Постанова

від 22.06.2022 по справі 209/5333/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4241/22 Справа № 209/5333/21 Суддя у 1-й інстанції - Замкова Я. В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 доКомунального закладу"Ліцей№ 31"Кам`янськоїміської радипро визнаннянезаконним таскасування наказупро відстороненнявід роботи,поновлення нароботі тастягнення сумисереднього заробіткуза часвідсторонення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час відсторонення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона працює в КЗ "Ліцей №31" КМР з 03 серпня 2016 року на підставі Наказу директора закладу від 03 серпня 2016 року № 51 по теперішній час на посаді «Вчитель української мови та література». Починаючи з серпня 2021 року вона зіткнулася з порушенням конституційних прав і свобод та постійним тиском за місцем роботи щодо необхідності термінового проведення «щеплення від коронавірусної інфекції COVID-19 та ультимативними погрозами її відсторонення від посадових обов`язків і неможливості працювати в освітньому закладі без щеплення або представлення довідки про абсолютні протипоказання. 15 листопада 2021 року директор КЗ "Ліцей №31" КМР Коваленко Т.О. вручила індивідуальне Повідомлення «Про відсторонення від роботи № 476», в якому зазначалось, що з 15 листопада 2021 року освітній процес в школі відновлюється в очному режимі і враховуючи, що позивач не принесла документ, який би підтверджував профілактичне щеплення або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 2011 р. № 595, вона буде відсторонена від роботи. Вона повинна була надати один із перелічених документів, то на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 416 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, позивачу необхідно здійснити в обов`язковому порядку щеплення від COVID-19 та надати документ, що підтверджує проходження такого «щеплення», зазначених документів, то 15 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати, цей період відсторонення не увійде до страхового стажу для призначення пенсій та оплати тимчасової непрацездатності, а також цей період не увійде до стажу, що дає право на щорічну відпустку. У зв`язку з алергічною реакцією, вона не може роботи щеплення. Не зважаючи на це, 15 листопада 2021 року вона була відсторонена від роботи на підставі Наказу №153п/тр від 15 листопада 2021 року. Вважає Наказ №153п/тр від 15.11.2021 року«Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » незаконним, безпідставним, свавільним та таким, що підлягає скасування. Щодо стягнення заробітної плати вказує, що її середньоденна заробітна плата складає 468,13 грн., (зарплата вересень 2021 рік - 10136,06 грн. + зарплата жовтень 2021 року - 9525,42 грн. 22 робочих днів - вересень 2021 рік +20 робочій день жовтень 2021 року). Її було відсторонено з роботи 15 листопада 2021 року. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає по день звернення до суду з позовом складає 10767,00 грн..

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати незаконнимта скасуватинаказ відповідачавід 15листопада 2021року №153-к/тр«Про відстороненнявід роботи ОСОБА_1 »;поновити їїна роботів КЗ"Ліцей№31"Кам`янськоїміської радита стягнутиз відповідачасередньомісячний заробітокза весьчас відсторонення,починаючи з15листопада 2021року додня поновленняна роботі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради від 15 листопада 2021 року № 153-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі в Комунальному закладі "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради; стягнуто з Комунального закладу "Ліцей № 31" Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час відсторонення, починаючи з 15 листопада 2021 року до 01 березня 2022 року у розмірі 36373,96 грн.. Рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що трудове законодавство України не містить чітких норм, якими

регулюються трудові відносини між працівником та роботодавцем в частині відсторонення працівника від роботи з підстав відмови працівника від вакцинування від хвороби COVID-19, що в свою чергу дає підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Комунальний заклад "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ст. 12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб регулює порядок відсторонення від роботи працівника у разі ухилення останнього від обов`язкових профілактичних щеплень. Крім того, апелянт вказує, що вимога позивачки про поновлення на роботі не є належним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника оскільки поновленню підлягають лише звільнені працівники.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, щопозивачка перебуває у трудових відносинах з відповідачем та перебуває на посаді вчителя української мови та літератури з 03 серпня 2016 року, що підтверджується копією трудової книжки та наказом №51/к/тр від 03 серпня 2016 року.

Встановлено,що ОСОБА_1 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати на підставі наказу № 153-к/тр від 15 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.

Відповідно до наказу №15/к/тр від 09 березня 2022 року «Про допуск до роботи ОСОБА_1 », остання була допущена до роботи з 01 березня 2022 року.

Позивачка вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним, безпідставним, свавільним та таким, що підлягає скасування.

Колегія суддів не може погодитись з такими твердження позивачки, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

При цьому, у ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змісту ст. 12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11 серпня 2014 № 551).

Згідно з цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551), та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП. Порядок проведення профілактичних щеплень визначається наказом з чітким визначенням відповідальних осіб і функціональних обов`язків медичних працівників, які братимуть участь у їх проведенні. Обсяги профілактичних щеплень узгоджуються із Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у липні - серпні кожного року. Для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до ЗОЗ або до місця надання медичних послуг ФОП осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень. Медичний огляд перед щепленням є обов`язковим. При виявленні негативних змін у стані здоров`я особи призначається додаткове медичне обстеження згідно з чинними протоколами надання медичної допомоги особам відповідно до медичних показань. У медичній документації здійснюється відповідний запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення та вкладається форма № 063-2/о.

Профілактичні щеплення мають проводитися лише у пунктах щеплення.

Пунктом 17 Положення чітко встановлено, що факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Згідно з п. 18 Положення, у кожному пункті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх медичних імунобіологічних препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до переліку обов`язкових), протоколи надання медичної допомоги при невідкладних станах відповідно до чинних нормативів, підготовлені набори лікарських засобів та вироби медичного призначення для надання медичної допомоги при невідкладних станах, а також аптечки для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу.

З вищезазначеного вбачається, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим.

Окрім того, для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, фельдшер, молодший спеціаліст з медичною освітою: в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг, осіб, які підлягають щепленню (при щепленні неповнолітніх запрошують також батьків або інших законних представників, що їх замінюють), у день, визначений для проведення щеплень.

Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником.

Отже, законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153, який набрав чинності 8 листопада 2021 року, працівники закладів освіти обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

В примітці до Переліку № 2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 15 листопада 2021 року) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовжити дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Колегією суддів встановлено, що на працівників Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради поширюється дія Переліку № 2153.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивачки є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення остання ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надала, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивачка, яка працює вчителем підлягає обов`язковій вакцинації.

З урахуванням того, що позивачка відмовилась від обов`язкової вакцинації, колегія суддів вважає відсторонення позивачки від роботи законним та обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників навчального закладу, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 08 квітня 2021 року у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» [GC] заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити: 1) чи є втручання виправданим відповідно до закону; 2) чи має воно на меті законні цілі; 3) чи були вони виправданими в демократичному суспільстві.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відсторонюючи позивачку від роботи, відповідач діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, зокрема ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 46 КЗпП України. У наказі про відсторонення зазначені підстави та строк такого відсторонення.

Доводи позивача про те, що наказ «Про відсторонення від роботи» є незаконним, оскільки внаслідок його винесення порушено конституційне право на працю, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже вимога про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 працівників підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою.

Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, так як таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

У даному випадку індивідуальне право (інтерес) позивачки відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Отже, встановивши вказані обставини справи, колегія суддів вважає, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, в зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2724,00 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального закладу"Ліцей№ 31"Кам`янськоїміської ради задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2022 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час відсторонення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу "Ліцей № 31"Кам`янської міської ради судовий збір в розмірі 2724,00 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко