Постанова

від 14.03.2022 по справі 182/6847/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2014/22 Справа № 182/6847/21 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 182/6847/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство»,

відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД», Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року, яка постановлена суддею Рибаковою В.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування із незаконного володіння.

В апеляційній скарзі Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не враховано, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та об`єднані в позові позовні вимоги є взаємопов`язаними та необхідними для ефективного захисту інтересів держави.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, в жовтні 2021 року Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство», звернулась з позовом до ОСОБА_1 , ТзОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування із незаконного володіння.

В позові позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року №4-2847/15-21- СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» на спірну земельну ділянку, усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її витребування на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД».

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 01.04.2021 року №4-2847/15-21- СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» вирішується у порядку адміністративного судочинства, а позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» на спірну земельну ділянку, усунення перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її витребування на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» є похідними від першої позовної вимоги та стосуються спору між юридичними особами (позивачами) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» (власником спірної земельної ділянки).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як встанволено матеріалами справи, позивач звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами права щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, а саме земельною ділянкою, яка, на думку позивача, передана у власність відповідачу ОСОБА_1 з порушенням норм чинного законодавства.

Отже, звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту майнових прав держави, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із земельних відносин.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17, провадження № 11-524апп18, від 03 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17, провадження № 11-1492апп18, від 07 серпня 2019 року у справі 200/16168/17, провадження № 11-510апп19.

Крім того помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» на спірну земельну ділянку, усунення перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її витребування на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» стосуються спору між юридичними особами - позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД» - власником спірної земельної ділянки тому не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в даному випадку позивачем оскаржується правочин, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.06.2021 року, який укладений між фізичною особою ОСОБА_1 та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД», тому вказана вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням матеріалів даної цивільної справи до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2021 року - скасувати.

Справу за позовом Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства «Марганецьке лісове господарство» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМЛЕТРЕЙД», Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування із незаконного володіння направити до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання, відповідно вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 березня 2022 року.

Головуючий:

Судді: