Рішення

від 20.03.2022 по справі 120/15143/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 р. Справа № 120/15143/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в інтересах неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 , яка подана ним як законним представником його неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , 2006 р.н., до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 431 від 02.09.2021, в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, для ведення особистого селянського господарства площею 0,9967 га, яка розташована на території Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області та зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл, з урахуванням правових висновків, наданих в судовому рішенні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 11.08.2021 законний представник в інтересах своєї неповнолітньої дитини звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9967, яка є сформованою та має кадастровий номер 0525381400:02:001:0219. Однак рішенням 11 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради № 431 від 02.09.2021 у наданні вказаного дозволу відмовлено з посиланням на те, що бажана для заявника земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах). Позивач з рішенням відповідача не погоджується, вважає його неправомірним і таким, що порушує передбачене законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки за рахунок комунальних земель.

Ухвалою від 15.11.2021 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено для сторін строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

14.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Вказує на те, що бажана для позивача земельна ділянка за кадастровим номером 0525381400:02:001:0219 включена до Переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізовуються на конкурсних основах (земельних торгах), на підтвердження чого надає суду копію рішенням 9 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради № 336 від 17.06.2021. При цьому відповідач звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів. За таких обставин просить суд у задоволенні даного позову відмовити як в безпідставно заявленому.

23.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якому законний представник вважає твердження викладені у відзиві необґрунтованими. Акцентує увагу на тому, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги. На думку законного представника, сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

30.12.2021 на адресу суду від Джуринської сільської ради надійшли заперечення, у яких останній просить відмовити у задоволенні позову повністю, покликаючись на ті обставини, що вже були попередньо викладені у його відзиві на позовну заяву.

Надалі, 13.01.2022 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення разом із заявою про розподіл судових витрат, згідно якої останній просить стягнути на користь позивача за рахунок відповідача окрім витрат на сплату судового збору також і понесені витрати на оплату правової допомоги адвоката в сумі 9000 грн.

Щодо цієї заяви від відповідача 19.01.2022 до суду надійшли додаткові заперечення, у яких останній наголошує на відсутності правових підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 11.08.2021 ОСОБА_1 в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , тобто діючи як законний представник, звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,9967 га, кадастровий номер 0525381400:02:001:0219, яка розташована на території Джуринської сільської ради (за межами населеного пункту).

Рішенням 11 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 02.09.2021 № 431 відмовлено у наданні такого дозволу у зв`язку із включенням бажаної для позивача земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які реалізуються на земельних торгах.

Вважаючи, що при прийнятті даного рішення відповідач порушив вимоги земельного законодавства, оскільки норми статті 118 ЗК України не передбачають такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, законний представник позивача звернувся до суду із даним позовом.

Отже, із урахуванням підстав прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у частині яка стосується позивача та аргументів учасників справи, ключовим питанням цього спору є те, чи може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі земельної ділянки у власність, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон).

Визначаючись щодо вказаного питання суд враховує, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем у статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дійсно як зазначає законний представник, включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги не передбачено серед підстав для відмови, визначених у частині сьомій ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, проте така підстава для відмови передбачена у ст. 136 ЗК України.

Так, згідно із частиною п`ятою ст. 136 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Верховний Суд неодноразово розглядав справи, де поставало таке ж питання і сформував висновок, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності права оренди на які виставляється на земельні торги є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Ця правова позиція є усталеною адже була підтримана в постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 23.01.2020 у справі № 620/1058/19, від 28.10.2020 у справі № 819/1976/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16.

Застосовуючи цей підхід до справи, що розглядається, суд звертає увагу, що на момент розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та прийняття відповідачем рішення з цього питання, ділянка якої стосувалося клопотання, була включена до переліку земельних ділянок, права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Наведене підтверджується копією рішення Джуринської сільської ради від 17.06.2021 № 336 відповідно до якого земельну ділянку площею 0,9967 з кадастровим номером 0525381400:02:001:0219 включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги (аукціон) (п. 13 додатку 1 до рішення від 17.06.2021 № 336).

Вищевикладене вказує на наявність у даному конкретному випадку правової підстави, передбаченої ч. 5 ст. 136 ЗК України, для відмови у можливості задоволення заяви позивача на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах також викладена Верховним Судом у постановах від 30.03.2021 у справі № 2040/6485/18 та від 13.04.2021 у справі № 818/1470/18, від 29.07.2021 у справі № 120/1317/19.

При цьому приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що включення до переліку і виставлення земельної ділянки на торги не є тотожним, проте віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, являється підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Більше того, як слідує із матеріалів справи, наразі щодо спірної земельної ділянки уже триває визначена статтею 136 ЗК України процедура підготовка лотів до проведення земельних торгів, про що свідчить надана відповідачем копія договору № 41 від 14.12.2021, укладеного між Джуринською сільською радою та ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», предметом якого є підготовка лотів до продажу на земельних торгах права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, в тому числі і щодо бажаної для позивача земельної ділянки з кадастровим номером 0525381400:02:001:0219.

Тобто, незважаючи на те, що даних обставин на час прийняття оскаржуваного рішення не існувало, проте їх наявність на тепер лише додатково вказує на неможливість набуття позивачем в межах процедури безоплатної приватизації спірної земельної ділянка, щодо якої розпочалась процедура проведення земельних торгів.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Джуринської сільської ради від 02.09.2021 № 431, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, є правомірним і правових підстав для його скасування не встановлено.

За таких обставин, відсутні підстави і для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, адже задоволення похідної позовної вимоги залежить від задоволення іншої (основної) позовної вимоги.

Окремо суд звертає увагу і на те, що у своїх позовних вимогах як на додаткові підстави позову законний представник також вказує на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення внаслідок неоприлюднення висновків і рекомендацій постійної комісії, протоколу її засідання, порядку денного сесії ради, результатів поіменного голосування за результатами розгляду рішення, а також самого рішення.

Дійсно, системний аналіз приписів ч. 10 ст. 47, ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить про обов`язок розпорядників інформації, до яких належить і відповідач, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме результати поіменного голосування; висновки і рекомендації постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).

Водночас з наданням належним та допустимих доказів відповідач доводів законного представника в цій частині не спростував.

Поряд з цим суд враховує, що в силу вимог статей 23, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, як неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Таким чином, законом чітко передбачено підстави та способи захисту права на доступ до публічної інформації, а також можливість притягнення до відповідальності розпорядника інформації та його посадових і службових осіб за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Втім, порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" на які посилається законний представник, не можуть кваліфікуватися як достатні самостійні підстави для скасування оскаржуваного рішення, яке по суті є правильним та не суперечить вимогам чинного земельного законодавства.

Щодо цього суд також враховує висновки, що викладені Верховним Судом у постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16), згідно яких: "Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

В даному випадку позивачем на наведено суду жодних переконливих аргументів про те, що можливі процедурні порушення, які пов`язані із підготовкою до прийняття та офіційного оприлюднення проекту оскаржуваного рішення чи інших документів сільської ради, що стосуються відповідного питання, призвели до таких порушень, які б ставили під сумнів правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2021 № 431 в частині, яка оскаржується.

Враховуючи, що у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено, відсутні підстави для присудження в користь законного представника понесених при розгляді справи судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 21.03.22.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Джуринська сільська рада (код ЄДРПОУ 004325489, місцезнаходження: вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович