Ухвала

від 02.05.2022 по справі 120/78/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 травня 2022 року

м. Київ

справа № 120/78/20-а

адміністративне провадження № К/990/8804/22

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Піпка Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року

у справі №120/78/20-а за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Антимонопольного комітету України, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України № 1404-ВК від 10 грудня 2019 року «Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності голів територіальних відділень у 2019 року» в частині Висновку щодо результатів службової діяльності голови Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_1 за 2019 рік та даний Висновок;

- визнати протиправним та скасувати наказ Антимонопольного комітету України № 1414-ВК від 11 грудня 2019 року «Про звільнення ОСОБА_1 » зі змінами, внесеними наказом Антимонопольного комітету України № 1494-ВК від 27 грудня 2019 року «Про внесення змін до наказу від 11 грудня 2019 року№ 1414-ВК»;

- поновити ОСОБА_1 на попередній роботі з дня незаконного звільнення 27.12.2019;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день поновлення на попередній роботі;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду 140000,00 грн.

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

За наслідками перегляду даних рішень, Верховним Судом прийнято постанову від 03 серпня 2021 року, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Скаржником зазначено, що в оскаржуваних рішеннях не враховано висновки і мотиви, викладені у постанові Верховного Суду у цій справі від 03.08.2021 року, а також у справі № 300/3634/20 від 10.02.2022 року та № 120/237/20-а від 27.05.2021 року.

Так, на думку позивача, судами попередніх інстанцій не враховано висновки і мотиви постанови Верховного Суду у цій справі від 03.08.2021 року, ними допущено порушення процедури оцінювання, зокрема, відбулось застосування формального підходу до визначення завдань, порушення встановлених термінів проведення оцінювання, та зазначає норми Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців № 640 в редакції станом на 17.11.2018 року, а також норми Закону України «Про державну службу».

При цьому, слід зазначити, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду у цій самій справі є необгрунтованим у розумінні пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зробив висновок з посиланням на правову позицію наведену в постанові суду касаційної інстанції від 21.04.2021 у справі №480/4987/19, згідно якого допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.

В контексті вищенаведеного, Верховним Судом констатовано, що судами попередніх інстанцій було обґрунтовано надано юридичну оцінку відповідності проведеної процедури оцінювання та результатів оцінювання за критеріями виставлення балів, встановленими додатком 4 до Порядку № 640. Водночас, звернуто увагу на те, що судами попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 74, 90 КАС України не надано жодної оцінки твердженням позивача про порушення строку визначення завдань та проведення оцінювання внаслідок проведення його неуповноваженою на те особою.

А тому, мотиви, на підставі яких Верховним Судом направлено справу на новий розгляд, в контексті пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, зазначені скаржником норми права, щодо правильного застосування яких, на його думку, судами не враховано правову позицію Верховного Суду, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитись перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову.

Крім того, скаржник має обгрунтувати, як на його думку, вказані норми мали застосовуватись судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права, яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.

Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у справах №300/3634/20 та №120/237/20-а, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.

При цьому, обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, та у якій подається касаційна скарга). Разом з тим, скаржником не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.

Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також представник позивача посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, та вказує пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами І, 2, З частини другої статті 328 цього Кодексу.

Однак, у випадку посилання на статтю 353 КАС України, вона має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення та за умови обґрунтованості такої підстави.

Разом з тим, скаржником не доведено наявність підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України.

У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Також скаржник просить звільнити його від сплати судового збору за подання вказаної касаційної скарги. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про звільнення від сплати судового збору на касаційне оскарження суд не вирішує.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Піпка Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №120/78/20-а за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська