Рішення

від 20.02.2022 по справі 904/7990/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 Справа № 904/7990/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.

за позовом Фермерського господарства "Веселка", с. Степове, Широківський район, Дніпропетровська область

до Відповідача-1: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

Відповідача-2: Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, с. Гречані Поди, Широківський р-н, Дніпропетровська область

про визнання протиправним, скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники:

Від Позивача: Падашуля Є.Г., посвідчення № 5287 від 17.12.2018, адвокат

Від Відповідача-1: не з`явився

Від Відповідача-2: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Фермерське господарство "Веселка" звернулося до господарського суду з позовом до Відповідача-1: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, Відповідача-2: Гречаноподівської сільської ради, в якому просить:

1. Визнати за Фермерським господарством "Веселка" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244, загальною площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 026471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Ухвалою суду від 21.09.2021 залишено позовну заяву без руху, зобов`язано позивача надати уточнення до позовної заяви із зазначенням позовних вимог до відповідача-2: Гречаноподівської сільської ради.

30.09.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, разом з яким він надав нову редакцію позовної заяви, просить суд прийняти уточнену позовну заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19.10.2021.

19.10.2021 сторони в судове засідання не з`явились. Позивач направив клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.10.2021 вирішено відкласти підготовче засідання на 16.11.2021.

16.11.2021 позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою уточнення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 16.11.2021 вирішено відкласти підготовче засідання на 07.12.2021.

03.12.2021 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив:

1. Залучити у якості відповідача по справі № 904/7990/21 - Гречаноподівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області 53732, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, с. Гречані Поди, вул. Степова, буд. 1, код за ЄДРПОУ- 04525277;

2. Долучити до матеріалів справи № 904/7990/21 у якості доказу - лист-відмову Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 25.03.2021 за № 332/02-13 та здійснити розгляд справи з його урахуванням;

3. Прийняти до розгляду уточнену позовну заяву Фермерського господарства «Веселка» до Відповідача-1 - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, м. Дніпро, Відповідача-2 - Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення визнання права постійного користування.

Ухвалою суду від 07.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 04.01.2022. Відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 17.01.2022. Залучено в якості відповідача-2 по справі № 904/7990/21 - Гречаноподівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області.

17.01.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися.

Ухвалою суду від 17.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.02.2022.

01.02.2022 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Відповідач-1 направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.02.2022 відкладено розгляд справи на 21.02.2022.

21.02.2022 позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явились. Відповідач-1 направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника.

Щодо наданого відповідачем-1 клопотання, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, причиною неявки до суду представника відповідача є надання переваги участі у розгляді іншої справи. Разом з тим, суд вважає, наведену причину неявки неповажною, оскільки заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача не зазначає, у чому полягає пріорітетність іншої справи.

Виходячи з викладених відповідачем-1 обставин неможливості явки в судове засідання представника відповідача-1, поважність причин неявки представника відповідача-1 судом не встановлена.

При цьому суд зазначає, що у відповідача-1, як у юридичної особи, наявна можливість залучення до участі у справі іншого представника. Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач-1 не був позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень засобами поштового або електронного зв`язку.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

21.02.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Рішенням Широківської районної ради Дніпропетровської області від 19.11.1997 № 123-12/ХХІІ ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 02471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275. Відповідно до витягу НВ-1205134342017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1225885900:03:001:0244.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 17,3 га, яка розташована на території Степової сільської ради відносилась до земель державної форми власності, розпорядником яких був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, проте на виконання розпорядження КМУ №60-р від 31.01.2018 така земельна ділянка була передана у власність об`єднаної територіальної громади, тобто до відповідача-2.

Позивач наголошує, що на момент виникнення права користування земельною ділянкою діяли норми Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ. Правовий статус землі в постійному користуванні полягав у тому, що земельна ділянка надавалася для створення фермерського господарства та беж обмеження строку.

Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрував Фермерське господарство «Веселка», а зазначена земельна ділянка є необхідною матеріальною основою для створення та функціонування фермерського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що засвідчує свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Степової сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 01.11.2016.

26.11.2020 керівник Фермерського господарства «Веселка» Частокол Лариса Валеріївна звернулась до відповідача-2, як до власника земельної ділянки із заявою про реєстрацію права постійного користування за позивачем.

У відповіді № 332/02-13 від 25.03.2021 відповідач-2 зазначив, що вимоги по реєстрації права постійного користування за Фермерським господарством «Веселка» не відповідають чинному законодавству, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні заяви.

12.08.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою з реєстраційним номером 47285480 для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244 за Фермерським господарством «Веселка».

17.08.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Г.В. винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59875048.

Невизнання відповідачем-2 права постійного користування земельною ділянкою за позивачем стало причиною звернення останнього до суду з позовом, в якому він просить:

1. Визнати за Фермерським господарством "Веселка" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244, загальною площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 026471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-1.

Відповідач-1 відзиву на позов не надав, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином (а.с. 54, 135).

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА-2.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином (а.с. 88).

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, предметом доказування по справам даної категорії є: обставини щодо права користування позивачем спірною земельною ділянкою після смерті його засновника ОСОБА_1 та наявності правових підстав для державної реєстрації цього права за позивачем.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Рішенням Широківської районної ради Дніпропетровської області від 19.11.1997 №123-12/ХХІІ ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 02471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275. Відповідно до витягу НВ-1205134342017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1225885900:03:001:0244.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 17,3 га, яка розташована на території Степової сільської ради відносилась до земель державної форми власності, розпорядником яких був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, проте на виконання розпорядження КМУ №60-р від 31.01.2018 така земельна ділянка була передана у власність об`єднаної територіальної громади, тобто до відповідача-2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що засвідчує свідоцтво про смерть НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Степової сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 01.11.2016.

26.11.2020 керівник Фермерського господарства «Веселка» Частокол Лариса Валеріївна звернулась до відповідача-2, як до власника земельної ділянки із заявою про реєстрацію права постійного користування за позивачем.

У відповіді № 332/02-13 від 25.03.2021 відповідач-2 зазначив, що вимоги по реєстрації права постійного користування за Фермерським господарством «Веселка» не відповідають чинному законодавству, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні заяви.

12.08.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою з реєстраційним номером 47285480 для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244 за Фермерським господарством «Веселка».

17.08.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Г.В. винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59875048, що є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного Кодексу України саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Чайка") (далі - Земельний кодекс України) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З вищенаведених положень, суд зазначає, що спірна земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 на праві постійного землекористування для ведення селянського фермерського господарства не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 (у редакції Закону України №3312-XII від 23.07.1993, чинного на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Веселка") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, одержання земельної ділянки в користування було обов`язковою умовою для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

Законом України "Про фермерське господарство" №937-IV від 19.06.2003 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" №2009-XII від 20.12.1991 визнаний таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися, окрім іншого, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, за змістом нормативних положень Закону України "Про фермерське господарство" можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицію, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19) та від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19).

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Підстави припинення користування земельною ділянкою закріплено в статті 141 Земельного кодексу України.

Так, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, може бути припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Отже, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19).

За таких обставин, належним законним користувачем спірної земельної ділянки є позивач у цій справі.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України дійсно було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

З урахуванням викладеного, вимога про визнання за позивачем права постійного користування цією земельною ділянкою є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.

У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

В пункті 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень. Зокрема встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

За змістом наведених норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнане судом за позивачем право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає державній реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, отриманого у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви позивачем.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244, загальною площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 026471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень слід зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (із змінами та доповненнями) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.

Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (із змінами та доповненнями) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (із змінами та доповненнями) передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (із змінами та доповненнями) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень

Правовідносини виникли між Фермерським господарством «Веселка» та державним реєстратором у зв`язку із відмовою у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір в цій частині виник саме з публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор діяв як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження та суть правовідносин.

Позивач оскаржує дії державного реєстратора та його рішення з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону, і цей спір не стосується речових прав на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки відмова у проведенні державної реєстрації прав не свідчить про існування спору про право.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Зазначені обставини встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі № 808/6589/13-а, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Рощіної Д.О. про визнання протиправними та скасування рішення.

Цією постановою визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області Рощіної Д.О. від 17 квітня 2013 року № 1725049 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зобов`язано Реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції Запорізької області розглянути заяву позивачів від 02 квітня 2013 року за реєстраційним № 674784 з урахуванням вимог постанови суду по цій справі.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Бачурина О.Ю. від 19 жовтня 2016 року № 31925081 на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, відмовлено у державній реєстрації права власності: приватна, спільна часткова, на ремонтно-механічну майстерню літ. «А», «А1-2», що розташована за адресою АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Підставами для відмови у здійсненні реєстрації права власності стало те, що документи, які надані для державної реєстрації прав, не відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншим нормативно-правовим актам.

Відтак, спірні правовідносини обумовлені оскарженням дій державного реєстратора з приводу розгляду заяви позивача у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності вже вирішеного у порядку цивільного судочинства спору про право на відповідне майно.

Аналогічну правову позицію щодо розгляду заяви державним реєстратором та відмову у проведенні реєстраційних дій з посиланням на норми ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц та від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 23.05.2018 у справі № 815/4618/16.

Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання за Фермерським господарством "Веселка" право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244, загальною площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 026471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275.

В частині визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Суд зазначає, що з огляду на зміст позовних вимог та приватноправовий характер спору, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро не є належним відповідачем в даному спорі. Тому вимоги позивача до відповідача-1 не підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135грн. покладаються на відповідача 2, а решта судового збору покладається на позивача.

Повний текст даного рішення складений з урахуванням виникнення 24.02.2022 (в період терміну для складання повного тексту даної ухвали) виключних обставин, пов`язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022.

Керуючись нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", Закону України "Про фермерське господарство", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статтями 2, 3, 13, 14, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "Веселка" до Відповідача-1: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Відповідача-2: Гречаноподівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання протиправним, скасування рішення та визнання права постійного користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Визнати за Фермерським господарством "Веселка" (53732, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Степове, вул. Молодіжна, буд. 14, код ЄДРПОУ 20244939) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225885900:03:001:0244, загальною площею 17,3 га, розташовану на території Степової сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ДП № 026471 від 10.01.2001. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером Шр № 275.

Стягнути з Гречаноподівської сільської ради (53732, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Гречані Поди, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 04525277) на користь Селянського господарства «Веселка» (53732, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Степове, вул. Молодіжна, буд. 14, код ЄДРПОУ 20244939) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. покласти на позивача.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за № 59875048 від 17.08.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень - відмовити.

В частині позовних вимог Фермерського господарства "Веселка» до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур м. Дніпро - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 14.03.2022

Суддя Н.Г. Назаренко