Постанова

від 15.03.2022 по справі 420/23951/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/23951/21Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 11.02.2022) про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування висновку,-

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2021 року ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" звернулося до адміністративного суду з позовом до Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, у якому просило визнати протиправним та скасувати Висновок від 01.03.2021 року №0113/20/в.

10 січня 2022 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії оспорюваного Висновку від 01.03.2021 року № 0113/20/в;

- зупинення дії вимоги (припису) відповідача за вихідним №120544 від 05.11.2021 року про необхідність демонтажу тимчасової споруди, яка розміщена за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43 до набрання законної сили рішенням у даній справі;

- заборони відповідачу та Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради самим чи з залученням інших осіб проводити дії на виконання Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від Управління розвитку споживчого ринку від 01.03.2021 року №0113/20/в та наказу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради наказ №01-06-726 від 05.03.2021 року про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 16.02.2015 року № 01-06/726 за адресою: Новосельського, 43, заявник ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК", в тому числі шляхом демонтажу тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у задоволенні заяви ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою товариство подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування усіх обставин у справі та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким забезпечити адміністративний позов ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК".

В поданій скарзі апелянт заявив, що підтримує наведені в заяві про забезпечення позову обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2021 року ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" стало відомо, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано наказ №01-06/726 від 05.03.2021 року "Про анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди від 16.02.2015 року №01-06/726 за адресою: Новосельского, 43, заявник ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК", яким на підставі пункту 2.27 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", пункту 9.8 "Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі", затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3961-VI, та на підставі висновку Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 01.03.2021 №0113/20/в, щодо анулювання паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (павільйон, загальною площею твердого покриття - 17,50 м2) від 16.02.2015 №01-06/726, за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43, виданий ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" (дія паспорту припиняється, згідно розділу 9 Правил, через десять робочих днів з дня прийняття рішення про анулювання).

Разом із зазначеною Вимогою товариству було надано копії: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі №420/4957/21; рішення Одеської міської ради "Про демонтаж тимчасових споруд" №319 від 28.10.2021 року з додатком; акту обстеження від 01.03.2021 року.

Стверджуючи про наявність підстав для забезпечення позову ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" зазначило, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову має метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи по суті.

Відмовляючи у задоволені заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Так, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З аналізу наведених правових норм випливає, що метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.

Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 30 вересня 2020 року у справі №640/1305/20, від 24 листопада 2020 року у справі №640/9636/20.

При цьому, згідно положень частини першої статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Дослідивши доводи заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" не було наведено достатньо обґрунтованих доказів, які б вказували на те, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позов товариства не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Правова оцінка питань правомірності спірних рішень має надаватися судами під час розгляду справи по суті.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів також враховує, що з приписів положень пункту 2 частини другої статті 150 КАС України випливає, що особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову повинна довести, яким чином оскаржуваним нормативно-правовим актом порушуються її права, тобто вказати на безпосередні, конкретні права, які мають бути реальними та індивідуально вираженими.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року за апеляційною скаргою ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі №420/4957/21.

Під час розгляду справи №420/4957/21 судами було встановлено, що у зв`язку з анулюванням Департаментом архітектури та містобудування паспорту прив`язки ТС від 05.03.2021 року, стаціонарна тимчасова споруда (павільйон, загальною площею твердого покриття - 17,50 м2), за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 43, являється протиправно розміщеною і повинна бути негайно демонтована Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини додатково свідчать про недоведеність підстав, наявність яких згідно статті 150 КАС України дає суду право вжити заходи забезпечення позову.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга ТОВ "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс відпочинку "БАРВІНОК" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя О.О.Димерлій

Суддя Ю.В.Осіпов