Постанова

від 18.07.2022 по справі 500/7009/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий-суддя у першій інстанції: Мандзій О.П.

18 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/7009/21 пров. № А/857/7817/22Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Бруновської Н.В.,

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі №500/7009/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21.10.2021р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" (далі ТзОВ "Торговий Дім "Агросервіс") звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) у якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо примусового виселення 11.10.2021р. з нежитлового приміщення площею 50 кв.м. в будинку №14 по вул.Кн.Острозького у м.Тернополі;

-зобов`язати усунути допущені порушення (поновити порушене право) шляхом повернення у користування майна, з якого виселено 11.10.2021р.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.03.2022р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ТзОВ "Торговий Дім "Агросервіс", подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.03.2022р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

п.3 ч.1 ст.311 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

05.06.2003р. Головне управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської облдержадміністрації, правонаступником якого є Департамент агропромислового розвитку Тернопільської обласної військової адміністрації (орендодавцем) уклав договір оренди нежитлових приміщень №3 з ФОП ОСОБА_1 (орендарем), загальною площею 67,1 кв.м. яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 терміном до 05.06.2018р.

Листом від 18.08.2003р. № 12-2/105 орендодавець надав орендарю дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт по облаштуванню приміщень у вестибюлі адмінбудинку для виставково-торгівельних цілей відповідно до договору за рахунок власних коштів орендаря з умовою, що вартість робіт по поліпшенню орендованого майна може перевищувати 25% від залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості орендованих приміщень.

07.10.2021р. ФОП ОСОБА_1 ( орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Агросервіс" (орендар) уклали договір оренди приміщення загальною площею 50 кв.м. яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.6)

Із змісту п.1.2 договору видно, що об`єкт, що орендується, належить орендодавцеві на праві власності.

пп.1.2.1-1.2.3 п.1.2 договору передбачено, що об`єкт, що орендується загальною площею: 50 кв.м., являє собою частину приміщення, що стоїть окремо, з підсобними (допоміжними) спорудами.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2021р. у справі № 921/163/19 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної адміністрації частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі. (а.с.20).

05.08.2021р. Наказом Господарського суду Тернопільської області №921/163/19 також зобов`язано ФОП ОСОБА_1 повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА частину вказаного нежитлового приміщення, шляхом підписання акту прийому-передачі. (а.с.20).

На виконанні у Тернопільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №66562254, яке відкрите постановою державного виконавця 18.08.2021р. з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/163/19 від 05.08.2021р. про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 повернути Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної адміністрації частину нежитлового приміщення, загальною площею 67,1 кв.м., що розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту прийому-передачі (а.с.34; а.с.37).

11.10.2021р. в межах виконавчого провадження ВП№66562254 державний виконавець провів опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідальним зберігачем якого призначено представника стягувача - заступника директора ОСОБА_2 .

Із змісту акту державного виконавця від 22.10.2021р видно, що ФОП ОСОБА_1 рішення суду виконала, спірне приміщення повернула Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної адміністрації. (а.с.73)

22.10.2021р. державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №66562254 у зв`язку з виконанням судового рішення.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.3, п.1 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження видно, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконання рішення про виселення боржника встановлено ст.66 Закону України "Про виконавче провадження".

Із змісту ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" видно, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.

Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Отже, вказані положення регулюють процедуру виконання рішення про виселення боржника, тобто стосуються безпосередньо відносин між сторонами/учасниками виконавчого провадження, а недотримання державним виконавцем законодавчо встановленої процедури є підставою для визнання його дій протиправними.

Апелянт зазначає, що майно який він орендує не є майном, яке зобов`язана повернути ФОП ОСОБА_1 - Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної військової адміністрації, оскільки внаслідок реконструкції відбулись зміни вказаного спірного нежитлового приміщення.

Колегія суддів зазначає, що обставини встановлені у справі №921/163/19 свідчать про те, що реконструкція спірного приміщення проведена у 2004 році ОСОБА_1 на підставі листа-погодження орендодавця №12-2/105 від 18.08.2003р. Реконструйовані приміщення прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом державної технічної комісії за грудень 2004 р., який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1443 від 23.11.2005р.

З довідки проектної організації СМП "Укра», витягу з робочого проекту, видно, що офісні приміщення, влаштовані із легких збірно-розбірних конструкцій і не являються капітальними. При цьому, ФОП ОСОБА_1 підтвердила, що дані приміщення являють собою другий рівень, встановлений над орендованим об`єктом.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що зміни до інвентарної справи в частині здійснених монтажних робіт по влаштуванню конструкцій другого рівня в орендованих приміщеннях не вносилися, що підтверджується відомостями інвентарної справи, яка виготовлена ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" станом на 21.04.2008р за реєстровим №728 та даними технічного паспорту на адмінбудинок, який виготовлений ТзОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" станом на 28.10.2015р. №4522.

Дані обставини встановлені Господарським судом Тернопільської області від 22.07.2020р. у справі №6/29-557 та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в порядку ч.4 ст.78 КАС України.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даній справі, апелянт фактично просить апеляційний суд захистити його права, як орендаря приміщення від протиправних дій державного виконавця. Зокрема, просить суд встановити, що збірно - розбірні конструкції в державній установі за адресою: АДРЕСА_1 є повноцінним приміщенням, яке перебуває у власності ФОП ОСОБА_1 , яке вона вправі здавати в оренду, що фактично не відповідає обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що Департамент є балансоутримувачем вищевказаного державного майна (власник Тернопільська обласна державна адміністрація) та стягувач по даному виконавчому провадженні, а позивач ТзОВ «Торговий Дім «Агросервіс» не є стороною виконавчого провадження та не може бути належним позивачем в даній справі. При цьому, державний виконавець як відповідач не є учасником спору орендних відносин, оскільки виконував судове рішення.

Тобто, спір щодо орендних відносин та їх порушень чи не виконання має розглядатись між сторонами договору ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий Дім «Агросервіс».

Отже, державний виконавець виконуючи судове рішення під час проведення виконавчих дій права та охоронювані законом інтереси апелянта не порушив, оскільки передав приміщення орендодавцю стороні виконавчого провадження Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації.

Інших обставин, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) під час примусового виконання наказу №921/163/19 від 05.08.2021р. Господарського суду Тернопільської області в тому числі щодо недотримання законодавчо встановленої процедури виконання рішення про виселення боржника, апелянтом не зазначено, а судом апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення суду першої інстанції не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,--

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агросервіс" залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі № 500/7009/21- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.07.2022р.