Рішення

від 15.03.2022 по справі 380/22850/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/22850/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмейд».

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Львівській області (далі позивач, ГУДПС у Львівській області) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмейд» (далі відповідач, ТОВ «Будмейд») у якій просить:

- стягнути з ТзОВ «Будмейд» (ЄДРПОУ 42395357) грошові кошти до бюджету в розмірі 25763,50 грн., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів;

- накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «Будмейд» (ЄДРПОУ 42395357), що знаходяться у банках.

Підставою позову зазначено несплату відповідачем заборгованості перед позивачем за платежем: єдиний податок з фізичних осіб. Відповідач у встановлені строки добровільно заборгованість не погасив. Оскільки вжиті позивачем заходи для погашення податкового боргу позитивного результату не дали, позивач у межах своїх повноважень звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 07.12.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

На адресу суду повернувся не врученим конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до довідки про причини повернення/досиланнявідправлення не вручене оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до п. 66.3 ст. 66 ПК України, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. У такому разі платник податків, визначений у п. 64.2 ст. 64 цього Кодексу, зобов`язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги те, що судом відправлено ухвалу про відкриття провадження у справу саме за адресою, вказаною у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то в силу вимог ч. 11 ст. 126, ч. 1 ст. 174 і п. 4 ч. 1 ст. 251 КАС України ухвала суду вважається врученою відповідачу належним чином.

З огляду на вказане, суд не встановив підстав передбачених ст.ст. 205, 206 КАС України для відкладення розгляду справи.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, -

в с т а н о в и в :

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмейд» є платником податків, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно з довідкою ГУДПС у Львівській області від 02.09.2021 №10285/5/13-01-13-02, станом на 01.09.2021 податковий борг відповідача по платежу податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 25763,50 грн. (основний платіж) /арк. спр.9/.

Заборгованість відповідача перед бюджетом виникла на підставі:

- податкове повідомлення-рішення №0029665012 від 04.04.2019 на суму 10293,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0013105104 від 14.04.2020 на суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0026735104 від 09.07.2020 на суму 1020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №1821/13-01-04 від 10.12.2020 на сумку 10200,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №5826/13-01-18 від 29.03.2021 на суму 4080,00 грн.

З метою узгодження вказаної заборгованості відповідачу скеровано податкову вимогу форми Ю №99630-50 від 27.09.2021 на суму 10293,50 грн.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість добровільно, у встановлені законом строки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2017, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).

Відповідач відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України, є платником податків та, згідно з п. 16.1.4 ст.16 ПК України, несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, відповідно до ст. 36 ПК України, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені п. 37.3 ст. 37 ПК України. Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Суд з`ясував, що відповідач згідно з довідкою про заборгованість має податковий борг перед бюджетом в сумі 25763,50 грн.

Податковий борг по податку на додану вартість виник на підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2 ст. 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

У п. 57.1 ст. 57 Кодексу зазначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження, згідно з змінами за Законом №466-IX від 16.01.2020).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивачем сформовано податкову вимогу форми Ю №99630-50 на суму 10293,50 грн., яка скеровувалася відповідачу та не отримана ним з незалежних від контролюючого органу причин /арк. спр. 13/.

Суд враховує, що платник зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично являється його місцем проживання і за якою податковий орган правомірно надсилає усю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновку суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 (справа №826/12162/17) та 09.10.2018 (справа №820/1864/17).

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Доказів оскарження чи скасування зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку суду не надано.

Доказів погашення заборгованості частково чи повністю також не надано.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ці суми набули статусу податкового боргу (сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання на суму 25763,50 грн. є податковим боргом та підлягає стягненню.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (із змінами, внесеними згідно із Законом №466-IX від 16.01.2020 - не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги).

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі, на суму 25763,50 грн., щодо наявності та розміру якого відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, не надано доказів його сплати, а вжиті контролюючим органом заходи не призвели до його погашення, позовні вимоги належить задовольнити повністю та стягнути з відповідача грошові кошти до бюджету у вказаному розмірі, які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Щодо вимог в частині накладення арешту на кошти відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Положеннями пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Положення п. 94.2 ст.94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 (далі - Порядок)

Виходячи з приписів п. 94.2 ст. 94 ПК України, Порядку суд висновує, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.

Згідно з п.п. 94.6.1 та 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною 2 п. 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі № К/9901/465/18 суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Пунктом 3 Розділу VII Порядку передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суд зазначає, що підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.

З матеріалів справи з`ясовано, що згідно з долученим до матеріалів витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, будь-яке майно у відповідача відсутнє (арк.спр.27).

Однак, як видно з матеріалів справи, до суду не подано позивачем доказів, що податковим керуючим здійснювалась перевірка платника податків з питання наявності активів, їх складу та структури, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Крім того, в порушення п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, в матеріалах справи відсутній баланс підприємства, з якого можна встановити факт відсутності майна та/або того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Інформації щодо наявності або відсутності іншого рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації, матеріали справи не містять.

Доказів відсутності у відповідача майна податковим органом не надано.

Належних та допустимих доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, матеріали справи не містять.

Щодо долученого позивачем фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, то такий поданий станом на 2018 рік та не може бути взятим до уваги судом при вирішенні питання про арешт коштів.

Слід зазначити, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретних рахунків та суми суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем його діяльності.

Таким чином, податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов`язку за платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банку.

Наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту.

Крім того, в позовних вимогах позивач не зазначає на яку суму податкового боргу платника податків має бути накладений арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Будмейд».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, 294-295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмейд» (ЄДРПОУ 42395357) до бюджету грошові кошти до бюджету в сумі 25763 (двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 50 коп., які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкових коштів.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.