Рішення

від 15.03.2022 по справі 914/4014/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2022 Справа № 914/4014/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Київського національного торговельно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету», місто Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт», місто Львів

про стягнення 44 982,00 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Київського національного торговельно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» про стягнення 44 982,00 грн.

Ухвалою від 29.12.2021 суд залишив без руху позовну заяву Київського національного торговельно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв`язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви Ухвалою від 19.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи по суті на 16.02.2022 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 16.02.2022 суд відклав судове засідання для розгляду справи по суті на 16.03.2022 на 13:30 год., відсутнім в судовому засіданні позивачу та відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.03.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив, проте, 23.02.2022 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.03.2022 (вх.№4903/22) в якому просить суд розглянути справу без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 16.03.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 16.03.2022 не визнавалась обов`язковою.

Ухвала-повідомлення від 16.02.2022 про відкладення розгляду справи на 16.03.2022 надсилалась відповідачу на адресу, вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1Б;

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 21.02.2022 прийняте та 23.02.2022 прямує до точки видачі/доставки (місце виконання операції - місто Львів, індекс - 79057). 23.02.2022 поштове відправлення за номером 7901414438884 вручене за довіреністю адресату - відповідачу.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов`язковою не визнавалась, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 16.03.2022 прийнято рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що за результатом оголошених відкритих торгів, у порядку, визначеному Законом України «Про публічні закупівлі», 24.05.2021 року між Відокремленим структурним підрозділом «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» (замовник, позивач) та Товариством обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір про закупівлю від 24.05.2021 № 24/05-1, відповідно до умов п.1.1. договору предметом закупівлі є ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин по талонах), в подальшому іменовані товар. Додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору позивач оплатив товар на загальну суму 66 150,00 грн. Частина талонів була використана на загальну суму 21 168,00 грн. Починаючи з вересня місяця 2021 відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, талони, видані відповідачем позивачу, не приймаються на станціях АЗС, відпуск товару позивачу не здійснюється. Позивач не може використати товар (бензин А-95) об`ємом 1700 літрів, загальною вартістю 44 982,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 44 982,00 грн основного боргу за договором № 24/05-1 про закупівлю від 24.05.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

24.05.2021 року між Відокремленим структурним підрозділом «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - замовник) та Товариством обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - постачальник) був укладений договір про закупівлю від 24.05.2021 № 24/05-1 (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п.1.1. договору предметом закупівлі є ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин по талонах), в подальшому іменовані товар. Додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість товару (бензин по талонах) - 2 500 літрів. Найменування, асортимент, ціна за одиницю та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком 1.

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору від 24.05.2021 №24/05-1) до зазначеного договору за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 66 150,00 грн (сума з ПДВ), а саме:

- А-95 бензин автомобільний Shebel-A-95-Євро-5-Е5 та/або бензин неетильований АИ-95-К5-Євро - в кількості 2500 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 26,46 грн (з ПДВ).

Згідно п. 2.1. та п.2.2. договору загальна сума договору становить: вартість товару без ПДВ 55 125 грн 00 коп (П`ятдесят п`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 00 копійок); Сума ПДВ 11 025 грн 00 коп (Одинадцять тисяч двадцять п`ять гривень 00 копійок); загальна сума договору з ПДВ 66 150 грн 00 коп (Шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят гривень 00 копійок). Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України. До ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником.

Відповідно до п. 3.1. договору після підписання даного договору, постачальник надає за видатковою накладною, замовнику талон (и) на пальне відповідного номіналу та єдиного зразку по всій Україні. Передача Замовнику талонів на пальне здійснюється по місцезнаходженню офісу постачальника - уповноваженій особі замовника. Уповноважена особа замовника зобов`язана надати постачальнику довіреність на отримання товару (партії товару).

Згідно п. 3.2. договору талони на пальне повинні бути виготовлені на глянцевому паперовому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На талони повинно бути нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом.

Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС талон на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону на пальне, і на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, талон на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання замовником товару відповідного асортименту та кількості, водій отримує фіскальний чек.

Відповідно до п. 3.3. договору товар постачається замовнику почастково (товарними партіями) на умовах заправлення в автомобільний транспорт замовника з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку 2, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.5. договору строк поставки товару: до 31.12.2021. Поставка товару здійснюється щомісячно партіями за заявкою замовника. Датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС талону на пальне від замовника.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за товар (партію товару) замовник здійснює протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту передання постачальником замовнику талонів на пальне, на підставі видаткової накладної шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника згідно з його реквізитами, вказаними в договорі, за умови наявності бюджетного фінансування. При цьому, моментом виконання зобов`язань замовника по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.1. та п.5.2. договору приймання товару замовником здійснюється в момент заправлення автомобільного транспорту замовника. АЗС здійснює відпуск нафтопродуктів цілодобово. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на АЗС через паливо роздавальні колонки в порядку черги.

Пунктом 6.1. договору сторони погодили істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків визначених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 10.5. договору даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань в зазначений термін - до їх повного виконання.

Відповідно до видаткової накладної №232 від 24.05.2021 відповідач передав позивачу товар (бензин А-95) у кількості 2500 літрів на загальну суму 66 150,00 грн (у тому числі ПДВ).

24.05.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі талонів на пальне, відповідно до якого постачальник передав у власність, а замовник прийняв талони на пальне у кількості 175 (сто сімдесят п`ять) штук: бензин А-95 - 100 штук по 10 літрів, 75 штук по 20 літрів.

24.05.2021 позивач оплатив кошти згідно видаткової накладної №232 від 24.05.2021 на суму 66 150,0 грн (платіжне доручення №480 від 24.05.2021).

Починаючи з вересня місяця 2021 обслуговування за талонами не здійснювалось оскільки їх неможливо реалізувати на АЗС, талони (отримані та проплачені позивачем) були заблоковані відповідачем з невідомих для позивача причин.

Частина талонів була використана на загальну суму 21 168,00 грн, проте, позивач не може використати товар (бензин А-95) об`ємом 1700 літрів, загальною вартістю 44 982,00 грн, а саме:

- талони по 10 літрів у кількості 80 штук (на 800 літрів);

- талони по 20 літрів у кількості 45 штук (на 900 літрів).

Починаючи з вересня місяця 2021 року відповідач свої зобов`язання за договором від 24.05.2021 №24/05-1 не виконує, поставку товару (бензину А-95) в кількості 1700 літрів на загальну суму 44 982,00 грн не провів, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 44 982,00 грн не повернув.

В матеріалах справи наявний лист позивача №138 від 08.09.2021 яким він звертався до відповідача з проханням надати інформацію про підстави відмови на відпуск нафтопродуктів на АЗС «Мotto» за виданими відповідачем талонами. Проте, відповідач залишив вказаний лист без відповіді.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 24.05.2021 №24/05-1, позивач звернувся до відповідача з претензію б/н від 06.12.2021. Проте, відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповерненням сплачених коштів, що спричинило недоотриманням позивачем товару в кількості 1700 літрів на загальну суму 44 982,00 грн, позивач просить стягнути з відповідача 44 982,00 грн основного боргу за договором № 24/05-1 про закупівлю від 24.05.2021.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №24/05-1 про закупівлю від 24.05.2021.

До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

У абзаці другому частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частини 1 статті 41 України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з врахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2 і 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» установлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов`язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.

Умовами договору №24/05-1 від 24.05.2021 (п.п.1.1.-1.2. договору) визначено, що предметом закупівлі є ДК 021:2015 код 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин по талонах), в подальшому іменовані товар. Додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору. Кількість товару (бензин по талонах) - 2 500 літрів. Найменування, асортимент, ціна за одиницю та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком 1.

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору від 24.05.2021 №24/05-1) до зазначеного договору за якою загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 66 150,00 грн (сума з ПДВ), а саме:

- А-95 бензин автомобільний Shebel-A-95-Євро-5-Е5 та/або бензин неетильований АИ-95-К5-Євро - в кількості 2500 літрів, ціна за одиницю вимірювання (літр) на момент укладання договору - 26,46 грн (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.3. договору товар постачається замовнику почастково (товарними партіями) на умовах заправлення в автомобільний транспорт замовника з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку 2, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.5. договору строк поставки товару: до 31.12.2021. Поставка товару здійснюється щомісячно партіями за заявкою замовника. Датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС талону на пальне від замовника.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки за товар (партію товару) замовник здійснює протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту передання постачальником замовнику талонів на пальне, на підставі видаткової накладної шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника згідно з його реквізитами, вказаними в договорі, за умови наявності бюджетного фінансування. При цьому, моментом виконання зобов`язань замовника по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, факт підписання сторонами видаткової накладної №232 від 24.05.2021 та акта приймання-передачі талонів на пальне від 24.05.2021 не свідчили про факт передачі товару позивачу, а лише підтверджували факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

Умовами договору №24/05-1 від 24.05.2021 (п.1.1. договору) визначено, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язувався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.

З системного аналізу умов договору та суті правовідносин між сторонами, вбачається, що під поставкою товару розуміється саме поставка палива, в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки, а лише є формою виконання умов договору, пов`язаною із заправленням ТЗ (транспортного засобу) позивача паливом.

Позивач отримав талони на пальне, частину яких не зміг обміняти на паливо на АЗС з вини відповідача, отже факт поставки палива за відповідною частиною талонів не відбувся з незалежних від позивача обставин.

В матеріалах справи наявні копії невикористаних талонів на пальне номери яких відповідають номерам талонів перелічених в акті приймання-передачі талонів на пальне від 24.05.2021, згідно видаткової накладної №232 від 24.05.2021 на загальну кількість 1700 літрів загальною вартістю 44 982,00 грн, а саме: бензин А-95 - талони по 10 літрів у кількості 80 штук (на 800 літрів); талони по 20 літрів у кількості 45 штук (на 900 літрів).

Позивачу не передано замовлений та оплачений товар (бензин А-95) в кількості 1700 літрів пального на загальну суму 44 982,00 грн (талони по 10 літрів у кількості 80 штук (на 800 літрів), талони по 20 літрів у кількості 45 штук (на 900 літрів) за переданими талонами на пальне згідно акта приймання-передачі талонів на пальне від 24.05.2021 відповідно до видаткової накладної №232 від 24.05.2021 за договором №24/05-1 від 24.05.2021.

Таким чином, відповідач не виконав умов договору в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України.

Законом встановлено імперативну норму, згідно з якою істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до статті 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 982,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог повністю. Відповідач позовних вимог не спростував.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується квитанцією 0.0.2370873217.1 (код квитанції 9253-4394-0720-8203) від 09.12.2021.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 23.09.2021 між Відокремленим структурним підрозділом «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» (надалі - замовник) та адвокатським об`єднанням «Кейс Енд Партнерс Інтернешнл» (надалі - виконавець) укладено договір про надання послуг №23/09-1 (надалі - договір від 23.09.2021).

За умовами п.1.1. договору від 23.09.2021 виконавець зобов`язується надати послуги: ДК 021:2015 код 79140000-7 послуги з юридичної консультації та правового інформування, а замовник зобов`язується своєчасно сплатити її вартість в порядку і на умовах, передбачених цим договором (далі - послуги).

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. договору від 23.09.2021 вартість наданих послуг, визначених в п. 1.1. договору, визначається в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок. Оплата послуг проводиться на підставі акта здачі-приймання робіт.

Згідно п. 2.5. договору по результату надання послуг виконавець надає замовнику акт про надання послуг.

Пунктом 3.5. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця, що передує за звітним (протягом 5 банківських днів) шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця згідно з його реквізитами, вказаними в договорі, за умови наявності бюджетного фінансування.

Відповідно до п. 3.8. оплата здійснюється за фактично надані послуги.

23.09.2021 сторони уклали додаток 1 до договору від 23.09.2021, а саме кошторис до договору про надання послуг ДК 021:2015 код 79140000-7 послуги з юридичної консультації та правового інформування. Зазначений кошторис містить детальний опис наданих послуг із зазначенням видів послуг, кількості годин та сум (вартості) кожної з них.

08.12.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання послуг №23/09-1 від 23.09.2021, якою внесли відповідні зміни в Розділ XI договору «Юридичні адреси і реквізити сторін», у зв`язку із зміною банківських реквізитів «Виконавця».

08.12.2021 між замовником та виконавцем відповідно до п.2.2. договору про надання послуг №23/09-1 від 23.09.2021 підписано та скріплено печатками уповноважених представників сторін акт приймання-передачі наданих послуг №1.

У пункті 1 вказаного акта сторони погодили, що виконавець, з однієї сторони, і замовник, з іншої сторони, склали цей Акт про те, що послуги передбачені п. 2.1. договору про надання послуг № 23/09-1 від 23.09.2021 р., а саме: Консультації з питань договірних правовідносин відокремленого підрозділу 2 години (1 000 грн з розрахунку 500 грн/год); Підготовка матеріалів щодо досудового врегулювання спору (претензія) 5 годин (2 500 грн з розрахунку 500 грн/год); Підготовка та подання позовної заяви, аналіз законодавства та судової практики 4 години (4 000 грн з розрахунку 1 000 грн/год) надані якісно, в повному обсязі згідно з умовами зазначеного вище договору.

Підписуючи вказаний акт приймання-передачі замовник підтвердив про відсутність претензій до якості наданих послуг та визначили вартість винагороди виконавцеві в сумі 7 500, 00 грн.

Позивач на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00 грн надав: договір про надання послуг №23/09-1 від 23.09.2021; кошторис (додаток 1 від 23.09.2021 до договору від 23.09.2021); додаткову угоду №1 від 08.12.2021 до договору про надання послуг №23/09-1 від 23.09.2021; акт приймання-передачі наданих послуг №1; платіжне доручення №692 (код доручення 1СН17DC7BF4CBA) від 08.12.2021 на суму 7 500,00 грн.

Повноваження адвоката Коваль Ганни Миколаївни підтверджуються ордером серія АІ №1182919 від 09.12.2021; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7825/10 від 05.06.2019, виданим Головою Ради адвокатів Київської області, відповідно до рішення Ради адвокатів Київської області №70 від 05.06.2019.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84/1Б; ідентифікаційний код юридичної особи 42151468) на користь Київського національного торговельно-економічного університету в особі Відокремленого структурного підрозділу «Київський торговельно-економічний фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» (03115, місто Київ, вулиця Львівська, будинок 2/4; ідентифікаційний код юридичної особи 01566123) 44 982,00 грн основного боргу за договором № 24/05-1 про закупівлю від 24.05.2021, 2 270,00 грн судового збору та 7 500,00 грн витрат на професійну допомогу адвоката.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено та підписано 21.03.2022

Суддя Сухович Ю.О.