Рішення

від 20.03.2022 по справі 201/9446/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9446/21

Провадження № 2/201/660/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об,єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 20.09.2021р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСББ «Гагаріна 7» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири (а.с. № 5-13).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 22.09.2021р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№70).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача - адвокат Патика А.В. (діє за ордером від 17.09.2021р. - а.с. № 15) посилався на те, що 04.08.2019р. внаслідок атмосферних опадів відбулось затоплення дощовими водами квартири АДРЕСА_1 . В результаті такого затоплення позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. На думку представника позивача, у даному залитті винне ОСББ «Гагаріна 7», тобто відповідач, що підтверджується актом про залиття та висновком будівельно-технічної експертизи, якою встановлено розмір матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди представник позивача посилався на медичні довідки, відповідно до яких позивач переніс гіпертонічний криз.

Посилаючись на ст.ст. 23, 382, 385, 386 ЦК України, Закон України «Про об,єднання співвласників багатоквартирного будинку», просив задовольнити позовні вимоги та стягнути 25 619грн. 24коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, а в рахунок відшкодування моральної шкоди - 25 000грн., а також судові витрати про оплаті будівельно-технічної експертизи, банківських послуг, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача - адвокат Логвінова В.В. (діє за ордером від 08.11.2021р. - а.с. № 76) позовні вимоги не визнала. 22.11.2021р. в порядку ст. 178 ЦПК України подала суду відзив на позов (а.с. № 78-84), по тексту якого, не погоджуючись з позовними вимогами, звертала увагу суду на те, що ОСББ «Гагаріна 7» не може бути належним відповідачем по даній справі. Належним відповідачем має бути Дніпровська міська рада, оскільки кошти для проведення капітального та поточного ремонту покрівлі будинку повинні бути передбачені у міському бюджеті. Також посилалась на те, що акт про залиття не відповідає законним вимогам, оскільки не містить висновку комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Представник відповідача зауважувала також на тому, що експертний висновок не містить причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю відповідача та залиттям квартири позивача, а містить лише розмір матеріальної шкоди завданої власнику квартири внаслідок залиття. Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, зазначала про те, що позивач хворіє гіпертонічною хворобою більше 15-ти років, гіпертонічні кризи часті. Отже, неможливо стверджувати, що гіпертонічний криз стався саме внаслідок залиття квартири, а не особливостей хвороби.

У зв`язку з викладеним представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представником позивача - адвокатом Патикою А.В. 06.12.2021р. в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив (а.с. №105-112), де останній зауважував на тому, що відповідач намагається перекласти відповідальність за залиття квартири на міську раду. Вказував також на те, що в акті про залиття чітко вказано, що підписано акт про залиття від імені позивача по довіреності його сином ОСОБА_2 , а копія довіреності долучена разом з позовною заявою до матеріалів справи. Також звертав увагу суду на той факт, що голова ОСББ Безгодкова А.О., будучи фактично повідомленою про факт залиття квартири позивача, не прибула для засвідчення факту залиття.

22.12.2021р. представником позивача адвокатом Патикою А.В. також подано клопотання про перехід до розгляду справи зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, про витребування у відповідача належним чином завіреного Статуту ОСББ «Гагаріна 7», а також про допит в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с. № 123-125).

Представником відповідача - адвокатом Логвіновою В.В. 23.12.2021р. в порядку ст. 180 ЦПК України підготовані заперечення на відповідь на відзив, до яких, окрім заперечень, долучена завірена копія Статуту ОСББ «Гагаріна 7» (а.с. № 148-151, 152-157). А по тексту самих заперечень на відповідь на відзив, представник відповідача звертала увагу суду на те, що відповідно до Статуту одним із завдань Об`єднання є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а одним із джерел фінансування є кошти державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинку.

Після подачі представниками сторін у справі усіх заяв по суті справи, подача яких передбачена ст.ст. 178, 179, 180 ЦПК України, ознайомившись зі змістом останніх, а також клопотаннями представника позивача від 22.12.2021р. та змістом заперечень стосовно цих клопотань з боку представника відповідача, судом не знайдено підстав для задоволення цих клопотань.

Так, клопотання про витребування у відповідача належним чином завіреного Статуту ОСББ «Гагаріна 7» виконано представником відповідача та 23.12.2021р. до матеріалів справи долучена копія Статуту ОСББ «Гагаріна 7», яка завірена адвокатом Логвіновою В.В. (а.с. № 152-157).

Судом не було знайдено достатніх підстав і для задоволення клопотання представника позивача про допит свідків, оскільки сусіди, що підписали акт про залиття від 04.08.2019р. не мають відповідної кваліфікації та не наділені повноваженнями визначати особу, яка винна у залитті.

Оскільки судом не знайдено підстав для задоволення двох вищезазначених клопотань, та з урахуванням тих обставин, що судом при відкритті провадження у справі вірно визначено порядок розгляду справи саме в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням предмету позову, ціни позову та положень п.4 ч.4, п.1 ч.6 ст. 19 та ч.3 ст.274 ЦПК України (а.с. № 70), судом не знайдено підстав для переходу до розгляду справи у спрощеному позовному провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що відсутні перешкоди для ухвалення рішення суду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, оскільки представники сторін подали суду усі заяви по суті справи, подача яких передбачена ст.ст 178, 179, 180 ЦПК України, отже позиція сторін щодо позовних вимог та змісту заперечень стосовно позову суду зрозуміла.

Також при прийнятті такого рішення судом враховано і те, що розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін буде в повній мірі відповідати завданням цивільного судочинства, серед яких є, окрім вимог щодо справедливого та неупередженого розгляду справ, також і вимога щодо своєчасного розгляду цивільної справи (ч.1 ст. 2 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, позов надійшов в провадження суду 20.09.2021р., отже строки розгляду цивільної справи вже становлять півроку.

Ухвали за наслідками розгляду вищезазначених клопотань представника позивача від 22.12.2021р. судом окремим процесуальним документом не постановлялися з огляду на те, що ухвали про відмову у задоволенні клопотання про перехід до розгляду цивільної справи зі спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про відмову у витребуванні належним чином завіреної копії Статуту ОСББ «Гагаріна 7», а також про відмову у задоволенні клопотань про допит свідків (а.с. № 123-125), у відповідності до положень ст. 353 ЦПК України не оскаржуються.

За вищезазначеного, судом зроблено висновок, що у справі наявні усі необхідні докази для ухвалення рішення суду в межах предмету позовних вимог (положення ч.1 ст. 77 ЦПК України) та з урахуванням положень ст.ст. 77, 80, 89 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до п.4 ч.4, п.1 ч.6 ст. 19 та ч.3 ст.274 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04.08.2019р. внаслідок атмосферних опадів відбулося затоплення дощовими водами квартири АДРЕСА_1 .

На підтвердження цього факту представником позивача до позову було долучено акт про залиття від 04.08.2019р., який підписаний представником ОСББ «Гагаріна 7», власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та власниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 (а.с. № 26-27).

Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 12.03.1998р. (а.с. № 24-25).

На підтвердження матеріальної шкоди представником позивача до позову було долучено висновок судового експерта Харченка В.В. №09-08-01/2021 від 26.08.2021р. (а.с. № 38-42).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд оцінює критично твердження представника позивача, які ним викладені по тексту відповіді на відзив, що ОСББ «Гагаріна 7» не надає жодних послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, а може лише з дозволу співвласників багатоквартирного будинку виступати їх колективним замовником.

Такі твердження суперечать ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Така послуга включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Що також узгоджується із Статутом ОСББ «Гагаріна 7», відповідно до п. 3 якого завданням та предметом діяльності є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Водночас, враховуючи приписи ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.

Отже, суд, розглядаючи цей цивільно-правовий спір дійшов висновку, що здійснення поточних та капітальних ремонтів не є послугою з управління багатоквартирним будинком.

Суд зауважує, що акт від 04.08.2019р. про залиття квартири не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.ст. 77 78, 79 ЦПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005р. «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» складається акт про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) відповідно до додатку 4. Отже, форма акта про залиття затверджена законодавством.

Так, відповідно до форми акту він складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання.

Отже, такий акт має складатись особами, які наділені відповідними повноваженнями, мають спеціальну освіту, займають відповідні посади та можуть кваліфіковано визначити причину залиття і встановити особу, яка винна у такому залитті.

В акті також повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря), квартира, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Натомість, сусіди, які підписали акт про залиття від 04.08.2019р., не мають відповідної кваліфікації та не наділені повноваженнями визначати особу, яка винна у залитті.

Отже, долучений представником позивача до позову акт від 04.08.2019р., який не відповідає переліченим вимогам, не може бути належним та допустимим доказом заподіяння майнової шкоди.

Цей висновок відповідає позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.02.2018р. у справі № 2-1974/11 та від 10.05.2018р. у справі № 465/2120/14-ц.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що копія довіреності від 17.06.2021р., яка була первісно додана позивачем до позову (а.с. № 28-29), не підписана ОСОБА_1 та не зазначено жодних обставин, чому він не підписав довіреність особисто. При цьому на самій довіреності вказано, що вона підписана ОСОБА_1 особисто, що особу встановлено, дієздатність перевірено.

Також, суд критично ставиться до доводів представника позивача, що в акті про залиття чітко вказано, що підписано акт про залиття від імені позивача по довіреності. Від імені позивача по довіреності акт про залиття підписав його син - ОСОБА_2 , а сама копія довіреності долучена разом з позовною заявою до матеріалів справи (а.с. № 26-27, 28-29).

Отже, суд, аналізуючи вищезазначені докази, які долучені представником позивача, зазначає, що довіреність видана 17.06.2021р., а акт про залиття підписувався 04.08.2019р., тобто на два роки раніше, ніж видано довіреність. При цьому в акті про залиття немає жодного слова про довіреність, а лише у нижній частині акту біля слів «власник кв. АДРЕСА_2 ОСОБА_1 » стоїть підпис (а.с. № 26-27).

Представник позивача не заперечував той факт, що ОСОБА_1 постійно мешкає в іншому місті Тернопільської області (а.с. № 128-131), тому суд приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не міг підписати акт от 04.08.2019р. особисто (а.с. № 26-27).

Натомість, акт про залиття квартири від 04.08.2019р. підписаний лише сусідами (в акті зазначено, що вони є власниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 ).

Суд зауважує на тому, а отже погоджується з позицією представника відповідача, що сусіди позивача не мають відповідної кваліфікації та не наділені повноваженнями визначати особу, яка винна у залитті. Такий акт повинен складатись особами, які наділені відповідними повноваженнями, мають спеціальну освіту, займають відповідні посади та можуть кваліфіковано визначити причину залиття і встановити особу, яка винна у такому залитті.

Також суд звертає увагу, що особи, які підписали акт про залиття, також підписали акт від 10.11.2021р. за №2-11-21 (а.с. № 94), в якому зазначили, що не володіють інформацією стосовно залиття, яке сталося 04.08.2019р. та не підписували будь - яких документів з цього приводу, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність даних викладених в акті про залиття від 04.08.2019р.

Як вбачається із висновку судового експерта Харченка В.В. № 09-08-01/2021 від 26.08.2021р. (а.с. № 38-42) залиття відбулось з вище розташованих приміщень даху та вказано, що причиною залиття є потрапляння атмосферних опадів через покриття будинку на стелю та стіни квартири АДРЕСА_2 .

Інших доказів доведеності вини відповідача представником позивача суду не надано, при тому, що у відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази у справі у їх сукупності.

Згідно до ч.1, ч. 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд погоджується з доводами представника відповідача, що ОСББ «Гагаріна 7» надає послугу з утримання будинку та прибудинкової території, що узгоджується із приписами ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та відповідає меті створення такого Об`єднання - для сприяння використанню майна співвласників та управління, утримання і використання спільного майна.

При цьому, капітальний ремонт даху багатоповерхового будинку не відноситься до послуг з утримання будинку, а отже здійснення капітального ремонту даху будинку не може бути обов`язком такого Об`єднання.

Водночас, співвласники не позбавлені права здійснити такий капітальний ремонт із залученням відповідних будівельних підрядників, включивши таке питання до порядку денного загальних зборів співвласників із дотриманням процедур проведення голосування.

Як вбачається із матеріалів справи, питання щодо здійснення капітального ремонту даху будинку та збору відповідних коштів ОСББ «Гагаріна 7» на загальних зборах не розглядалось, відповідних рішень не приймалось. Отже, відповідач не може бути зобов`язаний виконувати обов`язки, які не вирішувалися на загальних зборах членами об,єднання.

Судом приймаються до уваги положення ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Положення Статуту ОСББ «Гагаріна 7» не суперечать вищенаведеним нормам законодавства, оскільки передбачають що, капітальний і поточний ремонт будинку може проводитись за кошти державного та/або місцевого бюджетів на умовах співфінансування.

Як доказ представником відповідача суду було надано копію протоколу № 6 від 11.11.2017р., яким було ухвалено подати заяву до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, затвердити 22% співфінансування для проведення поточного ремонту покрівлі житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_8 (а.с. № 85).

Також, було надано копію заяви голови правління ОСББ «Гагаріна 7» до Дніпровської міської ради про долучення до участі у конкурсі Програми сприяння діяльності об`єднань співвласників багатоквартирних будинків та обслуговуючих кооперативів у багатоквартирних будинках міста Дніпра на 2016р. - 2020р. на умовах співфінансування поточного ремонту покрівлі (а.с. № 86). Дана заявка підтверджена та вважається поданою (згідно даних сайту osbb.dniprorada.gov.ua позиція № 395 (а.с. № 90). Проте, до списку переможців у даному конкурсі ОСББ «Гагаріна 7» не потрапило.

Таким чином, Дніпровська міська рада не фінансувала поточний ремонт покрівлі будинку АДРЕСА_8 . Отже, ремонт покрівлі не було здійснено через відсутність коштів міського бюджету.

Саме тому, суд вважає, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» не може бути єдиним відповідачем у даній справі, оскільки доля співфінансування у ремонті покрівлі приходиться на відповідача у частці 22%.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що з моменту складання акту про залиття та проведення експертом дослідження (04.08.2019р. та 26.08.2021р. відповідно), та зверненням з позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (20.09.2021р.), минуло більше двох років, протягом яких питань стосовно залиття у позивача (його представника) не виникало.

А наявність в матеріалах цієї цивільної справи рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.11.2021р. по цивільній справі № 594/875/21 (а.с. № № 128-130) свідчить про те, що представник позивача 20.09.2021р. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття, як з відповідною реакцією на звернення ОСББ «Гагаріна 7» до Борщівського районного суду Тернопільської області із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внескам, як зі співвласника багатоквартирного житлового будинку.

Карантинні заходи, які вводились за рекомендаціями МОЗ України для запобігання розповсюдженню захворювання на COVID-19, на що посилається представник позивача, не перешкоджали позивачу (його представнику) проведенню відповідного обстеження та складанню висновку за результатами залиття, оскільки протягом зазначеного часу такі обмеження частково знімалися.

Варто зазначити, що представником позивача до позову долучено висновок судового експерта Харченка В.В. від 26.08.2021р. за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 09-08-01/2021. На дослідження експерту були надані матеріали: копія акту про залиття від 04.08.2019р.; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 від 12.03.1998р.; технічний паспорт на квартиру (а.с. № 38, вступна частина висновку).

Втім, суд цей висновок судового експерта вважає недопустимим та недостатнім доказом у розумінні ст.ст. 78, 80 ЦПК України, оскільки експертизу було проведено через 2 роки після залиття.

Отже, неможливо достовірно встановити, які саме пошкодження були в квартирі одразу ж після залиття 04.08.2019р., а які з`явились протягом останніх двох років. В дослідницькій частині зазначено, що дослідження проводилось інструментальним і органолептичним методом та методом співставлення, виконувалися огляд, фіксація, контрольні заміри, здійснювалась фотозйомка. Дані фотозйомки представлені у даному висновку у вигляді додатку.

Отже, з такого опису дослідницької частини суд робить висновок, що експертом здійснювалась фотозйомка особисто. Але, фактично через два роки після залиття. Такий проміжок часу унеможливлює встановити вірно дату самого залиття та його причину. Тим більше, що сам представник позивача зазначає, що подібні залиття траплялись декілька разів. Отже, зі спливом значного проміжку часу неможливо достовірно встановити, які саме залиття спричинили наслідки, про які йдеться в позовній заяві.

До того ж, даним експертним висновком не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між залиттям, яке сталось 04.08.2019р. та діями чи бездіяльністю ОСББ «Гагаріна 7».

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, такого зв`язку не встановлено і судом.

Отже, з огляду на те, що акт про залиття від 04.08.2019р. не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.ст. 77 78, 79 ЦПК України, а висновок будівельно-технічної експертизи № 09-08-01/2021 від 26.08.2021р. не містить причинно-наслідкового зв`язку між залиттям, яке сталось 04.08.2019р., та діями чи бездіяльністю ОСББ «Гагаріна 7», суд приходить до висновку, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування за рахунок відповідача матеріальної шкоди, яка завдану ОСОБА_1 залиттям квартири, суд вважає, що відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки така позовна вимога є похідною від позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, судові витрати, які понесені ним по оплаті судового збору при подачі позову, витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, Законом України «Про об,єднання співвласників багатоквартирного будинку», Законом України «Про місцеве самоврядування», постановами Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 2-1974/11 та від 10.05.2018р. у справі № 465/2120/14-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 275 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об,єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.