Постанова

від 13.03.2022 по справі 466/4650/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/4650/20 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4218/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Мельничук О.Я.

секретаря: Симець В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю.

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви покликається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2020 року заборонено проводити будь-які будівельно-монтажні роботи по будівництву, ремонту, перебудові (перепланування, реконструкція, переобладнання) та руйнуванню будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак їй стало відомо, що 03 грудня 2021 року державним реєстратором Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. внесено запис в Єдиний державний реєстр нерухомого майна, яким загальну площу житлового будинку з 54.8 кв.м. на 86.2 кв.м., а житлову площу з 48.7 кв.м. на 57.9 кв.м. та змінено кадастровий номер земельної ділянки з 4610137500:04:005:0051 на 4610137500:04:005:0090. Стверджує, що 30 квітня 2021 року вищезазначений житловий будинок ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 , а крім того було вчинено поділ земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:04:005:0090, площею 0.0358 га за адресою: АДРЕСА_1 на дві різні ділянки, які в подальшому були відчужені ОСОБА_1 . Зазначає, що предметом даного спору є зобов`язання відповідача здійснити перебудову самочинно збудованої, з явними порушеннями будівельних норм та правил, споруди, що примикає та зв`язана бетонним розчином з її будинком. Вказує, що в подальшому відповідачами можуть вчинятися дії, спрямовані на постійну зміну власника житлового будинку та земельної ділянки, що унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, відтак виникає необхідність встановлення заборони вчинення реєстраційних дій щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок, в тому числі і утворених шляхом поділу.

З наведених підстав просить заборонити вчинення реєстраційних дій стосовно:

- житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 152065684610);

- земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:04:005:0090, площею 0.0358 га за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2134740246101) та земельних ділянок, утворених шляхом поділу:

-кадастровий номер 4610137500:04:005:0095, площею 0.0267 га за адресою: АДРЕСА_1 ;

-кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, площею 0.0091 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року заборонено вчинення реєстраційних дій стосовно житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 152065684610), земельної ділянки кадастровий номер 4610137500:04:005:0090, площею 0.0358 га за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2134740246101) та земельних ділянок, утворених шляхом поділу: кадастровий номер 4610137500:04:005:0095, площею 0.0267 га за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, площею 0.0091 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що предметом спору є усунення перешкод в користуванні власністю позивача, а відтак можлива зміна права власності на будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , жодним чином не впливає на ці правовідносини. Зазначає, що власник будинку та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути боржником, як це зазначено в оскаржуваній ухвалі суду, оскільки у нього відсутні повноваження на здійснення реєстраційних дій. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам виконувати покладені на них функції з реєстрації, перереєстрації даних про зміну власності на нерухоме майно можливе за наявності спору про право власності на нерухоме майно, похідним від якого є державна реєстрація прав титульного власника, а в даному випадку відсутній спір про право власності на нерухоме майно. Вказує, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно запобігати порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, що не є учасниками справи, а в даному випадку порушуються її інтереси, як власника будинку та земельної ділянки. Звертає увагу, що при вирішення питання про забезпечення позову, судом не вирішено питання зустрічного забезпечення, яке мало вирішуватися при застосуванні заходів забезпечення позову. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та залишити без задоволення заяву про забезпечення позову.

В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір, а внаслідок можливої зміни власників житлового будинку чи земельної ділянки, в тому числі і зміни площі та конфігурації земельної ділянки шляхом її поділу з утворенням нових земельних ділянок, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Стаття 149 чинного ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз`яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2020 року заборонено проводити будь-які будівельно-монтажні роботи по будівництву, ремонту, перебудові (перепланування, реконструкція, переобладнання) та руйнуванню будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2020 року.

Отже, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2020 року набрала законної сили та не скасована в апеляційному порядку.

Разом з тим, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03 грудня 2020 року змінено загальну площу будинку АДРЕСА_1 з 54.8 кв.м. на 86.2 кв.м. та змінено кадастровий номер земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з 4610137500:04:005:0051 на 4610137500:04:005:0090.

В подальшому шляхом поділу земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:04:005:0090, площею 0.0358 га за адресою: АДРЕСА_1 , утворено дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 4610137500:04:005:0095, площею 0.0267 га та земельна ділянка,кадастровий номер 4610137500:04:005:0096, площею 0.0091 га.

На підставі договору дарування від 30 квітня 2021 року вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки відчужено ОСОБА_1 .

Враховуючи, що предметом позову є усунення перешкод в користуванні власністю, спричинених проведенням будівельних робіт відповідачами, які уже порушували заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2020 року, а саме, здійснили реконструкцію будинку, внаслідок чого збільшилася його площа, про що внесено відповідні записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а в подальшому відчужили житловий будинок та земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії стосовно житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії порушує права та охоронювані законом інтереси апелянта, як власника житлового будинку та земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки на момент виникнення у ОСОБА_1 права власності на вищезазначене нерухоме майно існував спір, який розглядався судом, в тому числі і було вжито заходи забезпечення позову, про що було відомо ОСОБА_1 , однак за таких обставин вона набула у власність житловий будинок та земельні ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти реєстраційні дії не порушують прав власника майна щодо володіння та користування майном.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 14.03.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

О.Я. Мельничук