ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2021 року Справа № 160/6438/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених коштів та визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
ВСТАНОВИВ:
22.04.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у неповерненні ОСОБА_1 надміру сплачених грошових коштів зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 23403,98грн.;
- стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 надміру сплачені грошові кошти в сумі 23403,98грн.;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2021р. №Ф-69320-13/410 на суму 16508,88грн., з яких 4206,20грн. штраф та 9608,50грн. пеня.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року на суму 18276,72грн. та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн., однак, під час розгляду цієї справи судом контролюючий орган направив вищевказані вимоги на примусове виконання до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яким в рамках виконавчих проваджень з примусового виконання цих вимог з позивача стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 23403,98грн., що підтверджується довідками від 01.02.2021р. за вих.№№3,4, виданими роботодавцем позивача - ТОВ «Молочний дім», та документами з Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Зважаючи на скасування у судовому порядку вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року на суму 18276,72грн. та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн., сплачені на їх виконання кошти є надміру сплаченими, у зв`язку із чим 15.02.2021р. позивач звернуся до відповідача із заявою про їх повернення відповідно до приписів ст.43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Разом з цим, незважаючи на наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20, яке набрало законної сили, відповідач листом від 10.03.2021р. за вих.№9266/6/04-36-13-08-20 безпідставно відмовив у поверненні цих коштів позивачеві, а в подальшому протиправно сформував та надіслав ОСОБА_1 нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р. на суму 16508,88грн., з яких: 4206,20грн. - штраф та 9608,50грн. - пеня. При цьому, означена вимога №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р. включила в себе зобов`язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) за ті періоди, що були включені в попередні вимоги, які були предметом оскарження в рамках справи №160/579/20 та були скасовані судом, з урахуванням того, що з березня 2012 року та по теперішній час ОСОБА_1 фактично підприємницьку діяльність не здійснював та не подавав жодної звітності, а постійно працював найманим працівником в ТОВ «Молочний дім» та єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Проте, незважаючи на визнання судом протиправності формування відповідачем боргу з ЄСВ за цей період, ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції, хоча основний борг скасований. Поряд із цим, будь-яких відомостей чи доказів підстав виникнення недоїмки (проведення документальних перевірок, за результатами яких було б визначено недоїмку, подання позивачем звітів про нарахування спірної суми єдиного внеску тощо), періоду її нарахування, застосованого відсотку, бази єдиного внеску, доходу позивача, на підставі якого було нараховано єдиний внесок, відповідачем не надано. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р. на суму 16508,88грн, є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позову.
25.05.2021 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позову, до якої долучено належним чином завірену копію свідоцтва №2334 та ордер від 21.05.2021 року серії АЕ №1071891.
Згідно з довідками відділу управління персоналом від 31.05.2021 року суддя Турова О.М. у період з 31.05.2021 року по 18.06.2021 року, включно, та з 22.06.2021 року по 25.06.2021 року, включно, перебувала у щорічній відпустці.
Зважаючи на наведене, питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі №160/6438/21 розглянуто першого робочого дня, про що постановлено ухвалу від 29.06.2021 року.
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення строку для подачі адміністративного позову, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до адміністративного суду, а також прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6438/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 30.07.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду від 29.06.2021р. витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у спірній вимозі №Ф-69320-13/410У від 07 квітня 2021 року із зазначенням за який період нарахована така заборгованість і в якій сумі.
21.07.2021 року до суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав, заперечував проти його задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Павлоградська ДПІ (м. Павлоград), з 22.01.2014р. як фізична особа-підприємець, тому відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI є платником єдиного внеску. Податкова звітність позивачем дійсно не подавалась, доходів він не отримував, тому, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Проведеним аналізом інтегрованої картки платника ITC «Податковий блок» по коду бюджетної класифікації 71040000 ФОП ОСОБА_1 встановлено автоматичне щоквартальне нарахування грошового зобов`язання по єдиному внеску за період з 01.01.2017р. по 31.03.2019р., на загальну суму 21030,90грн., в тому числі: за 2017 рік у розмірі 8448 грн.; за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. (у томі числі: за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018р.; за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р. Отже, станом на 14.08.2019 року в інтегрованій-картці платника ФОП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 сформована заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 21030,90грн. Проведеним аналізом факту сплати сум єдиного внеску та відображення інформації в інтегрованій картці платника встановлено, що в періоді з 14.08.2019р. по 28.01.2020р. суми недоїмки єдиного внеску були в повному обсязі сплачені платником (особою) (стягнуті в межах виконавчого провадження), на загальну суму 21030,90грн. В свою чергу, за результатами камеральної перевірки 17.11.2020р. винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0022930414 на загальну суму 13814,70грн. та направлено платнику листом з рекомендованим поштовим повідомленням 18.11.2020р. і отримано останнім 20.11.2020р. Також, у зв`язку із помилкою програмного забезпечення інформаційної системи податкового органу до інтегрованої картки платника 71040000 по ФОП ОСОБА_1 не було завантажено в автоматичному режимі нарахування за II квартал 2019 року (а саме: квітень, травень, червень 2019 року) терміном сплати 19.07.2019р. на загальну суму 2754,18грн., у зв`язку із чим позивачеві було збільшено нарахування по коду класифікації доходів бюджету 71040000 за II квартал 2019 року на загальну суму 2754,18грн. Таким чином, станом на 14.07.2021 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 16568,88грн. Відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (далі - Інструкція №449), саме на цю суму було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2021р. №Ф-69320-13/410 на суму 16508,88 грн. Таким чином, законом передбачений обов`язок фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску, тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначений законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом. Таким чином, ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо винесення спірної вимоги від 07.04.2021р. №Ф-69320-13/410 на суму 16508,88грн. діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для її скасування відсутні. Щодо позовних вимог про стягнення з ГУ ДПС у Дніпропетровській області нібито надміру сплачених позивачем коштів у сумі 23403,98грн., з яких: 21030,90грн. за вимогою податкового органу та 2379,08 грн. - виконавчий збір, відповідач зауважив, що такі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки кошти, стягнуті державним виконавцем в рамках виконавчого провадження з примусового виконання вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ №Ф-4529-54/410У, не є помилково або надміру сплаченими, бо на момент їх стягнення ці вимоги були чинними і ще не були скасовані судом, при цьому, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було і не є розпорядником коштів, стягнутих у примусовому порядку в ході виконавчих проваджень, які в подальшому були скасовані рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20. Також відповідач зауважував, що частина з цих коштів стягнута в рахунок оплати виконавчого збору, який стягується з боржника до Державного бюджету України, водночас, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не є органом державної виконавчої служби, який здійснює примусове виконання рішень та, відповідно, не є розпорядником коштів, які стягуються в межах виконавчого провадження за виконавчим збором. За наведених обставин, на думку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258-262 КАС України, а також з урахуванням того, що з 16.08.2021 року по 03.09.2021 року, включно, суддя Турова О.М. перебувала у щорічній відпустці, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 06.04.2001р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, а 21.01.2014р. до цього Єдиного державного реєстру внесено запис про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (номер запису 2 232 175 0000 011047).
З 01.01.2000р. позивач взятий на облік в контролюючих органах як платник єдиного внеску (номер взяття на облік: 0424036858/04243), а з 22.01.2014р. - як платник податків (номер взяття на облік: 3706).
24.06.2019р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором внесено запис №22320060003011047 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення.
12.02.2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 16.04.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72грн.
11.05.2019 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 28.07.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 2754,18грн.
За заявами податкового органу від 22.04.2019р. за вих.№47863-9/10/04-36-54-60 та від 07.10.2019р. №11478-93/10/04-36-54-60 щодо примусового виконання вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року на суму 18276,72грн. та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн. Павлоградським міськрайонним ВДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавчі провадження ВП №59088717 та ВП №60402865, відповідно, в рамках яких на підставі постанов державних виконавців про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №59088717 від 05.06.2019р. та ВП №60402865 від 01.11.2019р. звернуто до примусового виконання вказані вимоги №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019р. та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019р. шляхом здійснення відрахувань із доходів боржника ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства на користь стягувача (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) за вимогою №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року на суму 18276,72грн. та на суму виконавчого збору - 1827,67грн. та за вимогою №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн. та на суму виконавчого збору - 275,41грн.
Не погодившись з вимогами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року, ОСОБА_1 оскаржив їх у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року на суму 18276,72грн. та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20 набрало законної сили 07.08.2020 року.
18.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою від 15.02.2021р., в якій, посилаючись на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20 про скасування вимог Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року та на приписи ст.43 ПК України, просив відповідача підготувати та подати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених коштів у загальній сумі 23403,98грн., стягнутих виконавчою службою при примусовому виконанні вищевказаних вимог Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року.
Листом від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у підготовці та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення позивачеві надміру сплачених коштів у загальній сумі 23403,98грн., посилаючись на те, що станом на 01.01.2020р. в ІКП по ФОП ОСОБА_1 були автоматично розраховані грошові зобов`язання з єдиного внеску на загальну суму 23785,08 грн., а саме: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн., граничний строк сплати 09.02.2018р.; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати 21.01.2019р.; за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати 19.07.2019р., які самостійно платником сплачено не було, внаслідок чого на недоїмку, що виникла, контролюючим органом відповідно до статті 25 Закону №2464-VI та пункту 3 розділу VI Інструкції №449 сформовано та вручено засобами поштового зв`язку вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску за №Ф-4529-54/410 від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р., при цьому, до підрозділу по роботі з боргом ГУ ДФС у Дніпропетровській області у визначений законодавством термін повідомлення від боржника про оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р. №Ф-4529-54/410 не надходило, тому, керуючись пунктом 5 розділу VI Інструкції №449, ГУ ДФС у Дніпропетровській області правомірно направлено вимоги №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019р. на суму 18276,72 грн. та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019р. на суму 2754,18грн. на примусове виконання до Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області, яким в межах відповідних виконавчих проваджень зазначені суми було стягнуто у повному обсязі (дати надходжень коштів: 14.08.2019р., 17.10.2019р., 19.11.2019р., 28.01.2020р.). При цьому, до суду з позовом про оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р. №Ф-4529-54/410У ОСОБА_1 звернувся лише 16.01.2020р. Водночас, позовна вимога щодо скасування чи визнання неправомірними нарахувань єдиного внеску платником не заявлялась. В подальшому, вимоги №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р. було відкликано у зв`язку з їх погашенням. Разом з цим, станом на 10.03.2021 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 16568,88 грн., у тому числі: недоїмка - 2754,18 грн., штрафна санкція - 4206,20 грн., пеня - 9608,50 грн.
07.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-69320-13/410, відповідно до якої станом на 31.03.2021р. за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 16568,88грн., з яких: 2754,18грн. - недоїмка, 4206,20грн. - штрафи, 9608,50грн. - пеня.
Незгода позивача з відмовою відповідача у підготовці та поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених на виконання скасованих рішенням суду вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р. №Ф-4529-54/410У коштів у загальній сумі 23403,98грн., а також з вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021 року, стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.
З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
15 травня 2003 року прийнято Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV (далі - Закон №755-IV).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №755-IV (тут і далі в редакції станом на 2004 рік) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з ч.3 ст.46 Закону №755-IV фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Приписами статті 47 Закону №755-IV врегульовано порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Так, ч.1 ст.47 Закону №755-IV передбачено, що для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: нотаріально посвідчену заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
За змістом приписів ч.4 ст.47 Закону №755-IV документи, які подаються для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Частинами 5-6 статті 47 Закону №755-IV визначено, що державний реєстратор має право залишити документи, які передбачені частиною першою цієї статті, без розгляду, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності; документи не відповідають вимогам частини першої статті 8 та частини двадцятої статті 22 цього Закону; документи подані не в повному обсязі. Про залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видаються (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису. Залишення документів, які подавалися для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.
Частинами 7-9 статті 47 Закону №755-IV визначено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, без розгляду зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення нею підприємницької діяльності та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення такого запису. З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису щодо рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем забороняється проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, щодо якої прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття фізичної особи - підприємця з обліку як платника податків; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів. Дата надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем вноситься до журналу обліку реєстраційних дій (частина 12 статті 47 Закону №755-IV).
Частинами 13 та 14 статті 47 Закону №755-IV визначено, що державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які передбачені частинами першою та другою цієї статті, якщо: документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, які встановлені частинами першою та другою статті 8 цього Закону; документи подані не в повному обсязі; документи подані раніше строку, встановленого абзацом першим частини дев`ятої цієї статті. Про залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду заявнику в день надходження документів державним реєстратором видається (надсилається рекомендованим листом з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відповідно до опису. Залишення документів, які подавалися для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, без розгляду не перешкоджає повторному зверненню заявника до державного реєстратора в загальному порядку після усунення причин, що були підставою для залишення цих документів без розгляду.
Згідно з ч.15 ст.47 Закону №755-IV за відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ч.17 ст.47 Закону №755-IV державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем повинен видати або надіслати заявнику копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця із спеціальною відміткою про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06.04.2001р., а 21.01.2014р. до цього Єдиного державного реєстру внесено запис про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (номер запису 2 232 175 0000 011047); з 01.01.2000р. позивач взятий на облік в контролюючих органах як платник єдиного внеску (номер взяття на облік: 0424036858/04243), а з 22.01.2014р. - як платник податків (номер взяття на облік: 3706) у Павлоградському ДПІ Західно-Донбаського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.06.2019р. (запис №22320060003011047).
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.18 Закону №755-IV (в редакції чинній станом на 2004 рік) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Аналогічні приписи містить ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній станом на час формування спірної вимоги), якою визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому відомостей щодо перебування ФОП ОСОБА_1 в стані припинення, про недійсність його свідоцтва про державну реєстрацію тощо у період 2017р., 2018р. та 1-2 квартали 2019 року Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містив. Отже, протягом цього періоду ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця.
Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник», згідно з яким це - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019р., відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 16.04.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18276,72грн., а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019р., відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 28.07.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 2754,18грн., які були оскаржені позивачем у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі №160/579/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12 лютого 2019 року на суму 18276,72грн. та №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року на суму 2754,18грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20 набрало законної сили 07.08.2020 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20, яке набрало законної сили, судом встановлено, що, як слідує з наданого відповідачем на виконання вимог суду розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у спірних вимогах №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року та від 12 лютого 2019 року, контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 18276,72 грн. відповідно до вимоги №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року за 2017 та за 2018 роки, а саме: за 2017 рік у розмірі 8448 грн.; за 2018 рік у розмірі 9828,72 грн. (у томі числі: за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018р.); а відповідно до вимоги №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019 року - заборгованість зі сплати ЄСВ за 1 квартал 2019 року у розмірі 2754,18грн. з граничним строк сплати до 19.04.2019р. При цьому, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей щодо перебування ФОП ОСОБА_1 в стані припинення, про недійсність його свідоцтва про державну реєстрацію (виписки з ЄДР) тощо у період 2017р., 2018р. та 1 квартал 2019 року не містив, отже, протягом цього періоду ФОП ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця. Водночас, з наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 судом встановлено, що відповідно до запису № 2 позивач з 16.03.2012 року прийнятий на посаду слюсаря КИП і А по 3 розряду на ділянці по обслуговуванню та ремонту енергообладнання і автоматики в ТОВ «Молочнйи дім» (наказ №88 від 15.03.2012р.). Відповідно до наказу ТОВ «Молочний дім» №88 від 15.03.2012р., копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 прийнято на посаду слюсаря КИП і А по 3 розряду на ділянці по обслуговуванню та ремонту енергообладнання і автоматики з тривалістю робочого тижня 40 годин за основним місцем роботи. Також згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за ОСОБА_1 за період січень 2017 рік - липень 2019 рік (включно) були сплачені страхові внески роботодавцем (ТОВ «Молочний дім» - код ЄДРПОУ 31770165). Також те, що позивач працює в ТОВ «Молочний дім» з 16.03.2012р. та по теперішній час підтверджується оригіналом довідки ТОВ «Молочний дім» №7 від 28.02.2020 року, яка міститься в матеріалах справи. Отже, встановлені судом обставини, по-перше, свідчать про те, що у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску був статус фізичної особи-підприємця, а, по-друге, свідчать про те, що позивач у цей період є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464 у 2017-2019р.р. Водночас, Закон №2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець. Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017рік, 2018рік та 1 квартал 2019 року, тому спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-943-54/427У від 12.02.2019 року та 11.05.2019 року, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.
Таким чином, у позивача фактично відсутня заборгованість зі сплати ЄСВ за 2017рік, 2018рік та 1 квартал 2019 року на загальну суму 21030,90грн. (18276,72 грн. + 2754,18грн.), визначена вимогами ГУ ДФС у Дніпропетровській області №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року та від 12 лютого 2019 року, що встановлено рішенням суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20, яке набрало законної сили, відтак, сплачені ОСОБА_1 на виконання цих вимог кошти у сумі 21030,90грн. є надміру сплаченими.
Підпунктом 14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Приписами п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст.301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1 ст. 43 ПК України).
Згідно із п.43.2 ст. 43 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України).
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (п.43.4 ст.43 ПК України).
В силу п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п.43.6 ст.43 ПК України).
Відповідно до ч.13 ст.9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У свою чергу, підзаконним нормативно-правовим актом, який регламентує процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску є Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016р. №6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016р. за №193/28323 (далі - Порядок №6).
Згідно з п.5 цього Порядку повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.
Пунктом 6 Порядку №6 визначено, що повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
У випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.
Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
У разі надходження заяви про повернення коштів, що надміру сплачені страхувальниками, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, платник додає оригінал або завірену ним копію розрахункового документа (квитанцію, платіжне доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3719.
Згідно з пунктом 7 Порядку №6 у разі надходження заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у заяві платника інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
У разі відмови в задоволенні Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 Платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.
У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.
Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів, на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.
За приписами п.8 Порядку №6 на підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства). Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує Кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок Платника, зазначений у Заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.
З аналізу викладеного слідує, що контролюючий орган за результатами розгляду заяви платника податків про повернення надміру сплачених коштів з ЄСВ та у разі відсутності законодавчо мотивованих підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов`язаний підготувати висновок та розрахунковий документ на повернення надміру сплачених коштів ЄСВ за формами, передбаченими Порядком №6, а відповідний орган Державної казначейської служби, до якого надійде такий розрахунковий документ, зобов`язаний здійснити повернення платнику надміру сплачених ним сум єдиного внеску.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач сплатив у ході примусового виконання органом виконавчої служби вимог ГУ ДФС у Дніпропетровській області №Ф-4529-54/410У від 11 травня 2019 року та від 12 лютого 2019 року, зобов`язання з ЄСВ у загальній сумі 21030,90грн.
Так, відповідачем у відзиві зазначено, що кошти з виконання вимог №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019 року у загальній сумі 21030,90грн. повністю сплачені позивачем, а саме:
- 7396,30 грн. зараховано 14.08.2019р., стягнення в межах виконавчого провадження, платіжне доручення №12288 від 09.08.2019р.;
- 8105,75грн. зараховано 17.10.2019р., стягнення в межах виконавчого провадження, платіжне доручення №16105 від 16.10.2019р.;
- 2774,67грн. зараховано 19.11.2019р., стягнення в межах виконавчого провадження, платіжне доручення №18877 від 18.11.2019р.;
- 2754,18грн. зараховано 28.01.2020р., сплата суми податків і зборів/єдиного внеску, платіжне доручення №561 від 27.01.2020р.
Крім того, згідно із довідкою ТОВ «Молочний дім» від 01.02.2021 року №3 станом на 01.12.2019р. із заробітної плати ОСОБА_1 утримувався і перерахований борг повністю у розмірі 20224,39грн. за постановою ВП №59088717 від 05.06.2019р.
Згідно із довідкою ТОВ «Молочний дім» від 01.02.2021 року №4 у грудні 2019р. із заробітної плати ОСОБА_1 утриманий і перерахований борг повністю у розмірі 3179,59грн. за постановою №60402865 від 01.11.2019р.
При цьому, як встановлено судом, сума коштів у розмірі 2373,08грн., яка була утримана та перерахована із заробітної плати позивача у загальній сумі утримання 23403,98грн. (20224,39грн. + 3179,59грн.) на підставі постанов державного виконавця у виконавчих провадженнях №59088717 від 05.06.2019р. та №60402865 від 01.11.2019р., є виконавчим збором, тоді як загальна сума утриманої заборгованості саме з ЄСВ становить 21030,90грн.
Тобто, суми недоїмки з єдиного внеску у загальному розмірі 21030,90грн. на виконання вимог №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019 року були в повному обсязі сплачені позивачем шляхом стягнення в межах виконавчого провадження, про що відсутній спір між сторонами.
Після того, як вимоги №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019 року скасовано у судовому порядку, позивач звернувся з заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просив повернути сплачені за цими вимогами кошти, як такі, що є надміру сплаченими, внаслідок скасування означених вимог у судовим рішенням, що набрало законної сили.
У той же час, відповідач жодних дій по складанню висновку та розрахункового документа на повернення надміру сплачених позивачем коштів ЄСВ за формами, передбаченими Порядком №6, та поданню такого розрахункового документа до органу казначейської служби не вчинив, безпідставно та протиправно відмовивши позивачеві у вчиненні таких дій листом від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20.
При цьому, доводи відповідача про те, що такі дії не мають бути вчинені, оскільки до підрозділу по роботі з боргом ГУ ДФС у Дніпропетровській області у визначений законодавством термін повідомлення від позивача про оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2019р. та від 11.05.2019р. №Ф-4529-54/410У не надходило, а позовна вимога щодо скасування чи визнання неправомірними нарахувань єдиного внеску ОСОБА_1 в рамках справи №160/579/20 не заявлялась, є безпідставними та не базуються на нормах чинного законодавства, позаяк не повідомлення позивачем контролюючого органу про судове оскарження вищеозначених вимог жодним чином не спростовує та не відміняє їх скасування у судовому порядку, тобто їх юридичну нікчемність з моменту набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20 законної сили, а відсутність у цьому рішенні вимог зобов`язального характеру щодо коригування інтегрованої картки позивача після скасування виставлених останньому вимог не звільняє відповідача від покладеного на нього обов`язку діяти у відповідності до вимог законодавства України та провести відповідні коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки платника податків, який продовжує знаходитись на обліку у контролюючих органів, згідно з рішенням суду, що набрало законної сили.
Водночас, суд зауважує, що сплачені позивачем грошові зобов`язання з ЄСВ, визначені вимогами про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4529-54/410У від 12.02.2019 року та №Ф-4529-54/410У від 11.05.2019 року складали саме 21030,90грн., а тому після скасування цих вимог у судовому порядку позивач мав правомірні очікування на повернення надміру сплачених коштів ЄСВ саме у розмірі 21030,90грн., а не 23403,98грн., як він помилкового визначив у зверненій до відповідача заяві від 15.02.2021р. та у позовній заяві, бо різниця між цими сумами у розмірі 2373,08грн., яка була також утримана та перерахована із заробітної плати позивача у загальній сумі утримання 23403,98грн. на підставі постанов державного виконавця у виконавчих провадженнях №59088717 від 05.06.2019р. та №60402865 від 01.11.2019р., є виконавчим збором, який не може бути повернутий в порядку приписів ПК України та Порядку №6 через податковий орган, який не є отримувачем коштів виконавчого збору та їх розпорядником.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачеві листом від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20 у складанні висновку та розрахункового документа на повернення надміру сплачених позивачем коштів ЄСВ у розмірі 21030,90грн. за формами, передбаченими Порядком №6, та поданню такого розрахункового документа до органу казначейської служби, відповідач діяв протиправно, тим більше, що останнім не наведено та не доведено існування на час такої відмови (10.03.2021р.) визначених пунктом 7 Порядку №6 підстав для залишення заяви позивача про повернення надміру сплачених коштів ЄСВ без задоволення.
При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вищевказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою листом від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20, а не його бездіяльністю щодо неповернення ОСОБА_1 надміру сплачених ним грошових коштів зі сплати єдиного внеску, як зазначає позивач, бо бездіяльність полягає у пасивній поведінці суб`єкта (не вчиненні ним жодних дій) з приводу звернення особи, а у даному випадку контролюючий орган розглянув заяву позивача від 15.02.2021р. та відмовив у її задоволенні вищевказаним листом, а тому, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною відмову ГУ ДПС у Дніпропетровській області у поверненні ОСОБА_1 суми надміру сплаченого ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90грн., викладену у листі від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на те, що судом встановлена протиправність відмови відповідача у поверненні позивачеві суми надміру сплаченого ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90грн., а також враховуючи, що приписами п.п.7, 8 Порядку №6 встановлено алгоритм дій контролюючого органу у разі наявності підстав для задоволення заяви про повернення надміру сплачених коштів ЄСВ, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є саме зобов`язання відповідача сформувати висновок та розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 надміру сплачених ним коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90грн. за формами, передбаченими Порядком №6, та подати такий розрахунковий документ на суму 21030,90грн. до відповідного органу казначейської служби, а саме: до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.04.2021р. №Ф-69320-13/410 на суму 16508,88грн., суд зазначає таке.
Як встановлено судом, 07.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмку) №Ф-69320-13/410, відповідно до якої станом на 31.03.2021р. за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 16568,88грн., з яких: 2754,18грн. - недоїмка, 4206,20грн. - штрафи, 9608,50грн. - пеня.
При цьому, як слідує з наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву розрахунку, сума боргу (недоїмки), визначена у спірній вимозі №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р., складається з:
- боргу зі сплати ЄСВ за 2 квартал 2019 року (а саме: квітень, травень, червень 2019 року) терміном сплати 19.07.2019р. на загальну суму 2754,18грн.;
- боргу зі сплати штрафних санкцій та пені, нарахованих рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.11.2020р. №0022930414 на загальну суму 13814,70грн., з яких: штраф - 4206,20грн. та пеня у сумі 9608,50грн.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 06.04.2001 року по 24.06.2019 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та був взятий на облік як платник ЄСВ, а з 24.06.2019р. позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20, яке набрало законної сили, встановлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 НОМЕР_2 (запису №2) позивач з 16.03.2012 року прийнятий на посаду слюсаря КИП і А по 3 розряду на ділянці по обслуговуванню та ремонту енергообладнання і автоматики в ТОВ «Молочнйи дім» (наказ №88 від 15.03.2012р.). Відповідно до наказу ТОВ «Молочний дім» №88 від 15.03.2012р., копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 прийнято на посаду слюсаря КИП і А по 3 розряду на ділянці по обслуговуванню та ремонту енергообладнання і автоматики з тривалістю робочого тижня 40 годин за основним місцем роботи. Також згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за ОСОБА_1 за період січень 2017 рік - липень 2019 рік (включно) були сплачені страхові внески роботодавцем (ТОВ «Молочний дім» - код ЄДРПОУ 31770165).
Таким чином, рішенням суду від 24.04.2020 року у справі №160/579/20, яке набрало законної сили, встановлено, що позивач працював в ТОВ «Молочний дім» з 16.03.2012р. та по квітень 2020 року, включно, що підтверджується оригіналом довідки ТОВ «Молочний дім» №7 від 28.02.2020 року, і протягом періоду січень 2017 рік - липень 2019 рік (включно) роботодавцем (ТОВ «Молочний дім» - код ЄДРПОУ 31770165) за позивача були сплачені страхові внески, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).
Отже, встановлені судом обставини, по-перше, свідчать про те, що у позивача в період нарахування йому суми боргу з єдиного внеску за 2 квартал 2019 року на загальну суму 2754,18грн. був статус фізичної особи-підприємця, а, по-друге, свідчать про те, що позивач у цей період є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець ТОВ «Молочний дім», що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464 у 2017-2019р.р. у 2 кварталі 2019 року.
Водночас, Закон №2464-VI не містить норм щодо обов`язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2 квартал 2019 року на суму 2754,18грн., тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р. в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.
Водночас, суд не знаходить підстав для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р. в іншій частині, з огляду на таке.
Частиною 2 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з ч.3 ст.25 Закону №2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Абзацом 1 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до абз.6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Абзацами 7-11 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Частиною 10 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
За приписами ч.11 ст.25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
Відповідно до ч.13 ст.25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.
Згідно з ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
При цьому, ч.15 ст.25 Закону №2464-VI встановлено, що рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк податковий орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Як встановлено судом з відзиву відповідача, за результатами камеральної перевірки позивача 17.11.2020р. контролюючим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0022930414 на загальну суму 13814,70грн., яке направлене платнику листом з рекомендованим поштовим повідомленням 18.11.2020р. і отримано останнім 20.11.2020р.
Доказів оскарження (скасування, відкликання) вищевказаного рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0022930414 на загальну суму 13814,70грн. позивачем не надано, відтак, підстави стверджувати про його нечинність відсутні.
Отже, несплачені позивачем у встановлені законом строки нараховані вищевказаним чинним рішенням відповідача №0022930414 штрафні санкції на суму 4206,20грн. та пеня на суму 9608,50грн., а всього на суму 13814,70грн., набули статусу недоїмки та, з урахуванням приписів ст.25 Закону №2464-VI, правомірно були включені контролюючим органом до вимоги про сплату недоїмки №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021р., а відтак, спірна вимога в цій частині є законною та скасуванню не підлягає.
Водночас, суд зазначає про хибність доводів позивача відносно порушення відповідачем процедури винесення спірної вимоги через її формування без проведення перевірки щодо правильності нарахування та сплати ЄСВ, звітності, що подається платниками ЄСВ, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується ЄСВ, оскільки формування та надіслання вимог про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ саме на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу платникам єдиного внеску (в тому числі і фізичній особі-підприємцю), які на кінець календарного місяця мають недоїмку зі сплати єдиного внеску, прямо передбачено приписами чинного законодавства, зокрема пунктами 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за № 508/26953).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , сплачені останнім судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача шляхом стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно частині задоволених позовних вимог у розмірі 540,26грн.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надміру сплачених коштів та визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) у поверненні ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суми надміру сплаченого ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90грн. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок), викладену у листі від 10.03.2021 року за вих.№9266/6/04-36-13-08-20.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) сформувати висновок та розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) надміру сплачених ним коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90грн. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок) за формами, передбаченими Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016р. №6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016р. за №193/28323, та подати цей розрахунковий документ на повернення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) надміру сплачених ним коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,90грн. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок) до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-69320-13/410 від 07.04.2021 року в частині визначення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2 квартал 2019 року у розмірі 2754,18грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят чотири гривні 18 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 540,26грн. (п`ятсот сорок гривень 26 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 06.09.2021 року.
Суддя: О.М. Турова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.09.2021 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 103655244 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні