Постанова

від 06.06.2022 по справі 903/912/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року Справа № 903/912/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Здоровєйщева Т.Ю.;

відповідача - Смиковський Д.П.;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2022, повний текст рішення складено 17.03.2022, у справі № 903/912/21 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ"

до Фермерського господарства "Стельмащук"

про стягнення 630 608, 88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.03.2022 у справі №903/912/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" до Фермерського господарства "Стельмащук" про стягнення 630 608, 88 грн. задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Стельмащук" (с. Уляники, Рожищенський р-н., Волинська обл., 45154, код ЄДРПОУ 37691314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (бул. Михайла Грушевського, 13, м. Біла Церква, Київська область, 09100, код ЄДРПОУ 31907458) 418 388, 88 грн., з них: основна заборгованість - 393 000, 00 грн.; штраф 23 580, 00 грн.; 3 % річних - 1 808, 88 грн. та 9 459, 13 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, з підстав, викладених в ній, просить рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2022 у справі № 903/912/21 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач виконав умови Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) № 10/06/21-02 від 10 червня 2021 року належним чином та поставив відповідачу придбаний ним товар. В свою чергу відповідачем, незважаючи на умови договору, порушено п. 4.1.2. Договору, внаслідок чого існує заборгованість в розмірі: 393 000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 65 500, 00 грн. за період з 17.09.2021 року і станом на дату подання позову до суду.

Однак, незважаючи на пряму вказівку ГПК судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було зазначене наступне: "...Крім того, суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за товар, оскільки несплата була спричинена тим, що товар - техніка почала виходити з ладу та продовжувала ламатися в процесі її експлуатації, що призвело до додаткових затрат зі сторони відповідача - ФГ "Стельмащук", що підтверджується висновком експертів №000462/01-850 від 16.12.2021 (том 2, а.с. 56-77)...".

Апелянт стверджує, що вказаний висновок не може бути покладений в обґрунтування судом свого рішення, так як він не є належним доказом у розумінні приписів ст.ст. 76,77 ГПК України.

Таким чином, вважає, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на спростування предмету та підстав позову у справі № 903/912/21 та навіть більше того, як вже позивач зазначав раніше, сам факт несплати залишку коштів за поставлений товар відповідачем не заперечується.

Крім того звертає увагу суду, що продаж товару, що складає предмет договору, відбувався на умовах розстрочення платежу, тобто оплата залишку мала відбутись до 17.09.2021.

Таким чином відповідач перебував, та й досі перебуває у більш вигідних умовах аніж позивач: має товар, користується ним, а кошти за нього не сплачує.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/912/21/1968/22 від 13.04.2022 витребувано матеріали справи №903/912/21 з Господарського суду Волинської області.

22.04.2022 матеріали справи №903/912/21 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 відкрито апеляційне провадження по справі №903/912/21, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2022 у справі № 903/912/21 призначено на 07.06.2022 об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

Запропоновано відповідачу - у строк до 02.06.2022 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншій стороні по справі.

Також, роз`яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи стверджується, що сторони отримали ухвалу суду від 12.05.2022, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах даної справи (а.с. 189-191, т.2).

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судове засідання 07.06.2022 з`явились представник позивача - адвокат Здоровєйщева Т.Ю. (в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надала пояснення по суті спору та представник відповідача адвокат Смиковський Д.П., який повністю заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення щодо суті спору. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

10.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (продавець) та Фермерським господарством "Стельмащук" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) №10/06/21-02 від 10.06.2021 (а.с. 26-27, том 1).

Відповідно до п.1.1. договору визначено, що продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти за встановленою ціною, та в обумовлені даним договором терміни сільськогосподарську техніку виробництва ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" товар, а саме:

1. КПФ 01.000-подрібнювач, кількість - 1 шт., на суму 411 900 грн. з ПДВ;

2. КПФ 34.000-жниварка для трав, кількість - 1 шт., на суму 127800 грн. з ПДВ;

3. Жатка для культур, що силосуються КПФ 38.000, кількість 1 шт., на суму 142 800 грн. з ПДВ;

4. КПФ 05.000-підбирач, кількість 1 шт., на суму 103 500 грн. з ПДВ;

Загальна сума договору становить 786 000 грн. в т.ч. ПДВ 131 000 грн.

Згідно п. 1.2 договору сторони визначили, що право власності на товар виникає у покупця з моменту зарахування 100% вартості товару відповідно до порядку та на умовах даного договору.

Відповідно до п.п 3.1, 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що покупець у відповідності до даного договору зобов`язується прийняти товар від продавця на умовах та в порядку, визначеному даним договором. Оплатити товар за ціною зазначеною в рахунку-фактури у відповідності до строків визначених цим договором. Дотримуватись правил експлуатації товару.

Пунктами 4.1, 4.2 визначено, що розрахунок за товар здійснюється шляхом зарахування на розрахунковий рахунок продавця оплати в розмірі 100% вартості товару, згідно виставленого рахунка-фактури. В наступному порядку:

4.1.1 авансовий платіж (перша оплата) в розмірі 50 % в сумі 393 000 грн. в т.ч. ПДВ 65 500 грн. сплачується термін до 18.06.2021.

4.1.2 залишок в розмірі 393 000 грн в т.ч. ПДВ 65 500 грн., що сплачується частинами в строк до 17.09.2021.

Право власності на товар виникає у покупця з моменту проведення повного розрахунку, тобто після оплати 100% вартості за товар, відповідно до порядку та умов даного договору.

Згідно п. 5.1 договору визначено, що доставка товару здійснюється продавцем та за рахунок продавця на протязі 20 робочих днів, з моменту проведення передоплати у розмірі 50 % від вартості товару у розмірі 393 000 грн. в т.ч ПДВ 65 500 грн. Місце передачі товару: 45154, Волинська обл., Рожищенський р-н., с. Уляники. Час передачі товару з 08:00 год. до 16:00 год. щодня, окрім вихідних та святкових (неробочих) днів або за іншим узгодженим графіком.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що приймання товару здійснюється згідно видаткової накладної на товарно-матеріальні цінності або акту прийому передачі.

Згідно п. 6.7 договору визначено, що в разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару, більш як на 30 банківських днів, покупець в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь продавця штраф в розмірі в 60% від загальної суми договору, також продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати сплати повної вартості товару без врахування знижки.

Відповідно до п. 9.1 договору визначено, що даний договір діє з моменту підписання і до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Даний договір підписаний уповноваженими особами сторін, скріплений печатками, не розірваний та не визнаний недійсним, а отже є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Спір у даній справі виник між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" та Фермерським господарством "Стельмащук" щодо порушення грошових зобов`язань стороною договору і як наслідок нарахування та заявлення до стягнення з відповідача 630 608, 88 грн., з них: основна заборгованість 393 000 грн.; штраф 235 800 грн.; 3 % річних - 1 808, 88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (продавець) та Фермерським господарством "Стельмащук" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти за встановленою ціною, та в обумовлені даним договором терміни сільськогосподарську техніку виробництва ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ".

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов Договору відповідач 25.06.2021 сплатив авансовий платіж передбачений п.п 4.1.1 договору в сумі 393 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням за №515 від 25.06.2021 (а.с.28, т.1).

Позивач, 12.07.2021, на виконання умов договору поставив товар, узгоджений сторонами в п. 4.1.1, що підтверджується видатковою накладною №1212 від 12.07.2021 на суму 786 000 грн., актом приймання передачі №БМЗ00001212 від 12.07.2021, товарно-транспортною накладною №З1212 від 09.07.2021, які підписанні уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками юридичних осіб та підтверджують факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару (а.с.30-32, т.1).

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. №05/269 від 24.09.2021 в якій просив сплатити на користь ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" в 7 денний термін з моменту отримання даної претензій основний борг в сумі 393 000 грн., яка залишена відповідачем без належного реагування (а.с. 33-35, том 1).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав зобов`язання з оплати отриманого товару у строк, визначений договором, чим порушив його умови.

Отже, колегія суддів констатує, що наявність основного боргу в сумі 393 000 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована належними та допустимими доказами, а відтак позовна вимога в цій частині є підставною та підлягає до задоволення.

Окрім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1808,88 грн. на суму боргу по 03.11.2021.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не виконав умови договору, допустився порушення грошового зобов`язання, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням трьох проценти річних від простроченої суми.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку і дана вимога є підставною та підлягає до задоволення.

Умовами п 6.7 договору визначено, що в разі порушення порядку та строків проведення оплати вартості товару, більш як на 30 банківських днів, покупець в кожному окремому випадку порушення договірних умов сплачує на користь продавця штраф в розмірі 60% від загальної суми договору, також продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку та вимагати сплати повної вартості товару без врахування знижки.

Так, за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 235 800 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.ст. 230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Оскільки судом встановлено факт порушення строків виконання грошового зобов`язання за поставлений товар, що визначений умовами договору та погоджений сторонами, то штрафна санкція у розмірі 235 800 грн. позивачем нарахована правомірно.

Однак, суд першої інстанції повважав, що за встановлених обставин у справі нараховані штрафні санкції є надмірно великими у порівняні із сумою заборгованості та наслідками наявності такої заборгованості у кредитора та дійшов до висновку, що заявлений позивачем штраф підлягає до задоволення частково, а саме в розмірі 23 580 грн., що становить 10% від нарахованого позивачем штрафу, а в решті вимог відмовив на підставі ст. 233 ГК України.

Місцевий господарський суд взяв до уваги обставини щодо відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за товар, оскільки несплата була спричинено тим, що товар - техніка почала виходити з ладу та продовжувала ламатися в процесі її експлуатації, що призвело до додаткових витрат зі сторони відповідача - ФГ "Стельмащук", що підтверджується висновком експертів №000462/01-850 від 16.12.2021 (а.с.56-77, т.2)

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Колегія суддів також враховує правові висновки викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 18.03.2020 у справі 902/417/18, де зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково виконав зобов`язання по договору та на день розгляду справи заборгованість становить 393 000,00 грн.

Під час розгляду справи у місцевому суді судом з`ясовувались причини неналежного виконання відповідачем умов договору. Суду, у відзиві на позовну заяву (а.с.77-81, т.1) було повідомлено про обставини, що зумовили таке порушення, а саме що з 14.07.2021 почали виникати проблеми із заготівлею кукурудзи на силос, 1/3 врожаю залишалась у полі. При цьому вийшов із ладу гідронасос, чим було викликано придбання та доливання 20 л масла. У серпні того ж року ситуація не поліпшилась, втрати почали складати 34-40% від урожаю. Отримувані при косінні фракції не відповідали вимогам не тільки вказаним заводом-виробником, а й не відповідали і вимогам для заготівлі силосу та згодовування худобі в якості зеленої маси. 15.08.2021 при косінні кукурудзи на силос повторно вийшов із ладу гідронасос та вал повороту жатки, про що негайно було повідомлено представника ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" Гнатюка О.В. 08.09.2021 від ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" поштовим відправленням надійшли гідронасос та вал з муфтою та у телефонному режимі було отримано дозвіл представника заводу-виробника ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" Тютюнника Д.І. про заміну гідронасосу та валу повороту жатки силами працівників ФГ "Стельмащук". Відразу після заміни вказаних запчастин, при косінні кукурудзи було розірвано раму жатки для культур, що силосуються КПФ 38.000. Технологія закладення (заготівлі) силосу не передбачає значний часовий розрив процесу, а тому представником Продавця Тютюнником Д.І. було надано дозвіл на самостійне зварювання рами. За таких обставин 21.03.2021 телефонограмою запрошувався представник заводу-виробника ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" для вирішення питань подальшої експлуатації вищевказаної продукції, однак останній так і не прибув та не повідомив про подальші дії. В подальшому придбана продукція ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" продовжували виходити з ладу, так 25.09.2021 при косінні кукурудзи обірвало чотири болти кріплення гідронасосу; 26.09.2021 розірвано продуктопровід (хобот викидання подрібненої маси); 27.09.2021 повторно вийшов із ладу вал повороту жатки.

Відповідач звертає увагу, що робота жатки для культур, що силосуються КПФ 38.000 призводить до значних втрат. Про такі обставини повідомлялись представники Продавця в телефонному режимі на номери телефонів, що зазначені в п.11.3 Договору як контактні, для врегулювання питань, пов`язаних з виконанням умов Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (з розстрочкою платежу) №10/06/21-02 від 10.06.2021. Більше представники ТОВ НВП "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" на зв`язок з позивачем не виходили.

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що висновок експертів від 16.12.2021 року не може братися до уваги судом як доказ у справі, оскільки він юридично відсутній в матеріалах справи, так як він був долучений до зустрічної позовної заяви, яка ухвалою суду від 24.12.2021 була повернута заявнику.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що про обставини придбання у продавця неякісної техніки відповідач повідомив суд у відзиві на позовну заяву (а.с.77 т.1). В свою чергу відзив на позов є заявою по суті справи і в ньому зазначаються заперечення щодо наведених позивачем обставин з якими відповідач не погоджується із посиланням на відповідні докази та норми права (ст. 165 ГПК України). Відповідач позбавляється права заперечувати проти обставин якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь якою із обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги тощо.

Разом з тим, предметом розгляду даної позовної вимоги є не застосування правових наслідків продажу неякісної техніки, що підтверджується висновком експертів, а визначення конкретного розміру штрафу, що підлягає стягненню з порушника виконання грошового зобов`язання і що належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до сталої судової практики вбачається, що "не існує двох однакових справ" як за фактично-доказовою базою (обставин справи та зібраних у них доказів), так і за істотними правовими ознаками (в частині стягнення пені), що свідчить про неподібність правовідносин у них, а отже суд виходячи з дискреційних повноважень, самостійно вирішує питання щодо зменшення (в кількісних характеристиках) розміру штрафних санкцій.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вбачає підстави для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України для зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій. Вважає, що місцевим судом використанні дискреційні повноваження в допустимих межах з врахуванням досліджених обставин. Колегія суддів додатково зауважує, що позивачем не доведений розмір завданих збитків у зв`язку з допущеною прострочкою відповідачем, тому стягнута судом сума штрафу є адекватною допущеному порушенню, відіграє стимулюючу функцію і спрямовується на відновлення майнової сфери позивача, тобто має компенсаційний, а не каральний характер.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Колегія суддів вважає, що позивачем надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" на рішення Господарського суду Волинської області від 10.03.2022 у справі № 903/912/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "13" червня 2022 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.