Постанова

від 21.02.2022 по справі 334/1961/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.02.2022 Справа № 334/1961/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/1961/16 Головуючий у 1 інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/331/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» лютого 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Рикун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс ЛТД» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс ЛТД» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги за яким протягом розгляду справи уточнював та збільшував, до ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 15 квітня 2013 року по 01 грудня 2015 року працював в ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на посаді головного інженера по трудовому договору.

З вини директора ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» запис при прийняття на роботу в трудовій книжці здійснено не було.

15 квітня 2013 року між ним та ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» був укладений трудовий договір строком на один рік, після закінчення строку дії договору він був пролонгований ще на два роки.

Директор ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» незаконно звільнив його, не повідомивши, про звільнення йому стало відомо під час розгляду справи, всі накази про дисциплінарне стягнення були винесені під час його відсутності на підприємстві через не допуск до місця роботи відповідачем.

Під час роботи на підприємстві йому не було надано ані відпустки, ані компенсації за невикористані щорічні відпустки. Розмір компенсації становить 2964,48 грн.

Також, з квітня 2013 року відповідачем не сплачувалась заробітна плата в повному розмірі, а з жовтня 2015 року виплата заробітної плати припинилась в повному розмірі. На час його звільнення заборгованість по заробітній платі становить 28006,09 грн.

Вважав, що з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 504 544,32 грн., компенсація втрати частини заробітної плати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари та тарифи в розмірі 30 742,20 грн.

Невиплатою зарплати йому відповідачем заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн.

На підставі зазначеного просив стягнути з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» заборгованість по зарплаті в сумі 26556,09 грн., грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 2964,48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 02 грудня 2015 року по 19 квітня 2017 року в розмірі 504544,32 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30742,20 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; визнати протиправним та скасувати наказ №01/12 від 01 грудня 2015 року про його звільнення; зобов`язати відповідача внести записи в його трудову книжку про прийняття на роботу до ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» із зарахуванням відповідного трудового стажу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №01/12 від 01.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття на роботу до ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» із зарахуванням відповідного трудового стажу, про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. залишені без розгляду за заявою позивача.

У подальшому ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на його користь заборгованість з заробітної плати в розмірі 26556,09 грн., грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 2964 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 945295,68 грн., компенсацію втрати частини доходів 37891,87 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на користь ОСОБА_1 заборгованість із зарплати - 8772 грн., компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки - 1889,19 грн., компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням приросту індексу інфляції - 6244,15 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 253137,30 грн., а всього на загальну суму 270042,64 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповідомлення про розгляд справи, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, неврахування доводів та доказів, наданих товариством, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідачу було відомо про розгляд справи, інформація про день та час розгляду справи розміщена на офіційному сайті суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із пунктом другим частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормами пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату,час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини 3, 5статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною 1 статті 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалене 31 березня 2021 року за відсутності відомостей щодо належного повідомлення відповідача ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» про дату, час і місце судового розгляду відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Судова повістка про виклик в судове засідання, яке призначене на 31 березня 2021 року, направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою « за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а.с.49).

Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов`язковим, участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 43 ЦПК України), а згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов`язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Такі допущені судом порушення норм процесуального законодавства, на яких наголошує у своїй апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Енергоімпульс ЛТД», відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з останнім записом в трудовій книжці ОСОБА_1 працевлаштований в ТОВ «Спецремстройсервіс».

Згідно з відомостями ПФУ за ОСОБА_1 сплачувалися страхові платежі ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» за періоди у квітні, травні 2013 року, з січня по грудень 2014 року, з січня по листопад 2015 року.

Відповідно до наказу №11/04 від 15.04.2013 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду Головного інженера ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» та був укладений відповідний трудовий договір від 15 квітня 2013 року строком на один рік до 15.04.2014 року з ненормованим робочим днем, 5 - денним робочим тижнем зі вихідними днями - неділею та суботою.

Відповідно до вказаного трудового договору роботодавець зобов`язується виплачувати керівнику зарплату в розмірі 1450 грн. на місяць тарифу та премію в залежності від величини виконаного обсягу робіт. За згодою сторін розмір та система оплати праці можуть бути переглянуті. Керівнику надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 01 травня 2013 року головний інженер ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» Марченко М.М. бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей підприємства.

Відповідно до бухгалтерської довідки посадовий оклад головного інженера ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» ОСОБА_1 складав 1378 грн.

Згідно з наказом №10/05б ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» ОСОБА_1 звільнений з 31.05.2013 року відповідно до поданої заяви за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

При цьому, згідно з наказом №04/11 від 04.11.2015 року головному інженеру ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» ОСОБА_1 оголошено догану за порушення умов виконання довіреності від директора ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на право ведення перемовин та укладення договорів.

Матеріали справи містять наказ №01/12 від 01.12.2015 року, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» з 01.12.2015 року на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з довідкою від 03.07.2018 року відомості на видачу зарплати за 2013, 2014 роки була втрачені відповідачем.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася зарплата в розмірі 610 грн.

Згідно з платіжними відомостями у 2015 році ОСОБА_1 отримано зарплату з урахуванням утриманих податків та зборів у січні 2015 року - 1053 грн., лютому 2015 року - 1071 грн., березні 2015 року - 578 грн., квітні 2015 року - 883 грн., травні 2015 року - 883 грн., червні 2015 року - 901 грн., липень 2015 року - 901 грн., серпні 2015 року - 901 грн., вересні 2015 року - 1212 грн., жовтні 2015 року -1212 грн., листопаді 2015 року - 1212 грн., що підтверджується підписом позивача у платіжних відомостях.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (частини перша, друга статті 47 КЗпП України).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частині перша статті 94 КЗпП).

Відповідно до ч.1-ч.4 ст. 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної зарплати, (ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ч.1 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Згідно з наказом №2/05 від 01.05.2013 року з 1 травня 2013 року особовий склад ІТР та службовці ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» з фіксованих тарифів переведені на погодинно-преміальну системи оплати праці. Із зазначеним наказом ознайомлений ОСОБА_1 .

Відповідно з цього часу заробітна плата позивача має обчислюватися з урахуванням кількості фактично відпрацьованого часу з можливим застосуванням преміальних виплат в залежності від результатів роботи.

Відповідно до табелю обліку ОСОБА_1 відпрацював: у квітні 2013 року 7 днів/10 годин; у травні 2013 року - 6 днів/12 годин; у жовтні 2013 року - 4 дні/6 годин; у січні 2014 року - 7 дні/14 годин; у лютому 2014 року - 8 днів/12 годин; у березні 2014 року - 7 днів/11 годин; у квітні 2014 року - 7 днів/12 годин; у травні 2014 року - 7 днів/14 годин; у червні 2014 року - 8 днів/14 годин; у липні 2014 року - 8 днів/14 годин; у серпні 2014 року - 7 днів/12 годин; у вересні 2014 року - 7 днів/12 годин; у жовтні 2014 року - 8 днів/14 годин; у листопаді 2014 року - 7 днів/12 годин; у грудні 2014 року - 7 днів/12 годин; у січні 2015 року - 5 днів/10 годин; у лютому 2015 року - 5 днів/10 годин; у березні 2015 року - 6 днів/12 годин; у квітні 2015 року - 8 днів/12 годин; у травні 2015 року - 5 днів/10 годин; у червні 2015 року - 8 днів/14 годин; у липні 2015 року - 2 днів/4 годин; у серпні 2015 року - 9 днів/14 годин; у вересні 2015 року - 8 днів/12 годин; у жовтні 2015 року - 21 днів/168 годин; у листопаді 2015 року ОСОБА_1 не працював.

Враховуючи встановлений у трудовому договорі місячний тариф в розмірі 1450 грн., зарплата ОСОБА_1 відповідно до фактично відпрацьованого часу мала складати:

- у квітні 2013 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 461,36 грн.;

- у травні 2013 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 6 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 457,90 грн.;

- у жовтні 2013 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 4 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 252,17 грн.;

- у січні 2014 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 483,33 грн.

- у лютому 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 580 грн.;

- у березні 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн.;

- у квітні 2014 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 483,33 грн.;

- у травні 2014 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 534,21 грн.;

- у червні 2014 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 610,53 грн.;

- у липні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 504,39 грн.;

- у серпні 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн.;

- у вересні 2014 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 461,36 грн.;

- у жовтні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 504,35 грн.;

- у листопаді 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн.;

- у грудні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 441,30 грн.;

- у січні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 362,50 грн.;

- у лютому 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 362,50 грн.;

- у березні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 6 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 414,29 грн.;

- у квітні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 552,38 грн.;

- у травні 2015 року - 1450 грн./18 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 402,78 грн.;

- у червні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 580 грн.;

- у липні 2015 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 2 дні (кількість фактично відпрацьованих днів) = 126,09 грн.;

- у серпні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 9 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 652,50 грн.;

- у вересні 2015 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 527,27 грн.;

- у жовтні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 21 день (кількість фактично відпрацьованих днів) = 1450 грн.;

Згідно з розрахунками позивача ним визнано отримання зарплати у розмірах, зазначених у відомостях з нарахування зарплати:

- у 2013 році: квітень - 790,91 грн., травень - 610 грн., жовтень -610 грн.;

- у 2014 році: січень - 610 грн., лютий - 610 грн., березень - 610 грн., квітень - 610 грн., травень - 610 грн., червень - 610 грн., липень - 610 грн., серпень - 610 грн., вересень - 610 грн., жовтень - 610 грн., листопад - 610 грн., грудень - 610 грн.;

- у 2015 році: січень - 1218 грн., лютий - 1218 грн., березень - 609 грн., квітень - 1218 грн., травень - 1218 грн., червень - 1218 грн., липень - 1218 грн., серпень - 1218 грн., вересень - 1378 грн.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що нараховані та виплачені суми позивачу у вказаних місяцях не менше розміру виплат, встановлених трудовим договором, а тому в цій частині заборгованість з оплати заробітної плати відсутня.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.

ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» в судах першої та апеляційної інстанцій визнавався факт праці позивача на підприємстві в період з квітня 2013 року по грудень 2013 року, докази на підтвердження кількості робочих днів та оплати праці позивачу в червні, липні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2013 року відповідачем не надано, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати праці позивача за вказані місяці та наявність підстав для розрахунку заборгованості, виходячи з відпрацювання позивачем всіх робочих днів у відповідних місяцях. Докази на спростування вказаних обставин відповідачем не надано.

Отже, сума заборгованості з виплати зарплати за 2013 рік складає 8700 грн. = 1450 грн. + 1450 грн. + 1450 грн. + 1450 грн. + 1450грн. + 1450 грн.

У жовтні 2015 року позивачем відпрацьовано повністю 21 робочий день, проте нарахована заробітна плата в розмірі 1378 грн., недоплата становить 72 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги довідку ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» від 29.07.2016 року про те, що посадовий оклад головного інженера ОСОБА_1 складав 1378 грн., оскільки відповідачем не було надано суду доказів зміни умов оплати праці, визначених трудовим договором укладеним між сторонами з огляду на те, що вимогами ст. 97 КЗпП України заборонено власнику або уповноваженому ним органу чи фізичній особі в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» за заробітною платою за жовтень 2015 року становить 72 грн.

Твердження ОСОБА_1 про неотримання ним зарплати за листопад 2015 року спростовується копією платіжних відомостей за вказаний місяць, в якій міститься підпис позивача про отримання зарплати.

Таким чином заборгованість із зарплати відповідача перед позивачем складає 72 грн. + 8700 грн. = 8772 грн.

За змістом частини першої статті 83 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За приписами статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У абзаці 1 пункту 2, пункті 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Середня зарплата для оплати часу відпустки за період з 01 грудня 2014 року до 30 листопада 2015 року (12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки) складає 1162,58 грн. ((610 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 609 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 1378 грн. + 1450 грн. + 1378 грн.) / 12 місяців).

Згідно з наказом ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» №7о від 03.07.2015 року, відповідно до якого позивачу надана щорічна оплачувана відпустка з 6 липня 2015 року по 29 липня 2015 року. Тривалість вказаної відпустки складає 24 дні.

У відомості з нарахування зарплати за липень 2015 року у складі зарплати ОСОБА_1 зазначено відпускні в розмірі 942,97 грн. Вказані гроші ОСОБА_1 отримав під підпис у платіжній відомості за липень 2015 року.

Інші докази щодо перебування позивача у відпустці відповідачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій.

Таким чином тривалість невикористаних відпусток ОСОБА_1 складає за період праці з 13 квітня 2013 року по 30 листопада 2015 року - 39 днів, а сума компенсації за невикористані відпустки складає 1889,19 грн. (1162,58 грн. / 24днів * 39 днів).

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням приросту індексу інфляції за період з 02.12.2015 року по 31.03.2021 року колегія суддів виходить з наступного:

Сукупний індекс інфляції за період листопад 2015 - березень 2021 року склав 158,57%.

Збитки від інфляції обраховуються наступним чином: 10661,19 грн. (сума заборгованості 8772 грн. + 1889,19 грн.) * 158,57% / 100% - 10661,19 грн. = 6244,15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку зі звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення цього кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення

ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дій, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності в цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Середньоденний заробіток за два місяці, що передували звільненню позивача складає 138,10 грн. ((за жовтень 2015 року 1450 грн. + за листопад 2015 року 1450 грн.) / 21 відпрацьований день).

Період затримки розрахунку складає з 02.12.2015 року по 31.03.2021 року 1833 робочі дні.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 253137,30 грн. (138,10 грн. *1833 робочі дні).

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні істотно перевищує розмір заборгованості ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» перед позивачем та є очевидно непропорційним наслідком правопорушення та несправедливим щодо роботодавця.

З огляду на очевидну неспівмірність середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду, визначення в сумі 17 000 грн. розміру відповідальності відповідача за прострочення ним виплати належних при звільненні позивачу коштів.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, неодноразово підтвердженні Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 761/17815/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15.

Апеляційна скарга не містить будь-яких конкретних доводів та розрахунків на спростування розміру заборгованості.

Посилання ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» в апеляційній скарзі на недобросовісне користування позивачем повноваженнями не підтверджено належними доказами та не є предметом дослідження у цій справі.

Доводи апеляційної скарги щодо вчинення позивачем кримінально караних дій не підлягають дослідженню в межах цивільної справи.

22 лютого 2022 року до Запорізького апеляційного суду надійшли письмові пояснення ТОВ «Енергоімпульс ЛТД», які за змістом є доповненнями до апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 364 ЦПК України не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду було складено 31 березня 2021 року (т. 2 а.с.52-56).

Таким чином, останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 30 квітня 2021 року.

Доповнення до апеляційної скарги у вигляді письмових пояснень подані до Запорізького апеляційного суду 22 лютого 2022 року.

Оскільки ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» пропущено строк на подання доповнень до апеляційної скарги, вказані доповнення у вигляді письмових пояснень не підлягають врахуванню при апеляційному перегляду рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року.

Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.3.ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» на користь ОСОБА_1 заборгованості із зарплати в розмірі 8772 гривні, компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки в розмірі 1889 гривень 19 копійок, компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 6244 гривні 15 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 17000 гривень, а всього на загальну суму 33 810 гривень 68 копійок. В іншій частині позов підлягає залишенню без задоволення.

За приписами ч. ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач був звільнений в суді першої інстанції від сплати судового збору.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 грудня 2021 року відстрочено ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Запорізьким апеляційним судом судового рішення у справі.

З огляду на зазначені обставини, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» в дохід держави підлягає стягненню компенсація судового збору за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог в розмірі 294,13 грн., та несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 13215 грн., ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» право на компенсацію суми судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог в розмірі 12773,80 грн.

Таким чином, з ТОВ «Енергоімпульс ЛТД» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 735,33 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нову постанову наступного змісту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс ЛТД» на користь ОСОБА_1 заборгованість із зарплати в розмірі 8772 (вісім тисяч сімсот сімдесят дві) гривні, компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки в розмірі 1889 (тисяча вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 19 копійок, компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 6244 (шість тисяч двісті сорок чотири) гривні 15 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, а всього на загальну суму 33 810 (тридцять три тисячі вісімсот десять) гривень 68 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпульс ЛТД» в дохід держави судовий збір в розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) гривень 33 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 березня 2022 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова