Рішення

від 09.03.2022 по справі 209/5333/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/5333/21

Провадження № 2/209/224/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Замкової Я.В.,

за участі секретаря Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час відстороненння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 15.11.2021 року № 153-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на роботі в КЗ "Ліцей №31" Кам`янської міської ради та стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за весь час відсторонення, починаючи з 15.11.2021 року до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона працює в КЗ "Ліцей №31" КМР з 03.08.2016 року на підставі Наказу директора закладу від 03.08.2016 року № 51 по теперішній час на посаді «Вчитель української мови та література». Починаючи з серпня 2021 року вона зіткнулася з порушенням конституційних прав і свобод та постійним тиском за місцем роботи щодо необхідності термінового проведення «щеплення від коронавірусної інфекції "COVID-19" та ультимативними погрозами її відсторонення від посадових обов`язків і неможливості працювати в освітньому закладі без щеплення або представлення довідки про абсолютні протипоказання. 15.11.2021 року директор КЗ "Ліцей №31" КМР Коваленко Т.О. вручила індивідуальне Повідомлення «Про відсторонення від роботи № 476», в якому зазначалось, що з 15.11.2021 року освітній процес в школі відновлюється в очному режимі і враховуючи, що позивач не принесла документ, який би підтверджував профілактичне щеплення або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 2011 р. № 595, вона буде відсторонена від роботи. Вона повинна була надати один із перелічених документів, то на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 та пункту 416 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236, позивачу необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від COVID-19 та надати документ, що підтверджує проходження такого «щеплення», зазначених документів, то 15.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати, цей період відсторонення не увійде до страхового стажу для призначення пенсій та оплати тимчасової непрацездатності, а також цей період не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку. У зв`язку з алергічною реакцією, вона не може роботи щеплення. Не зважаючи на це, 15.11.2021 року вона була відсторонена від роботи на підставі Наказу №153п/тр від 15.11.2021 року. Вважає Наказ №153п/тр від 15.11.2021 року«Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » незаконним, безпідставним, свавільним та таким, що підлягає скасування. Щодо стягнення заробітної плати вказує, що її середньоденна заробітна плата складає 468,13 грн., (зарплата вересень 2021 рік - 10136,06 грн. + зарплата жовтень 2021 року - 9525,42 грн. - 22 робочих днів - вересень 2021 рік +20 робочій день жовтень 2021 року). Її було відсторонено з роботи 15.11.2021 року. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає по день звернення до суду з позовом складає 10767,00 грн.

05.01.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому позов не визнали у повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначили, що у своїх діях керувалися постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Жодних погроз та ультиматумів на адресу позивача не було. Позивачка зазначає, що причиною її не вакцинації є наявність алергічних реакцій на щеплення. За таких обставин, з метою уникнення відсторонення вона мала можливість надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я, однак такою можливістю вона не скористалася. Зважаючи на те, що вони діяли у відповідності до пункту 46-1 постанови КМУ № 1236, не порушив його, зазначають, що підстав для задоволення позову немає.

10.01.2022 року представник позивача - адвокат Редько С.М. надав відповідь на відзив, відповідно до якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. На обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що наказ №153-к/тр від 15.11.2021 року не містить відомостей про підтвердження відмови позивача здійснити щеплення. Крім того, зауважує, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а лише затверджує «Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Позивач у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача - директор КЗ "Ліцей №31" КМР Коваленко Т.О. у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності. У заяві зазначила, що вона виконувала постанови, згідно з вимогами законодавства. Виконуючи постанову про призупинення дії постанови щодо відсторонення, допускає позивача з 01.03.2022 року до виконання посадових обов`язків.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем та перебуває на посаді вчителя української мови та літератури з 03.08.2016 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №51/к/тр від 03.08.2016 року (а.с. 8-10, 11).

Позивач була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу № 153-к/тр від 15.11.2021 року та ознайомлена з ним (а.с. 12, 13).

Відповідно до наказу №15/к/тр від 09.03.2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », позивач була допущена до роботи з 01.03.2022 року (а.с. 46).

Відповідно до табелю використання робочого часу позивачем було відпрацьовано за вересень 2021 року - 22 дні, за жовтень 2021 року - 18 днів, за листопад 2021 року - 10 днів, з 15.11.2021 року була відсторонена від роботи (а.с. 49-51).

Згідно до п. 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" визначено наступне: Обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожному гарантовано право на працю, що включає

можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України (стаття 1) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи

власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Верховний Суд в постанові у справі № 761/12073/18 від 01.04.2020 року дійшов висновку, що відсторонення працівника від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

За змістом ст. 46 КЗпП допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Інших підстав відсторонення від роботи, зокрема, як відмова виконувати розпорядження керівника, нормами статті 46 КЗпП не передбачено.

Слід зазначити, що нормами статті 46 КЗпП України не передбачено і відсторонення від роботи працівника з причин відмови вакцинуватися від COVID-19. На даний час вакцинація від COVID-19 є добровільною, про що наголошено і в Дорожній карті з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженій наказом МОЗ від 24.12.2020 р. № 3018.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено обов`язок робити щеплення від конкретно визначених хвороб, а саме: від дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу.

Забезпечити примусову вакцинацію роботодавець не може, оскільки на це немає законодавчих підстав. Усі внутрішні документи підприємства, що зобов`язують працівників зробити щеплення від COVID-19, не є законними, оскільки порушують права працівників, та не відповідають вимогам трудового законодавства - нормам КЗпП України, яким регулюються всі трудові відносини працівника та роботодавця в Україні.

Беззаперечним є те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 спрямована на запровадження заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, однак, відсторонення працівників від роботи, як з підстав не здійснення вакцинування, так і з будь-яких-інших підстав, має відбуватися у відповідності до норм трудового законодавства. Як зазначалося вище, трудовим законодавством не передбачено такої підстави для відсторонення від роботи, як відмова працівника від вакцинування. Посилання сторони відповідача на те, що в ст.46 КЗпП України, окрім перелічених підстав для відсторонення працівника від роботи зазначено «в інших випадках, передбачених законодавством», і що саме в інший випадок підпадає відмова від вакцинування, на думку суду є безпідставною з підстав, зазначених вище.

Таким чином, на даний час трудове законодавство України не містить чітких норм, якими

регулюються трудові відносини між працівником та роботодавцем в частині відсторонення

працівника від роботи з підстав відмови працівника від вакцинування від хвороби COVID-19, що в свою чергу дає підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два повні календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Відповідно до довідки про доходи (а.с. 14), заробітна плата за вересень 2021 року позивача склала - 10136,06 грн., за жовтень 2021 року - 9525,42 грн. Відповідно до табелю використання робочого часу кількість відпрацьованих днів позивача за вересень-жовтень 2021 року складає - 40 днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 491,54 грн.

Кількість робочих днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дня її звільнення - 15.11.2021 року по 01.03.2022 року, тобто по день її поновлення на роботі згідно з наказом №15/к/тр від 09.03.2022 року, становить 74 робочих дня.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється наступним чином: 491,54*74= 36373,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 36373,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позивач, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позивачем позову немайнового характеру з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 908 грн. за вимогу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради, ЄДРПОУ 23642161, юридична адреса: вул. Спортивна 39, місто Кам`янське, 51900, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час відсторонення - задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради від 15.11.2021 року № 153-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Комунальному закладі "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради.

Стягнути з Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час відсторонення, починаючи з 15.11.2021 року до 01.03.2022 року у розмірі 36373 (тридцять шість тисяч триста сімдесят три) грн. 96 коп.

Стягнути з Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Стягнути з Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 10.03.2022 року.

Суддя Я.В. Замкова