Постанова

від 20.03.2022 по справі 560/7669/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/7669/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

21 березня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Хмельницькій області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області №6515/22-01-07-10 від 16.06.2021, №36516/22-01-07-10 від 16.06.2021, №6514/22-01-07-10 від 16.06.2021.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 01.11.2002, та знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 , КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

ГУ ДПС у Хмельницькій області, на підставі пп. 78,1,8 п.78.1 ст 78. п.78,4 ст.78 Податковою кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємною значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами перевірка складено акт від 25.03.2021 №1564/22-01-07-09/ НОМЕР_1 .

Позивач подав до Головного управління ДПС у Хмельницькій області заперечення від 07.04.2021 до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 25.03.2021 №1564/22-01-07-09/ НОМЕР_1 .

Головним управління ДПС у Хмельницькій області на підставі Наказу №1219-П від 27.04.2021, згідно пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за результатами поданих ФОП ОСОБА_1 заперечень на акт перевірки від 25.03.2021 №1564/22-01-07-09/ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт від 25.05.2021 №2740/22-01-07-10/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення вимог вимог - абз. а) п. 187.1 ст.187, абз. "г" п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижений ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 168793 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року в сумі 64381 грн, за листопад 2020 року - 43980, грудень 2020 року - 28717 грн, січень 2021 року - 31715 грн та завищено від`ємне значення ПДВ за січень 2021 року в сумі 266216 грн.; - вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, п.11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015, №1307, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 435009 грн., в т.ч. податкові накладні згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу в термін до 31 жовтня 2020 року на суму 407139 грн., до ЗО листопада 2020 року на суму 15665 грн., до 31 грудня 2020 року на суму 3595 грн., до 31 січня 2021 року на суму 223 грн. та податкову накладну відповідно до пункту п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу на суму 8387 грн.

За висновками даної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2021 форми "Р" №6515/22-01-07-10 яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 168793,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 42198,25 грн; форми "В4" №6516/22-01-07-10 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 266216,00 грн; форми "ПН" №6514/22-01-07-10 яким застосовано штраф в розмірі 11948,00 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеними рішеннями відповідача, та вважає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк, п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Предметом даного позову є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних рішень, якими занижено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного податкового періоду та застосовано штрафні санкції за не реєстрацію податкових накладних.

Згідно п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пп."б" п.200.4 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Суд зазначає, що предметом досліджень правомірності винесених податкових повідомлень-рішень є те, що позивач безпідставно віднесено до податкового кредиту з ПДВ суми коштів при придбані товарів, оскільки такі не використовуються в господарській діяльності позивача, зокрема по операціях з придбання автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4.5 AT Executive Lounge- НОМЕР_3 по податковим накладним №213 від 16.10.2020, №249 від 19.10.2020, №267 від 20.10.2020 - постачальник TOB "Гранд Мотор", на загальну суму 2333270,00 грн., в т.ч. ПДВ - 388783.33 грн. та придбання запчастин, будівельних матеріалів, паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 277354,02 грн., в т.ч. ПДВ - 46225,67 грн.

Суд встановив, що згідно договору купівлі-продажу автомобіля №ГM-GM1-3762 від 12.10.2020 укладеного з ТОВ "Гранд Мотор" позивач придбав у власність автомобіль Toyota Land Cruiser 200 4.5 AT Executive Lounge-НОМЕР_3 (далі - автомобіль) загальною вартістю 2333270,00 грн., в т.ч. ПДВ - 388783.33 грн.

Позивач вказує, що автомобіль був придбаний для використання у власній господарській діяльності за рахунок коштів фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та коштів отриманих ним же в АТ "КБ "ГЛОБУС".

Суд встановив, що у зв`язку з придбанням автомобіля та початком його експлуатації ФОП ОСОБА_1 було подано до ГУ ДПС у Хмельницькій області Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форма №20-ОПП) від 26.11.2020 р.

Суд також звертає увагу, що підтвердженням використання автомобіля в господарській діяльності позивача свідчать накази на відрядження в інші міста України з його використанням, посвідчення про відрядження, подорожні листи службового автомобіля, відомості про використання палива за період жовтень 2020 року - січень 2021 року, які надані відповідачу та містяться в матеріалах справи, що в свою чергу є підтвердженням використання вказаного автомобіля в господарській діяльності позивача.

Чинним законодавство України не передбачено встановлений обсяг часу протягом доби (тижня, місяця, року), коли транспортний засіб має використовуватись, та при цьому основною вимогою є зокрема використання в межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, твердження відповідача стосовно того, що у відомостях використання палива легкового автомобіля та в подорожніх листах службового легкового автомобіля не зазначені адреси виїздів у міста Житомир, Бердичів Славута, Вінниця та/або адреси контрагентів куди безпосередньо було здійснено виїзди, що не дало змоги в ході перевірки ідентифікувати мету виїздів та як наслідок підтвердити використання автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4.5 у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки неточності та помилки при складані транспортних та інших документів, не спростовують факт використання зазначеного автомобіля в господарській діяльності позивача.

Помилки у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність використання автомобіля в господарській діяльності.

Також, стосовно тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 не використовував автомобіль Toyota Land Cruiser 200 у господарській діяльності, оскільки на дати здійснення таких поїздок згідно законодавства України про працю він зобов`язаний був виконував свої посадові обов`язки у роботодавця ТОВ "ГРАСС".

Суд звертає увагу відповідача на те, що ОСОБА_1 працює в ТОВ "ГРАСС" та є фізичною особою підприємцем та надав наказ ТОВ "ГРАСС" про встановлення гнучкого графіку роботи ОСОБА_1 , а також, як зауважує сам позивач, що жодних зауважень з боку керівництва ТОВ "ГРАСС" до ОСОБА_1 з приводу порушень режиму робочого часу не було.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскільки ФОП ОСОБА_1 у жовтні 2020 при придбанні автомобіля Toyota Land Cruiser 200 4.5 AT Executive Lounge-НОМЕР_3(2020) та комплектуючих згідно податкових накладних від 16.10.2020 №213, від 19.10.2020 №249, від 20.10.2020 №267 на суму 2332700 грн, в т.ч. ПДВ 388783,33 грн, від 22.10.2020 №314 на суму 34902 грн в т.ч. ПДВ 5817 грн. правомірно сформував податковий кредит в загальній сумі 394600,00 грн. а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення - рішення від 16 червня 2021 року форми "В4" №6516/22-01-07-10, а отже таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Предметом дослідження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року форми "Р" №6515/22-01-07-10 є зокрема те, що зазначено в Акті перевірки (стор. 6) Позивачем в порушення п. 185.1 ст.185. абз. а) п. 187.1 ст.187 ПК України занижено податкові зобов`язання в грудні 2020 року в сумі 8387.00 грн. в результаті не нарахування податкових зобов`язань по першій події - даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок як оплата послуг в сумі 50320,00 грн від ТОВ "ВЕБ100 ТЕХНОЛОДЖИ" та не реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно абз. б п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ч.187.1 ст. 187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно з абз.21 ч. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення порушень) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Отже, якщо за певною операцією податкову накладну не складено (але мало бути складено), податкові зобов`язання усе одно відображаються в додатку 5 до Декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний період, не говорячи вже про обов`язок складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Суд встановив, що позивачу надійшла 03.12.2020 на рахунок в банку від ТОВ "ВЕБ-100 ТЕХНОЛОДЖИ" оплата за оренду приміщення в сумі 62900 грн. при цьому, податкові зобов`язання з ПДВ з цією суми складають 10483,33 грн. (62900x20:120=10483,33), тобто, 03.12.2020 мала бути складена та зареєстрована по першій події в ЄРПН податкова накладна на суму 62900 грн., в т.ч. ПДВ 10483,33 грн.

Однак, позивачем по першій події - даті надходження коштів складено 03.12.2020 та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну лише на суму 12580,00 грн, в т.ч. ПДВ 2096,67 грн.

При цьому, податкові зобов`язання з ПДВ у грудні 2020 року в сумі 8386,67 грн на попередню оплату в сумі 50320 грн (62900-12580=50320x20:120=8386,67) не нараховані та до Податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року не включені, податкова накладна не складена та не зареєстрована в ЄРПН.

Суд звертає увагу, що 25.03.2021, зокрема дата складання першочергового акту позапланової виїзної документальної перевірки від 25.03.2021 позивачем зареєстровано податкову накладну на №101 від 03.12.2020 на суму 50320 грн, в т.ч. ПДВ 8386,67 грн. (реєстрацій номер 9373220789 від 25.03.2021) та надано до Податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 року Уточнюючий розрахунок (в/х від 22.03.2021 №9058156823), яким збільшено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 8387 грн..

Згідно п.50.2 ст.50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Враховуючи наведене вище, уточнені, в ході проведення перевірки, показники податкової звітності, не можуть братись до уваги контролюючим органом.

Згідно пп. 16.1.3. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Отже, у випадку виявлення платниками податків помилок у поданій до контролюючого органу звітності, останній зобов`язаний діяти виключно в межах норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Тобто, вказана норма Податкового кодексу України чітко визначає алгоритм дій платника під час самостійного виявлення помилки.

Суд звертає увагу, що оскільки перевірка позивача не була завершена, оскільки остаточний акт перевірки був складений від 25.05.2021, а тому позивач не мав права здійснювати уточнення, зокрема подавати відповідний розрахунок.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оглядом поданого позивачем уточненого розрахунку від 22.03.2021 №9058156823 не встановлено збільшення суми грошового зобов`язання, на суму штрафу 5%.

Стосовно тверджень відповідача щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 30728 грн, в результаті не нарахування податкових зобов`язань по будівельних матеріалах під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, в межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Як стверджує позивач, що протягом жовтня-грудня 2020 року позивачем проводились ремонтні роботи на належному йому об`єкті нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку чим придбавалися будівельні матеріали згідно переліку зазначеного у акті перевірки зокрема з такими контрагентами, як: ТОВ"Ферозіт", ТОВ "Інстал Поділля", ТОВ "Поділля Фасад Плюс". Загальна вартість придбаних будівельних матеріалів на суму 153639,00 грн. в т.ч. 30728,00 грн. ПДВ, зокрема сума на яку позивач сформував податковий кредит у жовтні 2020 року в сумі 12162,00 грн та в листопаді 2020 року в сумі 15193,00 грн, у грудні 2020 року в сумі 3373,00 грн.

В ході проведення перевірки досліджено питання використання вказаних будівельних матеріалів в межах його господарської діяльності.

Суд встановив, що на запити позивачу щодо використання будівельних матеріалів надано надано акт від 28.12.2020 на списання будівельних матеріалів в номенклатурі, кількості та одиницях виміру та перелік виконаних робіт згідно акту списання будівельних матеріалів від 28.12.2020. Згідно наданих документів будівельні матеріали використані на нежитловому об`єкті площею 298 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів перевірки встановлено, що позивач використовує у господарській діяльності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке він передав в оренду.

Відповідач вказує, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (додавалось позивачем до позовної заяви) на праві власності ОСОБА_1 належить приміщення за вказаною вище адресою, площею 298 м.кв.

Однак згідно п.1.2. договору оренди №01-09 від 01.09.2020, укладеного ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) з ТОВ ВЕБ100 "Технолоджи" (ЄДРПОУ 41888458, орендар), в оренду передається приміщення площею 340 м.кв.

Відповідач зазначає, що фактично позивач передав в оренду більшу площу приміщення (на 42 м.кв.) ніж належить йому на праві власності. Ні до перевірки, ні до позовної заяви позивачем не надано жодних документів, на підставі яких останій використовує, в межах правового поля 42 м.кв. у своїй господарській діяльності.

При цьому, Акти на списання будівельних матеріалів та Переліку виконаних робіт розмежовують на якій площі здійснювались роботи та списувались матеріали.

Вказані вище твердження відповідача суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи містяться акт списання будівельних матеріалів від 28.12.2020 та перелік робіт, що виконувались, локальний кошторис від 05.10 2020.

Стосовно зауважень до площі переданого в оренду нерухомого майна, суд зазначає, що жодних зауважень з цього приводу у під час перевірки не було, а також про це не зазначено у Акті перевірки.

Стосовно тверджень відповідача зокрема щодо виконавців таких ремонтних робіт на вказаному об`єкті, а також перебування в такому приміщенні орендаря, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд встановив, що позивач стверджує, що роботи проводились поетапно, тобто таким чином, щоб не порушувати діяльності орендаря, у зв`язку з чим від нього не надходило жодних зауважень. Що стосується виконавців робіт, то такі роботи виконувались силами наявних у позивача працівників, без використання додаткових витрат, що не заборонено чинним законодавством України.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит в загальній сумі 30728 грн при придбані будівельних матеріалів у ТОВ"Ферозіт", ТОВ "Інстал Поділля", ТОВ "Поділля Фасад Плюс".

Крім того, в порушення вимог абз. г) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з ПДВ в загальній сумі 1294 грн, в результаті не нарахування податкових зобов`язань по ПММ (бензин, газ) під час придбання яких суми ПДВ були включені до податкового кредиту, та які не використані в операціях, в межах господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у звітних періодах з жовтня 2020 року по січень 2021 придбано ПММ на загальну суму без ПДВ 6485 грн., ПДВ 1294 грн. Номенклатура придбання: бензини автомобільні "Mustang 92-Євро-5", А-95- Євро5-Е5, газ нафтовий скраплений. При придбанні ПММ ФОП ОСОБА_1 сформував податковий кредит в загальній сумі 1294 грн, в т.ч. у жовтні 2020 року в сумі 377 грн; у листопаді 2020 року в сумі 472 грн, у грудні 2020 року в сумі 222 грн, у січні 2021 року в сумі 223 грн.

ФОП ОСОБА_1 в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки (акт від 25.03.2021 №1564/22-01-07-09/ НОМЕР_1 ) надано запити від 10.03.2021 №б/н, 11.03.2021 №б/н, 17.03.2021 №б/н, щодо надання документів, що підтверджують використання придбаних ПММ у господарській діяльності.

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надав документів, що підтверджують використання в господарській діяльності газу нафтового скрапленого та бензину автомобільного, зокрема та не виключно: актів списання ПММ згідно фактичного кілометражу транспортного засобу, затверджених норм списання ПММ на транспортні засоби, тощо.

Крім того, згідно відомостей про об`єкти оподаткування та наданих до перевірки документів у ФОП ОСОБА_1 відсутні транспортні засоби, які згідно технічних характеристик споживають придбаний бензин та газ.

Усі транспортні засоби, які використовує позивач у господарській діяльності згідно технічних характеристик споживають дизельне паливо.

ФОП ОСОБА_1 надано копію наказу №20/10-к від 20.10.2020, згідно якого в довірче управління бухгалтеру Яновському О.М. наданий автомобіль Lexus GX460, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

При цьому, наказ щодо передачі в довірче управління власного транспортного засобу є розпорядчим документом щодо надання права розпорядження таким транспортним іншій особі. Такий розпорядчий документ не є первинним документом, що підтверджує використання придбаних ПММ на загальну суму без ПДВ 6485 грн., ПДВ 1294 грн у власній господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Суд встановив, що позивач не надав жодних документальних доказів використання ПММ на автомобіль Lexus GX460, переданого в довірче управління бухгалтеру Яновському О.М., у власній господарській діяльності, зокрема та не виключно: шляхових листів, відомостей (актів) списання ПММ, наказу на норми списання ПММ, виходячи з його технічних характеристик, тощо.

Суд зазначає, що позивачем документально не підтверджено використання придбаних ПММ на загальну суму без ПДВ 6485 грн., ПДВ 1294 грн у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу, що відповідачем частково доведено правомірність винесення ним податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16 червня 2021 року форми "Р" №6515/22-01-07-10.

Відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 198890,00 грн, що стосується нарахування податкових зобов`язань по господарським операціям з ТОВ "Гранд Мотор" та ТОВ "Ферозіт", ТОВ "Поділля Фасад Плюс", ТОВ "Інстал Поділля".

А тому, враховуючи наведені вище обставини суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16 червня 2021 року форми "Р" №6515/22-01-07-10, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем : податок на додану вартість на 198890 (сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп., в тому числі: 159112 грн. 00 коп., за податковим зобов`язанням, 39778 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Предметом дослідження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року форми "ПН"№6514/22-01-07-10, є зокрема те, що ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов`язання з ПДВ (колонка "Б" рядка 1.1 податкової декларації з ПДВ) в загальній сумі 8387 грн, в т.ч. у грудні 2020 року в сумі 8387 грн., в результаті не нарахування податкових зобов`язань по першій подій - даті зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок як оплата послуг в сумі 50320 грн, що підлягають постачанню. В результаті вказаних дій, контролюючим органом застосовано штрафну санкцію в розмірі 11948,00 грн.

Згідно абз.1 п. 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.

Відповідно до абз.2 п. 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому нього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються.

Тобто, за порушення виявлене в ході перевірки, яке стосується не реєстрації податкової накладної, застосовується штраф в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань, який передбачений абз. 1 п. 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України, а в разі, якщо платник після проведення перевірки та отримання податкового повідомлення- рішення зареєструє податкову накладну факт не реєстрації якої виявлений в межах перевірки, останій звільняється лише від відповідальності передбаченої абз. 2 п. 120-1.2. ст. 120-1 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене просимо суд врахувати, що факт реєстрації платником (після проведення перевірки), податкової накладної №101 від 03.12.2020 на суму 50320 грн, в т.ч. ПДВ 8386,67 грн. (реєстрацій номер 9373220789 від 25.03.2021), не звільняє позивача від відповідальності передбаченої абз. 1 п. 120-1.2. ст. 120-1 Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивач зобов`язаний був сплатити штраф в розмірі 50% від 8387,00 грн, а саме 4193,50 грн, чого позивач не зробив, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року форми "ПН"№6514/22-01-07-10 є правомірним.

Суд встановив, що позивачем укладено Договір №ПК16467/ВК від 31.01.2020 з ТОВ "ВОГ КАРД" про поставку нафтопродуктів, скрапленого газу партіями з використання паливних карток. Також позивач уклав Договір №040420-01/12/2020-ПГ178 від 01.12.2020 з ТОВ "ВЕСТ КАРД" про поставку нафтопродуктів, скрапленого газу партіями з використання паливних карток.

Крім того, суд зазначає, що позивач зареєстрував податкові накладні з ТОВ "ВОГ КАРД" та ТОВ "ВЕСТ КАРД" та відніс суми ПДВ до податкового кредиту.

Позивач вказує, що списання дизельного палива при використанні автомобіля проводилось з врахуванням технічних нормативів витрат, водночас незгода з такими діями, може вказувати виключно на порушеннях щодо списання палива та не вірне віднесення таких сум до податкового кредиту.

Суд встановив, що акті зазначається про те, що залишки в баку автомобіля більші ніж його місткість, а тому подорожні листи та відомості про списання складені формально.

Згідно відомостей використання палива легкового автомобіля, наданих до матеріалів справи залишок ПММ станом на 30.11.2020 складав 125,11 літри, на 31.12.2020 складав 320,93 літри, на 31.01.2021 склав 368,71 літри. Згідно технічних характеристик автомобіля Toyota Land Cruiser 200 об`єм баку складає 93 літри, відповідно ФОП ОСОБА_1 не міг зберігати таку кількість ПММ у баку автомобіля на зазначені дати.

Суд вважає, що надані позивачем змінені відомості використання палива легкового автомобіля та подорожні листи службового легкового автомобіля за жовтень 2020 року - січень 2021 року складені з певними неточностям (помилками), оскільки певна частина ПММ (дизельне пальне) використовувалась позивачем в господарській діяльності, однак суд зазначає, що позивачем не додано до матеріалів справи докази, що підтверджують зберігання вказаних ПММ в залишках, а тому суд вважає, що вказані податкові накладні складені з порушеннями, що є підставою для застосування штрафу в розмірі 5%, а саме: 1)ТОВ "ВОГ КАРД" 1886,00 грн (5%) = 94,30 грн; 2)ТОВ "ВОГ КАРД" 2354,00 грн (5%) = 117,70 грн; 3)ТОВ "ВОГ КАРД" ТОВ "ВЕСТ КАРД" 1110,00 грн (5%) = 55,50 грн; 4)ТОВ "ВЕСТ КАРД" 1115,00 грн (5%) = 55,75 грн. А тому загальна сума штрафу, яку повинен був сплатити позивач скадає 4516,75 грн.

Стосовно нарахування податкового кредиту по правовідносинам з ТОВ "Гранд Мотор", ТОВ "Ферозіт", ТОВ "Поділля Фасад Плюс", суд зазначає, що відповідач не мав права нараховувати штрафні санкції оскільки позивач довів правомірність віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту та зареєстрував податкові накладні стосовно придбання автомобіля та додаткового обладнання, а також будівельних матеріалів.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16 червня 2021 року форми "ПН" №6514/22-01-07-10 є протиправним та підлягає скасуванню, в частині застосування штрафу за платежем - податок на додану вартість в сумі 7431 ( сім тисяч чотириста тридцять одна) грн. 25 коп.

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.