Постанова

від 09.03.2022 по справі 380/8975/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8975/20 пров. № А/857/22971/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Обрізка І.М.,

Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сасевич О.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 16 год. 34 хв. 20 травня 2021 року, повне судове рішення складено 26 травня 2021 року, у справі №380/8975/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Трейд» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Трейд» звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, просило: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 26.08.2020 №2969 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агро Буд Трейд» (код ЄДРПОУ 39897641)»; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 №0007240508, №0007250508.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 №0007240508; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 №0007250508. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ від 26.08.2020 №2969, який уже було реалізовано та за наслідками проведеної відповідно до нього фактичної перевірки вже було прийнято податкові повідомлення-рішення, не може бути окремим предметом оскарження, отже, відповідна позовна вимога не підлягає до задоволення (без огляду на протиправність такого наказу). Суд першої інстанції вказав, що наявний у матеріалах справи допис (доповідна записка) від 25.08.2020 року №125/05/08-11 не засвідчує існування тих підстав і приводів для фактичної перевірки, які визначені чинним законодавством України. Суд першої інстанції зазначив, що у дописі (доповідній записці) від 25.08.2020 №125/05.08-11 немає ані вказівки на інформацію, яка би свідчила про можливі порушення зі сторони таких платників податків, ані її аналізу, ані вказівок на порушення, що могли би вчинятися такими платниками чи які вони вже вчинили. Суд першої інстанції також зауважив, що посилання податкового органу на статтю 20, підпункт 80.2.2 Податкового кодексу України (наявні в спірному наказі) самі по собі не можуть бути достатньою підставою для проведення фактичної перевірки, оскільки вони є лише загальними нормами закону, які надають право на проведення перевірки при існуванні фактичних приводів (інформації щодо порушень). Суд першої інстанції вказав, що предмет проведеної перевірки не узгоджується з виключенням із мораторію на проведення фактичних перевірок, які визначені п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки на той час за умов триваючого карантину не допускалося проведення фактичних перевірок щодо контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності в платників податків свідоцтв (такі питання для перевірки не наведено як винятки з мораторію). Зважаючи на оскарження податкових повідомлень-рішень, які є наслідком реалізації наказу від 26.08.2020 №2969, та враховуючи аргументацію позову незаконністю перевірки та відповідного наказу, суд першої інстанції вказав, що при вирішенні цього спору першочергово бере до уваги встановлену протиправність такого рішення контролюючого органу, яка в свою чергу є приводом для висновку щодо протиправності відповідних податкових повідомлень-рішень. Крім того, суд першої інстанції вказав, що у акті перевірки від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641 не зазначено жодних відомостей про порушення зі сторони позивача в частині неподання повідомлення за формою №20-ОПП, контролюючим органом не конкретизовано такого порушення, не розкрито його зміст, не вказано об`єкта оподаткування, стосовно якого позивач повинен був подати повідомлення, в які строки він це повинен був вчинити, яке саме порушення він допустив (не подав чи подав несвоєчасно) тощо. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідне порушення, про яке стверджує відповідач і за яке до позивача застосовано штрафну санкцію, є абстрактним і неконкретним, відсутні дані про те, який саме обов`язок не було виконано платником податків, не наведено дані, які характеризують порушення як з об`єктивної та суб`єктивної сторони.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем порушено вимоги пункту 63.3 статі 63 ПК України та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Скаржник вказує, що фактична перевірка проведена у присутності головного бухгалтера позивача та директора, які зауважень до акта перевірки не мали. Скаржник зазначає, що до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень долучено розрахунок сум штрафних фінансових санкцій, де чітко описано суть порушення та відповідальність у вигляді штрафу за таке порушення. Скаржник вважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що відповідають нормам податкового законодавства.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Трейд» зареєстровано як юридична особа 16.07.2015, серед видів діяльності 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

26.08.2020 ГУ ДПС у Львівській області прийнято наказ №2969 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Агро Буд Трейд» (ЄДРПОУ 39897641)», відповідно до якого на підставі статті 20 та підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та на підставі службового допису управління податкових перевірок трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного У ДПС у Львівській області наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Агро Буд Трейд» тривалістю 10 діб за період діяльності з 27.08.2017 по день завершення перевірки, з метою дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як установлено судом першої інстанції, Товариством допущено контролюючий орган до перевірки й така проведена 27.08.2020 за адресою: Львівська область, м. Броди, вул.Йозефа Рота, 1.

За наслідками фактичної перевірки контролюючим органом складено акт (довідку) від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641, в якому зафіксовано ряд порушень зі сторони ТОВ «Агро Буд Трейд», а саме встановлено порушення статті 63, підпункту 63.3 Податкового кодексу України, статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Вказано, що встановлено неподання повідомлення про об`єкти оподаткування та в частині зберігання без ліцензії протягом періоду з 14.05.2020 по 22.05.2020 дизельного пального, отриманого за накладними від 14.05.2020 та 15.05.2020.

На підставі акта від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0007240508, яким застосовано до ТОВ «Агро Буд Трейд» штраф за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 500 000,00 грн (відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»), а також податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0007250508, яким застосував до позивача штраф у сумі 1 020,00 грн (відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України).

Вважаючи протиправними наказ про призначення та проведення фактичної перевірки, а також прийняті податкові повідомлення-рішення, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлено статтею 80 ПК України відповідно до положень якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що наказ від 26.08.2020 №2969 контролюючим органом прийнято з покликанням на службовий допис управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області від 25.08.2020 №125/05/08-11.

У долученій до матеріалів справи доповідній записці від 25.08.2020№125/05/08-11 зазначено, що в ході доперевірочного аналізу встановлено підставу, передбачену для проведення фактичної перевірки підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, щодо 14 суб`єктів господарювання та надано пропозицію провести щодо них фактичні перевірки. При цьому, відсутні вказівки на інформацію, яка б вказувала на можливі порушення зі сторони зазначених у переліку платників податків, відсутні аналіз такої інформації, вказівки на порушення, що могли б вчинятися такими платниками чи які вже вчинені.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

В свою чергу, відповідач в наказі від 26.08.2020 №2969 жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки Товариства, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки. Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, однак жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього Товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.

У спірному наказі, який став підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності Товариства вимогам чинного законодавства, відсутні обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в наказі від 26.08.2020 №2969 не зазначено контролюючим органом належних підстав для призначення та проведення фактичної перевірки за наказом від 26.08.2020 №2969.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5229/20-а.

Однак, згідно вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального.

Оскільки наказом від 26.08.2020 №2969 постановлено провести фактичну перевірку Товариства, в тому числі, з метою контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, включаючи, свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, то предмет такої узгоджується з приписами щодо проведення фактичних перевірок, які визначені пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в частині ліцензійного зберігання пального, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Як це зазначено в акті перевірки від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641, який став підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2020 №0007250508, Товариством порушено статті 63, підпункту 63.3 Податкового кодексу України, статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Так, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на всі види діяльності, передбачені цією статтею, видаються за умови обов`язкової реєстрації об`єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з положеннями статті 1 вказаного Закону місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Відповідно до положень пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з пунктом 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку №1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (пункт 8.4 Порядку №1588).

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах визначена пунктом 117.1 статті 117 ПК України та передбачає, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Проте, у акті перевірки від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641 не вказано об`єкта оподаткування, стосовно якого Товариство повинно було подати повідомлення, в які строки це слід було вчинити, не конкретизовано порушення, яке на думку податкового органу допущено Товариством (неподання, несвоєчасне подання, подання з помилками чи у неповному обсязі).

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, контролюючим органом належними та допустимими доказами не підтверджено факту порушення Товариством пункту 63.3 статті 63 ПК України, а прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 23.08.2020 №007250508 не відповідає встановленим статтею 2 КАС України вимогам обґрунтованості та вмотивованість, суб`єктом владних повноважень не зазначено в акті перевірки від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641 конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття такого.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, під час фактичної перевірки, яка мала місце 27.08.2020, контролюючий орган установив факт зберігання позивачем дизельного пального певного обсягу, тобто, поточну обставину, яка мала місце в час проведення перевірки. При цьому, Товариство станом на вказаний період (серпень 2020 року) володіло відповідною ліцензією на право зберігання пального від 22.05.2020 №13140414202000891.

Заяву щодо ліцензії на право зберігання пального подано Товариством у травні 2020 року, копію такої долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, належні й допустимі докази, які би вказували на факт зберігання пального, вид пального, його обсяг, місце зберігання, конкретний період зберігання, відповідного суб`єкта, що проводив таке зберігання (які би відповідали висновкам акта перевірки) відсутні.

Так, у наданих контролюючим органом документах (оборотно-сальдові відомості ТОВ «Агро Буд Трейд» по рахунку 203) вказано склад м. Рожище, тоді як фактична перевірка проведена щодо об`єктів на вул. Й. Рота, 1 у м. Броди.

Крім того, у акті перевірки від 03.09.2020 №1020/13/14/РРО/39897641 зазначено, що Товариство зберігало дизельне пальне без ліцензії протягом періоду з 14.05.2020 по 22.05.2020, тоді як фактична перевірки проведена у серпні 2020 року, що виключає об`єктивну можливість контролюючого органу при перевірці достовірно встановити обставини, що мали місце в травні 2020 року, і як наслідок на підставі належних та допустимих доказів встановити факт зберігання Товариством дизельного пальне без ліцензії.

Оскільки сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесені оскаржуваних Товариством податкових повідомлень-рішень відповідачем недотримано вимог статті 2 КАС України щодо обґрунтованості прийняття таких, відповідач діяв не у спосіб та не у межах повноважень визначених законом, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №380/8975/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник