Рішення

від 17.02.2022 по справі 914/3564/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2022 Справа № 914/3564/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Груп", м.Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес", м.Львів

про: стягнення боргу в розмірі 257377,72грн за договором перевезення №ЦОП-45 від 03.12.2019

Суддя У.І. Ділай

Секретар В.Д.Андрусик

За участі представників:

Від позивача: А.А.Мусулевський - представник

Від відповідача: Н.І.Бардецька - представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021, справу №914/3564/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.11.2021 позов залишено без руху.

14.12.2021 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 11.01.2022 підготовче засідання відкладено на 27.01.2022.

Ухвалою від 27.01.2022 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2022.

У судових засіданнях 10.02.2022 та від 14.02.2022 оголошено перерву.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2022 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.02.2022 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір перевезення ЦОП-45 від 03.12.2019, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався доставити довірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій замовником особі, а відповідач зобов`язався сплатити за перевезення вантажу встановлену цим плату.

03.12.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору перевезення №ЦОП-45 від 03.12.2019, відповідно до п. 1 якої позивач та відповідач дійшли згоди доповнити зміст договору положеннями щодо можливості використання сторонами факсимільного підпису (факсиміле) при підписанні додатків до Договору, а також документів, що складаються на виконання договору, у тому числі заявки на перевезення вантажів, акти про надання послуг (виконання робіт) з перевезення вантажів, акти звірки взаєморозрахунків Сторін Договору та інші документи пов`язанні з його виконанням.

Відповідно до п. 2.2.6. договору замовник зобов`язався здійснювати оплату за надані послуги згідно погоджених сторонами тарифів не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення перевезення згідно Додатку №3 до даного Договору.

Згідно з пп. 2.1.16. договору перевізник зобов`язався про виконану роботу звітувати перед Замовником шляхом складання акта виконаних робіт (наданих послуг), до якого повинні бути додані відповідні належним чином оформлені (підписані) ТТН. Порядок актування робіт регулюється Додатком №3 до цього Договору. Не рідше одного разу на три місяці проводити звірку взаємних розрахунків із Замовником з обов`язковим складанням відповідного Акту, підписаного Сторонами.

Відповідно до п. 3.2. договору за результатами наданих Перевізником транспортних послуг, Сторони складають та підписують представниками сторін Акт виконаних робіт (наданих послуг), який разом із рахунками Перевізника та товаросупровідними документами (ТТН) є підставою для оплати транспортних послуг.

Згідно з Додатком №3 до договору від 20.01.2020 сторонами погоджені наступні умови актування: Перевізник зобов`язується звітувати перед Замовником про надані послуги шляхом підписання та подання Акту приймання-здачі наданих послуг по факту наданих послуг. До Акту повинні бути долучені належним чином оформлені підтверджуючі документи. У випадку ненадання та/або надання неналежним чином оформлених узгоджених Сторонами підтверджуючих документів до Акту приймання- здачі наданих послуг, Замовник має право відмовити у прийнятті послуг згідно такого Акту та їх оплаті, а Перевізник зобов`язується усунути виявлені недоліки у поданих документах у розумний строк. Оплата послуг здійснюється Замовником виключно по факту прийняття послуг Замовником на підставі підписаного двома Сторонами Акту приймання-здачі наданих послуг. Акти приймання-здачі наданих послуг виставляються з відтермінуванням оплати на 25 календарних днів.

Відповідно до п. 3.3 договору у випадку, якщо Перевізник не надав Замовнику належним чином оформлені первинні документи (рахунок, податкова накладна, акт виконаних робіт (наданих послуг), ТТН, та будь-який інший документ, який впливає на зобов`язання Замовника щодо оплати) та/або Замовником виявлена невідповідність розміру винагороди Перевізника фактично наданим ним послугам, або інші недоліки, Замовник має право вимагати від Перевізника усунути виявлені невідповідності в наданих документах, а Перевізник зобов`язаний їх усунути. В такому випадку зобов`язання Замовника щодо оплати переносяться на термін усунення Перевізником невідповідностей в наданих ним документах.

За положеннями п.п. 3.4., 3.5. договору розрахунки за послуги здійснюються Замовником по факту виконаних робіт, що підтверджується підписаним Сторонами Актом виконаних робіт (наданих послуг), в розмірі згідно п. 3.1. Договору; оплата проводиться Замовником в порядку передбаченому Додатком №3 до цього Договору.

До позову долучені заявки на транспортно-експедиційні послуги, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату.

За період з 09.12.2019 - 13.11.2020 позивачем надано транспортно- експедиційних послуг за договором в сумі 1669161,39 грн, оплата відповідачем здійснена частково. Залишок заборгованості становить 240061,39грн.

14.04.2020 позивач направив відповідачу акт виконаних робіт №490 від 31.03.2020. На підтвердження долучено експрес-накладну №20450224266002 з доданим описом №2.

05.05.2020 позивач направив відповідачу акт виконаних робіт №548 від 15.04.2020. На підтвердження долучено експрес-накладну №20450232223860 з доданим описом №3.

22.05.2020 позивач направив відповідачу акт виконаних робіт №652 від 01.05.2020. На підтвердження долучено опис вкладення у цінний лист №7301101813598.

Заявами від 15.12.2020 та від 22.12.2020 позивач звертався до відповідача щодо непідписання вищевказаних актів наданих послуг, актів звіряння взаємних розрахунків та неповернення підписаних документів.

Заява від 15.12.2020 була залишена без відповіді та задоволення.

У відповіді від 08.02.2021 №08022021/10 на заяву від 22.12.2020 вих. №22/12-2020, відповідач заперечив проти акту надання послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115793,29 грн, покликаючись на те, що послуги з перевезення вантажів, у звітному періоді, не були надані в повному обсязі і вони не прийняті замовником внаслідок втрати поштових відправлень та понесення матеріальних збитків.

Як повідомив позивач відповідач не подав товарно-транспортну накладну, із зазначенням у ній про складення акту, або складений сторонами акт встановленої форми, з яких би вбачалися обставини втрати та/або пошкодження вантажу щодо перевезення 23.04.2020 за маршрутом «Київ-Жуляни-Кривий Ріг». При цьому, з доданих відповідачем до матеріалів справи документів неможливо встановити ані факт втрати вантажу, ані факт заподіяння збитків, їх обсяг, розмір і склад, та відповідно встановити обставини неналежного виконання перевізником зобов`язань за договором.

Щодо аргументів відповідача про ненастання його обов`язку з оплати наданих Позивачем послуг на суму 115793,29 грн у зв`язку із не долученням товарно-транспортної накладної №КЖ0046960 від 23.04.2020 до акту надання послуг №652 від 01.05.2020 позивач зазначив, що вказана накладна не надсилалася відповідачу разом з актом, оскільки на дату направлення акту надання послуг №652 від 01.05.2020 (цінний лист №7301101813598 від 22.05.2020) у розпорядження відповідача вона була надана безпосереднім перевізником, залученим позивачем для виконання спірного перевезення. При цьому, у претензії від 09.07.2020 №09072020/3 відповідач вказав на наявність у нього оригіналу товарно-транспортної накладної №КЖ0046960 від 23.04.2020, належним чином завірену копію якої додав до вказаної претензії, направивши її позивачу (додаток №1 до претензії).

У порядку досудового врегулювання спору 14.01.2021 позивач направив відповідачу претензію №14/01-2021 про сплату заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів. У відповіді від 08.02.2021 №08022021/11 відповідач зазначив, що здійснюватиме погашення заборгованості частинами, починаючи з лютого 2021 року.

22.02.2021 позивач направив відповідачу заяву №22/02-2021, в якій просив підписати акт наданих послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115 793,29 грн (з ІІДВ) та примірники перевізника повернути, або надати письмове обґрунтування причин відмови від підписанні акту та сплати заборгованості у сумі 115 792,29 грн. Вказана заява залишена відповідачем без відповіді.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу наданих транспортних послуг. Відтак, ТзОВ "Смарт Логістик Груп" подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 240061,39грн основного боргу та 24000,00грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 12225,71грн інфляційних втрат та 5090,62грн 3% річних.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

На виконання рейсу від 23.04.2020 по маршруту Київ-Жуляни-Кривий Ріг було оформлено ТТН №КЖ0046960 (автомобіль державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , пломба №28334062). При прибутті транспортного засобу (автомобіль державний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , пломба №28334062) на Криворізьке операційне відділення було встановлено відсутність наступних відправлень: №712-0186971; №712-0207401; №712-0207557; №712-0207367; №712-0208498; №712-0196782; №712-0207769; №712-0207611; №712-0207504.

Відповідно до п.2.1.12. договору перевезення ЦОП-45 від 03.12.2019 позивач зобов`язався забезпечувати збереження вантажу наданого Замовником до перевезення з моменту його прийняття до моменту вручення уповноваженій особі Замовника в пункті призначення.

Згідно з п.4.4.1. перевізник відповідає за схоронність усього вантажу, переданого йому до перевезення за Договором, і несе за нього повну матеріальну відповідальність в наступних розмірах:

-У разі втрати (нестачі) вантажу - у розмірі фактично заподіяних збитків та оголошеної цінності вантажу. Сума заподіяних збитків визначається Замовником виходячи з отриманих претензій від клієнтів та/або облікових даних щодо вартості відправлення задекларованої відправником (оголошеної цінності) та яка підлягає до відшкодування Замовником на користь клієнта.

-За псування або пошкодження вантажу - у розмірі вартості пошкодженого вантажу з поверненням ушкодженого вантажу (за домовленістю сторін), але не менше суми відшкодувань, пред`явленої до Замовника клієнтами.

Відповідно до положень п.2.1.17. Договору у випадку надходження претензії Замовника про відшкодування збитків, завданих втратою чи пошкодженням вантажу, або претензії про сплату штрафних санкцій згідно Договору не пізніше 7-ми банківських днів з моменту отримання претензії сплатити відповідну суму шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок Замовника, а в разі наявності у Замовника заборгованості за надані послуги перевезення, зменшити борг Замовника шляхом проведення взаємозаліку.

Згідно з п. 2.4.7. Договору Замовник має право вимагати від Перевізника відшкодування збитків завданих втратою чи пошкодженням вантажів па підставі претензій, отриманих Замовником від його клієнтів. У випадку неотримання відшкодування від перевізника в строк визначений п.2.1.17. Договору, Замовник має право утримати належну суму до відшкодування в порядку згідно п.4.2.2. Договору.

Відповідно до п. 2.1.9. Договору - Перевізник зобов`язується керувати та бути присутнім при розміщені вантажу у транспортному засобі. Відмова представника Перевізника брати участь у розміщенні вантажу у транспортному засобі не може бути підставою для відмови у проведенні відшкодування збитків, завданих Замовнику внаслідок втрати чи пошкодження вантажу. У випадку незабезпечення схоронності вантажу Перевізник відшкодовує Замовнику завдані збитки в повному обсязі на підставі нього Договору та чинного законодавства України.

За твердженням відповідача, перевізник виконуючи рейс, відповідно до ТТН №КЖ0046960 23.04.2020 перевезення вантажу прийнятого для доставки від замовника за маршрутом Київ-Жуляни-Кривий Ріг, не забезпечив схоронність вантажу, що зумовило частково його втрату та пошкодження. Внаслідок втрати вантажу, ТзОВ «Торговий дім «Міст Експрес» отримано претензії:

1) від ОСОБА_2 Претензію від 07.05.2020 про відшкодування матеріальних збитків - оголошена цінність 23680,00 грн (Стосовно відправлення №712-0186971);

2) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №672 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 13953,60 грн (Стосовно відправлення №712-0207401);

3) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №666 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 57427,53 грн (Стосовно відправлення №712-0207557);

4) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №667 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 17034,38 грн (Стосовно відправлення №712-0207367);

5) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №665 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 39380,21 грн (Стосовно відправлення №712-0208498);

6) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №671 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 73175,78 грн (Стосовно відправлення №712-0196782);

7) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №663 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 503,54 грн (Стосовно відправлення №712-0207769);

8) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №662 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 5419,93 грн (Стосовно відправлення №712-0207611);

9) від ТОВ «АЛЛО» Претензію №664 від 27.04.2020 про відшкодування матеріальних збитків на суму 1822,87 грн (Стосовно відправлення №712-0207504).

Як зазначив відповідач внаслідок втрати поштових відправлень замовнику завдано встановлених на дату подання позивачу претензії матеріальних збитків на основі зазначених вище претензій та з урахуванням оголошеної цінності вказаних відправлень на загальну суму 232 379,84 грн.

Разом з тим відповідач звернув увагу, що між відповідачем та ТОВ «Алло» укладено договір №1 про надання транспортно-експедиторських послуг від 7 березня 2013 року, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» надає транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Алло».

Відповідно П. 2.12 Договору №1 від 7 березня 2013 року виконавець, тобто ТОВ «Торговий Дім «Міст Експрес» зобов`язаний відшкодувати вартість вантажу ТОВ «Алло» у випадку втрати або пошкодження. У разі часткової втрати вантажу відшкодування відбувається на підставі претензії Замовника, тобто ТОВ «Алло».

Відповідно п. 5.5 Договору №1 від 7 березня 2013 року у разі пошкодження вантажу, з вини Виконавця, виконавець повертає Замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості та провізну плату, що була сплачена Замовником по відповідній ТТН. У випадку визнання Виконавцем претензій Замовника щодо втрати, пошкодження або нестачі вантажу. Замовник сплачує Виконавцю послуги з перевезення вантажу за мінусом грошової суми, яка була заявлена Замовником в претензії та визнана Виконавцем. На узгоджену суму претензій сторони складають протокол зарахування взаємних вимог.

На підтвердження відшкодування відповідачем збитків завданих в результаті крадіжки між ТОВ «Алло» та відповідачем підписано протокол зарахування зустрічних однорідних вимог № 38 від 26.05.2020.

28.04.2020 відповідач звернувся до Криворізького ВПГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 КК України водієм Баранов О. Відкрито кримінальне провадження №12020040230000814. Відповідно до Ухвали від 20.10.2021 у справі №216/3191/20 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020040230000814 від 28.04.2020.

23.07.2020 відповідач надіслав претензію вих. № 09072020/3 від 09.07.2020 про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 232 379,84 грн за неналежне виконання умов Договору (№ ЦОП-45) із повним описом події, що відбулася 23.04.2020 та є предметом досудового розслідування № 12020040230000814 від 28.04.2020. До претензії додано належним чином завірені копії: ТТН №КЖ0046960 від 23.04.2020; Претензії від 07.05.2020 від ОСОБА_2 ; Претензії № 672 від 27.04.2020; Претензії № 666 від 27.04.2020; Претензії № 667 від 27.04.2020; Претензії № 665 від 27.04.2020; Претензії № 671 від 27.04.2020; Претензії № 663 від 27.04.2020; Претензії № 662 від 27.04.2020; Претензії № 664 від 27.04.2020.

У відповіді на претензію за вих. № 26/10-2020 від 26.10.2020 позивач повідомив, що відмовляє в її задоволенні.

Як зазначило ТзОВ «ТД «Міст Експрес» від часу отримання відповіді на претензію відповідач не використовував свого права на звернення до суду для відшкодування завданих збитків, адже такі збитки є предметом досудового розслідування № 12020040230000814 від 28.04.2020, від результату якого залежатиме наявність або відсутність підстав для звернення.

Виходячи із вищенаведеного відповідач вважає, що звернення позивача із позовними вимогами про стягнення 257377,72 грн є передчасним, безпідставним та не доведеним в повному обсязі. На думку відповідача, у випадку визнання факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 232379,84 грн послуги на зазначену суму не підлягають відшкодуванню відповідачем, у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору Позивачем.

Також відповідач звернув увагу, що до акту наданих послуг № 652 від 01.05.2020 позивачем надано додаток до акту (реєстр супроводжуючих документів №652 від 01.05.2020) згідно із яким дата рейсу- 23.04.2020, перелік ТТН - відсутня ТТН, Київ-Жуляни-Кривий Ріг, вартість - 7300,50 грн не повинно враховуватись в загальну суму акту №652 від 01.05.2020, оскільки підтверджуючих документів на здійснення відповідного рейсу позивачем не надано.

Щодо відповіді від 08.02.2021 за вих. № 08022021/10 на заяву позивача № 22/12-2020 від 22.12.2020 відповідач зазначив, що сторони підписали Акт звіряння наданих послуг за 2020 рік на загальну суму заборгованості 266268,11грн. Акт наданих послуг № 652 від 01.05.2020 на суму 115793,29 грн не підписаний з підстав надання позивачем послуг у неповному обсязі. На думку відповідача, оскільки позивач не надіслав жодної претензії/вимоги/заперечення (стосовно непідписання Акту наданих послуг № 652 від 01.05.2020 на суму 115793,29 грн), відтак фактично погодився, застосувавши принцип «мовчазної згоди». Відповіддю від 08.02.2021 за вих. № 08022021/11 відповідач зазначив, що з лютого 2021 року здійснюватиме оплату заборгованості в розмірі 266268,11 грн. частинами - на що позивач, не надіславши жодної претензії/вимоги/заперечення, із чим фактично погодився, застосувавши припини «мовчазної згоди».

У ході судового розгляду представник відповідача усно повідомляв про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині вартості втраченого майна при перевезенні вантажу 23.04.2020 (ТТН №КЖ0046960) за маршрутом Київ-Жуляни-Кривий Ріг.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір перевезення ЦОП-45 від 03.12.2019 з додатками до нього, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи із приписів ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У п.3.2 договору сторони погодили, що за результатами наданих перевізником транспортних послуг, сторони складають та підписують представниками сторін акт виконаних робіт (наданих послуг), який разом із рахунком перевізника та товаросупровідними документами (ТТН) є підставою для оплати транспортних послуг.

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджено копіями актів приймання - передачі виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач заперечив проти позову з огляду на наявність претензій від одержувачів майна, яке втрачено під час перевезення від 23.04.2020, на загальну суму 232379,84грн (з урахуванням оголошеної цінності відправлень) та понесення відповідачем збитків на зазначену суму, а також про неотримання акту наданих послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115793,29грн.

Щодо неотримання акту наданих послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115793,29грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як встановлено судом до матеріалів справи долучено опис вкладення до поштового відправлення від 22.05.2020, відповідно до якого позивач надіслав відповідачу акт наданих послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115793,29грн. Названий опис містить посилання на номер поштового відправлення (оригінал оглянуто судом).

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою КМУ від 05.03.2009 №270 документом, що підтверджує прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення є розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, а саме касовий чек, розрахункова квитанція.

До матеріалів справи долучено фіскальний чек від 22.05.2020, який містить номер поштового відправлення 7301101813598, такий же як і описі від 20.05.2020 з оголошеною цінністю (оригінал оглянуто судом).

Таким чином подані позивачем опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є належними доказами надіслання відповідачу відповідного поштового відправлення, в тому числі акту наданих послуг №652 від 01.05.2020.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач також не надав доказів звернення до відділення поштового зв`язку із запитом про надходження/не надходження на його адресу будь-якої кореспонденції від позивача у період після 22.05.2020, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо скерування відповідачу акту наданих послуг №652 від 01.05.2020 на суму 115793,29грн. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факту нездійснення перевезень за вказаним актом. Також відповідач не надав доказів оплати здійснених перевезень, включених в акт наданих послуг №652 від 01.05.2020. Відтак, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума 115793,29грн за здійснені перевезення включені в акт наданих послуг №652 від 01.05.2020.

Щодо понесення відповідачем збитків на загальну суму 232379,84грн (з урахуванням оголошеної цінності відправлень) внаслідок втрати довіреного вантажу суд зазначає таке.

Спір виник щодо перевезення здійсненого 23.04.2020 за ТТН №КЖ0046960. Факт здійснення перевезення вантажу сторони не заперечили, однак після доставки товару в пункт призначення через два дні замовник вантажу виявив часткову втрату відправлень. В подальшому 28.04.2020 відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про крадіжку вантажу, в результаті відкрито кримінальне провадження по цьому факту.

Відповідно до п. 2.2.5 договору, відповідач зобов`язався, зокрема, забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів (ТТН).

Відповідно до п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363 (далі Правила).

Пунктом 11.5 Правил передбачено, що у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Згідно з пунктом 72 Статуту автомобільного транспорту УРСР (затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 N 401) автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

Умовами п. 4.4.3.договору сторони визначили, що у випадку виявлення втрати або ушкодження вантажних місць або вантажу під час передачі вантажоодержувачеві, повинен бути складений відповідний акт. Обидві сторони, перевізник, замовник (або представник вантажоодержувача), зобов`язані засвідчити власними підписами складений акт. При відмові однієї із сторін підписати згаданий акт, інша сторона має право залучити для складання і підписання акта третіх осіб.

Розділом 15 Правил визначено правила складання актів.

Відповідно до п. 15.6 Правил для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт.

Відповідно до статті 158 Статуту автомобільного транспорту, підпунктів 15.1, 15.3, 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 N 363, документами, що підтверджують втрату вантажу, його кількість та вартість є виключно товарно-транспортна накладна з відміткою вантажоотримувача про нестачу/втрату вантажу та акт встановленої форми, що складається в такому випадку.

За приписами статті 158 Статуту автомобільного транспорту лише зазначені документи можуть підтверджувати обставини, які є підставою для застосування матеріально-правової відповідальності в разі втрати вантажу.

До матеріалів справи долучено копію ТТН №КЖ0046960 від 23.04.2020, яка не містить підпису вантажоодержувача (відповідача), який також є вантажовідравником (підпис наявний). При цьому слід зазначити, що відповідач не надав суду для огляду оригінал названої товарно-транспортної накладної для встановлення факту про складання акта (на вільному місці зворотного боку), відповідно до п. 4.4.3.договору та п. 15 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 N 363.

Суд констатує, що ТзОВ "Торговий дім "Міст Експрес" не надало доказів складання акту про втрату вантажу, згідно з розділом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Крім того, суд звертає увагу, що стягнення збитків за втрачений вантаж не є предметом цього спору. Разом з тим відповідач не подав доказів звернення до суду про відшкодування перевізником понесених витрат за втрачений вантаж.

При цьому, суд зазначає, що у випадку доведення правоохоронними органами порушень позивачем по фактам, що стосуються обставин цієї справи, відповідач має право звернуться до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд судового рішення в цій справі за нововиявленими обставинами.

Стосовно проведеного відповідачем зарахування зустрічних позовних вимог проведеного відповідачем в односторонньому порядку слід зазначити таке.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України унормовано, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України унормовано, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, для припинення зобов`язань зарахуванням необхідна наявність кількох умов. По-перше, зарахування можливе у разі, коли зобов`язання є зустрічним. Для зарахування необхідна наявність двох зобов`язань. При цьому особа, яка виступає кредитором з першого з них, повинна бути боржником з другого, і навпаки - боржник з першого зобов`язання повинен бути кредитором з другого з них. По-друге, вимоги, що підлягають зарахуванню, мають бути однорідними. У зв`язку з цим, як правило, зарахуванню підлягають вимоги за грошовими зобов`язаннями або за будь-якими іншими зобов`язаннями, предмет яких визначений родовими ознаками. Різнорідні зобов`язання зарахуванням припинені бути не можуть. По-третє, для зарахування взаємної вимоги важливе значення має час виконання зобов`язань. Зарахування можливе лише у разі, коли строк виконання зобов`язання настав або не вказаний чи визначений моментом затребування.

Припинення зобов`язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

В ході судового розгляду позивач повідомив про неотримання заяви відповідача про одностороннє зарахування зустрічних вимог. Суду також не надано належним чином оформленої заяви про зарахування зустрічної однорідної вимоги та доказів її надіслання відповідачу. Разом з тим у акті звіряння між сторонами спору (станом на 31.07.2020), який підписаний представником відповідача, також відсутні відомості про проведення зарахування.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати припиненими зобов`язання відповідача у зв`язку з проведенням зарахування.

Щодо підписання між сторонами спору акту акти звірки взаємних розрахунків суд звертає на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18. Зокрема.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за здійснені перевезення вантажу у розмірі 240061,39грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних з врахуванням зауважень від відповідача, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимоги про стягнення з відповідача 12225,71грн інфляційних втрат та 5090,62грн 3% річних підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 24000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги представником відповідача надано: копію договору про надання правової допомоги від 03.07.2020, копію додаткової угоди №3 від 25.10.2021, копію довіреності №1 від 25.07.2021, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2021 №1023259, копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності №511 від 09.11.2021, копії платіжних доручень №3520 від 18.11.2021 та №3883 від 18.01.2022, копії актів надання послуг №40 від 30.11.2021 та №3 від 31.01.2022.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив проти поданої заяви, вважаючи таку безпідставною та недоведеною.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 16.11.2000 № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, зазначив, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, а суб`єктами надання правової допомоги в нашій державі є:

-державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

-адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);

-суб`єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

-об`єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу. Як вказав Конституційний Суд України, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Таким чином, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, термін «правова допомога» має тлумачитися якнайкраще і охоплювати будь-яку діяльність, спрямовану на реалізацію правових норм в інтересах тієї чи іншої особи.

Отже, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб`єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

У п.2 додаткової угоди №3 від 25.10.2021 до договору про надання правової допомоги від 03.07.2020, укладеного між ТзОВ «Смарт Логістик Груп» та Адвокатським бюро «Мусулевський та партнери», сторони погодили, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі 24000,00грн.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме в такий спосіб, позивач не зобов`язаний посилатись на час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги представником відповідача надано: копію договору про надання правової допомоги від 03.07.2020, копію додаткової угоди №3 від 25.10.2021, копію довіреності №1 від 25.07.2021, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.12.2021 №1023259, копію свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності №511 від 09.11.2021, копії платіжних доручень №3520 від 18.11.2021 та №3883 від 18.01.2022, копії актів надання послуг №40 від 30.11.2021 та №3 від 31.01.2022.

До матеріалів справи долучено акти надання послуг №40 від 30.11.2021 та №3 від 31.01.2022 згідно із договором про надання правової допомоги від 03.07.2020 та додаткової угоди №3 від 25.10.2021, відповідно до яких розрахунок складено на загальну суму 24000,00грн за представництво клієнта у справі про стягнення з ТзОВ «ТД «Міст Експрес» за надані послуги відповідно до договору перевезення №ЦОП-45 від 03.12.2019.

Господарський суд відхиляє заперечення позивача, оскільки не надано належних доказів необґрунтованості витрат на правову допомогу. Перевіривши зміст виконаних робіт, Господарський суд Львівської області приходить до висновку вимогу про стягнення з позивача 24000,00грн витрат на професійну правничу допомогу задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 126, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Міст Експрес" (79035, м.Львів, вул.Зелена, 147, ідентифікаційний код 36152228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Логістик Груп" (73025, м.Херсон, вул.Богородицька, 17, офіс 416-417, ідентифікаційний код 40072259) 240061,39грн основного боргу, 12225,71грн інфляційних втрат, 5090,62грн 3% річних, 24000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 3860,67грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 14.03.2022 (у зв`язку із перебуванням судді у відпустці з 24.02.2022 до 11.03.2022).

Суддя Ділай У.І.