Постанова

від 26.06.2022 по справі 396/1375/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2022 року м. Кропивницький

справа № 396/1375/21

провадження № 22-ц/4809/634/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (суддя Русіна А. А.) від 17 березня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01 жовтня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк», банк) пред`явив позов до ОСОБА_1 про стягнення кредитором боргу зі спадкоємця померлого боржника.

Позов обґрунтовуючи його тим, що 26 грудня 2014 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договору б/н про надання банківських послуг. На виконання умов цього договору банк надав бакун ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Надень їїсмерті вонамала невиконаннізобов`язанняперед банкомза договором№ б/нвід 26грудня 2014року насуму7667,72 грн, яка складається із заборгованості по кредиту.

19серпня 2020року банкнадіслав наадресу Новоукраїнськоїрайонної державноїнотаріальної конторипретензію, в якій просив повідомити спадкоємців померлого позичальника про кредитну заборгованість та необхідність її погашення.

07 вересня 2019 року на адресу банку від Новоукраїнської районноїдержавної нотаріальноїконтори надійшла відповідь за № 398/02-14 від 31 серпня 2020 року у якій повідомлялося, що спадкоємці померлої із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріальної контори не зверталися, а на підставі заяви банку було заведено спадкову справу № 201/2020.

Банк стверджував, що обов`язок ОСОБА_2 по поверненню кредитних коштів перейшов доОСОБА_1 , який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та є її спадкоємець в розумінні положень статей1268,1269,1270 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 7667,72 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкоємцями померлої боржниці ОСОБА_2 є її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , які прийняли спадщину, однак банк пред`явив позов лише до одного із спадкоємців, згоди на залучення до справи іншого спадкоємця, як відповідача, не надав, претензій до нього не висував.

Крім того, суд вказав, що позивач не надав доказів на підтвердження вартості отриманого спадкоємцями майна.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

25 березня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Новоукраїнського районногосуду Кіровоградськоїобласті від17березня 2022року скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги банку повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спадкоємці не несуть солідарну відповідальність за боргами спадкодавця, а тому висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги не можуть пред`являтися окремо до кожного з них, є помилковим. Відповідальність спадкоємців індивідуальна і пропорційною розміру частки у спадщині.

Банк надав до суду докази виконання ним вимог ч. 3 ст. 1281 ЦК України, а саме доказів того, що позивач пред`явив свої вимоги про погашення суми заборгованості за кредитним договором відповідачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_2 , протягом шести місяців з дня, коли дізнався про прийняття спадщини спадкоємцем.

Апелянт вважає, що докази вартості спадкового майна повинен надавати суду не позивач, а спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. На його думку, такий розподіл обов`язку доказування випливає з принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого уст. 81 ЦПК України. При цьому відповідач не надав доказів того, що вартість успадкованого ним майна є меншою за заборгованість спадкодавця перед банком.

Тому суд мав би стягнути з відповідача заборгованість пропорційно успадкованому ним майну.

Відзив на апеляційну скаргу

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою банку на рішення Новоукраїнського районногосуду Кіровоградськоїобласті від17березня 2022року.Копію ухвалисуду надісланосторонам,а відповідачудодатково копіюапеляційної скаргиз додаткамий роз`ясненойому правонадати відзивна апеляційнускаргу протягомдесяти днівз дняотримання копіїухвали (а.с.159,161).

Судова кореспонденція надіслана відповідачу за зареєстрованим місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80, 162). Однак ця кореспонденція йому не вручена і повернута оператором поштового зв`язку до апеляційного суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Тож відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанціїчастина 3статті 360 ЦПК України.

Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні

Представник апелянта адвокат Бистров С. А. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, надав суду усні пояснення стосовно доводів і вимог скарги.

Надіслана відповідачу судова повістка-повідомлення за його зареєстрованим місце проживання (іншої адреси відповідач суду не повідомив) була не вручена і повернута оператором поштового зв`язку до апеляційного суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, судова повістка відповідачу вважається врученою 10 червня 2022 року, згідно з відміткою у поштовому повідомленні.

Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи

26 грудня 2014 року ОСОБА_2 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Своїм підписом вона підтвердила її згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складають договір про надання банківських послуг (а. с. 17).

На підставі договору б/н від 26 грудня 2014 року банком було емітовано ОСОБА_2 платіжну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до липня 2021 та встановленим на рахунку кредитним лімітом (а. с. 53).

13 жовтня 2017 року банк змінив кредитний ліміт на картці до 4000,00 грн, 14 вересня 2018 року - до 7000,00 грн, 04 липня 2019 року - до 10000,00 грн, 06 грудня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 7960,00 грн, а 19 грудня 2019 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 (а. с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 58).

Станомна датусмертіОСОБА_2 , її заборгованість перед банком за договором № б/н від 26 грудня 2014 року становила 7667,72 грн (а. с. 12).

За життя ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 5,0040 га, якій присвоєно кадастровий номер 3523181600:02:001:0602 (а. с. 115).

Дізнавшись про смерть позичальника, АТ КБ «Приватбанк» 19 серпня 2020 року направив претензію кредитора до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори, в якій просив довести до відома спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини, про претензію кредитора спадкодавця в розмірі 7667,72 грн (а. с. 60).

На підставі претензії кредитора, Новоукраїнська районна державна нотаріальна контора 26 серпня 2020 року завела спадкову справу № 201/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.61).

Листом від 31 серпня 2020 року Новоуураїнська районна державна нотаріальна контора повідомила банк, що спадкоємці померлої до нотаріальної контори не зверталися, а спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора (а.с. 61).

25 березня 2021 року банк направив лист-претензію ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлої боржниці ОСОБА_2 , якому пред`явив вимогу на суму 7667,72 грн (а. с. 62).

26 березня 2021 року до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 від свого імені, а також як представник ОСОБА_1 за довіреністю від 02 березня 2021 року, із заявою в якій повідомив про прийняття ними спадщини та просив видати їм свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку (а.с. 105).

Того ж таки дня нотаріус видав їм свідоцтва про право на спадщину за законом згідно з якими ОСОБА_4 і ОСОБА_1 є спадкоємцями по Ѕ частці кожен земельної ділянки площею 5,0040 га кадастровий номер 3523181600:02:001:0602 (а.с. 116, 117).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2022 року цим вимогам не відповідає з таких підстав.

Щодо дотримання судом норм процесуального права

Згідноз п.3,п.4ч.1ст.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).

Порушеннянорм процесуальногоправа єобов`язковою підставоюдля скасуваннясудового рішеннясуду першоїінстанції таухвалення новогосудового рішення,якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Отже, розгляд судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, являється тим порушенням норм процесуального права, яке має наслідком обов`язкове скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у частинах 1 та 2 ст. 274 ЦПК України.

Навпаки,ч. 4 ст. 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Так згідно із п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи ущодо спадкування.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на неможливість розгляду цієї категорії цивільних справ у порядку спрощеного провадження, зокрема, у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 676/3396/19, від 27 січня 2021 року у справі № 200/14300/18, від 19 травня 2021 року у справі № 278/2797/19.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).

Пред`являючи позов, банк просив суд стягнути борг за договором з ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої позичальниці ОСОБА_2 і в якості правового обґрунтування своїх позовних вимог посилався на норми статей 1216, 1218, 1220 1268, 1281, 1282 ЦК України.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 21 жовтня 2021 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Суд мотивував своє рішення тим, що вказана справа не належить до категорії справ зазначених у п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, тому, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, вважаю за можливе розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначаючи порядок провадження у справі, суд не визначився з характером спірних правовідносин сторін та обмежився лише п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, не врахувавши норму п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, яка підлягала застосуванню.

Враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою щодо спадкування, а отже, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції помилково розглянув цю справу у порядку спрощеного позовного провадження, не врахувавши її категорію, тим самим припустився порушеннянорм процесуального права, яке відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду, яку подав банк, не містить доводів про порушення судом п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, але визначаючи межі розгляду справи, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на допущене судом порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, апеляційний суд вважає себе не обмеженим лише доводами апеляційної скарги банку.

Тож, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Щодо суті спору

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до норм ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У межах кредитного договору позичальник отримує від кредитодавця грошові кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності та строковості.

Зобов`язання з кредитного договору передбачає єдиний обов`язок боржника повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповіднодо ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що зазначені устатті 1219 ЦК України.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Спадкоємецьза заповітомчи зазаконом маєправо прийнятиспадщину абоне прийнятиїї(ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За нормами ст. 1281 спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьоюцієїстатті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Переглядаючи цю справу в апеляційному порядку, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу, що суд першої інстанції застосував норми статей 1281. 1282 ЦК України у редакції, яка діяла до 04 лютого 2019 року.

Натомість 04 лютого 2019 року введено в дію Закон України від 03 липня 2018 року № 2478-VІІІ, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 1281 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України, а частини 2 і 3 ст. 1281 ЦК України викладено у новій редакції, яка наведена вище за текстом.

Місцевий суд не врахував, що спірні правовідносини сторін виникли 30 листопада 2019 року (день відкриття спадщини), а тому на них поширюється дія норм ст. 1281, СТ. 1282 ЦК України у редакції Закону від 03 липня 2018 року № 2478-VІІІ.

Тож, по суті, місцевий суд неправильно застосував вказані норми матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч. 3 та ч. 3ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4ст. 1281 ЦК Україникредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначенихст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1ст. 1282 ЦК України.

Правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що між кредитором (баном) та спадкоємцями боржника і унормовані ст. 1281, ст. 1282 ЦК України.

Встановленіст. 1281 ЦК Українистроки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Норми ст. 1281 ЦК України не містять приписів щодо форми вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців, а тому він може обрати її на власний розсуд. Головне - щоб вона була адресована спадкоємцям, які прийняли спадщину і мають бути обізнаними щодо її складу (права та обов`язки, або ж активи та борги спадкодавця).

Пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого2012 року № 296/5(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою, далі - Порядок) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заява про відкликання заяви про прийняття спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Згідно з п. 3.11 Порядку усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців, кредиторів) також реєструються у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку, а згідно з п. 4.16 у разі наявності заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, відповідно до пункту 11.1 розділу ХІ «Особливості формування спадкових справ» Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженихнаказом Мінюсту України 22 грудня 2010 року № 3253/5 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за яким були вжиті ці заходи, реєструються в книзі обліку і реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи.

Таким чином, кредитор спадкодавця може направити свою вимогу безпосередньо спадкоємцям, якщо такі йому відомі, або нотаріусу за місцем відкриття спадщини в межах строків, встановлених ч. 2, ч. 3 ст. 1281 ЦК України.

Частина 2 ст. 1281 ЦК України передбачає випадок, коли кредитор спадкодавця обізнаний не лише про відкриття спадщини. а й про її прийняття та отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Саме з настанням останньої події закон пов`язує початок перебігу строку на пред`явлення вимоги кредитора.

Гіпотеза ж ч. 3 ст. 1281 ЦК України передбачає іншу ситуацію, коли кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а диспозиція вказаної норми передбачає, що кредитор спадкодавця має пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину в шестимісячний строк з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини, або одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів копії спадкової справи, яка міститься в матеріалах цивільної справи (а.с. 100 117), вбачається, що на час смерті ОСОБА_6 з нею разом проживали чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 , спадкоємці за законом згідно зі ст. 1261 ЦК України.

Заяв про відмову від спадщини ці спадкоємці не подавали, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вони визнаються такими, що прийняли спадщину.

Відомості про те, що спадкоємці померлої боржниці ОСОБА_2 повідомили її кредитора (позивача по справі) про відкриття спадщини у справі відсутні.

Нотаріус також не повідомляв позивача про відкриття спадщини чи спадкоємців так, як спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_2 була заведена на підставі претензії банку, а не на підставі заяв спадкоємців.

Як убачається з копії спадкової справи, листом від 17 липня 2020 року № SAMDNWFC0008129326 банк направив Новоукраїнській державній нотаріальній конторі претензію на суму 7667,72 грн, з якої вбачається, що йому на час звернення не було відомо про спадкоємців, які прийняли спадщину, у зв`язку з чим він просив включити кредиторські вимоги у спадкові масу, повідомити про них спадкоємців, а також надати відомості про осіб, які подали заяву про прийняття спадщини, а також які отримали свідоцтво про право на спадщину (а.с. 101).

Банку не було відмовлено нотаріусом у прийнятті вимоги кредитора.

Суд першої інстанції правильно встановив, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 , які прийняли спадщину - ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , звернулися до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину лише 26 березня 2021 року і цього ж дня нотаріус видав їм свідоцтва.

З огляду на те, що спадкова справа була заведена на підставі претензії банку, спадкоємці могли дізнатися про зміст пред`явленої до них вимоги саме 26 березня 2021 року, а тому їх рішення про прийняття спадщини є свідомим.

Крім того, 07 квітня 2021 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1 , як спадкоємця померлої ОСОБА_2 , лист-претензію з вимогою про сплату боргу спадкодавця в сумі 7667,72 грн за договором від 13 жовтня 2013 року (а.с. 62 64).

Таким чином, позивач пред`явив свої вимоги до відповідача по справі в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 1281 ЦК України.

Суд першої інстанції правильно, на підставі наявних у справі доказів, встановив коло спадкоємців померлої ОСОБА_2 .

Однак суд вважав, що оскільки спадкоємців двоє, то позивач мав пред`явити свої вимоги виключно до них обох, а вимоги до одного спадкоємця задоволенню не підлягають.

Проте такий висновок місцевого суду колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За загальним правилом, сформульованим у ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ст. 541 ЦК України).

У відносинах між кредитором спадкодавця за кредитним договором та спадкоємцями немає підстав вважати, що обов`язок останніх солідарний, а тому у кожного зі спадкоємців виникає особистий обов`язок перед кредитором.

Отже, пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги лише до одного зі спадкоємців не може бути підставою для відмови в позові так, як у матеріальних правовідносинах спадкоємці несуть перед кредитором індивідуальну відповідальність, а пред`явлення вимоги про стягнення усієї заборгованості лише з одного з спадкоємців є підставою для часткового задоволення позову пропорційно розміру його частці у спадщині.

Крім того, відповідальність спадкоємця обмежується розміром обґрунтованої вимоги кредитора та вартістю майна, одержаного ним у спадщину, що передбачено ч. 1 ст. 1282 ЦК України.

Наявними у справі доказами, а саме: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7); довідкою про зміну кредитного ліміту, встановленого на картковому рахунку ОСОБА_2 (а.с. 16); випискою з карткового рахунку ОСОБА_2 за період з 13 жовтня 2017 року по 14 січня 2020 року (а.с. 13 15); розрахунку заборгованості, який зробив позивач (а.с. 9 12), підтверджується, що станом на день смерті ОСОБА_2 , тобто станом на 30 листопада 2019 року, її борг перед банком за «тілом» кредиту становив 7667,72 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували або, хоча б, ставили під сумнів правильність зробленого позивачем розрахунку заборгованості.

З виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 117) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 він успадкував право на Ѕ частку спадщини, яка складається із земельної ділянки, якій присвоєно кадастрвий номер 3523181600:02:001:0602, площею 5,0040 га.

З огляду на частку відповідача у спадщині, його відповідальність перед позивачем не може перевищувати Ѕ борг спадкодавця, що становить 3833,86 грн.

Вирішуючи питання про те, чи не перевищує розмір боргу вартість майна, одержаного відповідачем у спадщину, суд першої інстанції вказав, що відповідні докази відсутні.

Однак, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 вересня 2019 року у справа № 640/6274/16-ц вказав таке: «Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений устатті 60 ЦПК України 2004 рокуна час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».

Зміна у 2017 році редакції ЦПК України не привела до зміни принципу змагальності цивільного процесу (ст. 12, ст. 81 ЦПК України, у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

У зв`язку із цим, відповідно до ч. 4 ст. 293 ЦПК України, місцевий суд мав врахувати висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справа № 640/6274/16-ц.

Оскільки відповідач не надав доказів того, що вартість отриманого ним у спадщину майна недостатня для задоволення обґрунтованого розміру пред`явленої до нього вимоги (3833,86 грн), то, з урахуванням усіх обставин цієї справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 3833,86 грн.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно ст. 374, 376 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, зокрема, з підстав невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги допущені судом першої інстанції порушеннями норм права, про які вказано у цій постанові, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову частково.

Про судові витрати

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК якщо судапеляційної чикасаційної інстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішенняабо ухвалюєнове,цей судвідповідно змінюєрозподіл судовихвитрат.

Згідно з п.п. «в» ч. 4 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

У цій справі судові витрати складаються з судового збору. Про наявність інших судових витрат сторони по справі не заявляли і доказів не подавали.

Принцип розподілу судового збору закріплений у ч. 1 ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольнив вимоги позивача, то понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2270,00 грн (а.с. 1) та за подання апеляційної скарги в сумі 3405,00 грн (а.с. 147), а всього 5675,00 грн підлягають частковій компенсації за рахунок відповідача у сумі 2837,50 грн.

Керуючись ст.ст. 367,374,376,382-384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код юридичної особи у ЄДР: 14360570) 3833,86 грн боргу, а в решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код юридичної особи у ЄДР: 14360570) 2837,50 грн компенсації судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 липня 2022 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: А. М. Головань

С. І. Мурашко