Рішення

від 08.02.2022 по справі 183/1869/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1869/21

№ 2/183/851/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд: розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,810 га (кадастровий номер 1223281000:02:007:0114), без номеру від 26 березня 2004 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій Угоді про заміну сторони в зобов`язанні без номеру від 15 травня 2017 року, Додатковій угоді без номеру від 15 травня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки та Додатковій угоді без номеру від 17 квітня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди та Додаткової угоди від 15 травня 2017 року), укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 (спадкоємцем якої є вона) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (код ЄДРПОУ 30195842), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (код ЄДРПОУ 41102163), зареєстровані державним реєстратором Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Федоришиною О.В. 21 травня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41296046 від 25 травня 2018 року, номер запису про інше речове право: 26332450, а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМА № 184165 від 15 травня 2017 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 502 належить земельна ділянка площею 2, 8100 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0114, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

ЇЇ право власності на земельну ділянку площею 2,810 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0114, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15 травня 2017 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35169226 від 15 травня 2017 року, номер запису про право власності: 20384317,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87036114 від 15 травня 2017 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , 1941 року народження, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 130091, виданого 09 грудня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25507.

26 березня 2004 року між спадкодавцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірмою «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по тексту Договір оренди) відносно земельної ділянки площею 2,810 га., кадастровий номер: 1223281000:02:007:0114.

Отже, позивач ОСОБА_1 , успадкувавши після смерті матері ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,810 га., набула прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки, та стала новим Орендодавцем.

15 травня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладено Додаткову угоду без номеру, про заміну сторони в зобов`язанні, згідно якої остання стала новим Орендодавцем за Договором оренди землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро».

Крім того, 15 травня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено Додаткову угоду без номеру до Договору про оренду землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки, за змістом якої сторони погодили: продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2028 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі, а саме у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; погодили, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної земельної ділянки до 0,40 га. в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця, а також Орендар за Орендодавця сплачує податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за Договором у розмір та порядку, встановленому законодавством. Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

17 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 15 травня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 17.04.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 17.04.2018 року сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 15.05.2017 року, а саме:

-внести зміни до п. 2.5 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки 108 214,80 грн.;

-внести зміни в п. 3.1 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким визначити строк дії Договору до 31 грудня 2028 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем;

-внести зміни в абз. 4 п. 4.1 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн. за рік, а також Орендар зобов`язався проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем. Із цієї орендної плати, передбаченої п. 4.1 Договору Орендодавцем як податковим агентом утримується податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 17.04.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Таким чином, у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, починаючи з 2018 року позивач більше не отримувала орендну плату за користування належної їй земельної ділянки площею 2,810 га., зокрема в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної земельної ділянки та надання послуг з поставки 1 тони соломи до його садиби, а орендна плата у грошовій формі сплачувалась не в повному обсязі та з порушенням строків її виплати.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням її прав, оскільки вона не отримала ті блага, на які розраховувала, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У письмових поясненнях, які суд розцінює як заперечення на позов, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що заборгованість за 2018-2020 роки товариством сплачена в повному обсязі, навіть з надлишком, а тому підстав для розірвання Договору оренди землі немає. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що Договором оренди землі з урахуванням змін та доповнень, викладених в додаткових угодах передбачено надання відповідних послуг на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не зверталася. В той же час, останній просив стягнути з позивача на користь ТОВ ««Аграрне підприємство «Придніпровське» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

У письмових запереченнях на письмові пояснення ТОВ «Аграрного підприємства «Придніпровське» представник позивача посилався на обставини, викладені в позові, наполягав на задоволенні позову. Вказує на те, що позивач зверталася до відповідача з відповідними заявами на надання послуг з обробітку земельної ділянки та поставки соломи, ці заяви містяться в матеріалах справи, однак сама процедура подачі цих заяв не передбачає їх реєстрацію, в той час як умовами спірного договору чітко передбачено надання Орендарем даних послуг. Вказує на те, що відповідачем не сплачена в повному обсязі заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки, а докази, на які посилається відповідач не стосуються предмету позову, оскільки вони мають посилання на інший договір, а в деяких з них зовсім не вказано договору або дати, за яким здійснено виплату, а тому є неналежними. Крім того, зауважив, що відомість на виплату готівки № 00000004345 від 13.12.2018 року не може бути доказом на виплату орендної плати, оскільки зазначена сума була сплачена відповідачем за іншим договором оренди відносно земельної ділянки площею 5,910 га, кадастровий номер 1223284500:02:038:0429, при цьому даний доказ відповідачем подано в рамках розгляду іншої справи № 183/1870/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі. Також зазначив, що подані відповідачем докази на видачу кукурудзи та пшениці в рахунок орендної плати за 2019 рік, а також платіжне доручення № 6092960440 від 05.07.2020 року не можуть бути враховані як докази в рахунок виплати орендної плати за спірним договором за 2019-2020 роки, оскільки вони не містять відомостей відносно якої саме земельної ділянки сплачено орендну плату та видано сільськогосподарську продукцію, враховуючи, що на правах оренди у ТОВ «АП «Придніпровське» знаходяться дві земельні ділянки позивача. Заперечував проти стягнення з позивача на користь відповідача витрат в сумі 5 000,00 грн. з підстав відсутності документального підтвердження понесення відповідачем таких витрат.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, згідно заяви представника позивача, останній просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався.

Враховуючи, що у справі беруть участь декілька відповідачів, при цьому від одного з них подано відзив на позовну заяву, суд вважає відсутні підстави для ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМА № 184165 від 15 травня 2017 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 502 належить земельна ділянка площею 2, 8100 га., кадастровий номер 1223281000:02:007:0114, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності на земельну ділянку площею 2,810 га., кадастровий номер 1223281000:02:007:0114, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15 травня 2017 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35169226 від 15 травня 2017 року, номер запису про право власності: 20384317,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87036114 від 15 травня 2017 року.

Зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 130091, виданого 09 грудня 2002 року Новомосковською районною державною адміністрацією, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 25507.

Встановлено, що 26 березня 2004 року між спадкодавцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірмою «Олімпекс-Агро» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по тексту Договір оренди) відносно земельної ділянки площею 2,810 га., кадастровий номер: 1223281000:02:007:0114, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 137144772 від 10 вересня 2018 року.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, 15 травня 2017 року позивач ОСОБА_1 , набувши право власності на земельну ділянку площею 2,810 га., кадастровий номер 1223281000:02:007:0114, набула прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро», та стала новими Орендодавцем.

Судом встановлено, що 15 травня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладено Додаткову угоду без номеру, про заміну сторони в зобов`язанні, згідно якої остання стала новим Орендодавцем за Договором оренди землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 137144772 від 10 вересня 2018 року.

Крім того, 15 травня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» було укладено Додаткову угоду без номеру до Договору про оренду землі, укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» про внесення змін і доповнень до Договору оренди земельної ділянки, за змістом якої сторони погодили: продовжити термін дії Договору до 31 грудня 2028 року; збільшити розмір орендної плати у грошовій формі, а саме у розмірі 6,5% від грошової оцінки землі, що становить 7 033,96 грн. за один рік; погодили, що Орендар проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної земельної ділянки до 0,40 га в територіальних межах Орендаря на підставі попередньої заяви Орендодавця, а також Орендар за Орендодавця сплачує податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за Договором у розмір та порядку, встановленому законодавством. Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними. Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 137144772 від 10 вересня 2018 року.

Також встановлено, що 17 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 15 травня 2017 року,що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 137144772 від 10 вересня 2018 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 17.04.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 17.04.2018 року сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі та Додаткової угоди від 15.05.2017 року, а саме:

-внести зміни до п. 2.5 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким визначити нормативну грошову оцінку земельної ділянки 108 214,80 грн.;

-внести зміни в п. 3.1 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким визначити строк дії Договору до 31 грудня 2028 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем;

-внести зміни в абз. 4 п. 4.1 Додаткової угоди від 15.05.2017 року, яким сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 8 116,11 грн. за рік, а також Орендар зобов`язався проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем. Із цієї орендної плати, передбаченої п. 4.1 Договору Орендодавцем як податковим агентом утримується податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 17.04.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Як зазначено вище, укладений Договір оренди (з урахуванням Додаткової угоди від 17.04.2018 року) визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 7,5% від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином,сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Як зазначалося вище, позивач посилалася на те, що відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» не в повному обсязі сплачена орендна плата за період з 2018-2020 роки, зокрема у цей період не здійснювалася безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця та не надавалися послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га у виді оранки та культивації.

Відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» надані докази виплати орендної плати за 2018- 2020 роки за Договором оренди земельної ділянки, а саме:

-за 2018 рік на суму 1 500,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000000573 від 16.04.2018 року); на суму 1 515,34 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001893 від 30.07.2018 року); на суму 1 593,00 грн. (відомість на виплату готівки № 3129 від 18.10.2018 року); на суму 3 788,34 грн. (відомість на виплату готівки № 00000004345 від 13.12.2018 року), а всього за 2018 рік - 8 396,68 грн.;

-за 2019 рік на суму 5 780,00 грн. в рахунок орендної плати видано кукурудзи 1 700 кг (відомість по видачі в рахунок орендної плати (паю) від 13.11.2019 року); на суму 4 200,00 грн. в рахунок орендної плати видано пшениці 1 200 кг (відомість по видачі в рахунок орендної плати (паю) від серпня 2019 року), а всього за 2019 рік - 9 980,00 грн.;

-за 2020 рік на суму 8 711,00 грн. (платіжне доручення № 6092960440 від 05.11.2020 року).

Отже, сума орендної плати за 2018-2020 роки, що підлягала виплаті складає 24 348,33 грн. (8 116,11 грн. (орендна плата за рік) х 3 роки).

Відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» за 2018-2020 роки сплачено 27 087,68 грн., а тому заборгованість за 2018-2020 роки з орендної плати у грошовій формі відсутня, а навпаки на день подання позову існує переплата на суму 2 739,35 грн.

Крім того, враховуючи, що між позивачем і відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» зобов`язання з оренди землі виникли з 2018 року та сплачена останнім орендна плата в більшому розмір не може вважатися такою, що виплачена за попередні роки, коли Орендарем виступав відповідач ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», а тому суд вважає переплату за 2018-2020 роки в сумі 2 739,35 грн. як виплату орендної плати наперед, тобто на майбутнє, з огляду на наступне.

Так, орендна плата є однією із трьох законодавчо визначених істотних умов договору оренди, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору. Також у договорі сторони мають закріпити такі умови щодо орендної плати, як розмір, індексація, спосіб та умови розрахунків, строки сплати, порядок унесення і перегляду, а також відповідальність за несплату.

У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, , що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Проте, чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій ст. 14 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, беручи до уваги приписи ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, внесення Орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі: або міститься положення права Орендаря сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково); або взагалі нічого не сказано про таку можливість.

Судом встановлено, що такі положення у спірних Договорах з урахуванням Додаткових угод відсутні, а тому враховуючи положення статті 531 ЦК України, доказі, які свідчать про те, що позивач погодився на отримання орендної плати наперед, тобто за майбутні періоди, а також дії Орендаря, який сплатив вказану суму, слід дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було ними реалізовано.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 22 червня 2021 у справі № 364/546/19.

При цьому, суд зазначає, що якщо договір оренди землі передбачає пряму заборону сплати орендної плати наперед (тобто за майбутні періоди), тоді сплачені орендарем кошти не вважатимуться орендною платою за таким договором.

Отже, аналізуючи наведене, заборгованість по орендній платі за 2018-2020 роки відсутня.

Що стосується доводів представника позивача про те, що докази на виплату орендної плати, в яких містяться посилання на інший договір або які не містять дати договору, за яким здійснено виплату є неналежними, судом не приймаються до уваги, оскільки позивач, отримуючи від ТОВ «АП «Придніпровське» грошові суми ставила свій підпис, у останньої цієї миті не виникало будь-яких питань з приводу невірної дати Договору оренди, в той час як у відомостях на виплату готівки (грошей) зазначені паспортні дані та РНОКПП позивача, крім того стороною позивача під час розгляду справи не порушувалося питання щодо недійсності підпису позивача ОСОБА_1 .

Зокрема, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-ДП № 052406, виданого 30 листопада 2001 року Новостепанівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення 17 сесії 23 скликання Новостепанівської сільської ради № 03 від 12 листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17804 належить земельна площею 5,910 га, кадастровий номер 1223284500:02:038:0429, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

З приводу даної земельної ділянки площею 5,910 га (кадастровий номер: 1223284500:02:038:0429) існують орендні відносини між позивачем ОСОБА_1 , ТОВ «Агро-Віта 2000» та відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 188533858 від 13 листопада 2019 року.

Представник позивача наголошував на тому, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 1870/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі відносно земельної ділянки площею 5,910 га (кадастровий номер: 1223284500:02:038:0429), в якій містяться деякі докази, що також є предметом доказування і в цій справі.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за доцільне роз`яснити сторонам, що відомості, які були предметом доказування у цій справі, не можуть бути засобом доказування у справі № 183/1870/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Віта 2000», ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі, а тому сторона позивача не позбавлена в подальшому можливості з даного приводу заявити відповідне клопотання.

Отже, судом встановлено, що орендна плата у грошовому виразі за 2018-2020 роки сплачена в повному обсязі, в той же час відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» не спростовано, що за цей період здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача та поставка соломи до садиби Орендодавця, в тому числі, що виплачена грошова компенсація за ненадання цих послуг.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі» відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України «Про оренду землі» встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, Договором оренди з урахуванням змін та доповнень викладених в Додаткових угодах передбачено, що Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як зазначалося вище, умовами спірного Договору, зміненого та доповненого Додатковою угодою від 17 квітня 2018 року, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 8 116,11 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га. в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Пункт 3 ч.1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст.14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 520 ЦК України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено вище, орендна плата у грошовому виразі за 2018-2020 роки сплачена в повному обсязі, в той же час відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» не спростовано, що за вказаний період не здійснювалась оранка, культивація присадибної земельної ділянки позивача та поставка соломи до садиби Орендодавця, зокрема грошова компенсація за ненадання цих послуг також не виплачувалася.

Водночас, підставою для розірвання договору також є систематична несплата відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» позивачу орендної плати у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця, та поставки соломи до садиби Орендодавця протягом 2018-2020 роки, з урахуванням наявних в справі доказів, якими підтверджується наявність такої земельної ділянки та враховуючи не надання відповідачем суду доказів на підтвердження факту проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки та поставки соломи протягом цього періоду.

При цьому, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Системний аналіз наведених вище норм закону, дає суду підстави для розірвання Договору оренди, в тому числі, в зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі безкоштовної поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки за 2018-2020роки.

Посилання представника відповідача ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» на те, що безкоштовні послуги з поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки здійснюються на підставі подання Орендодавцем письмової заяви судом не приймаються до уваги, оскільки умовами Додаткової угоди від 29 березня 2018 року не передбачено чітко прописаної процедури подачі письмової заяви Орендодавцем, а навпаки визначений обов`язок Орендаря внести орендну плату, в тому числі у виді оранки та культивації земельної ділянки Орендодавця, поставку 1 тони соломи до садиби, що не може бути тотожним обов`язку Орендодавця. При цьому, вказані заяви, на які посилається представник відповідача містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в частині поставки соломи, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача, що є підставою для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на адвоката надано: ордер адвоката серії АЕ № 1061249 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 03/08-20 від 03.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Ямковим В.Ф.; додаткову угоду № 2 від 03.08.2020 року до договору про надання правової допомоги № 03/08-20 від 03.08.2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року та акт наданих послуг № б/н від 06.04.2021 року до договору про надання правової допомоги № 03/08-20 від 03.08.2020 року, згідно з п. 1 та 4 якого надані послуги на суму 4 500,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутній договір № 03/08/-20 про надання правової допомоги від 03.08.2020 року, а також докази на підтвердження сплати позивачем коштів в розмірі 10 000,00 грн., а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Водночас, зі сторони відповідачів не було подано відповідних заперечень відносно відшкодування витрат на правову допомогу, в той час як представник позивача подав свої заперечення проти стягнення таких витрат з позивача на користь відповідача ТОВ «АП «Придніпровське».

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували факт понесення витрат в зазначеному вище розмірі, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи відсутність вини відповідача ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», оскільки спірний період 2018-2020 роки щодо виконання зобов`язань за Договором оренди виник між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», суд вважає за належне стягнути з останнього на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 2,810 га (кадастровий номер 1223281000:02:007:0114), без номеру від 26 березня 2004 року, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій Угоді про заміну сторони в зобов`язанні без номеру від 15 травня 2017 року, Додатковій угоді без номеру від 15 травня 2017 року до Договору оренди земельної ділянки та Додатковій угоді без номеру від 17 квітня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди та Додаткової угоди від 15 травня 2017 року), укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» (код ЄДРПОУ 30195842), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (код ЄДРПОУ 41102163), зареєстровані державним реєстратором Голубівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Федоришиною О.В. 21 травня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41296046 від 25 травня 2018 року, номер запису про інше речове право: 26332450.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» на користь на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 09 лютого 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький