Рішення

від 20.03.2022 по справі 160/26974/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року Справа № 160/26974/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

28.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ №1 начальника Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Новомосковську районну державну лікарню ветеринарної медицини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу - з 02.01.2019 року по 20.12.2021 року (дату подання цієї заяви).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України у Військовій частині НОМЕР_1 з 21.12.2019 року. На момент укладення контракту позивач працював в Новомосковській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді завідувача лікарні лікаря ветеринарної медицини по хворобам молодняка і неплідності у тварин. Наказом №1 начальника Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року звільнено позивача за угодою сторін (призов працівника на військову службу), так як контракт укладено у час відсутності кризової ситуації в країні. Позивач зауважує, що наразі діє особливий період в країні, а отже, в порядку статті 119 Кодексу законів про працю України позивач відповідач на мав права його звільняти. Означене підтверджується листом Верховного Суду від 13 липня 2018 р. № 60-1543/0/2-18. У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

21.01.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Також даною ухвалою витребувано у Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини:

- належним чином завірену копію наказу №1 начальника Новомосковської районної державній лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року;

- належним чином завірену копію заяви ОСОБА_1 про звільнення з займаної посади за угодою сторін;

- докази вручення ОСОБА_1 копії наказу №1 начальника Новомосковської районної державній лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року.

16.02.2022 року Новомосковська районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 встановлено часткову мобілізацію тривалістю 45 днів. Таким чином, особливий період в країні діяв 45 днів. Отже, на момент укладення позивачем контракту про проходження військової служби та на момент звільнення в країні не діяв особливий період. Також відповідач зауважив, що позивачем не розраховано середній заробіток, що унеможливлює виконання рішення суду. У зв`язку з вищенаведеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачем на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 року надано до суду належним чином завірену копію наказу №1 начальника Новомосковської районної державній лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року. Інших витребуваних судом документів відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне розглянути дану адміністративну справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 18.10.2019 року по 20.12.2019 року працював в Новомосковській районній державній лікарні ветеринарної медицини на посаді завідувача лікарні, лікаря ветеринарної медицини по хворобам молодняка і неплідності у тварин.

21.12.2019 року між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Відповідно до пункту 3 вказаного контракту, строк дії контракту складає 3 роки.

02.01.2020 року наказом начальника Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини №1 звільнено завідувача лікарні, лікаря ветеринарної медицини по хворобам молодняка і неплідності у тварин, ОСОБА_1 з займаної посади з 20 грудня 2019 року згідно ст. 36 п.3 КЗпП України за угодою сторін (призов працівника на військову службу), так як Контракт про проходження військової служби в ЗСУ укладений у час відсутності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і військовослужбовець не несе службу особливого характеру.

Вказані обставини слугували для звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно дочастин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З листа Верховного Суду від 13.07.2018 року №60-1543/0/2-18 вбачається, що Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період». Як зазначено в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження №61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження № 61-4157св18); від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц (касаційне провадження № 61-3951св18); від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц (касаційне провадження № 61-4304св18); від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц (касаційне провадження № 61-4255св18) та ін.

Натомість у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №127/13998/17 (касаційне провадження № 61-11716св18), було вказано, що з 18.03.2014 в Україні настав особливий період, тривалість якого пов`язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено пунктом 3 Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014, тобто 45 діб. Також у цій постанові зазначено, що Указ про демобілізацію останньої шостої черги мобілізованих було ухвалено 26.09.2016, і згідно з цим Указом у жовтні закінчилося звільнення в запас військовослужбовців за призовом під час мобілізації на особливий період. Проте ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №127/13998/17 (касаційне провадження № 61-11716св18), постановлено в порядку статті 269 Цивільного процесуального кодексу України, зі згаданої постанови від 25.05.2018 виключено посилання на те, що особливий період пов`язується з тривалістю мобілізації (45 діб), і на момент укладення та дії кредитного договору особливий період в Україні не діяв. Відповідну описку усунуто, оскільки вказівка на період стосувалася тривалості мобілізації, а не особливого періоду в України.

Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Суд зазначає, що станом на момент звільнення позивача з займаної посади Президентом України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не прийнято.

У зв`язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що відповідачем звільнено позивача з займаної посади протиправно, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

В свою чергу, позивачем в позовній заяві не заявлено вимоги стосовно поновлення його на займаній посаді, таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити позивача на посаді, яку він займав станом на момент звільнення.

Щодо середнього заробітку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 року у справі №501/2316/15-ц.

Оскільки наказом №1 від 02.01.2020 року звільнено позивача з 20.12.2019 року, середній заробіток підлягає нарахуванню та виплаті позивачу саме з 20.12.2019 року до моменту поновлення на займаній посаді.

Таким чином, виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення даних позовних вимог.

Також суд звертає увагу відповідача, що Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним порядком не передбачено виключний обов`язок щодо обчислення середнього заробітку працівником або судом.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання протиправним та скасування наказу.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Білої, 89, код ЄДРПОУ 25789276) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ №1 начальника Новомосковської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.01.2020 року в частині звільнення із займаної посади ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача лікарні, лікаря ветеринарної медицини по хворобам молодняка і неплідності у тварин, в Новомосковській районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Зобов`язати Новомосковську районну державну лікарню ветеринарної медицини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 20.12.2019 року до моменту поновлення на займаній посаді.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський