Постанова

від 16.02.2022 по справі 522/12765/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4005/22

Номер справи місцевого суду: 522/12765/15-ц

Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 522/12765/15-ц

Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/4005/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Абухіна Р.Д. 12 липня 2021 року, повний текст рішення складений 15 липня 2021 року -

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із вищезазначеним позовом, в якому просила стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» заборгованість за весь час затримки розрахунку, яка станом на 22 червня 2015 року становить - 21 730,52 гривні.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 12 травня 2004 року її було прийнято на посаду бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧОРНОМОР" згідно наказу № 14-К від 12.05.2004 року

Наказом № 05-К від 03 березня 2015 року за власною заявою позивачка була звільнена з роботи з 20 березня 2015 року.

В день звільнення відповідач не здійснив з позивачкою остаточного розрахунку з усіх належних до виплати їй сум (Т. 1, а. с. 2 - 4).

У січні 2016 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила: 1) визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ №2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з 28 лютого 2015 року; 2) стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» заборгованість за весь час затримки розрахунку, яка станом на 16 листопада 2015 року становить - 30 843,94 гривні (Т. 1, а. с. 68 - 69).

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 остаточно уточнила позовні вимоги, відповідно до яких просила: 1) визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ №2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з 28 лютого 2015 року; 2) стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» заборгованість за весь час затримки розрахунку, яка станом на 07 листопада 2016 року становить - 53 080,52 гривні (Т. 1, а. с. 131 - 132).

2.3 Короткий зміст попередніх судових рішень у справі

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого нормами частини першої статті 233 КЗпП України для даного виду вимог, та відсутністю мотивованих клопотань позивачки про його поновлення (Т. 1, а. с. 142 - 143).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року залишено без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року (Т. 1, а. с. 184 - 186).

Постановою Верховного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2017 року. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (Т. 1, а. с. 238 - 242 зворотна сторона).

2.4. Позиція позивачки про новому розгляді справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд: 1) визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ № 2 від 10 березня 2015 року про її звільнення з 28 лютого 2015 року; 2) стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на користь ОСОБА_1 заборгованість за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 125 572,51 гривень (Т. 2, а. с. 9 - 10).

У січні 2021 року ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просила суд: 1) визнати незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ № 2 від 10 березня 2015 року про її звільнення з 28 лютого 2015 року; 2) стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на користь ОСОБА_1 заборгованість за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 149 248 гривень 70 копійок, в тому числі: - невиплачена заробітна плата за період з 01.03.2015 року по 20.03.2015 року в розмірі - 1 266,67 грн.; - середній заробіток за період затримки розрахунку, який на день подачі заяви про збільшення позовних вимог (26.01.2021 року) становить - 133 333,33 грн.; - грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 14 648,70 грн.. Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що починаючи з 12 травня 2004 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду бухгалтера.

Наказом № 2 від 10 березня 2015 року вона була звільнена з роботи з 28 лютого 2015 року.

У зв`язку із незаконним звільненням та не проведенням відповідачем остаточного розрахунку при звільненні та невиплатою їй усіх належних до виплати сум, позивач звернулась із цим позовом (Т. 4, а. с. 9 ? 11).

2.5 Позиція сторін при новому розгляді справи

У письмових поясненнях Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» зазначає, що відповідно до рішень правління ОСББ «ЧОРНОМОР» позивачку було відсторонено від роботи 28.02.2016 року, а звільнено з роботи - 10.03.2016 року. При цьому, до суду вона звернулась тільки 22 червня 2016 року, пропустивши встановлений ст. 233 КЗпП строк. Клопотання про поновлення вказаного строку із обґрунтуванням поважності причин його пропуску суду не надано. Розрахунок заборгованості не підтверджений належними та допустимими доказами. При звільнені позивачкою не було передано бухгалтерську документацію щодо заробітної плати працівників ОСББ, що не дає можливості встановити дійсні обставини та виключає вину відповідача. За таких обставин, позивачка не може претендувати на компенсацію за затримку виплати заробітної плати. Звертає увагу на ту обставину, що з вимогою про скасування наказу про звільнення позивачка звернулася до суду після початку розгляду справи по суті (Т. 4, а. с. 23 ? 29).

2.6 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» № 2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 .

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на користь ОСОБА_1 заборгованість за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі - 149 248 гривень 70 копійок, в тому числі:

- не виплачена заробітна плата в період з 01.03.2015 року по 20.03.2015 року в сумі - 12 66,67 гривень;

- середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі - 133 333,33 гривень;

- грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 14 648 гривень 70 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що правові підстави для звільнення з 28 лютого 2015 року бухгалтера ОСББ «Чорномор» ОСОБА_1 у наказі № 2а від 10 березня 2015 року не зазначені.

Суду не надані належні та допустимі докази того, що наказ № 2а від 10 березня 2015 року виданий ОСББ «ЧОРНОМОР» в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суд не прийняв до уваги доводи відповідача щодо спливу строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП України, оскільки суду не надані відомості коли позивачка фактично отримала копію наказу № 2а від 10 березня 2015 року.

Не надані належні, допустимі та достатні докази того, що відповідачем виплачена заробітна плата бухгалтеру ОСББ «Чорномор» в період з 01.03.2015 року по 20.03.2015 року в сумі - 1 266,67 грн. та грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 14 648 гривень 70 копійок (згідно наданого розрахунку) (Т. 4, а. с. 49 - 54).

2.7 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» просить рішення Приморського районного суду міста Одеса від 12 липня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

2.8 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) кошти ОСББ складаються лише з внесків і платежів співвласників на утримання будинку. Стягнення заробітної плати за період, у який позивачка не працювала, привиде до неможливості належного утирання будинку, порушення прав співвласників на отримання життєво важливих комунальних послуг та взагалі банкротства об`єднання; 2) приймаючи рішення щодо визнання незаконним та скасування наказу ОСББ «Чорномор» №2а від 10.03.2015 року про звільнення позивачки з роботи, суд першої інстанції

виходив із того, що вказаний наказ підписаний особою, яка не є керівником ОСББ

«Чорномор», що не відповідає приписам законодавства, яке регулює діяльність об`єднання

власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку; 3) протоколом правління ОСББ «Чорномор» №5 від 28.02.2015року позивачку відсторонено від виконання обов`язків бухгалтера ОСББ «Чорномор». Таким чином, вона не працювала з вказаної дати та була звільнена з роботи 10.03.2015 року; 4) за весь час розгляду справи позивачкою не надано будь-яких допустимих, у розумінні ЦПК України, доказів на підтвердження розрахунку заборгованості, а саме - розміру посадового окладу, табелю відпрацьованих годин, періоду праці тощо; 5) позивачка пропустила строк звернення до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» № 2а від 10.03.2015 року про її звільнення (Т. 4, а. с. 58 - 59).

2.9 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Проніна Валерія Миколаївна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» залишити без задоволення.

Адвокат Проніна Валерія Миколаївна вказує на те, що: 1) доводи апелянта про те, що ОСББ є неприбутковою організацією та про відсутність можливості погашення заборгованості з виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку, погашення якої може призвести до банкрутства, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства; 2) твердження апелянта про наявність повноважень у особи, що підписала спірний наказ №2 А від 10.03.2015 р. ( ОСОБА_2 ) про звільнення позивачка з роботи 28.02.2015 р. не відповідає дійсності; 3) не відповідає дійсним обставинам справи твердження відповідача про те, що позивачка не працювала у період з 01.03.2015 р., виходячи з того, що в матеріалах справи міститься протокол правління ОСББ «Чорномор» №5 від 238. 02.2015 р., згідно з яким позивачка відсторонено від виконання обов`язків; 4) твердження апелянта про пропуск позивачкою строку звернення до суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою про стягнення заробітної плати особисто 22.06.2015 року. Позивачка, звертаючись до суду з позовом, не знала про наявність наказу №2а від 10.03.2015 р.; 5) в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу ОСОБА_1 спірного наказу №2а від 10.03.2015 р., про наявність якого ОСОБА_1 дізналась після звернення до суду з позовом; 6) відповідно до заяви ОСББ «Чорномор» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, згідно з рішенням правління ОСББ «Чорномор» від 10.03.2015 року ОСОБА_2 виконує функції бухгалтера, у зв`язку з тим, що штатним розкладом ОСББ «Чорномор» не передбачено посаду бухгалтера. Таким чином, саме ОСОБА_2 , виконуючи обов`язки бухгалтера не, виконала свого обов`язку щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачці (Т. 4, а. с. 74 - 78).

2.10 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2021 року (Т. 4, а. с. 67).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.09.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду. (Т. 4, а. с. 68).

03 листопада 2021 року від адвоката Проніної Валерії Миколаївни, діючої від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 4, а. с. 74 - 78).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.11.2021 року витребувано з Пенсійного фонду України індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5) щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у період страхування - з 2005 року на час розгляду справи (Т. 4, а. с. 99 - 100 зворотна сторона).

30 грудня 2021 року від Пенсійного фонду України надійшли індивідуальні відомості про застраховану особу (Форма ОК-5) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У судовому засіданні ОСОБА_2 та адвокат Сіржант Ю.В., діючі від імені Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор», апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

У судовому засіданні адвокат Проніна В.М., діюча від імені ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , яка підтвердила наявність її підпису у акті від 10.03.2015 року, а також вказала на те, що під час складання акту ОСОБА_1 була присутня.

У судовому засіданні було допитано у якості свідка ОСОБА_4 , який підтвердив наявність його підпису у акті від 10.03.2015 року та вказані у ньому обставини.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» підлягає задоволенню частково.

3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

12 травня 2004 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера до ОСББ «Чорномор».

28 лютого 2015 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади у зв`язку з втратою довіри, що підтверджується копією протоколу правління № 5 від 28 лютого 2015 року.

Наказом № 05-к від 03 березня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади з 20 березня 2015 року в порядку ст. 38 КЗпП України. Наказ підписаний головою правління ОСББ «Чорномор» ОСОБА_7..

У наказі № 2а від 10 березня 2015 року ОСББ «Чорномор» зазначено, що «…на підставі рішення загальних зборів та правління ОСББ «Чорномор» звільнено ОСОБА_1 з займаної посади 28 лютого 2015 року. Наказ підписаний Головою ОСМД «Чорномор» ОСОБА_2…».

Між сторонами виникли трудові правовідносини щодо звільнення з роботи, проведення розрахунку при звільненні.

3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/непогодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо визнання незаконним та скасування наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» № 2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 , а також щодо визначення розміру заборгованості за час затримки розрахунку.

3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Доводи апелянта про те, що позивачкою було пропущено строк звернення до суду із вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» № 2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 заслуговують на увагу з огляду на наступне.

У наказі № 2а від 10 березня 2015 року ОСББ «Чорномор» зазначено, що «…на підставі рішення загальних зборів та правління ОСББ «Чорномор» звільнено ОСОБА_1 з займаної посади 28 лютого 2015 року. Наказ підписаний Головою ОСМД «Чорномор» ОСОБА_2…».

Відповідно до Акту від 10.03.2015 року, складеного головою правління ОСББ «Чорномор» ОСОБА_2. за участю членів правління ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватись та підписувати наказ від 10.03.2015 року про звільнення.

Під час перегляду справи в апеляційному суді було допитано у якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зазначили, що саме вони засвідчували акт від 10.03.2015 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом від 10.03.2015 року. Вказані свідки також підтвердили особисту присутність ОСОБА_1 під час складання вищевказаного акту.

Підсумовуючи вищевикладене, встановлено, що станом на 10.03.2015 року ОСОБА_1 була обізнана про наявність Наказу від 10.03.2015 року про її звільнення.

Частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

21 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

27 січня 2016 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, а саме - заявила додаткову вимогу про визнання незаконним та таким, що підлягає скасуванню наказ №2а від 10.03.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з 28 лютого 2015 року, тобто з порушенням встановленого місячного строку на звернення до суду із вказаною вимогою.

Стаття 234 Кодексу законів про працю України передбачає, що у разі пропуску з поважних причин установлених строків суд може поновити ці строки.

При цьому в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Посилання ОСОБА_1 про необізнаність наявності спірного наказу №2а від 10.03.2015 року, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується наявними у справі матеріалами про відмову від ознайомлення з наказом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення не підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається із наданих суду документів ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ОСББ "Чорномор". Датою припинення трудових відносин є - 20.03.2015 року згідно ст. 38 КЗпП України, що також підтверджується записами у її трудовій книжці.

Доводи апелянта про те, що кошти ОСББ складаються лише з внесків і платежів співвласників на утримання будинку, а тому стягнення заробітної плати за період, у який позивачка не працювала привиде до неможливості належного утирання апелянтом будинку, порушення прав співвласників на отримання життєво важливих комунальних послуг та взагалі банкротства об`єднання колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому за змістом статей 4, 265 ЦПК України позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або опарення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні працівника. За даною нормою в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» у свою чергу визначає таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом першої інстанції було вказано, що відповідач в порушення ст. 116 КЗпП в день звільнення не здійснив повний розрахунок з позивачем і не виплатив заробітну плату в період з 01.03.2015 р. по 20.03.2015 р. та грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки. Однак, з вищевказаним колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

У звітах Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України про нарахування заробітної плати за березень 2015 року відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати відсутні. Вказані відомості надавала новий бухгалтер ОСББ «Чорномор» - ОСОБА_2 ..

У індивідуальній відомості Пенсійного фонду України про застраховану особу (Форма ОК-5) відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2015 року відсутні. Разом з тим, зазначено, що у березні 2015 року зараховано ОСОБА_1 31 день робочого стажу.

Крім того, у матеріалах справи наявні копії платіжних доручень Банку за березень 2015 року, а саме - платіжне доручення від 23 лютого 2015 року, платіжне доручення №24 від 27 лютого 2015 року, платіжне доручення №22 від 11 березня 2015 року, платіжне доручення №24 від 12 березня 2015 року, платіжне доручення №25 від 12 березня 2015 року, платіжне доручення №26 від 12 березня 2015 року, платіжне доручення №27 від 12 березня 2015 року за підписом ОСОБА_1 .. Вказане підтверджує факт того, що остання продовжувала виконувати свої службові обов`язки. Вказане не спростовано стороною відповідача.

З урахуванням того, що стороною ОСБ «Чорномор» не надані ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належні, допустимі та достатні докази про виплату заробітної плати бухгалтеру ОСББ «Чорномор» за березень місяць 2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за березень 2015 року в розмірі - 1 900 гривень.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 83 КЗпП України).

Аналогічна норма міститься у статті 24 Закону України «Про відпустки», згідно якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З аналізу положень статті 24 Закону України «Про відпустки» та статей 47, 83 КЗпП України слідує, що грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать до виплати працівникові при звільненні відповідно до вимог частини першої статті 116 КЗпП України.

У досліджених апеляційним судом матеріалах справи відсутні докази щодо спростування доводів позивачки про наявність заборгованості за невикористанні дні відпустки, її розміру та відомості про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Тому, наявні підстави для стягнення на користь позивачки грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 14 648 гривень 70 копійок.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц дійшла до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором ; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, колегія суддів бере до уваги таке.

ОСОБА_1 , звернувшись до суду просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку, який на день подачі заяви про збільшення позовних вимог (26.01.2021 року) становить - 133 333,33 грн..

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку із встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, діями позивачки та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати належних позивачці при звільненні сум (16 548,70 грн.) у сумі - 15 000,00 грн.. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Тому, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки відшкодування, а саме у сумі - 15 000,00 грн..

3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» є частково доведеними, а тому її треба задовольнити частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , за вищевказаного обґрунтування.

3.6 Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, то підлягає стягненню з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» на користь держави судовий збір у розмірі - 487,20 грн..

3.7 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» (код ЄДРПОУ: 32642220) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ):

- не виплачену заробітну плату за березень 2015 року в сумі - 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) гривень;

- грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 14 648 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 70 копійок;

- середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Здійснити остаточний розрахунок судових витрат.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чорномор» (код ЄДРПОУ: 32642220) на користь держави судовий збір у розмірі - 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 10 березня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

С. О. Погорєлова