Рішення

від 13.03.2022 по справі 140/27/22

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/27/22

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області (далі - Торчинська селищна рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2021 року №10/57 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов`язання затвердити проект землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 позивач звернулась до Торчинської селищної зади Луцького р-ну Волинської області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:0047 та передачу її у власність. 11.08.2021 на пленарному засіданні сесії Торчинської селищної ради рішенням №10/57 ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:0047 та передачу її у власність. Дане рішення мотивоване тим, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Проте позивач не погоджується з таким рішенням Торчинської селищної ради та вказує, що згідно витягу із Публічної кадастрової карти України бажана земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства. Підставою для відмови і затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 7 ст. 186 ЗК України). З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач - Торчинська селищна рада Луцького району Волинської області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Відтак, справу розглянуто по суті відповідно до вимог частини першою статті 258 та частини другої статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 19.10.2020 позивач подала до Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області заяву про надання дозволу на зозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність, орієнтовною площею 1,0 га, розташованої на території Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області. До заяви були додані графічні матеріали, паспорт та ідентифікаційний код.

Рішенням Смолигівської сільської ради від 23.10.2020 року №41/12 позивачу надано дозвіл на зозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га. за межами населеного пунккту Смолигівської сільської ради.

22.09.2020 позивач звернувся до Приватного підприємства «Сота Нова» із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Смолигівської з.іьської ради.

11.11.2020 позивач звернулась до ПП «Сота Нова» з проханням виготовити на її замовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:0047 у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу, загальною площею 1,0 га за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., Смолигівська сільська рада.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» Смолигівська сільська рада увійшла до складу Торчинської об`єднаної територіальної громади.

04.08.2021 позивач з заявою звернувся до Торчинської селищної ради Луцького р-ну Волинської області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:0047 та передачу її у власність позивачу.

Рішенням Торчинської селищної ради від 14.07.2021 №10/57 позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, оскільки він розроблений в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Не погоджуючись з таким рішенням та бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно, з пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

За правилами пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на час подання позивачем заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та заяви про його погодження) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як свідчать матеріали справи, Смолигівська сільська рада Луцького району Волинської області надала позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та після його розроблення такий проект підлягав погодженню та затвердженню у встановленому законом порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом було передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, який у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Як встановлено в ході розгляду даної справи, підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення стало те, що документація подана на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою, а не в порядку поділу земельної ділянки.

Відповідно до Закону № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, відповідно до статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації

Разом з тим, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймати будь-яке інше рішення ніж про його затвердження та надання такої земельної ділянки у власність. Водночас з аналізу статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Таким чином, оскільки позивач, як вже зазначалась судом отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовила проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку, то у відповідача були відсутні підстави для повторної перевірки проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а відтак і для відмови у затвердженні такого проекту землеустрою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

На думку суду, правовідносини у даній справі з приводу отримання земельної ділянки у власність виникли 19.10.2020, з моменту звернення позивача до Смолигівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проект землеустрою, а продовжились 23.10.20020 прийнятим рішенням Смолигівської сільської ради №41/12, яким було надано дозвіл позивачу на зозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач зазначив, що документація подана позивачем на затвердження не відповідає нормам закону, оскільки розроблена в порядку відведення для набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою (тобто, розроблено проект землеустрою щодо її відведення), а не в порядку поділу земельної ділянки (на думку відповідача, необхідно було виготовити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; б) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; г) проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; д) проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб; е) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; є) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; ж) проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); з) робочі проекти землеустрою; и) технічна документація із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок; к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Частинами 1-6, 9-10 статті 79-1 ЗК України (в редакції чинній на момент надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою) визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, у свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд зауважує на тому, що вищевказаний проект землеустрою був погоджений у встановленому законом порядку, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який на той час був наділений такими повноваженнями.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачу 23.10.2020 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0 га, за межами населеного пункту Смолигівської сільської ради згідно рішення Смолигівської сільської ради Луцького району Волинської області №41/12, а земельна ділянка кадастровий номер 0722886200:04:000:0047 ще не була сформованою, оскільки не була зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй не було присвоєно кадастровий номер, і право власності на вказану земельну ділянку не було зареєстровано за Смолигівською сільською радою Луцького району Волинської області.

Також, вищевказане рішенням є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання (виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність), відтак фактична незгода відповідача із таким рішенням правового значення у даній справі немає.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру НВ-0711571372021 від 04.06.2021 вбачається, що спірна земельна ділянка зареєстрована Відділом у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у Державному земельному кадастрі 04.06.2021 та їй присвоєно кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, а отже на даний час вона є сформованою.

Також суд звертає увагу на те, що проектна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлена землевпорядною організацією у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, а також погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, а також з врахуванням повноважень, наданих суду відповідно до статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 11.08.2021 року №10/57 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, загальною площею 1,0 га, та передачу її у власність ОСОБА_1 ; зобов`язати Торчинську селищну раду Луцького району Волинської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., Смолигівська сільська рада та передати її у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.2400624739.1 від 30.12.2021.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повнстю.

Визнати протиправним та скасування рішення Торчинської селищної ради Луцького району Волинської області від 11.08.2021 №10/57 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, загальною площею 1,0 га, та передачу її у власність ОСОБА_1 .

Зобов`язати Торчинську селищну раду Луцького району Волинської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0722886200:04:000:0047, загальною площею 1,0 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., Смолигівська сільська рада та передати її у власність ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Торчинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Торчинська селищна рада (45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вулиця Незалежності, 103, код ЄДРПОУ 04333158).

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський