Рішення

від 09.03.2022 по справі 903/912/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 березня 2022 року Справа № 903/912/21

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., за участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства БІЛОЦЕРКІВМАЗ, Київська область, м. Біла Церква

до відповідача: Фермерського господарства Стельмащук, Волинська область, Рожищенський район, с. Уляники

про стягнення 630 608,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства БІЛОЦЕРКІВМАЗ звернулось з позовом до Фермерського господарства Стельмащук про стягнення 630 608,88 грн., з них: основна заборгованість - 393 000 грн.; штраф 235 800 грн.; 3 % річних - 1 808,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) №10/06/21-02 від 10.06.2021 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 12.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.12.2021.

Ухвалою суду від 24.12.2021 зустрічну позовну заяву Фермерського господарства Стельмащук до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства БІЛОЦЕРКІВМАЗ про розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) №10/06/21-02 укладений між ТзОВ НВП БІЛОЦЕРКІВМАЗ та ФГ СТЕЛЬМАЩУК та повернення коштів в сумі 393 000 грн. повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 06.12.2021 відкладено розгляд справи на 28.12.2021.

Ухвалою суду від 28.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 12.02.2022 та відкладено розгляд справи на 31.01.2022.

Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті 10.03.2022.

Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином був повідомленні про час та дату судового засідання, що підтверджується списком відправки рекомендованої кореспонденції.

У відзиві на позовну заяву за вх.№01-57/7814/21 від 21.12.2021 відповідач просить відмовити в позові в повному об`ємі, оскільки поставлена позивачем відповідачу техніка не відповідала вимогам вказаним заводом-виробником в рекламних проспектах та гарантійним зобов`язанням заводу-виробника та його сервісних центрів, що порушує вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин». Крім того, звертає увагу суду на те, що придбана останнім техніка почала виходити з ладу та продовжувала ламатися в її експлуатації а саме: 25.09.2021 при косінні кукурудзи обірвало 4 болти кріплення гідронасосу, 26.09.2021 розірвано продуктопровід (хобот викидання подрібненої маси), 27.09.2021 повторно зламався вал повороту жатки. Відповідач доводить, що позивач реалізував неякісний товар, чим порушив п. 6.9 договору №10/06/21-02 де вказано, що за невиконання договірних зобов`язань винна сторона відшкодовує на користь іншої сторони завдані нею збитки в повному обсязі, а відтак просить суд відмовити в позові, як безпідставно заявленому та не підтвердженому належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

10 червня 2021 між Приватним акціонерним товариством Білоцерківмаз (продавець) та Фермерським господарством «Стельмащук» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки ( з розстрочкою платежу). (Том 1, а.с. 26-27)

Відповідно до п.1.1. договору визначено, що продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти за встановленою ціною, та в обумовлені даним договором терміни сільськогосподарську техніку виробництва ТОВ НВП «Білоцерківмаз» товар, а саме:

1.КПФ 01.000-подрібнювач, кількість - 1 шт., на суму 411 900 грн. з ПДВ;

2. КПФ 34.000-жниварка для трав, кількість - 1 шт., на суму 127800 грн. з ПДВ;

3.Жатка для культур, що силосуються КПФ 38.000, кількість 1 шт., на суму 142 800 грн. з ПДВ;

4. КПФ 05.000-підбирач, кількість 1 шт., на суму 103 500 грн. з ПДВ;

Загальна сума договору становить 786 000 грн. в т.ч. ПДВ 131 000 грн.

Згідно п.п 1.2 договору сторони визначили, що право власності на товар виникає у покупця з моменту зарахування 100% вартості товару відповідно до порядку та умовах даного договору.

Відповідно до п.п 3.1, 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що покупець у відповідності до даного договору зобов`язується прийняти товар від продавця на умовах та в порядку визначеному даним договором. Оплатити товар за ціною зазначеною в рахунку-фактури у відповідності до строків визначених цим договором. Дотримуватись правил експлуатації товару.

Пунктами 4.1, 4.2 визначено , що розрахунок за товар здійснюється шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця оплати в розмірі 100% вартості товару, згідно виставленого рахунка-фактури. В наступному порядку:

4.1.1 авансовий платіж (перша оплата) в розмірі 50 % в сумі 393 000 грн. в т.ч. ПДВ 65 500 грн. сплачується термін до 18.06.2021.

4.1.2 залишок в розмірі 393 000 грн в т.ч. ПДВ 65 500 грн., що сплачується частинам и в строк до 17.09.2021.

Право власності на товар виникає у покупця з моменту проведення повного розрахунку, тобто після оплати 100% вартості за товар, відповідно до порядку та умов даного договору.

Згідно п.п 5.1 договору визначено , що доставка товару здійснюється продавцем та за рахунок продавця на протязі 20 робочих днів, з моменту проведення передоплати у розмірі 50 % від вартості товару у розмірі 393000 в т.ч ПДВ 65 500 грн. Місце передачі товару: 45154, Волинська обл., Рожищенський р-н., с. Уляники. Час передачі товару з 08:00 год. до 16:00 год. щодня, окрім вихідних та святкових (неробочих) днів або за іншим узгодженим графіком.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що приймання товару здійснюється згідно видатковою накладною на товарно-матеріальні цінності або актом прийому передачі.

Згідно п.п 6.7 договору визначено, що в разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару, більш як на 30 банківських днів, покупець в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь продавця штраф в розмірі в 60% від загальної суми договору, також продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати сплати повної вартості товару без врахування знижки.

Відповідно до п.п 9.1 договору визначено, що даний договір діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсними, а отже є дійсними, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору купівлі-продажу сільськогосподарської-техніки (з розстрочкою платежу №10/06/21 від 10.06.2021.) та на підставі видаткової накладної №1212 від 12.07.2021 на суму 786 000 грн.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

25.06.2021 відповідач оплатив авансовий платіж передбачений п.п 4.1.1 договором в сумі 393 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №515 від 25.06.2021. (Том 1, а.с.28)

Позивач 12.07.2021 на виконання умов договору поставив товар узгоджений сторонами в п. 4.1.1, що підтверджується видатковою накладною №1212 від 12.07.2021 на суму 786 000 грн., актом приймання передачі №БМЗ00001212 від 12.07.2021, товарно-транспортною накладною №З1212 від 09.07.2021, які підписанні уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, та підтверджують факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару.(Том 1, а.с.30-32 )

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. №05/269 від 24.09.2021 в якій просив сплатити на користь ТзОВ НВП «Білоцерківмаз» в 7-ий денний термін з моменту отримання даної претензій основний борг в сумі 393 000 грн., однак остання залишена без належного реагування. (Том 1, а.с. 33-35)

Отже, основний борг в сумі 393 000 грн. підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований належним та допустимими доказами, а відтак є підставним та підлягає до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних в сумі 1808,88 грн. за період з 18.06.2021 по 03.11.2021, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки, відповідач виконав умови договору поставки із простроченням строку оплати, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, стягнення 3% річних в розмірі 1808,88 грн. за період з 18.06.2021 по 03.11.2021 є підставними та підлягають до задоволення.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 235 800 грн., який нарахований згідно п.п 6.7 договору, за умовами якого визначено, що в разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару, більш як на 30 банківських днів, покупець в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь продавця штраф в розмірі в 60% від загальної суми договору, також продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати сплати повної вартості товару без врахування знижки.

Надаючи правову оцінку заявленій позовній вимозі, суд виходив із такого.

Сторони у договорі за №10/06/21-02 від 10.06.2021, а саме, як зазначено, вище у п.6.7 договору погодили, що в разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару, більш як на 30 банківських днів, покупець в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь продавця штраф в розмірі в 60% від загальної суми договору, також продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати сплати повної вартості товару без врахування знижки.

Оскільки має місце факт порушення оплати заборгованості за поставку товару, то штрафна санкція у розмірі 235 800 грн. позивачем нарахована правомірно.

Однак, суд вважає, що за встановлених обставин у справі нараховані компенсаційні та штрафні санкції є надмірно великими у порівняні із сумою заборгованості та наслідками наявності такої заборгованості у кредитора.

Як вказано в Огляді судової практики Верховного Суду щодо забезпечення виконання зобов`язань (за період з січня 2018 по жовтень 2019) згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом досліджено та матеріалами справи підтверджено про те, що відповідач частково виконав зобов`язання по договору, на день розгляду справи заборгованість становить у сумі 393 000,00 грн.

Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за товар, оскільки несплата була спричинено тим, що товар - техніка почала виходити з ладу та продовжувала ламатися в процесі її експлуатації, що призвело до додаткових витрат зі сторони відповідача - ФГ «Стельмащук», що підтверджується висновком експертів №000462/01-850 від 16.12.2021 (том 2, а.с. 56-77)

Заявлений позивачем штраф підлягає до задоволення частково в сумі 23 580 грн., що становить 10% від нарахованого, в решті слід відмовити на підставі ст.233 ГК України.

Доводи відповідача викладенні у відзиві за вх.№01-57/7814/21 від 21.12.2021 до уваги суду не взято, оскільки не спростовують подані позивачем докази на підтвердження факту поставки товару та прийняття його зі сторони відповідача.

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 9 459,13 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Стельмащук (с. Уляники, Рожищенський р-н., Волинська обл., 45154, код ЄДРПОУ 37691314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства БІЛОЦЕРКІВМАЗ (бул. Михайла Грушевського, 13, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 31907458) 418 388,88 грн., з них: основна заборгованість - 393 000 грн.; штраф 23 580 грн.; 3 % річних - 1 808,88 грн. та 9459,13 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

17.03.2022

СуддяВ. М. Дем`як