Рішення

від 20.05.2021 по справі 380/8975/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа№380/8975/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Роздін Ю.Н.,

представника позивача Науменко І.В.,

представника відповідача Торопчин Л.Й.,

представника відповідача Павліш Т.Р.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Буд Трейд до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Буд Трейд до Головного управління ДПС у Львівській області, із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 26.08.2020 року №2969 Про проведення фактичної перевірки ТОВ Агро Буд Трейд (код ЄДРПОУ 39897641) ;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 року №0007240508, №0007250508.

Ухвалою судді від 23.10.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 24.11.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Сторонами при розгляді справи було подано до суду заяви по суті справи - письмові відзив, пояснення.

Відповідно до позиції позивача, яка ним висловлена в письмових заявах, що були подані до суду, він вважає, що відповідачем було безпідставно прийнято рішення (наказ) щодо проведення фактичної перевірки, а також необґрунтовано та за відсутності належного підтвердження щодо конкретних порушень чинного законодавства України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач зазначає, що контролюючим органом було призначено та проведено в серпні 2020 року фактичну перевірку стосовно ТОВ Агро Буд Трейд , за наслідком якої складено акт від 03.09.2020 року. У такому акті контролюючий орган ствердив про неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування та зберігання пального без ліцензії впродовж періоду з 14.05.2020 року по 22.05.2020 року.

Проте, за доводами позивача, такі порушення в дійсності не мали місце, а висновки контролюючого органу не базуються на належних і допустимих доказах. Окрім того, позивач вважає, що фактична перевірка, яку провів відповідач, була призначена без належних для того підстав, а тому, не може породжувати ніяких правомірних наслідків.

Так, ТОВ Агро Буд Трейд підкреслює, що призначаючи спірну перевірку контролюючим органом не було визначено належної підстави для цього, а предмет такої перевірки не відповідає її меті та завданням. Позивач наголошує на тому, що приводом для фактичної перевірки може бути наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків відповідного законодавства, у той же час, відповідач таких відомостей не наводить і документи, що стали причиною спірної перевірки таких даних не містять. Таким чином, на переконання позивача, призначення фактичної перевірки було необгрунтованим і відбулося свавільно, що вказує на протиправність оспорюваного наказу. Крім того, позивач стверджує, що в даному випадку контролюючим органом було також порушено мораторій, установлений на час карантину, оскільки предмет фактичної перевірки та спірного наказу є ширшим, аніж винятки зі запровадженого мораторію.

У зв`язку з чим, ТОВ Агро Буд Трейд вважає, що оспорюваний наказ про проведення фактичної перевірки є протиправним і підлягає скасуванню. З огляду на це позивач вважає незаконними й наслідки проведеної незаконної перевірки, а саме, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, оскільки це є прямим наслідком дефектності та протиправності рішення щодо перевірки.

Окрім того, позивач стверджує, що ним не було допущено порушень законодавства, висновок про які безпідставно та необґрунтовано було прийнято контролюючим органом. Так, позивач звертає увагу на те, що стосовно нього прийняте податкове повідомлення-рішення за неподання повідомлення за формою №20-ОПП, однак, відсутня яка-небудь конкретизація цього гаданого порушення. Зокрема, у матеріалах перевірки відповідачем не було описано суті такого порушення, не окреслено обов`язку платника податків, який він не виконав, об`єкту, стосовно якого допущено порушення тощо. А також ТОВ Агро Буд Трейд відзначає, що здійснення контролю за даним питанням узагалі не входило до предмету перевірки за спірним наказом. Позивач також стверджує, що висновки про порушення, яке полягало в зберіганні дизельного пального без отримання відповідної ліцензії, є голослівними, оскільки контролюючим органом не було встановлено такої обставини належним чином і вона не підтверджується відповідними доказами. У цій частині ТОВ Агро Буд Трейд звертає увагу на суперечність документів, якими відповідач обґрунтовує гадане порушення зі сторони позивача, а також вказує на те, що податковим органом було виявлено факт зберігання пального саме при спірній фактичній перевірці, яка мала місце у серпні 2020 року (коли у позивача була наявна необхідна ліцензія), тож висновки про порушення вимог закону в минулому (станом на травень 2020 року) є суто гіпотетичними та умоглядними (так як у той час перевірка не проводилася).

Таким чином, ТОВ Агро Буд Трейд стверджує про протиправність оспорюваного наказу, а також відповідних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до позиції відповідача, яка ним висловлена у письмових заявах, що були подані до суду, він вважає вимоги позивача безпідставними.

А саме, відповідач зазначає, що у зв`язку з отриманою податковою інформацію щодо можливого порушення окремими платниками податків, яка містилася в службовому дописі податкового органу, ним було призначено фактичну перевірку, як це й визначено чинним податковим законодавством. При цьому, відповідач акцентує на тому, що обставини справи підтверджують правомірність, обґрунтованість і підставність такої перевірки, а відтак, відсутні підстави для визнання спірного наказу протиправним і його скасування. Більш того, відповідач зазначає, що цей наказ був реалізований, а перевірка проведена, що виключає можливість його оспорення. Контролюючий орган також стверджує, що спірна фактична перевірка жодним чином не порушувала чинного карантинного мораторію, оскільки стосувалася питань, які є винятками з такого заборонного припису.

Податковий орган підкреслює, що за наслідком проведеної фактичної перевірки ним було достовірно встановлено факти порушень зі сторони ТОВ Агро Буд Трейд . А саме, такі порушення проявилися в неподанні позивачем повідомлення за формою №20-ОПП за основним місцем обліку платника податків упродовж 10 робочих днів, а також у отриманні позивачем у травні 2020 року та зберіганні пального без наявності відповідної ліцензії впродовж травня 2020 року. За доводами відповідача, зазначені обставини були достовірно з`ясовані під час спірної перевірки та належним чином підтверджуються зібраними доказовими матеріалами.

У зв`язку з чим, відповідач вважає, що ним було правомірно та обґрунтовано проведено фактичну перевірку й прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, а тому, підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

У судових засіданнях представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні тим, які викладені у письмових заявах до суду, просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях позов не визнали, ствердили про його безпідставність, а тому, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об`єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 26.08.2020 року ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наказ №2969 Про проведення фактичної перевірки ТОВ Агро Буд Трейд (ЄДРПОУ 39897641) .

Зі змісту наказу від 26.08.2020 року №2969 вбачається, що підставами для його прийняття та проведення перевірки визначено ст. 20, пп. 80.2.2 Податкового кодексу України, службовий допис управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області від 25.08.2020 року №125/05/08-11.

У наказі від 26.08.2020 року №2969 визначено строк фактичної перевірки - з 27.08.2020 року тривалістю 10 діб, предмет фактичної перевірки - дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництво та обіг підакцизних товарів, період за який проводиться фактична перевірка - за період діяльності з 27.08.2017 року по день завершення перевірки.

Як установлено судом, позивачем було допущено контролюючий орган до перевірки й вона була проведена 27.08.2020 року за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Йозефа Рота, 1.

За наслідками фактичної перевірки контролюючим органом складено акт (довідку) від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641, в якому зафіксовано ряд порушень зі сторони ТОВ Агро Буд Трейд . А саме, контролюючим органом стверджено про порушення в частині неподання повідомлення про об`єкти оподаткування та в частині зберігання без ліцензії протягом періоду з 14.05.2020 року по 22.05.2020 року дизельного пального, отриманого за накладними від 14.05.2020 року та 15.05.2020 року.

У зв`язку з чим на підставі акта від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641 податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 року №0007240508, яким застосував до ТОВ Агро Буд Трейд штраф за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сумі 500 000,00 грн (відповідно до пп. 54.3.3 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального ). А також, на підставі акта від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641 податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.09.2020 року №0007250508, яким застосував до позивача штраф у сумі 1 020,00 грн (відповідно до п.п. 54.3.3, 117.1 Податкового кодексу України).

ТОВ Агро Буд Трейд не погодилося з призначенням та проведенням фактичної перевірки, а також із зазначеним вище податковими повідомленнями-рішеннями, що стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

У зв`язку з чим, установивши необхідні дійсні обставини справи, суд, вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ураховуючи визначений законом обов`язок з доказування в такій категорії справи, постановляючи рішення виходить із наступного.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 75.1 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти наводяться у редакції, застосовній до відповідних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Податковим кодексом України, а фактичні перевірки - Податковим кодексом України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом. 75.1.3 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.1 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

У п. 80.2 Податкового кодексу України окреслено підстави та приводи для проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до п. 80.2 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з визначених даним пунктом підстав.

Зокрема, пп. 80.2.2 Податкового кодексу України (на який наявне посилання в оспорюваному наказі) визначено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як слідує зі змісту п. 81.1 Податкового кодексу України, наказ, який є підставою для проведення перевірки, повинен містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податкового кодексу України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

У зв`язку з чим суд відзначає, що у спірному випадку ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наказ від 26.08.2020 року №2969 Про проведення фактичної перевірки ТОВ Агро Буд Трейд (ЄДРПОУ 39897641) з покликанням на службовий допис управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Львівській області від 25.08.2020 року №125/05/08-11, ст. 20, пп. 80.2.2 Податкового кодексу України.

У той же час, наявний у матеріалах справи допис (доповідна записка) від 25.08.2020 року №125/05/08-11 не засвідчує існування тих підстав і приводів для фактичної перевірки, які визначені чинним законодавством України.

Так, у вказаному документі наведено перелік із 14 суб`єктів господарювання та надано пропозицію провести щодо них фактичні перевірки. При цьому, у дописі (доповідній записці) від 25.08.2020 року №125/05.08-11 немає ані вказівки на інформацію, яка би свідчила про можливі порушення зі сторони таких платників податків, ані її аналізу, ані вказівок на порушення, що могли би вчинятися такими платниками чи які вони вже вчинили.

Указане, на переконання суду, не відповідає приписам закону, який чітко обумовлює, що проведення фактичної перевірки відбувається саме в результаті отримання інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Тобто відповідна інформація (у даному випадку закріплена у дописі (доповідній записці) повинна містити певні дані про конкретні вірогідні порушення у певних сферах діяльності зі сторони конкретних суб`єктів, чого в нашому випадку немає, а наведення лише переліку суб`єктів господарювання з пропозицією провести щодо них фактичну перевірку жодним чином не узгоджується з наведеними вище приписами закону.

Суд також зауважує, що посилання податкового органу на ст. 20, пп. 80.2.2 Податкового кодексу України (наявні в спірному наказі) самі по собі не можуть бути достатньою підставою для проведення фактичної перевірки, оскільки вони є лише загальними нормами закону, які надають право на проведення перевірки при існуванні фактичних приводів (у нашому випадку - інформації щодо порушень). Відсутність же доказів, які засвідчують отримання контролюючим органом конкретної інформації щодо можливих порушень зі сторони платника податків і їх вірогідної обґрунтованості, вказують на безпідставність застосування контролюючого заходу відповідно до пп. 80.2.2 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача в цій частині та приходить до обґрунтованого висновку про відсутність належних підстав для призначення та проведення фактичної перевірки за наказом від 26.08.2020 року №2969.

Окрім того, суд бере до уваги й покликання позивача на суперечність призначеної перевірки чинному на той час мораторію.

Так, п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 Податковим кодексом України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , на території України було встановлено відповідний карантин, який був чинний на час видачі спірного наказу від 26.08.2020 року №2969 та на час проведення відповідної фактичної перевірки позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наказом від 26.08.2020 року №2969 було постановлено провести фактичну перевірку в тому числі з метою контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, предмет цієї перевірки не узгоджується з виключенням із мораторію на проведення фактичних перевірок, які визначені п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, оскільки на той час за умов триваючого карантину не допускалося проведення фактичних перевірок щодо контролю за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності в платників податків свідоцтв (такі питання для перевірки не наведено як винятки з мораторію).

У зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що наказ від 26.08.2020 року №2969 також порушує законодавчі вимоги й обмеження щодо контрольного заходу у формі фактичної перевірки, оскільки ним призначено перевірку також із тих питань, які підпадали під відповідний мораторій.

Усе зазначене вище в сукупності засвідчує протиправність спірного наказу та перевірки, яка була проведена на підставі такого наказу, а також вказує на дефектність усіх подальших дій і рішень контролюючого органу, позаяк, протиправні рішення не можуть породжувати правомірних наслідків.

У той же час, зважаючи на окреслення позивачем вимоги про визнання протиправним і скасування наказу від 26.08.2020 року №2969 як окремої позовної вимоги та враховуючи факт допуску до відповідної фактичної перевірки й її проведення, суд відзначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 зазначено, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Верховний Суд тут же наголосив на тому, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, суд зазначає, що спірний наказ від 26.08.2020 року №2969, який уже було реалізовано та за наслідками проведеної відповідно до нього фактичної перевірки вже було прийнято податкові повідомлення-рішення, не може бути окремим предметом оскарження, отже, відповідна позовна вимога не підлягає до задоволення (без огляду на протиправність такого наказу).

Однак, зважаючи на оскарження податкових повідомлень-рішень, які є наслідком реалізації наказу від 26.08.2020 року №2969, та враховуючи аргументацію позову незаконністю перевірки та відповідного наказу, суд при вирішенні цього спору першочергово бере до уваги встановлену протиправність такого рішення контролюючого органу (про що зазначено вище), яка в свою чергу є приводом для висновку щодо протиправності відповідних податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з чим, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 23.09.2020 року №0007240508, №0007250508 не можуть визнаватися правомірними, з огляду на дефектність і протиправність рішення щодо проведення фактичної перевірки, за результатом якої вони були складені. Указане є підставою для визнання таких податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, що вповні відповідає наведеній вище позиції Верховного Суду за постановою від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18.

Окрім того, не обмежуючись наведеними вище висновками, суд вважає за необхідне також надати оцінки іншим доводам та аргументам учасників справи щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

А саме, у акті від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641, який був підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2020 року №0007250508, вказано про порушення зі сторони позивача, яке полягало в неподанні повідомлення за формою №20-ОПП.

Відповідно до абз. 1, 3, 4 п. 63.3 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Згідно з п. 8.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою №20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку.

Відповідно до п. 8.2 Порядку №1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

У силу п. 8.4 Порядку №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Однак, у акті перевірки від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641 не зазначено жодних відомостей про порушення зі сторони позивача в частині неподання повідомлення за формою №20-ОПП, контролюючим органом не конкретизовано такого порушення, не розкрито його зміст. Зокрема, не вказано об`єкта оподаткування, стосовно якого позивач повинен був подати повідомлення, в які строки він це повинен був вчинити, яке саме порушення він допустив (не подав чи подав несвоєчасно) тощо.

Таким чином відповідне порушення, про яке стверджує відповідач і за яке до позивача було застосовано штрафну санкцію, є абстрактним і неконкретним, відсутні дані про те, який саме обов`язок не було виконано платником податків, не наведено дані, які характеризують порушення як з об`єктивної та суб`єктивної сторони.

У зв`язку з чим, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що рішення ГУ ДПС у Львівській області в ці частині не відповідає вимогам щодо його обгрунтування, воно не є наслідком об`єктивно встановленого та підтвердженого порушення, що не узгоджується зі засадами правової визначеності та індивідуального характеру відповідальності.

Суд у цьому контексті також погоджується з доводами позивача про те, що питання перевірки надання чи ненадання повідомлення за формою №20-ОПП узагалі не відповідає предмету перевірки, який був визначений наказом від 26.08.2020 року №2969, та не містить таке питання серед питань даного контрольного заходу, що свідчить про вихід контролюючого органу поза межі перевірки.

Також, у акті від 03.09.2020 року №1020/13/14/РРО/39897641, який був підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2020 року №0007240508, вказано про порушення зі сторони позивача, яке полягало в зберігання протягом періоду з 14.05.2020 року по 22.05.2020 року дизельного пального без ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , під місцем зберігання пального розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. А під зберіганням пального Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального розуміє діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Суд відзначає, що під час фактичної перевірки, яка мала місце 27.08.2020 року, контролюючий орган дійсно установив факт зберігання позивачем дизельного пального певного обсягу, тобто, поточну обставину, яка мала місце в час проведення перевірки (у серпні 2020 року, що не заперечується учасниками справи). При цьому, ТОВ Агро Буд Трейд станом на вказаний період (серпень 2020 року) володіло відповідною ліцензією на право зберігання пального від 22.05.2020 року №13140414202000891.

У той же час, висновки відповідача про зберігання позивачем пального у минулому (у травні 2020 року - до дня отримання ліцензії) не знаходять належного підтвердження та не є конкретизованими й обґрунтованими з достатнім рівнем достовірності. Суд відзначає, що належні й допустимі докази, які би засвідчували факт зберігання пального, вид пального, його обсяг, місце зберігання, конкретний період зберігання, відповідного суб`єкта, що проводив таке зберігання (які би відповідали висновкам акта перевірки) відсутні. Зокрема, надані податковим органом документах (оборотно-сальдові відомості ТОВ Агро Буд Трейд по рахунку 203) указано склад - м. Рожище. Натомість спірна перевірка була проведена щодо об`єктів на вул. Й. Рота, 1 у м. Броди, відтак, матеріали такої фактичної перевірки та застосовані за її наслідком рішення стосуються саме цих об`єктів (на вул. Й. Рота, 1 у м. Броди). Також сумнівною є об`єктивна можливість контролюючого органу при перевірці у серпні 2020 року достовірно встановити обставини, що мали місце в травні 2020 року, й зібрані матеріали справи не підтверджують здійснення цього зі сторони відповідача.

У зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що відповідачем не було належним чином установлено обставин стверджуваного порушення в частині зберігання пального без відповідної ліцензії, не наведено конкретизації такого гаданого порушення (в частині обсягів пального, місця зберігання тощо). А відтак, відповідні висновки ГУ ДПС у Львівській області є припущеннями, які не можуть бути підставою для відповідальності, позаяк, це не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, а також засадою встановлення обставин поза розумним сумнівом , яка передбачає необхідність базування висновків передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Таким чином, базуючись на сукупності встановлених дійсних обставинах справи, враховуючи підстави прийняття спірних рішень, керуючись релевантними нормами законодавства, суд приходить до обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до ТОВ Агро Буд Трейд штрафних санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п. 45 рішення в справі Бочаров проти України , п. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , п. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач, які підлягають задоволенню частково з огляду на вимогу щодо ефективності судового захисту. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх рішень у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Основного Закону та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним і підлягає до задоволення частково, шляхом визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, зважаючи на те, що скасування уже реалізованого наказу про проведення перевірки (хоча й протиправного за своєю суттю) не є ефективним способом захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд розподіляє обґрунтовані та підтверджені судові витрати на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, зважаючи на відмову позивача від стягнення з відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд не вирішує питання розподілу витрат у цій частині.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 73-78, 90, 132, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Буд Трейд (вул. Львівська, 28, м. Броди, Львівська область, код ЄДРПОУ 39897641) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 року №0007240508.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.09.2020 року №0007250508.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Буд Трейд (вул. Львівська, 28, м. Броди, Львівська область, код ЄДРПОУ 39897641) частину витрат по сплаті судового збору у сумі 4808 (чотири тисячі вісімсот вісім) грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297, пп. 15.5 пп. 15 п. 1 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2021 року

Суддя Сасевич О.М.