Постанова

від 10.03.2022 по справі 160/9708/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9708/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/9708/21 (головуючий суддя першої інстанції Златін С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІАНТА» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.06.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ДН-3228/504/АВ-ФС/93 від 19 травня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 240000 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю встановлено використання праці неоформлених працівників. Відповідно до акту перевірки фактично допущено до виконання робіт чотири особи без укладення трудового договору, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «Тріанта»: АДРЕСА_1 , кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскаржувана постанова обгрунтована лише відібраними поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які спростовуються долученими до позову документами, та не підтверджено іншими письмовими доказами щодо наявності між ТОВ «ТРІАНТА» та вказаними особами ознак трудових відносин. Вказані особи не працювали у ТОВ «ТРІАНТА» ані на дату проведення інспекційного відвідування, ані у подальшому. Відповідач під час проведення інспекційного відвідування та при винесені постанови не дослідив жодного документу, який міг би беззаперечно свідчити про наявність трудових відносин ТОВ «ТРІАНТА» з працівниками, зазначеними у постанові, так як не встановлено прямих ознак роботи вказаних осіб, як найманих працівників ТОВ «ТРІАНТА». Відтак, постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН-3228/504/АВ-ФС/93 від 19 травня 2021 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом залишено поза увагою, що інспекторами праці під час проведення інспекційного відвідування зафіксовано виконання робіт зазначеними в акті перевірки працівниками, в ході інспектування у працівників були відібрані особисті письмові та усні пояснення. Керівництвом ТОВ «ТРІАНТА» фактично допущено до виконання робіт 4 осіб без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Відтак, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області щодо здійснення інспекційного відвідування ТОВ «Тріанта», діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне.

02.04.2021 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріанта» (ЄДРПОУ 36510384), складений 02.04.2021 року акт за №ДН-3228/504/АВ (а.с.12-25).

За висновками вказаного акту щодо додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин у ТОВ «ТРІАНТА» зазначено, що підприємством порушено вимоги ч.ч.1 ст.21, ч.1 та ч.3 ст.24, ч.1 та ч.2 ст.26 КЗпП України, постанови КМУ №413 від 17 червня 2015 року та допущено до виконання робіт 4 особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «Тріанта», а саме: АДРЕСА_1 , кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

05.04.2021 року відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень законодавства №ДН-328/504/АВ/П (а.с.26-29).

19.05.2021 року відповідачем прийнято постанову №ДН-3228/504/АВ - ФС/93 про накладення на позивача штрафу у розмірі 240000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України (а.с.81-86).

В постанові про накладення штрафу зазначено, що ТОВ «Тріанта» допущено до виконання робіт 4 особи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме:

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ «Тріанта», а саме: АДРЕСА_1 , кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»;

- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на об`єкті за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Не погодившись з такою постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів належними засобами доказування з урахуванням принципу «поза розумним сумнівом» факту роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 саме в ТОВ «ТРІАНТА».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (, згідно із п.2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 та пункту 50 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року №340 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Частинами 4, 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з пунктом 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав, зокрема, як рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Порядок призначення та проведення інспекційного відвідування позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Предметом даного спору є встановлене контролюючим органом порушення позивачем вимог законодавства про працю.

Позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є працівниками інших суб`єктів господарювання, а саме фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..

Відповідно до положень частини 1 статті 3, статей 4, 21, 23, 24, частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що за трудовим договором працівник приймається на роботу та включається до штату підприємства для виконання трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, посадою, професією та такому працівнику гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, після завершення роботи трудова діяльність не припиняється та такий працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку підприємства.

Відтак, власник підприємства, який використовує найману працю, повинен укласти трудовий договір з працівником.

Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 проводять власну підприємницьку діяльність за однією і тією ж адресою, що і ТОВ «ТРІАНТА», а саме:

- ФОП ОСОБА_7 - АДРЕСА_1 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- ФОП ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Вказані фізичні особи-підприємці знаходяться за вказаними адресами, де і здійснюють власну підприємницьку діяльність, а саме продаж безалкогольних напоїв та їжі.

Вказані обставини підтверджуються договорами оренди нежитлового приміщення, укладеними між ТОВ «ТРІАНТА» та ФОП від 03 січня 2020 року за №2020-6 (ФОП ОСОБА_6 ) та № 2020-5 (ФОП ОСОБА_7 ) (а.с.62-65, 66-69).

В матеріалах справи наявні пояснення працівників, які на думку відповідача перебували з відповідачем у неоформлених трудових відносинах:

- пояснення ОСОБА_2 від 09.04.2021 року про те, що на момент інспекційного відвідування він проходив навчання за напрямом «працівник закладу ресторанного господарства» у ФОП ОСОБА_7 (а.с.41);

- пояснення ОСОБА_1 від 09.04.2021 року про те, що на момент інспекційного відвідування він проходив навчання за напрямом «кухарь» у ФОП ОСОБА_7 (а.с.46);

- пояснення ОСОБА_4 від 09.04.2021 року про те, що на момент інспекційного відвідування вона проходила навчання за напрямом «кухарь» у ФОП ОСОБА_6 (а.с.51);

- пояснення ОСОБА_8 від 09.04.2021 року про те, що на момент інспекційного відвідування вона проходила навчання за напрямом «прибиральниця» у ФОП ОСОБА_6 (а.с.56-57).

Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спротовані.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вимогами КЗпП України не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладання трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо і мало місце вказане порушення трудового законодавства, то воно вчинено не ТОВ «ТРІАНТА», оскільки вказані вище працівники мали трудові стосунки з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 , що виключає відповідальність ТОВ «ТРІАНТА».

У вказаних вище поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не працювали у ТОВ «ТРІАНТА» ані на дату проведення інспекційного відвідування, ані у подальшому.

В матеріалах справи наявні копії трудових договорів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які укладено з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 , копії наказів ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.37-40, 42-45, 47-50, 52-55).

Також в матеріалах справи наявні копії повідомлень ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 податковому органу про прийняття на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подані своєчасно, про що свідчать відповідні квитанції (а.с.58-61).

Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не заперечуються та не спростовуються.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в ході інспектування у працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були відібрані особисті письмові та усні пояснення, а також був здійснений відеозапис фіксування порушення.

Вказані письмові пояснення та відеозапис долучено відповідачем до апеляційної скарги.

Щодо наданих до апеляційної скарги доказів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вказані вище докази ГУ Держпраці у Дніпропетровській області не були подані відповідачем до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі відповідач не зазначив причин такого не подання доказів, а також не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, подавав суду відзив на позовну заяву з посиланням на наявність вказаних доказів, проте, як зазначалось вище, таких доказів в обгрунтування своєї позиції суду першої інстанцїї не надав.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надані відповідачем до апеляційної скарги докази є матеріалами проведеного інспекційного відвідування, які зберігалися у відповідача та, на думку суду, не існувало причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, які б перешкоджали відповідачу надати такі докази суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції не досліджує докази, додані відповідачем до апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ДН-3228/504/АВ-ФС/93 від 19 травня 2021 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/9708/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в адміністративній справі № 160/9708/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак