Ухвала

від 17.03.2022 по справі 570/2744/21

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2744/21

номер провадження 1-кп/570/126/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2022 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

особи, стосовно якої

подано клопотання ОСОБА_3 ,

законного представника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

при секретарі ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12021186180000190 за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який має базову загальну середню освіту, непрацюючого, раніше не судимого

за ознакамикримінального проступку,передбаченого ч.1ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 06 квітня 2021 року, у денну пору доби, перебуваючи поряд приміщення будівлі «Рівненської дистанції колії» Регіональної філії Львівської залізниці АТ «Українська залізниця», що розташоване на перегоні Решуцьк - Любомирськ 18 км. ПК 1 с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, діючи з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, викрав з приміщення кладової двоє металевих дверей червоного кольору, загальною вартістю 1840 грн., які перебувають на балансі «Рівненської дистанції колії» Регіональної філії Львівської залізниці АТ «Українська залізниці», чим завдав майнову шкоду у вказаному розмірі.

Факт демонтажу дверей, про який вказувалося прокурором, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Прокурором не було надано жодного доказу на підтвердження факту демонтажу дверей.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив суспільно- небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна

Встановлено, що відповідно до висновку комплексної судово-психіатричної експертизи № 114/21 від 27.05.2021 ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому діяння страждав на хронічне психічне захворювання, яке позбавляло його здастнрості усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час ОСОБА_3 страждає на хронічне психічне захворювання, яке позбавляє його здатності усвідоммлювати свої дії та керувати ними; на момент вчинення інкримінованих йому діянь у тимчасовому хворобливому стані не знаходився.

За своїм психічним станом ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 підтримала, вказала, що дослідженими в судовому засідання доказами доведено вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Проте, оскільки він вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і на даний час перебуває у цьому стані, тому не може бути суб`єктом кримінальної відповідальності.

Представник потерпілого в судовому засіданні повністю підтвердила обставини вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення. Цивільний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє регіональна філія "Львівська залізниця" до ОСОБА_4 - законного представника ОСОБА_3 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням шкоди просила задовольнити в повному обсязі.

Згідно положення ч.2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КК України надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Заслухавши прокурора, захисника та законного представника особи, відносно якої передбачається застосування заходів медичного характеру, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про застосування до ОСОБА_3 , примусового заходу медичного характеру.

Виходячи із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.

А тому, суд вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру, а саме: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов наступних висновків.

У кримінальному провадженні потерпілою стороною пред`явлений позов до законного представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди. Свій позов мотивувала тим, що металеві двері були повернуті, проте у зв`язку з демонтажем виникла потреба у відновлювальних роботах, вартість яких становить 2068,84 грн. Відповідно до Довідки виробничого структурного підрозділу "Рівненська дистанція колії" та калькуляції вартість відновлювальних робіт 2068,84. з ПДВ., що включає витрати на відбудову та затрати праці.

Законний представник особи, стосовно якої подано клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, позов не визнала.

Захисник в судовому засіданні вказав, що викрадені двері повернуті, за поясненнями самого ОСОБА_3 він не демонтовував двері, вони просто лежали, а він їх взяв та поніс для здачі на металобрухт.

Зважаючи на вищенаведені обставини, а також на те, що факт демонтажу дверей не було підтверджено в судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні цивільного позову в даному кримінальному провадженні.

Питання речових доказів вирішується відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись: ст.ст. 19, 93, 94 КК України та на підставі ст.ст. 503-516 КПК України, суд, п о с т а н о в и в:

Визнати доведеним, що ОСОБА_3 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно-небезпечні діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді надання йому амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В задоволені цивільного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" від імені якого діє регіональна філія "Львівська залізниця" до ОСОБА_4 - законного представника ОСОБА_3 про стягнення завданої кримінальним правопорушенням шкоди відмовити повністю.

Речові докази по справі 2 (двоє) металевих дверей загальною масою 87, 25 кг залишити у власності потерпілої сторони.

Судові витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1