Рішення

від 17.02.2022 по справі 334/8742/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 18.02.2022

Справа № 334/8742/21

Провадження № 2/334/969/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Куцигіна І.А., представників відповідача Сотнікової Н.П. та адвоката Вітька С.Г.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗОШ № 61, в якому просить визнати незаконним та скасування наказ відповідача від 05.11.2021 № 133-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Позов обґрунтовує тим, що з 02.11.2015 по теперішній час він працює за трудовим договором у Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради на посаді інженера-електроніка. Наказом відповідача від 05.11.2021 № 133-к/тр його відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Вказаний наказ є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. В обґрунтування спірного наказу відповідач послався на ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційний хвороб», Наказ МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 та п. 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020. Вважає, що положення статті 12 Закону України «Про захист населення від Інфекційних хвороб» щодо можливості запровадження додаткових обов`язкових профілактичних щеплень, крім тих, що прямо визначенні в частині першій статті 12 цього Закону, для окремих категорій працівників на підставі підзаконних нормативно-правових актів суперечить положенням статті 92 Конституції України. Виданню спірного наказу передувало повідомлення роботодавця про обов`язкове щеплення проти COVID-19 від 25.10.2021 № 01-24/534 про його обов`язок надати до 05.11.2021 документи про наявність профілактичного щеплення чи довідки про абсолютні протипоказання та застосування як умову продовження роботи після 08.11.2021. Вважає, що вказане повідомлення прямо суперечить положенням ст. 286 ЦК України, ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я щодо заборони вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи, а також не відповідає вимогам пункту 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, оскільки за положеннями Постанови від роботи відстороняються працівники, як відмовляються або ухиляються від щеплень, а не такі, що не надалі документи про щеплення. Покладення на працівника додаткових обов`язків, що не були передбачені трудовим договором та які на час його укладення (прийняття на роботу) не існували взагалі (обов`язок вакцинуватись від COVID-19 запроваджено лише з 08.11.2021) підпадають під визначення «зміна істотних умов праці». Однак, про зміну істотних умов праці у встановленому законом порядку його не повідомлено. Також, спірний наказ виданий 05.11.2021, тобто до настання події (08.11.2021), з якою Наказ МОЗ Україні № 2153 від 04.10.2021 пов`язує неможливість виконання трудових обов`язки невакцинованим від COVID-19 працівником і без перевірки підстав відсторонення, передчасно обмеживши його в праві на працю.

29.12.2021 відповідач в особі директора Сотнікової Н.П. подала відзив на позов, в якому позов не визнала з наступних підстав. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 заборонено відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19). Оскільки позивач не мав жодного з вищевказаних документів для виконання Постанови № 1236 з 08.11.2021 - 141 учень та 13 вчителів Запорізької гімназії № 61 вимушені були б перейти на навчання з використанням технологій дистанційного навчання. З 141 учнів - 5 взагалі не мають технічних засобів для дистанційного навчання, 72 учні (51%) мають тільки телефони, що є незручним засобом навчання. Серед учнів 5-9 класів 8 багатодітних сімей,7 малозабезпечених та 7 сімей, які потрапили у складні життєві обставини. Зазначені родини не завжди можуть сплатити за користування інтернетом, або взагалі його підключити. Отже, порушень законодавства при відстороненні від роботи, порушень прав позивача не допущено. Позивача відсторонено від роботи відповідно до наказу від 05.11.2021 № 133-к/тр у зв`язку з тим, що п. працівник закладу освіту не пройшов обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та не має протипоказань до вакцинації. Керівник відповідача зобов`язаний був виконати вимоги законодавства ва відсторонити позивача від роботи. Відсторонення позивача від роботи було оформлено наказом. В ньому наведені підстава та умова відсторонення (на час відсутності щеплення від СОVID-19). Позивача було повідомлено про наслідки такого тимчасового заходу 07.10.2021 в особистому листуванні (Vibеr), а також 27.10.2021 позивач отримав повідомлення про обов`язкове щеплення від COV1D-19 під особистий підпис, в якому також були викладені наслідки відсторонення від роботи. Відповідач не міг передбачити видання 04.10.2021 наказу МОЗ № 2153, а отже не міг попередити позивача про зміну істотних умов праці за два місяці. Спірний наказ був виданий 05.11.2021, оскільки 06 та 07.11.2021 були вихідні дні, а 08.11.2021 відповідно до наказу МОЗ України № 2153 від 04.10.2021 позивач повинен бути відсторонений. Видання спірного наказу не позбавило його права зробити щеплення 06-07.11.2021 та 08.11.2021 надати відповідачу документи, передбачені підпунктом 10 пункту 3-5 Постанови № 1236.

Ухвалою від 29.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 04.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Сотнікової Н.П. про зупинення провадження у справі. Ухвалою від 04.02.2021 постановлену судом, не виходячи до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на підставі частини першої статті 53 ЦПК України, оскільки рішення у справі не може вплинути на його права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

Позивач ОСОБА_1 та його представника адвокат Куцигіна І.А. позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримали.

Представники відповідача Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області Сотнікова Н.П. та адвокат Вітько С.Г. позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши заяви по суті спору та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працює в Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області на посаді інженера-електроніка з 02.11.2015 на підставі наказу від 29.10.2015 № 50-к.

Відповідно до Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 25.10.2021 № 01-24/534, виданого відповідачем Запорізькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області, інженер-електронік ЗОШ № 61 ОСОБА_1 повідомлений про необхідність надати до 05.11.2021 документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Попереджено, що у разі не подання вказаних документів, 08 листопада 2021 року він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ. Також, проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за нього страховий внесок на соціальне страхування. Період відсторонення без збереження зарплати не увійде й до стажу, що дає право на щорічну відпустку (стаття 82 КЗпП України, стаття 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР). З вказаним Повідомленням позивач ОСОБА_1 ознайомився 27.10.2021.

В письмових заперечень позивача ОСОБА_1 від 05.11.2021 на вищевказане Повідомлення, зазначено, що відсторонення від роботи на підставі пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України, та просив не відсторонювати його від роботи.

12.11.2021 за № Б-3 відповідачем надана відповідь на заперечення, в яких зазначено, що оскільки позивачем не надані документи, визначені в пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, керуючись статтями 5, 6, 27 Законе України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статтею 46, 113 Кодексу законів про працю України з 08 листопада 20211 року його відсторонено від роботи до усунення причин, що його зумовили. Також зазначено, що Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлює лише МОЗ і його не може розширити або змінити роботодавець.

Наказом Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області від 05.11.2021 № 133-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , інженера-електроніка, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, підставою якого зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 віл 25.10.2021 № 01-24/534, стаття 46 КЗпП України, частина друга статті 12 Закону України від 06.04.2000 № 1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236. Зі спірним наказом позивач ОСОБА_1 ознайомився та зробив примітку про незгоду з ним.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших випадків, передбачених законодавством належить, зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

У пункті 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу (далі - Постанова № 1236), передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій мають забезпечити: (1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); (2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; (3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Наказ № 2153).

Згідно з пунктом 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого Наказом № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.(пункт 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що Постанова № 126 та Наказ № 2153 відповідають Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Суд оцінюючи втручання у права позивача і чи було таке втручання виправданим, дійшов до наступного висновку.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначено в Наказі № 2153 перелік професій визначено з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій.

Тобто, у даному випадку мета втручання у приватне життя позивача була виправдана та легітимна, оскільки загальновідомим є той факт, що COVID-19 є пандемічною хворобою, яка розповсюдилася за короткий строк у всьому світі.

У пунктах 274 та 280 рішення від 28.04.2021 у справі «Vavricka And Others V. The Czech Republic» ЄСПЛ констатує, що органи влади держави можуть самостійно визначати політику у сфері охорони здоров`я і межі їх розсуду є достатньо широкими.

У даному спорі органи влади, шляхом запровадження обов`язкової вакцинації проти COVID-19 для місця роботи позивача, надали йому вибір зробити щеплення (при відсутності протипоказань) чи бути відстороненим без виплати заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується стороною позивача, що останній був повідомлений про те, що він в силу вищезазначених положень законодавства та займаної посади підпадає під перелік осіб, які підлягають обов`язковій вакцинації проти СОVID-19 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби, відсутність якої тягне за собою відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, крім працівників, за наявності відповідної довідки медичного закладу, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень.

Позивач ОСОБА_1 не надав жодних доказів, що свідчили б про неможливість чи наявність об`єктивних труднощів для того щоб зробити щеплення. Також відсутні докази щодо неможливості отримання ним відповідної довідки про наявність протипоказань, у зв`язку з чим чуд дійшов висновку, що позивач не зробив щеплення проти COVID-19 з власної волі, а оскільки він був попереджений про наслідки у виді відсторонення від посади, то і усвідомлював ці наслідки.

За викладених обставин, судом не встановлено ознак неправомірності під час винесення оскаржуваного наказу в діях керівника відповідача Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області, яка, з урахуванням покладеного обов`язку, згідно з вимогами Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та КЗпП України, яка правомірно прийняла рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи за відсутності відповідного щеплення або наявності довідки медичного закладу щодо абсолютних протипоказань до його проведення.

У зв`язку з цим, позов про визнання скасування спірного наказу є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що обов`язок вакцинуватись від COVID-19 є зміною істотних умов праці, про яку він не був повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд дійшов висновку, що обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 в закладах освіти не пов`язана зі змінами в організації виробництва і праці, а отже не є зміною істотних умов праці.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 22 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 61 Запорізької міської ради Запорізької області, місцезнаходження: вул. Братська, буд. 15, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 20517395.

Суддя: