Рішення

від 31.03.2021 по справі 334/1961/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 31.03.2021

Справа № 334/1961/16-ц

Провадження № 2/334/42/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

при секретарі судового засідання Прийменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпульс ЛТД про стягнення заборгованості із заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпульс ЛТД про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позов обґрунтований тим, що позивач у квітні 2013 року був прийнятий в ТОВ Енергоімпульс ЛТД на посаду головного інженера по трудовому договору. При прийнятті на роботу позивачем відповідачу було надано трудову книжку.

Власник підприємства з жовтня 2015 року перестав позивачу виплачувати заробітну плату, чим порушив ст. 115 КЗпП України.

Три роки позивач працював без відпустки. За наданням відпустки він звернувся із заявою, яку він направив замовним листом з повідомленням про отримання. Відповідач не надає відпустку та не виплачує компенсацію за невикористану відпустку.

Позивач просить стягнути з ТОВ Енергоімпульс ЛТД на свою користь заборгованість у сумі 6600 грн. з невиплаченої заробітної плати, зобов`язати ТОВ Енергоімпульс ЛТД надати позивачу щорічні відпустки за відпрацьований час з квітня 2013 року.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 27397 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3987 грн.

19 квітня 2017 року позивачем надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач додатково зазначив, що в період з квітня 2013 року відповідачем щомісячно неповністю виплачувалася зарплата, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в сумі 28006,09 грн. Невиплатою зарплати позивачу відповідачем заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 грн. Окрім того, позивач вважає, що відповідач незаконно його звільнив, оскільки працівника не можна притягнути до дисциплінарної відповідальності, якщо він не порушив своїх трудових обов`язків. Просив стягнути з відповідача заборгованість по зарплаті в сумі 26556,09 грн., грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у розмірі 2964,48 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 02 грудня 2015 року по 19 квітня 2017 року в розмірі 504544,32 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 30742,20 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; визнати протиправним та скасувати наказ №01/12 від 01.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача внести записи в трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття на роботу до ТОВ Енергоімпульс ЛТД із зарахуванням відповідного трудового стажу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн.; визнання протиправним та скасування наказу №01/12 від 01.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідача внести записи в трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття на роботу до ТОВ Енергоімпульс ЛТД із зарахуванням відповідного трудового стажу залишені без розгляду за заявою позивача.

У подальшому позивач вточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати в розмірі 26556,09 грн., грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 2964 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 945295,68 грн., компенсацію втрати частини доходів 37891,87 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги. У подальшому надали заяву про слухання справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо можливості задоволення позову. Представником відповідача було надано заперечення на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 15.04.2013 року. Був укладений трудовий договір строком на 1 рік з можливістю пролонгації з заробітною платою 1450 грн. на місяць. Також укладений договір про повну матеріальну відповідальність. З 2 листопада 2015 року відповідач перестав з`являтися за місцем роботи. В зв`язку із цим складений про відсутність ОСОБА_1 на роботі. 4 листопада 2015 року виданий наказ про оголошення догани ОСОБА_1 27 листопада 2015 року складено аналогічний акт та наказ про оголошення ОСОБА_1 суворої догани. 1 грудня 2015 року видано наказ про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 41 КЗпП України. Крім того, позивач з розрахункового рахунку відповідача отримав готівкою 6500 грн.: 1600 грн. витрачено на придання матеріалів, 4900 грн. - заробітна плата за вересень 2015 року. Поряд з тим, працівники підприємства не мають права використовувати рахунки підприємства в банку для отримання зарплати особисто. Таким чином, позивачу виплачена повністю заробітна плата по листопад 2015 року. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 останній запис про працевлаштування позивача в ТОВ Спецремстройсервіс .

Згідно з відомостями ПФУ за ОСОБА_1 сплачувалися страхові платежі ТОВ Енергоімпульс ЛТД за періоди у квітні, травні 2013 року, з січня по грудень 2014 року, з січня по листопад 2015 року.

Відповідно до наказу №11/04 від 15.04.2013 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду Головного інженера ТОВ Енергоімпульс ЛТД та був укладений відповідний трудовий договір від 15 квітня 2013 року строком на один рік до 15.04.2014 року з ненормованим робочим днем, 5 - денним робочим тижнем зі вихідними днями - неділею та суботою.

Відповідно до вказаного трудового договору роботодавець зобов`язується виплачувати керівнику зарплату в розмірі 1450 грн. на місяць тарифу та премію в залежності від величини виконаного обсягу робіт. За згодою сторін розмір та система оплати праці можуть бути переглянуті. Керівнику надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні.

Укладено договір про повну матеріальну відповідальність від 1 травня 2013 року головний інженер ТОВ Енергоімпульс ЛТД ОСОБА_1 бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей підприємства.

Відповідно до бухгалтерської довідки, посадовий оклад головного інженера ТОВ Енергоімпульс ЛТД ОСОБА_1 складав 1378 грн.

Згідно з наказом №10/05б ТОВ Енергоімпульс ЛТД , ОСОБА_1 звільнений з 31.05.2013 року згідно з поданою заявою за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до акту від 4.11.2015 року ОСОБА_1 з 2.11.2015року по 4.11.2015 року не з`являється на робочому місці та на об`єкті, ввіреному йому відповідно до наказу від 10.09.2015 року без поважних причин.

Згідно з наказом №04/11 від 4.11.2015 року головному інженеру ТОВ Енергоімпульс ЛТД ОСОБА_1 оголошено догану за порушення умов виконання довіреності від директора ТОВ Енергоімпульс ЛТД на право ведення перемовин та укладення договорів.

Відповідно до акту від 27.11.2015 року ОСОБА_1 з 2.11.2015 року по 27.11.2015 року не з`являється на робочому місці та на об`єкті, ввіреному йому відповідно до наказу від 10.09.2015 року без поважних причин.

Наказом №27/11 від 27.11.2015 року оголошено сувору догану за ігнорування дотримання субординації в роботі підприємства та відсутності звітності за виконання робіт.

Наказом №01/12 від 1.12.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера ТОВ Енергоімпульс ЛТД з 1.12.2015 року за п.2 ст. 41 КЗпП України.

Згідно з довідкою від 3.07.2018 року відомості на видачу зарплати за 2013, 2014 року була втрачені відповідачем.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати ТОВ Енергоімпульс ЛТД у період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася зарплата в розмірі 610 грн.

Згідно з платіжними відомостями у 2015 році ОСОБА_1 отримано зарплату з урахуванням утриманих податків та зборів у січні 2015 року - 1053 грн., лютому 2015 року - 1071 грн., березні 2015 року - 578 грн., квітні 2015 року - 883 грн., травні 2015 року - 883 грн., червні 2015 року - 901 грн., липень 2015 року - 901 грн., серпні 2015 року - 901 грн., вересні 2015 року - 1212 грн., жовтні 2015 року -1212 грн., листопаді 2015 року - 1212 грн., що підтверджується підписом позивача у платіжних відомостях.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У п. 13 постанови № 5 Пленуму Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулює провадження у справі до судового розгляду від 12 червня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК. У деяких випадках тягар доказування регулюється нормами матеріального права.

Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів (частина четверта статті 10, стаття 137 ЦПК).

Докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними (стаття 136 ЦПК). Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування (стаття 58 ЦПК), або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи (стаття 59 ЦПК), судом не повинні прийматися.

Як роз`яснено у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторонами визнається факт трудових правовідносин між позивачем та відповідачем в період з 15.04.2013 року по 1.12.2015 року, що сторони зазначають у своїх письмових заявах по суті спору (позивач у позові та поясненнях, представник відповідача - у запереченнях). Вказані трудові правовідносини ґрунтувалися на укладеному трудовому договорі, укладеному між сторонами. Вказаним договором встановлено розмір зарплати позивача - 1450 грн. тарифу на місяць та премію.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частині перша статті 94 КЗпП).

Відповідно до ч.1-ч.4 ст. 96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики). Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної зарплати, (ч. 1 ст. 3 1 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ч.1 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Згідно з наказом №2/05 від 1.05.2013 року з 1 травня 2013 року особовий склад ІТР та службовці ТОВ Енергоімпульс ЛТД з фіксованих тарифів переведені на погодинно-преміальну системи оплати праці. Із зазначеним наказом ознайомлений ОСОБА_1 .

Відповідно з цього часу заробітна плата позивача має обчислюватися з урахуванням кількості фактично відпрацьованого часу з можливим застосуванням преміальних виплат в залежності від результатів роботи.

Відповідно до табелю обліку ОСОБА_1 відпрацював:

у квітні 2013 року 7 днів/10 годин;

у травні 2013 року - 6 днів/12 годин;

у жовтні 2013 року - 4 дні/6 годин;

у січні 2014 року - 7 дні/14 годин;

у лютому 2014 року - 8 днів/12 годин;

у березні 2014 року - 7 днів/11 годин;

у квітні 2014 року - 7 днів/12 годин;

у травні 2014 року - 7 днів/14 годин;

у червні 2014 року - 8 днів/14 годин;

у липні 2014 року - 8 днів/14 годин;

у серпні 2014 року - 7 днів/12 годин;

у вересні 2014 року - 7 днів/12 годин;

у жовтні 2014 року - 8 днів/14 годин;

у листопаді 2014 року - 7 днів/12 годин;

у грудні 2014 року - 7 днів/12годин.

у січні 2015 року - 5 днів/10 годин;

у лютому 2015 року - 5 днів/10 годин;

у березні 2015 року - 6 днів/12 годин;

у квітні 2015 року - 8 днів/12 годин;

у травні 2015 року - 5 днів/10 годин;

у червні 2015 року - 8 днів/14 годин;

у липні 2015 року - 2 днів/4 годин;

у серпні 2015 року - 9 днів/14 годин;

у вересні 2015 року - 8 днів/12 годин;

у жовтні 2015 року - 21 днів/168 годин;

Відповідно до табелю обліку за листопад 2015 року ОСОБА_1 не відпрацював жодної години.

Враховуючи встановлений у трудовому договорі місячний тариф в розмірі 1450 грн., зарплата ОСОБА_1 відповідно до фактично відпрацьованого часу мала складати:

у квітні 2013 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 461,36 грн. ;

у травні 2013 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 6 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 457,90 грн. ;

у жовтні 2013 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 4 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 252,17 грн. ;

у січні 2014 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 483,33 грн.

у лютому 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 580 грн. ;

у березні 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн. ;

у квітні 2014 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 483,33 грн. ;

у травні 2014 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 534,21 грн. ;

у червні 2014 року - 1450 грн./19 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 610,53 грн. ;

у липні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 504,39 грн. ;

у серпні 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн. ;

у вересні 2014 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 461,36 грн. ;

у жовтні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 504,35 грн. ;

у листопаді 2014 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 507,50 грн. ;

у грудні 2014 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 7 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 441,30 грн. ;

у січні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 362,50 грн. ;

у лютому 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 362,50 грн. ;

у березні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 6 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 414,29 грн. ;

у квітні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 552,38 грн. ;

у травні 2015 року - 1450 грн./18 днів (кількість робочих днів у місяці) * 5 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 402,78 грн. ;

у червні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 580 грн. ;

у липні 2015 року - 1450 грн./23 дні (кількість робочих днів у місяці) * 2 дні (кількість фактично відпрацьованих днів) = 126,09 грн. ;

у серпні 2015 року - 1450 грн./20 днів (кількість робочих днів у місяці) * 9 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 652,50 грн. ;

у вересні 2015 року - 1450 грн./22 дні (кількість робочих днів у місяці) * 8 днів (кількість фактично відпрацьованих днів) = 527,27 грн. ;

у жовтні 2015 року - 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 21 день (кількість фактично відпрацьованих днів) = 1450 грн. ;

Відповідно до табелю обліку за листопад 2015 року ОСОБА_1 не відпрацював жодного дня.

Позивачем у своїх розрахунках фактично визнається нарахування та отримання ним зарплати у розмірах зазначених у відомостях з нарахування зарплати:

у 2013 році

квітень - 790,91 грн., травень - 610 грн., жовтень -610 грн.;

у 2014 році

січень - 610 грн., лютий - 610 грн., березень - 610 грн., квітень - 610 грн., травень - 610 грн., червень - 610 грн., липень - 610 грн., серпень - 610 грн., вересень - 610 грн., жовтень - 610 грн., листопад - 610 грн., грудень - 610 грн.;

у 2015 році

січень - 1218 грн., лютий - 1218 грн., березень - 609 грн., квітень - 1218 грн., травень - 1218 грн., червень - 1218 грн., липень - 1218 грн., серпень - 1218 грн., вересень - 1378 грн.

Таким чином, оскільки нараховані та виплачені суми позивачу у перелічених місяцях не менше розміру виплат встановлених трудовим договором, то суд вважає,що в цій частині роботодавцем виконано свої обов`язки з оплати праці і заборгованість відсутня.

Оскільки відповідачем визнається факт праці позивача на його підприємстві в період з квітня 2013 року по грудень 2013 року та відсутні докази оплати праці позивачу в червні, липні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2013 року, то суд вважає доведеним невиконання відповідачем своїх обов`язків з оплати праці позивача за вказані місяці. Вираховуючи заборгованість за вказані місяці суд виходить з того, що відповідачем відпрацьовано всі робочі дні у відповідних місяцях, оскільки інше не спростовано відповідачем.

Сума заборгованості з виплати зарплати за 2013 рік складає 8700 грн. = 1450грн.+1450грн.+1450грн.+1450 грн.+1450грн. +1450 грн.

У жовтні 2015 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день і зарплата мала складати 1450 грн./21 день (кількість робочих днів у місяці) * 21 день (кількість фактично відпрацьованих днів) = 1450 грн. Проте нарахована була зарплата в сумі 1378 грн.

Згідно з довідкою ТОВ Енергоімпульс ЛТД від 29.07.2016 року посадовий оклад головного інженера ОСОБА_1 складав 1378 грн.

Проте відповідачем не було надано суду доказів зміни умов оплати праці, визначених трудовим договором укладеним між сторонами.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем не в повному обсязі виплачено зарплату позивачу за жовтень 2015 року. Відповідачем недоплачені 1450-1378=72 грн.

Твердження відповідача про неотримання ним зарплати за листопад 2015 року спростовується копією платіжних відомостей за вказаний місяць, де мається підпис позивача про отримання зарплати.

Таким чином заборгованість із зарплати відповідача перед позивачем складає 72 грн. + 8700 грн. = 8772 грн.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата й оплата праці , які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини). Крім того, Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 22 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: 1) індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення; 2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України Про оплату праці і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до статті 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом частини першої статті 83 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (частини перша, друга статті 47 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом частини першою статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За приписами статті 6 Закону України Про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У абзаці 1 пункту 2, пункті 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 , зазначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Середня зарплата для оплати часу відпустки за період з 01 грудня 2014 року до 30 листопада 2015 року (12 календарних місяців роботи, що передують виплаті компенсації за невикористані відпустки) складає (610 + 1218 + 1218 + 609 + 1218 + 1218 + 1218 + 1218 + 1218 + 1378 + 1450 + 1378)/12=1162,58 грн.

Відповідачем надано копію наказу №7о ТОВ Енергоімпульс ЛТД від 3.07.2015 року, відповідно до якого позивачу надана щорічна оплачувана відпустка з 6 липня 2015 року по 29 липня 2015 року. Тривалість вказаної відпустки складає 24 дні.

У відомості з нарахування зарплати за липень 2015 року у складі зарплати ОСОБА_1 зазначено відпускні в розмірі 942,97 грн. Вказані гроші ОСОБА_1 отримав під підпис у платіжній відомості за липень 2015 року.

Інших відомостей щодо перебування позивача у відпустці відповідачем надано не було.

Таким чином тривалість невикористаних відпусток ОСОБА_1 складає за період праці (з 13 квітня 2013 року по 30 листопада 2015 року - 39 днів).

Сума компенсації за невикористані відпустки складає 1162,58 грн./24днів*39днів= 1889,19 грн.

Відповідно до п.2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої зарплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.3 Порядку, у разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів.

Вищевказаним Порядком зазначено, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток за два місяці, що передували звільненню позивача складає: (жовтень 2015 року - 1450 грн.+ листопад 2015 року - 1450 грн.)/21 відпрацьований день = 138,10 грн.

Період затримки розрахунку складає з 2.12.2015 року по 31.03.2021 року 1833 робочих дні.

Середній заробіток за час затримки розрахунку складає 138,10*1833 = 253137,30 грн.

Суд не приймає доводи сторони позивача про неналежність доказів - табелів обліку робочого часу, оскільки законодавство не встановлює для роботодавця обов`язкової форми табеля обліку робочого часу. У Наказі Держкомстату України від 05.12.2008 р. №489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці та у листі Державної служби статистики України від 12.01.2012 р. №9/4-10/9 зазначені мінімальні показники, необхідні для заповнення форм державних статистичних спостережень, які мають бути відображені у табелі обліку робочого часу роботодавця. Такими показниками є прізвища, ім`я, по батькові та посади всіх працівників, відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин), кількість всього відпрацьованих годин за місяць (з них відпрацьованих у нічний час/надурочний час/вихідний день тощо), кількість всіх неявок та причини неявок (відпустка/прогул/тимчасова непрацездатність тощо).

Компенсація втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням приросту індексу інфляції за період з 2.12.2015 року по 31.03.2021 року складає: 8772 грн. + 1889,19 грн.=10661,19 грн.

Сукупний індекс інфляції за період листопад 2015 - березень 2021 року склав 102%* 100,9%*99,6%*101%*103,5%*100,1%*99,8%*99,9%*99,7%*101,8%*102,8%*101,8%*101,1%*

101%*101,8%*100,9%*101,3%*101,6%*100,2%*99,9%*102%*101,2%*100,9%*101,5%*100,9%*101,1%*100,8%*100%*100%*99,3%*100%*101,9%*101,7%*101,4%*101%*100,5%*100,9%*101%*100,7%*99,5%*99,4%*99,7%*100,7%*100,7%*100,1%*100,2%*99,7%*100,8%*100,8%*100,3%*

100,2%*99,4%*99,8%*100,5%*101%*101,3%*100,9%*101,3%*101%*101,7% = 158,57%

Збитки від інфляції склали 6244,15 грн. = 10661,19 грн. [Сума боргу] * 158,57% [Індекс інфляції] / 100% - 10661,19 [Сума боргу]

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 8772 грн. заборгованості із зарплати, 1889,19 грн. компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки, 6244,15 грн. - компенсація втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням приросту індексу інфляції, 253137,30 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку.

В іншій частині вимог слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпульс ЛТД про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Стягнути з ТОВ Енергоімпульс ЛТД (код ЄДРПОУ 36276963) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість із зарплати - 8772 грн., компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки - 1889,19 грн., компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати з урахуванням приросту індексу інфляції - 6244,15 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 253137,30 грн., а всього на загальну суму 270042,64 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ Енергоімпульс ЛТД (код ЄДРПОУ 36276963) на користь держави судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя О.М. Гнатюк