Постанова

від 02.03.2022 по справі 157/1188/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 157/1188/20 Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В. Провадження № 22-ц/802/231/22 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л. Я.,

суддів Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар с/з Кіт А. Д.,

з участю:

представника позивача Сорокопуда М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року та за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтував тим, що 19 вересня 2015 року він позичив ОСОБА_3 38000 доларів США під 1,6 відсотків за один місяць строком на шість місяців, про що останній написав розписку. Частину боргу у розмірі 2000 доларів США позичальник ОСОБА_3 йому повернув. Згодом ОСОБА_3 помер, після смерті якого його рідні брати, в тому числі і відповідач ОСОБА_2 зобов`язалися повернути борг їх померлого брата у рівних частках по 12000 доларів США кожен, про що ними були написані відповідні боргові розписки. Проте відповідач ОСОБА_2 не повернув йому борг у розмірі 12000 доларів США і відмовляється цей борг повернути.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 12000 доларів США та судові витрати по справі.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 12000 доларів США.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року у цій справі ухвалено стягнути з відповідача в користь позивача судові витрати по справі у розмірі 6000 грн.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням від 23 листопада 2021 року, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись із постановленим судом додатковим рішенням від 25 січня 2022 року, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду змінити і стягнути з відповідача в його користь судові витрати у розмірі 14000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду від 23 листопада 2021 року представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу відповідача заперечив і просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду підтримав і просив його скаргу задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційні скарги позивача і відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду і додаткове рішення суду у цій справі слід залишити без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність пред`явлених позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання повернути позикодавцю ОСОБА_1 борг в розмірі 12000 доларів США, про що написав розписку.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

За положеннями статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (частина 3 статті 545 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За матеріалами справи судом встановлено, що 19 вересня 2015 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_1 38000 доларів США під 1,6 відсотків на місяць строком на півроку, про що написав розписку (а. с. 136, зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер (а. с. 40).

Також судом встановлено, що 17 червня 2017 року відповідач у цій справі ОСОБА_2 написав розписку, у якій зазначив, що він зобов`язується повернути ОСОБА_1 борг свого брата ОСОБА_3 у розмірі 12000 доларів США (а. с. 136).

Отже, відповідач ОСОБА_2 написав розписку, в якій взяв на себе зобов`язання повернути позикодавцю ОСОБА_1 борг свого брата ОСОБА_3 у розмірі 12000 доларів США.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача в користь позивача боргу за договором позики у розмірі 12000 доларів США.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк позовної давності з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При цьому судом встановлено, що в тексті самої розписки не встановлено строк повернення боргу за договором позики.

30 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 направив відповідачу ОСОБА_4 письмову вимогу про повернення боргу (а. с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 вимогу кредитора ОСОБА_1 не виконав, а з позовом до суду останній звернувся 14 вересня 2020 року, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язанням, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина 5 статті 261 ЦК України).

Додатковим рішенням суду у цій справі заяву ОСОБА_1 про стягнення в його користь судових витрат по справі задоволено частково і ухвалено стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

За змістом статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За матеріалами справи судом встановлено, що 30 червня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Сорокопудом М. О. був укладений договір про надання правової допомоги адвокатом, за умовами якого замовник здійснює оплату на час підписання договору у розмірі 10000 грн (а. с.90).

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що попередній орієнтований розмір витрат, які він очіку вав понести, складає 6000 грн.

Окрім того 25 березня 2021 року був складений акт прийому наданих послуг з професійної правової допомоги у цивільній справі, в якому зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а. с. 91) та зазначена винагорода адвоката на загальну суму 14000 грн.

Проте у цьому акті не зазначена вартість кожної із наданих послуг, виконаних адвокатом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення з відповідача в користь позивача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача не впливають на правильність судових рішень, які постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 та апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року та додаткове рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 25 січня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді