Постанова

від 22.02.2022 по справі 140/4782/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4782/21 пров. № А/857/22303/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року (суддя - Валюх В.М., час ухвалення - 15:10 год., місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - 18.10.2021),

в адміністративній справі №140/4782/21 за позовом Фермерського господарства «Воротнів» до Головного управління ДПС у Волинській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У травні 2021 року позивач ФГ «Воротнів» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Волинській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 31.12.2020 року №0050120902; 2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 31 грудня 2020 року №0050120902. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати в загальному розмірі 13000,00 гривень.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідачем правомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту фактичної перевірки, яким встановлено факт зберігання позивачем пального без придбання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР - відсутня ліцензія на зберігання пального, у зв`язку з чим винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 гривень. Також вказує апелянт, що в Головного управління ДПС у Волинській області були наявні підстави для проведення фактичної перевірки, визначені Податковим кодексом України та зазначені у відповідному наказі. Зазначає скаржник і про те, що закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення жодним чином не виключає підстав для її притягнення до відповідальності як суб`єкта господарювання шляхом застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Податковим кодексом України та Законом №481/95- ВР, що за своєю правовою природою є різними видами відповідальності.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення суду від 05.10.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив незгоду з доводами апеляційної скарги, вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим із правильно встановленими обставинами справи, яке просить залишити без змін, залишивши апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу від 04.12.2020 №2649 "Про проведення фактичної перевірки" (а.с. 28, 133), направлень на перевірку від 04.12.2020 №2220, №2221 (а.с. 146) у період з 10.12.2020 по 14.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області (інспектори Демчук В.Г., Крисюк Р.Б.) проведено фактичну перевірку ФГ "Воротнів" дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено акт №03/243/09-05/38592815 від 15.12.2020 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним (далі - Акт фактичної перевірки), яким встановлення порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР (а.с. 29-32, 134-135).

17.12.2020 за №1/12 ФГ "Воротнів" подало до ГУ ДПС у Волинській області заперечення на Акт фактичної перевірки (а.с. 33-37).

Листом від 29.12.2020 №29389/10/03-20-09-02-10 Головне управління ДПС у Волинській області повідомило ФГ «Воротнів» про розгляд заперечення із зазначенням про те, що висновки акту перевірки не підлягають скасуванню, а заперечення на акт перевірки таким, що не підлягає до задоволення (а.с. 38-40).

31.12.2020 ГУ ДПС у Волинській області, на підставі Акта фактичної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0050120902 форми "С", яким за порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР, на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 17 Закону № 481/95-ВР, до ФГ "Воротнів" застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 500000,00 грн. (а.с. 41).

15.01.2021 ФГ "Воротнів" подало до ДПС України скаргу на ППР від 31.12.2020 №0050120902 (а.с. 42-46), за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 01.04.2021 №7374/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 31.12.2020 №0050120902, а скаргу залишено без задоволення (а.с. 47-48).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду із вказаним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо повноважень відповідача для здійснення фактичної перевірки позивача з питань наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, судом враховується наступне.

Відповідно до підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують ряд функцій, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Згідно із підпунктом 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають серед іншого право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

За визначенням статті 1 Закону №481/95-ВР, наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно ст.15 Закону №481/95-ВР (в редакції виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно із підпунктом 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством, зокрема, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Отже, суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях, тоді як отримання ліцензії для здійснення зберігання пального у паливному баку як ємності для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі чинним законодавством не передбачено, що виключає у такому випадку застосування штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії в сумі 500000,00 грн..

Матеріалами справи підтверджується, що у користуванні ФГ "Воротнів" перебувають транспортні засоби: автомобіль (тягач) DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_1 , DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_2 , автомобіль RENAULT MAGNUM 460.18, д.н. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 14, 16, 18), договорами оренди вантажного автомобіля у фізичної особи (а.с. 149-154).

Згідно з технічними характеристиками тягачів DAF XF 105/460, на кожному з них встановлено по 2 баки для заправки об`ємом 850 л та 430 л, що в загальному становить 1280 л на один тягач.

Перевіркою також встановлено, що згідно з реєстром акцизних накладних за період з 01.04.2020 по 10.12.2020 ФГ "Воротнів" придбавало пальне в кількості 7755,35 л. у різних постачальників. До перевірки надано договір поставки нафтопродуктів №55 від 26.06.2020, постачальником якого є ТОВ "Опек Плюс" (а.с. 155-156).

Згідно з акцизними накладними від 26.06.2020 №55, від 03.08.2020 №4 (а.с. 140-141), видатковими накладними на придбання дизельного палива від 30.06.2020 №12, від 03.08.2020 №41 (а.с. 218-219), ТОВ "Опек Плюс" пересувним акцизним складом (д.н. НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ) відвантажило пальне на адресу: Луцький район, с. Воротнів, вул. 17 Вересня, 34, в кількості 1000 л та 3751 л відповідно.

Факт зберігання пального підтверджується наданими ФГ "Воротнів" документами, зокрема, договором-заявкою № 03/08/2020 від 03.08.2020 на транспортне перевезення та ТТН №216 від 03.08.2020, з яких випливає, що автомобіль DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_2 з причепом д.н. НОМЕР_6 здійснював завантаження товару (цемент у мішках) в смт Ямниця Івано-Франківської області, тому не міг заправляти даний автомобіль за адресою: Луцький район, с. Воротнів. Враховуючи наведене, контролюючий орган вважав неможливим залити кількість 3751 л пального в паливні баки наявних на 03.08.2020 автомобілів, які використовуються в господарській діяльності ФГ "Воротнів". У зв`язку із цим контролюючий орган дійшов висновку, що ФГ "Воротнів" здійснювалося зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

В контексті вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належними та допустимими доказами не довів ту обставину, що є неможливим залити кількість 3751 л пального в паливні баки наявних на 03.08.2020 автомобілів, які використовуються в господарській діяльності ФГ "Воротнів", та не спростував доводи позивача про те, що отриманим по акцизній накладній від 03.08.2020 № 4 від ТзОВ "Опек Плюс" паливом в кількості 3751 л були заправлені три вантажні автомобілі, в т. ч. автомобіль DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_2 .

Так, відповідач не оспорює факту використання у господарській діяльності ФГ «Воротнів» наступних ТЗ: 1) автомобіля DAF XF 105.460, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом Schmitz S01, д.н. з НОМЕР_7 ; 2) автомобіля DAF XF 105.460, 2008 року випуску, д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом SAMRO, д.н.з НОМЕР_6 ; 3) автомобіля RENAULT MAGNUM 460.18, 2006 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 з напівпричепом KRONE SPD 27-TL11, д.н.з НОМЕР_8 .

Також жодною з сторін не заперечується, що ФГ «Воротнів» придбавало дизельне паливо для їх заправки вищевказаних транспортних засобів та безперебійного здійснення господарської діяльності, що підтверджують договори постачання нафтопродуктів, докази оформлення трудових відносин з водіями, виплата їм заробітної плати, заявки на перевезення вантажів, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти списання пального.

Слід вказати, що сам факт поставки пального на користь ФГ «Воротнів» жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії.

Посилання апелянта (відповідача) на неможливість заправлення одного з 3-х автомобілів (DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_6 ), оскільки такий перебував в смт. Ямниця, Івано-Франківської області згідно ТТН №216 від 03.08.2020 року, не заслуговує на увагу, оскільки згідно відкритих даних на сайті Google Maps відстань між с. Струмівка Луцького району Волинської області та смт. Ямниця Івано- Франківської області становить в середньому 270 км., а приблизний час поїздки 4 год.. Згідно заявки №03/08/2020 від 03.08.20, подорожнього листа №19/2 від 03.08.20, товарно-транспортної накладної №216 від 03.08.20 та акту прийому-передачі виконаних робіт від 04.08.20, автомобіль DAF XF 105/460, д.н. НОМЕР_6 мав слідувати маршрутом смт. Ямниця, Івано-Франківської області - смт. Струмівка Луцького району Волинської області (ЖК Струмочок).

З відміток отримувача вантажу (ЖК «Струмочок») на ТТН №216 від 03.08.20 видно, що вантаж доставлений вантажоодержувачу у с. Струмівка, Луцького району 04.08.2020, тобто наступного дня після отримання палива (03.08.2020).

Тобто, 03.08.2020 цей автомобіль міг і був заправлений (в подальшому поїхав за маршрутом у смт. Ямниця Івано-Франківської області) як і інші два транспортні засоби (тягач DAF XF 105.460, 2007 року випуску, д.р.н. НОМЕР_1 , тягач RENAULT MAGNUM 460.18, 2006 року випуску, д.р.н. НОМЕР_3 ), відповідним пальним за юридичною та фактичною адресою ФГ «Воротнів».

Таким чином, відмітка в подорожньому листі від 03.08.2020 №19/2 про видачу водію пального в кількості 1250 л (а.с. 233), не виключається можливість заправлення вказаного автомобіля саме 03.08.2020 в с. Воротнів Луцького району перед виїздом в рейс до смт Ямниця Івано-Франківської області.

Крім того, як установлено судом, під час перевірки будь-яких стаціонарних ємностей для зберігання пального у ФГ «Воротнів» виявлено не було, та не виключається, виходячи із загального об`єму паливних баків трьох вантажних автомобілів ( 3940 л. (1280 л. + 1280 л. + 1380 л.)), можливість їх одночасного заправлення паливом в кількості 3751 л, отриманим по акцизній накладній від 03.08.20 №4 від ТОВ «Опек Плюс».

Висновки контролюючого органу про наявність факту зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії грунтуються лише на припущеннях.

Також колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка висловлена у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Слід зазначити, що відповідачем жодним чином не спростовано того, що фактична перевірка проводилися винятково по бухгалтерських документах, без з`ясування та встановлення наявності чи відсутності ємкостей для зберігання пального, перевіркою не встановлено ні яке пальне, ні його кількість, ні де конкретно (точна адреса) та в чому (яких ємностях) зберігались, не проводився забір відповідних матеріалів, тощо.

Таким чином, ГУ ДПС у Волинській області не доведено факт зберігання ФГ «Воротнів» пального і, відповідно, порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0050120902 від 31.12.20 необхідно визнати протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає вірним висновок суду першої інстанції, що обов`язку позивача отримати ліцензію для здійснення зберігання пального у паливних баках транспортних засобів, що використовуються у господарській діяльності, чинним законодавством не передбачено, що виключає у такому випадку застосування штрафу за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії в сумі 500000,00 грн. згідно із оскаржуваним ППР від 31.12.2020 №0050120902.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року в адміністративній справі №140/4782/21 за позовом Фермерського господарства «Воротнів» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 03.03.2022 року