Постанова

від 13.03.2022 по справі 120/78/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/78/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н. В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

14 березня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Матохнюка Д.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (правонаступником якого є Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України), Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсація моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 17.02.2020 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України № 1404-ВК від 10.12.2019 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності голів територіальних відділень у 2019 року» в частині висновку щодо результатів службової діяльності голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_1 за 2019 рік та даний висновок;

- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України № 1414-ВК від 11.12.2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними наказом Антимонопольного комітету України № 1494-ВК від 27.12.2019 року «Про внесення змін до наказу від 11.12.2019 № 1414-ВК»;

- поновити його на попередній роботі з дня незаконного звільнення 27.12.2019 року;

- стягнути з Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на попередній роботі;

- стягнути з Антимонопольного комітету України 140 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою від 11.02.2020 залучено до участі у справі у процесуальному статусі співвідповідача Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2020, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

За наслідками перегляду даних рішень, Верховним Судом прийнято постанову від 03.08.2021, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зробив висновок з посиланням на правову позицію наведену в постанові суду касаційної інстанції від 21.04.2021 у справі №480/4987/19, згідно якого допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.

В контексті вищенаведеного, Верховним Судом констатовано, що судами попередніх інстанцій було обґрунтовано надано юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими додатком 4 до Порядку № 640. Водночас, звернуто увагу на те, судами попередніх інстанцій судами попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 74, 90 КАС України не надано жодної оцінки твердженням позивача про порушення строку визначення завдань та проведення оцінювання внаслідок проведення його неуповноваженою на те особою.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.12.2021 у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року призначено у справу до апеляційного розгляду на 22 лютого 2022 року.

Під час засідання судом заслухано пояснення представників сторін у справі.

Також протокольною ухвалою судом було задоволено клопотання представника позивача про залучення правонаступника та замінено Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України на Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Окрім цього, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Наказом Антимонопольного комітету України від 08.06.2011 № 539-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (а.с.11).

З метою проведення оцінювання результатів службової діяльності позивача як державного службовця, який займає посаду державної служби категорій "Б", 18.01.2019 затверджено завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який обіймає посаду державної служби категорій "Б" і "В" (а.с.12, 123-124, т.1).

Наказом в.о. керівника апарату Антимонопольного комітету України від 30.10.2019 №1238-ВК "Про визначення результатів виконання завдань головами територіальних відділень Комітету у 2019 році" затверджено список голів територіальних відділень Комітету, визначення результатів виконання завдань яких проводилось у 2019 році, та встановлено строк визначення результатів виконання завдань головами територіальних відділень Комітету.

Вказаним наказом, також встановлено, зокрема, термін проведення оціночних співбесід керівником апарату Антимонопольного комітету України з головами територіальних відділень Комітету, оцінювання результатів службової діяльності яких проводилось у 2019 році, а також заповнення ними Результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" за 2019 рік за формою згідно з додатком 8 до Типового порядку від 23.08.2017 № 640, визначення оцінки та її обґрунтування, визначення потреб у професійному навчанні, а саме з 18.11.2019 до 06.12.2019 (а.с.125-127, т.1).

На виконання вищезазначеного наказу, ОСОБА_1 подано звіт про виконання завдань за 2019 рік і керівником апарату Антимонопольного комітету України 25.11.2019 проведено із позивачем оціночну співбесіду та 27.11.2019 заповнено форму щодо результатів виконання завдань позивачем за 2019 рік (а.с.13-16, 22-23, 128-139).

Наказом відповідача від 10.12.2019 № 1404-ВК затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України за 2019 рік (а.с.140, т.1). У підсумку, позивачу затверджено негативну оцінку його службової діяльності за 2019 рік.

Не погодившись з відповідним висновком, позивачем подано до в.о. керівника апарату Антимонопольного комітету України скаргу від 08.12.2019 на результати оцінювання його службової діяльності за 2019 рік (а.с.24-26, 141-145, т.1).

Наказом керівника апарату Антимонопольного комітету України від 10.12.2019 № 1404-ВК затверджено висновки оцінювання результатів службової діяльності голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України у 2019 році (а.с. 27, 140).

Згідно висновку оцінювання результатів службової діяльності ОСОБА_1 - голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, йому виставлено негативну оцінку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Тому, в подальшому Наказом керівника апарату Антимонопольного комітету України від 11.12.2019 № 1414-ВК "Про звільнення ОСОБА_1 " (зі змінами внесеними наказом в.о. керівника апарату Комітету від 27.12.2019 № 1494-ВК) позивача, з огляду на отримання ним негативної оцінки за результатами оцінювання його службової діяльності за 2019 рік, відповідно до п.3 ч.1 ст.87 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII, з урахуванням абз.1 ч.3, 5 ст.87 Закону від 10.12.2015 № 889-VIII та ч.3 ст.40 КЗпП України, звільнено з посади Голови Вінницького обласного територіального відділення Комітету (а.с.28).

Підставою внесення змін у Наказ від 11.12.2019 № 1414-ВК наказом від 27.12.2019 № 1494-ВК стала тимчасова непрацездатність позивача у період із 11.12.2019 по 26.12.2019, а зміни стосувалися дати його звільнення.

Не погоджуючись із наказами від 10.12.2019 № 1404-ВК та від 11.12.2019 № 1414-ВК, зі змінами внесеними наказом в.о. керівника апарату Комітету від 27.12.2019 № 1494-ВК, з метою їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».

Підстави, порядок проведення щорічного оцінювання службової діяльності державного службовця категорії «Б», а також процедура оскарження його результатів, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 889-VIII (далі - Закон № 889), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців» від 23.08.2017 року № 640 (далі - Типовий порядок № 640), Методичними рекомендаціями «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 27.11.2017 № 237 (далі - Методичні рекомендації № 237).

Статтею 44 Закону № 889 встановлено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні.

Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення.

За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

У разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3частини першої статті 87 цього Закону № 889 та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення) (Частина шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019).

Висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

За унормуванням пункту 3 Типового порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців № 640 оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

Пунктом 4 Типового порядку № 640 передбачено, що учасниками оцінювання є:

державний службовець;

безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В";

керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В";

суб`єкт призначення.

Державний службовець: бере участь у визначенні своїх завдань і ключових показників, а також у їх періодичному перегляді; ознайомлюється з визначеними завданнями і ключовими показниками; аналізує виконання визначених завдань і ключових показників;

ознайомлюється з пропозиціями щодо оцінювання результатів службової діяльності або результатами виконання завдань і з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - висновок).

За змістом пункту 7 Типового порядку № 640 оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Приписи пункту 9 Типового порядку № 640 окреслюють: оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

Згідно п.5 Типового порядку державний службовець: бере участь у визначенні своїх завдань і ключових показників, а також у їх періодичному перегляді; ознайомлюється з визначеними завданнями і ключовими показниками; аналізує виконання визначених завдань і ключових показників; ознайомлюється з пропозиціями щодо оцінювання результатів службової діяльності або результатами виконання завдань і з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - висновок).

Для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби). Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій Б і В, встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців.

Висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року (п.п. 15-16 Порядку).

Завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції (п.33 Порядку).

Для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, оціночну співбесіду (п.37 Порядку).

За змістом п.39 Типового порядку оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії Б або В, про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період.

Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії Б або В, за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком 4.

Висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (п.41 Порядку).

У відповідності до п.п.47-49 Порядку у разі отримання державним службовцем негативної оцінки відповідний висновок може бути оскаржений таким державним службовцем.

У скарзі державним службовцем зазначаються зауваження до балів за виконання того чи іншого завдання та наводяться факти, які спростовують критерії, що відповідають згаданому балу.

Висновок скасовується суб`єктом призначення або судом у частині оцінювання результатів службової діяльності конкретного державного службовця.

Зазначений висновок не підлягає скасуванню, якщо допущені процедурні порушення, які не впливають на результати оцінювання.

Додатком 4 до Типового порядку № 640 обумовлені критерії виставлення балів за результатами оцінювання.

Зокрема, оцінка у 2 бали виставляється у тому разі, якщо завдання виконане, але з порушенням строку виконання чи/або із залученням до виконання завдання допомоги інших (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку ініціативність, самостійність, недостатність знання нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо).

Оцінка у 3 бали виставляється в тому випадку, коли завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки.

У даній справі встановлено, що у Завданнях, ключових показниках результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» ОСОБА_1 було визначено 3 завдання (а.с.12, т.1).

Зокрема, завдання № 1 виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, завдання № 2 забезпечення роботи Тимчасових адміністративних колегій Комітету (далі - ТАК) та завдання № 3 адвокатування конкуренції, запобігання порушенням та сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Результат виконання завдання № 1 оцінено в « 1» бал, результат виконання завдання № 2 оцінено в « 2» бали, а виконання завдання № 3 у 4 бали (а.с. 22-23, т. 1).

У результаті позивачу визначено середній бал за виконані завдання 2,33 ((1+2+4)/3=2,33), що відповідає негативному результату оцінювання (а.с. 23 зворот, т.1).

Позивач правомірність оцінок виконання завдань № 1 та № 3 не ставить під сумнів, однак не погоджується із кількістю балів виставлених за виконання ним завдання під № 2, вважаючи, що відповідач повинен був оцінити його у 3 бали.

Надаючи правову оцінку висновку, щодо оцінювання результатів службової діяльності позивача, який обіймав посаду державної служби категорії "Б" або "В" у 2019 році, колегія суддів приходить до висновку про наявність у вказаному документі належного мотивування та обґрунтування виставлення балів, що свідчить про об`єктивність оцінювання службової діяльності позивача.

В основу критеріїв оцінки результатів виконання завдань покладено чіткі очікувані (на початку року) показники досягнення результатів роботи відповідно до стратегічних цілей державної установи та працівника. При аналізі результативності праці враховано реальне навантаження на працівника, фактори, які впливають на виконання покладених на службовця функцій, компетентність та виконавська дисципліна, а також відповідальність за управління людськими ресурсами, аналітичні навички, тощо. Такий висновок слідує із змісту обґрунтувань оцінювання.

Суб`єкт, оцінювання, конкретизував підстави для застосування тієї чи іншої оцінки, навів смислові значення, на обґрунтування свого рішення (які саме завдання не виконано, в чому полягало невиконання, неналежне виконання, неповне виконання, неякісне виконання, в чому вони проявилися).

Відтак, суб`єкт оцінювання дійшов правомірного висновку, що службова діяльність позивача недостатньо результативна, значна частка очікувань та вимог не задовольняється, не всі важливі цілі досягнуті; результати є, але незначні.

Суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача в частині надання оцінки виставлених суб`єктом оцінювання балів, та перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта оцінювання щодо застосування критеріїв виставлення балів та обґрунтування виставленої оцінки, оскільки судом надається виключно юридична оцінка відповідності проведеної процедури оцінювання та її результатів вимогам Типового Порядку №640.

Доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин має застосовуватися редакція ст.44 Закону України «Про державну службу» від 19.12.2018, судом відхиляються з наступних підстав.

Частиною шостою ст.44 Закону України «Про державну службу» в редакції від 19.12.2018, передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності. У разі отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону (частина 10 ст.44 Закону в редакції від 19.12.2018).

Законом України № 117-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який набув чинності 25.09.2019, частина шоста ст.44 Закону України «Про державну службу» була викладена в такій редакції: «у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення)».

Таким чином було скасовано повторне оцінювання результатів службової діяльності державних службовців після отримання першої негативної оцінки.

Тобто, на день проведення щорічної оцінки та затвердження висновку позивача набрали чинності зміни, що були внесені до ст.44 Закону України «Про державну службу» щодо можливих наслідків при отриманні негативної оцінки.

Так, згідно п.43 Типового порядку в редакції до виникнення спірних правовідносин у разі отримання державним службовцем негативної оцінки проводилось повторне оцінювання відповідно до цього Типового порядку. Затвердження висновку щодо повторного оцінювання здійснювалось за формою згідно з додатком 5 не раніше ніж через три місяці та не пізніше ніж через п`ять місяців після затвердження висновку, що містить негативну оцінку.

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про державну службу» в редакції Закону №117-ІХ від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» визначено Кабінету Міністрів України двомісячний строк з дня набрання чинності Законом щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На момент прийняття результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», Типовий порядок ще не був приведений у відповідність із зміненою редакцією Закону України «Про державну службу», оскільки не закінчився встановлений строк.

У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) від 28 січня 2016 року №955-VIII зі змінами від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 2, 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури", Конституційний Суд зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Відтак, доводи позивача щодо неправильного застосування судом принципу дії закону у часті, є безпідставними.

Щодо строку встановлення позивачу завдання, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який обіймає посаду державної служби категорії "Б" або "В", колегія суддів зазначає наступне.

За результатами оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2018 рік позивачу 16.11.2018 було визначено негативний середній бал (оцінку) (2,33) та в.о. керівника апарату Комітету прийнято наказ від 14.12.2018 № 1119-ВК, яким затверджено висновок про результати оцінювання службової діяльності, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 108-113, т.1 ).

Не погодившись з відповідним висновком, позивачем подано скаргу від 03.12.2018 б/н на висновок щодо результатів оцінювання його службової діяльності за 2018 рік (а.с. 115-118, т.1).

За результатами розгляду скарги позивача, наказом від 17.01.2019 № 67-ВК скасовано висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 , затверджений наказом керівника апарату Комітету від 14.12.2018 № 1119-ВК як наслідок, щодо нього повторно було проведено такі етапи оцінювання як визначення результатів виконання завдань (16.01.2019) та затвердження висновку (а.с. 119-124, т.1).

На наступний день після цього - 18.01.2019 позивачу визначено завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який обіймає посаду державної служби категорії "Б" або "В" на 2019 рік (а.с. 123-124, т.1).

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що визначення завдань на 2019 рік лише в 19.01.2019 зумовило скорочення періоду їх виконання та, як наслідок, є самостійною підставою для скасування висновку щодо результатів виконання завдань державним службовцем.

Так, пунктом 6 Типового порядку, в редакції чинній на час визначення позивачу Завдань на 2019 рік, було визначено, що оцінювання проводиться, якщо на момент прийняття наказу (розпорядження) про його проведення державні службовці працювали на займаній посаді у звітному році з визначеними їм завданнями не менш як шість місяців.

Аналізуючи вказану норму права, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавець в даному пункті Типового порядку визначив, що строк в шість місяців є достатнім для належного виконання поставлених перед держслужбовцем Завдань.

Колегія суддів зазначає, що оцінювання службової діяльності позивача, як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії "Б" або "В" відповідачем 1 було проведено лише в листопаді 2019 року, тоді як Завдання на 2019 позивачу були виставлені в січні того ж року. Таким чином, на виконання поставлених завдань позивач мав понад десять місяців, що, на переконання суду, з урахуванням мінімального строку їх виконання, є достатнім.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що недотримання відповідачем 1 встановленого п.11 Типового порядку строку для виставлення позивачу Завдань і ключових показників на 2019 рік сталось з об`єктивних та незалежних від нього причин, а саме в зв`язку з адміністративним оскарженням позивачем попередньо прийнятого висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 за 2018 рік.

Додатково, слід зазначити, що п.11 Типового порядку, в редакції від 12.07.2019, яка діяла на час затвердження результатів виконання позивачем Завдань за 2019 рік, було передбачено, що строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що виставлення позивачу Завдань і ключових показників на 2019 рік відбулось із незначною затримкою та останньому було надано достатньо часу для їх виконання, колегія судів відхиляє посилання сторони позивача про те, що відповідне процедурне порушення є самостійною підставою для скасування висновку щодо результатів виконання завдань державним службовцем.

Так, п.9 Типового порядку, чинного на час визначення позивачу Завдань і ключових показників на 2019 рік було встановлено, що оцінювання проводиться щороку у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про проведення оцінювання.

Отже, на час виставлення позивачу Завдань і ключових показників на 2019 рік, положеннями Типового порядку було чітко визначено, що оцінювання результатів службової діяльності державного службовця проводиться щороку у жовтні - грудні. Із матеріалів справи вбачається, що оцінювання позивача відбулось в листопаді 2019 року, що відповідає періоду визначеному п.9 Типового порядку в редакції від 17.11.2018.

Відтак, незначне порушення строків виставлення Завдань і ключових показників на 2019 рік не може свідчити про порушення відповідачем 1 встановлених термінів проведення оцінювання та слугувати самостійною підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця.

Щодо твердження апелянта, що виставлені позивачу Завдання і ключові показники на 2019 рік не були погоджені першим заступником або заступником Голови Антимонопольного комітету України, колегія судів зазначає наступне.

У відповідності до п.29 Типового порядку (в редакції від 17.11.2018) завдання і ключові показники після їх обговорення з державним службовцем визначаються такими особами: державним службовцям, які обіймають посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів, - керівником державної служби після погодження з відповідним заступником керівника державного органу, за яким закріплено здійснення контролю, координації та інше спрямування роботи такого структурного підрозділу (за наявності).

В даному випадку, з долученої до матеріалів справи копії визначених позивачу Завдань на 2019 рік судом встановлено, що останні погоджені Головою Антимонопольного комітету України Терентьєвим Ю.О. 18.01.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт погодження визначених позивачу Завдань на 2019 рік посадовою собою державного органу. Разом з тим, відповідне погодження було здійснено не заступником Головою Антимонопольного комітету України, а особисто Головою Комітету.

Відповідний документ на виконання приписів п.29 Типового порядку (в редакції від 17.11.2018) був погоджений, а та обставина, що його погодження було здійснено Головою Комітету, а не одним з його заступників жодним чином не впливає на якість визначених Завдань на 2019 рік та, відповідно, не порушує прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що позивач був ознайомлений зі змістом виставлених йому Завдань і ключових показників на 2019 рік, що підтверджується наявним на зазначеному документі особистого підпису ОСОБА_1 , однак жодних зауважень щодо належного погодження таких Завдань, строків їх визначення та до їх формулювання позивач не висловив.

Щодо твердження апелянта, що керівник апарату Антимонопольного комітету України не є безпосереднім керівником позивача, та як наслідок не уповноважений здійснювати оцінювання діяльності Керівника самостійного структурного підрозділу (Голови Відділення), колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.1 та п.3 ч.1 ст.2 Закону України № 889-VIII безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець.

Керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Статтею 6 Закону України № 889-VIII визначено категорії посад державної служби.

Так, посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби, зокрема: категорія "А" (вищий корпус державної служби) - керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників; категорія "Б" - керівників та заступників керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.

Таким чином, суд зазначає, що посада керівника апарату Антимонопольного комітету України відноситься до категорії "А", в той час як посада позивача відноситься до категорії "Б" посад державної служби.

З огляду на вказане керівник апарату Антимонопольного комітету України є безпосереднім керівником позивача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених.

Голова Антимонопольного комітету України має першого заступника та заступника Голови Антимонопольного комітету України, які призначаються з числа державних уповноважених. У разі необхідності для забезпечення здійснення Антимонопольним комітетом України окремих завдань за рішенням Президента України в Антимонопольному комітеті України додатково вводиться посада заступника Голови Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію.

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету.

Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

За приписами ст.9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова Антимонопольного комітету України, зокрема, розподіляє обов`язки між першим заступником, заступником Голови та державними уповноваженими Антимонопольного комітету України, спрямовує діяльність територіальних відділень Антимонопольного комітету України; здійснює прийняття, переведення та звільнення працівників апарату Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, застосовує заходи заохочення та накладає дисциплінарні стягнення на працівників апарату Комітету та його територіальних відділень відповідно до закону; видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов`язкові для працівників Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень.

Згідно зі ст.12 Закону України Про Антимонопольний комітет України для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова територіального відділення. Голова територіального відділення та його заступник призначаються та звільняються Головою Антимонопольного комітету України. Заступник голови територіального відділення призначається та звільняється Головою Комітету за поданням голови територіального відділення.

Обмеження щодо порядку призначення голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України та їх заступників, у тому числі шляхом встановлення обов`язку погодження з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування кандидатур на ці посади, не допускається.

Територіальне відділення Антимонопольного комітету України підконтрольне та підзвітне Антимонопольному комітету України.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 4 ст.24 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", зокрема, Антимонопольний комітет України є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Положення цього Закону поширюються на Антимонопольний комітет України, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості організації та порядку їх діяльності.

Водночас, згідно з ч.5 ст.21 24 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу.

Відповідно до пунктів 4 та 5 ч.1 ст.17 Закону України № 889-VIII повноваження керівника державної служби здійснюють, зокрема, у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу; в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, - керівник апарату (секретаріату).

Згідно з ч.4 розділу ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII у державних органах, керівники або голови яких виконують повноваження керівників державної служби та з дня набрання чинності цим Законом втрачають статус державних службовців, утворюються посади керівників державної служби. Повноваження керівників державної служби до призначення на такі посади осіб за результатами конкурсу в порядку, визначеному цим Законом, продовжують виконувати керівники або голови відповідних державних органів, але не довше ніж до 1 січня 2017 року.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.3 Закону України № 889-VIII дія цього Закону не поширюється, зокрема, на голову та членів Антимонопольного комітету України.

Таким чином, суд доходить висновку, що саме до повноважень керівника апарату Антимонопольного комітету України або особи, яка виконує його обов`язки, як безпосереднього керівника згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, було віднесено здійснення оцінювання позивача, який обіймав посаду голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету віднесену посади державної служби категорій "Б".

Слід зазначити, що попереднє оцінювання позивача також було проведено керівником апарату Антимонопольного комітету України та ніяких питань у позивача з даного приводу не виникало.

Як повідомили в судовому засіданні представники відповідачів та не заперечувалось стороною позивача, в період виникнення спірних правовідносин посаду Керівника апарату Антимонопольного комітету України займав ОСОБА_8 та був безпосереднім керівником голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету, тобто позивача.

Як вже зазначалось вище, пунктом 36 Типового порядку в редакції від 12.07.2019 встановлювалось, що визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії "А", "Б" або "В", здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає.

В даному випадку судом встановлено, що безпосереднім керівником позивача на час виникнення спірних правовідносин був Керівник апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_8 . Отже, саме він, згідно вищенаведених норм права, був уповноваженим здійснювати оцінювання діяльності позивача, як Керівника самостійного структурного підрозділу.

Як вбачається зі змісту сформованих за наслідком проведеного оцінювання діяльності позивача "Результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорія "Б" і "В" за 2019 рік" (далі - Результати виконання завдань за 2019 рік) останні підписані 27.11.2019 Керівником апарату ОСОБА_8 , що вказує, що ним визначались результати виконання позивачем Завдань за 2019 рік.

Водночас, суд враховує посилання сторони позивача на те, що Керівник апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_8 вказав власні реквізити та проставив свій підпис в графі визначеної для заповнення керівником самостійного структурного підрозділу. Проте, відповідна технічна помилка не відміняє того факту, що Результати виконання позивачем завдань за 2019 рік були підписані саме безпосереднім керівником позивача - Керівником апарату Антимонопольного комітету України ОСОБА_8

В контексті наведеного слід врахувати, що окрім вищенаведеної технічної описки, інших зауважень щодо оформлення Результатів виконання позивачем завдань за 2019 рік стороною позивача не наведено, а судом не виявлено.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Курко О. П.