Постанова

від 09.03.2022 по справі 465/4241/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4241/18 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/4467/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.

Категорія: 82

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю представника АТ «Кредобанк» - Мацієвського В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року у справі за позовом Громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських офіцерів», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Банку Михайлівський», ПАТ «Кредобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку,-

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинство.

Роз`яснено позивачам їх право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу суду оскаржила Громадська спілка «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

В апеляційній скарзі посилаються на те, що позовна вимога полягала у тому, щоб встановити факт наявності на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім`я позивачів грошових коштів, що є власністю позивачів, що підлягають поверненню банком.

Вважає, що судом порушено вимоги норм статтей 28, 31, 32, 293 ЦПК України.

Стверджує, що замість застосування належним норм права, суд першої інстанції послався на прецедентне міркування іншого суду з неаналогічним предметом позову до інших позивачів.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу до належного суду першої інстанції на розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення АТ «Кредобанк» - Мацієвського В.М. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справ за позовними вимогами у даній справі віднесено до судів адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, Громадська спілка «Правозахисне Товариство Українських офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію «Банку Михайлівський», ПАТ «Кредобанк», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів фінансових послуг банку.

Просили встановити факт наявності на банківських рахунках, відкритих у ПАТ Банк Михайлівський на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошових коштів, що є їхньою власністю та підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; визнати роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ Банк Михайлівський незадовільною; стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у сумі їх вкладів, пеню, матеріальну та моральну шкоду; зобов`язати дирекцію ПАТ «Кредобанк» прийняти перекази від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та від ПАТ «Банк Михайлівський» на користь позивачів і виплатити їм на першу вимогу перераховані кошти, також безкоштовно, за їхнім бажанням, письмово, інформувати відповідачів про їх надходження чи ненадходження.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Водночас, ч. 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведених норм ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Крім того, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 826/12003/16 позови до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо ці вимоги не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Таким чином, заявлені позивачами вимоги за своїм змістом, а також суб`єктним складом є цивільними, стосуються приватноправових відносин і згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження у справі, що, як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що висновок суду про необхідність розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства не відповідає встановленим обставинам, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 березня 2022 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.

Згідно з оригіналом

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Судове рішення набрало законної сили 10.03.2022 року

Помічник судді Солоходінова С.І.

Дата засвідчення копії 17.03.2022 року