Рішення

від 16.03.2022 по справі 396/1375/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1375/21

Провадження № 2/396/95/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17.03.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №396/1375/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

встановив:

Представник в інтересах АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів кредитну заборгованість в розмірі 7667,72 грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_2 підписала Заяву б/н від 26.12.2014 року згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами Банку", складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, та те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який в будь-який момент може змінити кредитний ліміт. Відповідно умов договору сторони визначили відповідальність за порушення строків сплати платежів.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав повністю, однак остання свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 7667,72 грн.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Спадкоємцем померлої є ОСОБА_1 відповідач по справі, який на момент смерті постійно проживав разом із спадкодавцем, тому вважається таким, що прийняв спадщину.

19.08.2020 року була направлена претензія кредитора до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори.

07.04.2021 року до спадкоємців померлого позичальника було направлено лист-претензію з вимогою погашення заборгованості за кредитним договором, однак ніяких дій не було вчинено. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі.

Ухвалою від 21.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін з врахуванням категорії справи та її малозначністю, у відповідності до ст.274 ЦПК України, а також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін подавав представник позивача.

Віповідачу відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі, копія даної ухвали та копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлялася за його адресю реєстрації, які відповідач не отримав, на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат не проживає». Крім того, відповідач повідомлявся належним чином про дату та час розгляду справи шляхом публікації оголошення на веб-сайті «Судова влада» про виклик його в якості відповідача від 07.02.2022 року в судове засідання на 17.03.2022 року.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 07.12.2021 року витребовано копію спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 ..

На виконання вимог ухвали суду державним нотаріусом було надано суду копію спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

03.02.2022 року судом направлено лист позивачу, яким позивачу повідомлено про наявність двох спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які отримали свідоцтво про право на спадщину та можливість заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи.

10.03.2022 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, будь-які клопотання в представника позивача відсутні.

У відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає наступне.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 26.12.2014 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 17).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 встановлено 09.07.2017 року відбувся старт карткового рахунку, 13.10.2017 року відбулася зміна кредитного ліміту (встановлено кредитний ліміт) 4000,00 грн, 14.09.2018 року збільшено кредитний ліміт до 7000,00 грн, 04.07.2019 року збільшено кредитний ліміт до 10000,00 грн, 06.12.2019 року зменшено кредитний ліміт до 7960,00 грн, 19.12.2019 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 (а.с.16).

На підставі договору б/н ОСОБА_2 було надано кредитну картку: № НОМЕР_1 з датою відкриття 09.07.2017 року, терміном дії 07.21 (а.с.53).

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 07.07.2021 року, заборгованість ОСОБА_2 за договором № б/н від 26.12.2014 року становить 7667,72 грн (а.с.12).

19.08.2020 року була направлена претензія кредитора до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори (а.с.60).

31.08.2020 року державний нотаріус Шевченко Н.Г. повідомила позивача, що на підставі його Претензії була заведена спадкова справа, інших спадкоємців станом на 26.08.2020 року небуло (а.с.61).

Коли дізнався позивач про наявність спадкоємців, суду невідомо, такі дані матеріали справи не містять.

Встановлено, що 25.03.2021 року Банком направлено лист-претензію до ОСОБА_1 , як спадкоємця померлого боржника ОСОБА_2 , якому позивач пред`явив до відповідача свої вимоги кредитора по зобов`язанню позичальника (а.с. 62).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини(частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

З матеріалів справи не вбачається, коли ж саме кредитор дізнався, що спадкоємець отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Також судом встановлено, що згідно витребуваної судом копії спадкової справи №201/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом є чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 (а.с.100-117).

03.02.2022 року судом направлено лист позивачу, яким позивача повідомлено про наявність двох спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , які отримали свідоцтво про право на спадщину та можливість заявляти клопотання та знайомитися з матеріалами справи (а.с.125).

Однак позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає, що всі докази наявні в матеріалах справи, клопотання відсутні.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовою позицією з аналогічного питання викладеного у Постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року по справі №646/6493/16-ц, підстав відступити від яких судом не встановлено.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Вказане узгоджується з правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постанові від 21.08.2019 по справі 320/6489/16-ц.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів на підтвердження вартості отриманого спадкоємцями майна.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст 13 ЦПК України).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (даліЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).

Диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду. А стороною позивача відповідних клопотань заявлено не було.

При цьому, суд враховує постанову Верховного Суду від 04 липня 2019 року, справа №320/5909/16-ц, в якій зазначено, що Верховним Судом в оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 вказано, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи без самостійних вимог є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Необхідно врахувати також, що у разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Таким чином, позивач пред`явив позов лише до одного спадкоємця, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом - ОСОБА_1 .

Судом встановлено коло учасників, які мають брати участь в якості відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто ОСОБА_3 , особа, яка має відповідати за вимогою позивача до участі у справі в якості співвідповідача залучена не була. Судом було повідомлено позивача про наявність ще одного спадкоємця, однак позивач не виявив бажання залучити його до участі у справі в якості співвідповідача, вказав, що в нього відсутні клопотання, а суд за своєю ініціативою та без згоди позивача не вправі залучати іншого відповідача до участі у справі.

У цивільному процесі кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Таким чином у зв`язку з незалучення до участі у справі всіх спадкоємців, які мають брати участі у справі, неподанням претензії до другого спадкоємця ОСОБА_3 , у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Враховуючи наведене, статті 526, 527, 530, 533, 599, 608, 610, 611, 612, 625, 1216, 1218, 1219, 1220, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, керуючись статтями 3-7, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 76-81, 223, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.03.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна