Постанова

від 15.03.2022 по справі 303/5925/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5925/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 березня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Бисага Т.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Райко Василь Васильович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2020 року, ухвалене головуючою суддею Гутій О.В., за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Райко Василь Васильович до ТзОВ «Еко-Транс ЛТД» про стягнення безпідставно набутих коштів

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Райко В.В., звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Еко-Транс ЛТД» про стягнення безпідставно набутих коштів. Позовні вимоги мотивує тим, що на початку вересня 2016 року позивач знаходився на території України в справах підприємницької діяльності його фірми, яка має контракт з ТзОВ «Еко-Транс ЛТД». Після зустрічі з директором ТзОВ «Еко Транс ЛТД» ОСОБА_2 останній повідомив позивача, що у Німеччині він знайшов потрібний його підприємству причіп-холодильник вартістю 3800 Євро, однак купити його підприємство не має можливості за браком коштів. ОСОБА_2 попросив його допомогти підприємству коштами шляхом сплати за ТзОВ «Еко -Транс» ЛТД» вартість причепу холодильника в сумі 3800,00 Євро, продавцю фірмі у Німеччині, а до закінчення 2016 року ТзОВ «Еко-Транс ЛТД» поверне позивачу сплачені ним кошти.

В подальшому, 7 вересня 2016 року позивач зі свого рахунку на підставі рахунка проформи від 06.09.2016 року, виданого для ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» переказав німецькій фірмі продавцю причепа - холодильника Trans Trailer Trade ltd 17974 ludwigsfelde кошти в сумі 3800 євро, доказом чого є банківська квитанція РайффайзенБанк Аваль від 07.09.2016 року. Директор ТзОВ «Еко-Транс ЛТД» обіцяв позивачу повернути борг до кінця 01.01.2017 року, однак своєї обіцянки не виконав станом на день подання позову.

З урахуванням вищенаведеного позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 105 117 грн., що еквівалентно 3800 євро.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Райко В.В. , до ТзОВ «Еко-Транс ЛТД» про стягнення боргу, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Райко В.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог. Вказує, що відповідач директор ТОВ «Еко-Транс ЛТД» попросив у нього допомоги, шляхом сплати за товариство вартість причепу-холодильника в сумі 3 800 євро продавцю - фірмі, яка знаходиться в Німеччині, тобто ідеться про купівлю позивачем причепу у третьої особи для відповідача, а не отримання грошових коштів у позику, як помилково вважав суд першої інстанції. Так як між сторонами відсутні договірні зобов`язання, а відповідач безпідставно отримав грошові кошти, то з останнього слід стягнути такі, як набуті без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України). Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, а допитані в судовому засіданні свідки підтвердили купівлю позивачем для відповідача причепу-холодильника, а тому такі покази слід рахувати достовірними доказами, які підтверджують правовідносини безпідставно набутого майна. Крім того відповідач не заперечував факту переказу позивачем коштів для придбання для нього причепу, а також отримання такого, однак, стверджував, що перераховані грошові кошти є платою за користування частини цілісного комплексу та навісу ФОП ОСОБА_4 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересів.

Згідно приписів ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 80 цього ж Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ході судового розгляду встановлено, що 01 червня 2013 року у м. Зальцбург, Австрія між Gunther Quehenberger Holzhander, яке іменується у подальшому Експедитор та ТзОв «Еко - транс Лтд», яке іменується у подальшому Перевізник укладено контракт на здійснення транспортування у міжнародному сполученні вантажів наданих Експедитором для перевезення транспортом Перевізника, Т.1, а.с. 95-96.

На підставі даного контракту між сторонами на території України відбувались господарські бізнес-стосунки по заготівлі та переробці деревини та відправки таких пиломатеріалів за кордон в Австрію та інші країни.

За участі ФОП ОСОБА_4 , який виступав у якості перекладача з української на німецьку мови між сторонами та мав зокрема бізнес-стосунки з ОСОБА_1 так-як заготовляв для останнього пиломатеріали, відбулась усна розмова між директором ТзОв «Еко - транс Лтд» в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка зводилась до того, що ТзОв «Еко - транс Лтд» бажає купити напівпричіп рефрижератор у фірми з Німецької Республіки, але не має оборотних коштів та у зв`язку із цим просить ОСОБА_1 здійснити перерахування коштів у сумі 3.800,00 Євро продавцю напівпричепу.

Та 07 вересня 2016 року ОСОБА_1 на підставі рахунка проформи від 06.09.2016 року, виданого німецькою фірмою для ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД», переказав німецькій фірмі Trans Trailer Trade ltd 17974 ludwigsfelde як продавцю напівпричепа кошти у сумі 3.800,00 Євро, що підтверджується банківської квитанцією «Райффайзен Банк Аваль» від 07.09.2016 року (а.с.11).

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 здійснив оплату грошових коштів за ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» на підставі договору, письмової гарантії чи письмової заяви, що могло б свідчити про наявність між даними сторонами зобов`язань певного характеру.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що позовні вимоги є недоведеними за наступних мотивів.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду зазначеного у п.8.1. постанови від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, виходячи з принципу "jura novit curia" (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Аналогічні висновки сформовано і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17-ц; від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 04.09.2019 року у справі № 265/6582/16-ц та від 12.06.2019 року у справі № 487/10128/14-ц.

Суд з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень посилалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 924/1473/15-ц.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Такий висновок зроблено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.03.2020 року у справі № 537/4259/15-ц.

На виконання даних правових висновків, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 просив стягнути з ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» грошові кошти у сумі 3.800,00 Євро як такі, що набуті без достатньої правової підстави. Водночас матеріалами справи доводиться той факт, що ОСОБА_1 не перераховував на рахунок ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» кошти у сумі 3.800,00 Євро, а тому відсутні підстави стверджувати, що останнє такі набуло без достатньої правової підстави.

Проте, платіжним дорученням від 07 вересня 2016 року доводиться та обставина, що ОСОБА_1 на підставі рахунка проформи від 06.09.2016 року для ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД», переказав німецькій фірмі Trans Trailer Trade ltd 17974 ludwigsfelde кошти у сумі 3.800,00 Євро, тобто, такі кошти перераховано іншій особі, а не ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД».

Разом з тим, ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» підтверджується факт купівлі від німецької фірмі Trans Trailer Trade ltd 17974 ludwigsfelde напівпричепа рефрижератора за суму 3.800,00 Євро, який взято на облік та зареєстровано за ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД».

Зазначені обставини вказують на те, що між сторонами виникли правовідносини, які пов`язані з виконанням обов`язку боржника іншою особою. Тобто, ТзОВ «ЕКО-Транс ЛТД» домовилось з Trans Trailer Trade ltd (Німецька Республіка) про укладення договору купівлі-продажу вантажного напівпричепа рефрижератора, але оплату при цьому здійснив ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що між сторонами існують господарські бізнес-стосунки по заготівлі та переробці деревини та відправки таких пиломатеріалів за кордон.

За приписами частин 1, 3 ст. 528 ЦК України, виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

А згідно правил викладених у частинах 1, 2, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Як зазначено в частинах 1, 2 і 4 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Згідно вимог статті 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до наказу директора ТзОв «Еко - транс Лтд» за №85 від 02.11.2016 року, зобов`язано заст. директора здійснити реєстрацію напівпричепа-рефрижератора для перевезення вантажів марки WAN ECK 2003 р.в. Наказано головному бухгалтеру поставити даний транспортний засіб на баланс підприємства, Т.2, а.с. 128.

Бухгалтерською програмою 1С ТзОв «Еко - транс Лтд» було сформовано прибуткову накладну за №ЕК-0000011 від 07.10.2016 року стосовно напівпричепа-рефрижератора WAN ECK на суму 110035,71 грн., що відповідає сумі 3.800,00 Євро, Т.2, а.с. 130.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості (по рахунку 362) за період 03.11.-30.11.2016р. на початку цього періоду в рядку ОСОБА_1 дебіторська заборгованість складала перед ТзОв «Еко - транс Лтд» суму 8.300,00 Євро, а на кінець даного періоду склала 4.500,00 Євро, що свідчить про зменшення дебіторської заборгованості на 3.800,00 Євро, Т.2, а.с. 132, 133.

Зазначені розрахунки за зустрічним виконанням зобов`язань було здійснено між сторонами на підставі контракту від 01 червня 2013 року укладеного між Gunther Quehenberger Holzhander та ТзОв «Еко - транс Лтд», за яким останнє надавало фірмі ОСОБА_1 транспортні послуги по здійсненню транспортування у міжнародному сполученні вантажів з України в Європу.

Аналіз даних доказів дає підстави стверджувати колегії суддів про наявність між сторонами правовідносин з виконання обов`язку боржника іншою особою, які переросли у зустрічне виконання зобов`язань між сторонами.

Що стосується оцінки судом показів свідків наданих в судовому засіданні, то колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому, поясненнями сторони та покази свідків не може доводитись факт необхідності виконання зобов`язання у спірних правовідносинах.

Хоч суд першої інстанції неправильно визначився з юридичною кваліфікацією наявних правовідносин сторін, але не дивлячись на це підставно відмовив у задоволенні позову, що на думку колегії суддів самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини не являється підставою для зміни рішення суду.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог вирішено правильно, а тому підлягає залишенню без змін, тоді як доводи апеляційної інстанції підлягають відхиленню як такі, що не спростовують недоведеність позовних вимог.

Зважуючи на викладене та керуючись приписами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого адвокат Райко Василь Васильович, залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 21 березня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: