, апелянт вказує, що станом на 19.05.2021р. була відсутня методика, затверджена Мінекономрозвитку, на підставі якої повинен проводитись габаритно-ваговий контроль. Отже, відповідач, 19.05.2021р. проводячи габаритно-ваговий контроль автомобіля з причепом діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Порядком №879.

Апелянт зазначає, що зі змісту судового рішення неможливо встановити, які докази, що надавались відповідачем були предметом дослідження в судовому засідання, які саме обставини вони підтверджують, не надано оцінку наведеним апелянтом доводам (аргументам) та останні не спростовано, що в комплексі свідчить про відсутність повноти та всебічності, а відповідно і про необгрунтованість прийнятого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) було додержано вимоги, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. № 1567. На розгляд справи не надано фактів, що спростовують той факт, що позивач був автомобільним перевізником 19.05.2021 року. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.05.2021 року посадовими особами Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Одеська область) на а/д Н-24 «Благовіщинське-Миколаїв» 210 км + 840 м, на підставі направлення на перевірку від 17.05.2021 року №003587, проведено ваговий контроль транспортного засобу Mercedes-Benz Axor 1840 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп NFP-EUROTRAILER, д/н НОМЕР_2 .

Під час проведення рейдової перевірки виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких встановлений в ст.48 ЗУ «про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених вагових норм на строєну вісь з одиночними шинами від 10% але не більше 20%, чим порушено ч.1 абз.15 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Посадовими особами 19.05.2021 року складено акт №265809 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено Акт №0053111 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та встановлено перевищення на строєну вісь 25,7 т при нормативно допустимому 22,0 т (а.с. 21).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято постанову № 281653 від 10 червня 2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності застосованого до позивача адміністративно-господарського штрафу у зв`язку з наявністю встановлених контролюючим органом порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08 вересня 2005 року № 2862-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

В силу пункту 4 Правил № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

За приписами пунктів 15 - 18, 20 Порядку № 879 Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до абзацу 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Позивач надав суду договори оренди, відповідно до яких транспортний засіб та напівпричіп згідно з договором оренди від 01.09.2020 року №01/09-2021 передав ТОВ «ЗУБ.Р». Відповідно до договору оренди транспортних засобів від 12.05.2021 року №12/05-2021, укладеного між ТОВ «ЗУБ.Р» зазначений транспортний засіб та напівпричіп перебувають у користуванні ТОВ «Корпорація Бузькі кар`єри».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено суду належними доказами, що договір оренди транспортного засобу об`єктивно існував при здійсненні перевірки. Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що водій надавав при перевірці або договір оренди, або тимчасовий реєстраційний талон.

У справі встановлено, що підставою для видання спірної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу.

Відповідно до цих результатів вагові параметри вказаних транспортних засобів перевищують нормативно допустимі вагові обмеження більш ніж на 2%, що дало підставою вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону № 2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Судом першої інстанції встановлено, що такий дозвіл у позивача відсутній, а отже за описаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, слід зазначити, що Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Апелянт вказує, що особі, яка здійснювала перевірку на підтвердження перевезення вантажу було надано накладну №239 від 19.05.2021 року, де зазначено масу одержаного щебню, апелянт вказує, що різниця між фактичним навантаженням транспортного засобу та по результатам габаритного контролю становить 75 кг, тому вказане свідчить про невідповідність вимірювальної техніки вимогам законодавства та перебування її в несправному стані.

Щодо даної позиції колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять підтвердження вищевказаного, оскільки водієм не зазначено жодних зауважень в Акті, більш того водій відмовився від надання будь-яких пояснень та підпису.

В апеляційній скарзі позивач вказує на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що її складено відповідачем відносно неналежного суб`єкта господарювання.

Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази відповідачу, щодо складення документів відносно неналежної особи.

Таким чином, в даному випадку саме позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко