Рішення

від 13.03.2022 по справі 500/7009/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7009/21

14 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" (далі - ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс", позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) щодо примусового виселення 11.10.2021 ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" з нежитлового приміщення площею 50 кв.м. в будинку №14 по вул.Кн.Острозького у м.Тернополі;

зобов`язати усунути державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) допущені порушення (поновити порушене право) шляхом повернення у користування ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" майна, з якого його було виселено 11.10.21.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.10.2021 у межах виконавчого провадження №66562254, що здійснювалось на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області №921/163/19 від 05.08.2021, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) було проведено виселення позивача з приміщення площею 50 кв.м. по вул.Кн.Острозького, 14 у м.Тернополі, яке перебуває в оренді ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" на підставі договору від 07.10.2021. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2021 у справі №921/163/19 зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі. Орендоване позивачем приміщення входить до складу приміщення загальною площею 166,9 кв.м., до складу якого також входить частина нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м., яке необхідно було повернути Департаменту шляхом підписання акту прийому-передачі на виконання зазначеного вище наказу Господарського суду Тернопільської області. Однак обумовлене рішення суду не передбачає будь-яких зобов`язань щодо позивача чи орендованого позивачем майна, яке утворилося внаслідок реконструкції фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 частини нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м., що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010 у справі №6/29-557 тобто не є майном, яке остання мала повернути.

На думку позивача, такі дії державного виконавця щодо примусового його виселення є протиправними, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 04.11.2021 відділом державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на виконанні у Тернопільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №66562254 згідно наказу №921/163/19 від 05.08.2021 Господарського суду Тернопільської області про зобов`язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі. Рішення суду в добровільний термін боржником не було виконано. Виконавцем проводилися заходи примусового виконання рішення та вчинялися виконавчі дії, серед яких 11.10.2021 проведено опис майна боржника та передано представнику стягувана - заступнику директора ОСОБА_2 . Відповідно до акта державного виконавця виходом за адресою вказаною в судовому наказі №921/163/19 рішення суду ОСОБА_1 добровільно не виконано. Стягувачем змінено замки вхідних дверей, а майно, що знаходилося в середині описано постановою про опис майна та передано на відповідальне зберігання стягувану. Рішення суду державним виконавцем виконано, приміщення повернуто/передано Департаменту. Керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 22.10.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, вважає, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 18.11.2021, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено до участі в справі Департамент у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

У поясненнях, поданих 29.11.2021, Департамент вказує, що 24.10.2016 за номером запису про право власності 17373836, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081152861101, Департаментом зареєстровано право власності на адміністративний будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 2451,5 кв.м, на праві оперативного управління, власником якого є Тернопільська обласна державна адміністрація. Департамент не погоджується із наведеною в даній позовній заяві позицією, що після здійснення реконструкції орендованого ОСОБА_1 майна в Департаменту, на даний час не існує, мотивуючи це умовами договору - передача майна в оренду. Що стосується рішення суду від 22.07.2010 у справі 6/29-557 (щодо внесення змін до згаданого договору, а саме укласти договір про збільшення орендованих площ та орендної плати), на яке посилається позивач, то даним рішенням було відмовлено департаменту в тому, що згідно довідки проектної організації СМП "Укра" та витягу з робочого проекту, офісні приміщення, влаштовані із легко-розбірних конструкцій і не являються капітальними, тому на розсуд суду і не було підстав для внесення змін до договору, а саме в розділ орендної плати, так як при закінченні договору дані конструкції розбираються і тому нового майна не існує.

Відповідна реконструкція приміщення проведена у 2004 році орендарем ( ОСОБА_1 ) на підставі листа-погодження орендодавця (Департаменту) №12- 2/105 від 18.08.2003, яким надано підприємцю дозвіл здійснити за власні кошти будівельно-монтажні роботи по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по АДРЕСА_1 , що відповідає умовам п.6.2-6.3 договору. Дані реконструйовані приміщення прийнято в експлуатацію на підставі акту державної технічної комісії за грудень 2004 року, котрий затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1443 від 23.11.2005. Згідно довідки проектної організації СМП "Укра" та витягу з робочого проекту, офісні приміщення, влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій і не являються капітальними. ОСОБА_1 підтверджено, що дані приміщення являють собою другий рівень, встановлений над орендованим об`єктом. В даному випадку ОСОБА_1 може бути власником тільки згаданих конструкцій, з яких влаштовані перегородки у вестибюлі, так як остання не маючи і не могла мати права власності на державне майно, а тільки користувалась переданою площею 67,1 кв.м., на підставі договору оренди, який закінчився ще в 05.06.2018 та мала повернути майно згідно умов договору.

З огляду на вкладене, вважає, що державним виконавцем, виконуючи рішення суду, під час проведення виконавчих дій та винесені постанови про закінчення виконавчого провадження - права та охоронювані законодавством інтереси позивача не порушено, так як передано приміщення (орендодавцеві - стороні виконавчого провадження) із незаконного володіння/користування ОСОБА_1 відповідно до наказу Господарського суду Тернопільської області та умов договору оренди.

Учасниками справи подано заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що 07.10.2021 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" укладено договір оренди. За умовами цього договору у п.1.2 об`єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві власності. Згідно з пп.1.2.1-1.2.3 п.1.2 договору об`єкт, що орендується, являє собою частину приміщення, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами. Адреса: АДРЕСА_1. Загальна площа: 50 кв.м. (а.с.6-7).

Відповідно до акту приймання передачі орендованого приміщення від 07.10.2021 орендодавець фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав в строкове платне користування, а орендар ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" прийняв приміщення загальною площею 50 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).

На виконанні у Тернопільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №66562254, відкрите постановою державного виконавця 18.08.2021 (а.с.37), з примусового виконання наказу №921/163/19 від 05.08.2021 Господарського суду Тернопільської області про зобов`язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі (а.с.34).

В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем проводилися заходи примусового виконання рішення та вчинялися виконавчі дії, серед яких 11.10.2021 проведено опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідальним зберігачем якого призначено представника стягувана - заступника директора ОСОБА_2 (а.с.67-72).

Відповідно до акту державного виконавця від 22.10.2021 виходом за адресою вказаною в судовому наказі №921/163/19 від 05.08.2021 Господарського суду Тернопільської області встановлено, що рішення суду ОСОБА_1 не виконано. Стягувачем змінено замки вхідних дверей, а майно, що знаходилося в середині описано постановою про опис майна та передано на відповідальне зберігання стягувану. Рішення суду державним виконавцем виконано, приміщення повернуто/передано Департаменту (а.с.73).

Керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 22.10.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №66562254 (а.с.75).

Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень по виселенню з орендованого майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання рішення про виселення боржника регламентовано ст.66 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до ч.1 якої державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Згідно з ч.2 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Як передбачено ч.3 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

При цьому, ч.5 вказаної статті визначено, що якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення (ч.5 ст.66 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, вказані положення регулюють процедуру виконання рішення про виселення боржника, тобто стосуються безпосередньо відносин між сторонами/учасниками виконавчого провадження, а недотримання державним виконавцем законодавчо встановленої процедури є підставою для визнання його дій протиправними.

З матеріалів справи видно, що 05.06.2003 між Головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, правонаступником якого є Департамент (орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди нежитлових приміщень №3(а.с.107-108).

За умовами цього договору у п.1.1-1.2, орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування державні нежитлові приміщення площею 67,1 кв.м., які знаходяться на балансі Головного управління сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, вартість яких визначена відповідно до висновків про вартість приміщень, складених станом на 31.05.2003 і становить 34920,00 грн. Приміщення знаходяться за адресою - вул.Кн.Острозького, 14, і надаються для організації закладу торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п.6.2-6.3 договору орендар вправі з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості за рахунок власних коштів; передавати в суборенду орендоване майно. При цьому, строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору. Плата за суборенду цього майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря.

У п.10.1-10.2 договору сторони встановили термін дії договору - з 05.06.2003 до 05.06.2018. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

У п.10.6 договору передбачено випадки, коли договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

На виконання умов договору оренди, 05.06.2003 Головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації передано, а приватним підприємцем ОСОБА_1 прийнято в строкове платне користування частину нежитлового приміщення - вестибюлю, загальною площею 67,1 кв.м., розташованого у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено та підписано уповноваженими особами обох сторін акт приймання-передачі. Сторони погодили, що для облаштування орендної площі необхідно провести роботи по будівництву перегородок, перекриття та інших конструктивних елементів. Вартість приміщення визначена станом на 31.05.2003 в розмірі 34920,00 грн. за експертною оцінкою (а.с.109).

Згідно з листом від 18.08.2003 № 12-2/105 орендодавцем надано орендарю дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по АДРЕСА_1 для виставково-торгівельних цілей відповідно до договору за рахунок власних коштів орендаря з умовою, що вартість робіт по поліпшенню орендованого майна може перевищувати 25% від залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості орендованих приміщень (а.с.110).

В свою чергу, лише 07.10.2021 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" укладено договір оренди.

За умовами цього договору у п.1.2 об`єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві власності.

Згідно з пп.1.2.1-1.2.3 п.1.2 договору об`єкт, що орендується, являє собою частину приміщення, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами. Адреса: АДРЕСА_1. Загальна площа: 50 кв.м. (а.с.6-7).

Відповідно до акту приймання передачі орендованого приміщення від 07.10.2021 орендодавець фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передав в строкове платне користування, а орендар ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" прийняв приміщення загальною площею 50 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (а.с.21).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2021 у справі № 921/163/19 (а.с.8-19), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, зокрема, зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі. Вказані судові рішення, за наслідками касаційного перегляду, залишені без змін постановою Верховного Суду від 14.12.2021 (а.с.132-141).

Спірними у даній справі є дії державного виконавця щодо примусового виселення 11.10.2021 ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" з нежитлового приміщення площею 50 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 .

На думу позивача, орендоване ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" майно не є майном, яке мала повернути фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Департаменту, оскільки утворилося внаслідок реконструкції нею частини нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м. під час дії договору оренди вказаного майна від 05.06.2003 з дозволу орендодавця на підставі відповідних дозвільних документів, посилаючись на рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010 у справі №6/29-557.

Однак встановлені судом обставини у справі №921/163/19 свідчать про те, що відповідна реконструкція приміщення проведена у 2004 році ОСОБА_1 на підставі листа-погодження орендодавця №12-2/105 від 18.08.2003, яким надано підприємцю дозвіл здійснити за власні кошти будівельно-монтажні роботи по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку по АДРЕСА_1 , що відповідає умовам п.6.2-6.3 договору. Дані реконструйовані приміщення прийнято в експлуатацію на підставі акту державної технічної комісії за грудень 2004 року, котрий затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1443 від 23.11.2005. Згідно довідки проектної організації СМП "Укра" та витягу з робочого проекту, офісні приміщення, влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій і не являються капітальними.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підтверджено, що дані приміщення являють собою другий рівень, встановлений над орендованим об`єктом.

Зміни до інвентарної справи в частині здійснених відповідачем монтажних робіт по влаштуванню конструкцій другого рівня в орендованих приміщеннях відповідачем не вносилися, що вбачається з відомостей інвентарної справи, виготовленої ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" станом на 21.04.2008 за реєстровим № 728 та даними технічного паспорту на адмінбудинок, виготовленого ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" станом на 28.10.2015 за №4522.

Дані обставини також встановлені господарським судом при вирішенні справи №6/29-557, на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.07.20210 у якій посилається і сам позивача, що в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними обставинами та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Верховний суду у постанові від 14.12.2021 у справі №921/163/19 також вказав про помилковість доводів про те, що спірне майно не може бути повернуто внаслідок його відсутності у зв`язку із переробленням. З урахуванням обставин, визначених у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 22.07.2010 у справі №6/29-557, здійснені відповідачем поліпшення об`єкта оренди не є капітальними, а влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій. Отже безпідставними є доводи, про те, що в результаті здійснених ним поліпшень була створена нова річ. Верховний Суд звертає увагу на те, що у спірних відносин проведення певних поліпшень не може бути тією обставиною, яка б дозволяла уникнути обов`язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку договору.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність твердження позивача про те, що орендоване ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" майно не є майном, яке мала повернути фізична особа-підприємець ОСОБА_1 . Департаменту, оскільки утворилося внаслідок реконструкції нею частини нежитлового приміщення загальною площею 67,1 кв.м. під час дії договору оренди вказаного майна від 05.06.2003.

Разом з цим, за умовами у п.1.2 договору оренди від 07.10.2021, укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс", об`єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві власності.

Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 може бути власником тільки згаданих розбірних конструкцій, так як остання не маючи і не могла мати права власності на державне майно, а тільки користувалась переданою площею 67,1 кв.м., на підставі договору оренди від 05.06.2003.

Також , орендоване ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" нежитлове приміщення площею 50 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 на підставі договору оренди від 07.10.2021, з огляду на встановлений судом факт закінчення 05.06.2018 дії договору оренди від 05.06.2003, укладеного із Департаментом, не перебувало у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і на праві оренди.

Більше того, укладення 07.10.2021 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договору оренди нежитлового приміщення площею 50 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 мало місце після винесення 05.08.2021 Господарським судом Тернопільської області наказу №921/163/19 про зобов`язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі, з примусового виконання якого 18.08.2021 відкрито виконавче провадження №66562254.

У даному спорі позивач просить захистити його права, як орендаря приміщення від протиправних дій державного виконавця, однак судом не встановлено наявність порушеного права, як орендаря приміщення.

В даному випадку позивач фактично спотворює факти та просить встановити, що збірно - розбірні конструкції в державній установі за адресою: АДРЕСА_1 є повноцінним приміщенням, яке перебуває у власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яке вона вправі здавати в оренду, з чим суд - не погоджується.

Інших обставин, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) під час примусового виконання наказу №921/163/19 від 05.08.2021 Господарського суду Тернопільської області, в тому числі щодо недотримання законодавчо встановленої процедури виконання рішення про виселення боржника, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

За сукупністю встановлених обставин, суд приходить до висновку, що державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій та проведення заходів примусового виконання рішення про зобов`язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Департаменту частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі в межах виконавчого провадження №66562254 - права та охоронювані законодавством інтереси ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" не порушено, та визнає оскаржувані дії такими, що відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваних дій, про що описано вище.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" до відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" (місцезнаходження/місце проживання: проспект Слобожанський, 72/60,м. Дніпро,49001, код ЄДРПОУ 41004483);

відповідач:

- Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Кн.Острозького,14,м. Тернопіль,46025, код ЄДРПОУ 40330167);

третя особа:

- Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (місцезнаходження/місце проживання: вул. Острозького, 14,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ 33866581) .

Головуючий суддя Мандзій О.П.