Рішення

від 14.03.2022 по справі 304/549/21

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/549/21 Провадження № 2/304/37/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2022 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/549/21 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Тур`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великоберезнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про зняття з будівлі складу арешту та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на будівлю складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також про звільнення цієї будівлі з-під арешту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка була членом КСП «Тур`я», отримала право на майновий пай підприємства, на підтвердження чого їй було видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після виходу із членів КСП у 2003 році позивачці було передано майно в натурі, на підтвердження чого нею подано до суду відповідний Акт приймання-передачі від 12 травня 2003 року. Зазначає, що їй не вдалося зареєструвати право власності на згаданий об`єкт нерухомості, оскільки державний реєстратор відмовив у реєстрації, мотивуючи своє рішення наявністю обтяжень, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 328, 392 ЦК України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62.

Ухвалою суду від 12 травня 2021 року було відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 березня 2022 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, подали до суду заяви, в яких просили розглянути справу в їх відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великоберезнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи в суді, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, суд відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно з Рішенням про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 26 серпня 2020 року № 53755658 державним реєстратором відмовлено в державній реєстрації права власності на будівлю складу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до дубліката Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 від 03.03.2003, ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Тур`я» відповідно до списку осіб, затвердженого зборами співвласників 24 січня 2002 року. Частка ОСОБА_1 визначена в розмірі 100 гривень.

Згідно з дублікатом Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_3 від 22.01.2003, ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Тур`я" відповідно до списку осіб, затвердженого зборами співвласників 24 січня 2002 року. Частка ОСОБА_2 визначена у розмірі 1198 гривень.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 12 травня 2003 року, який підписано головним бухгалтером ОСОБА_4 та затверджено директором товариства з обмеженою відповідальністю "Тур`я" ОСОБА_5, комісія по виділенню майнового паю провела передачу майна в натурі відповідно до рішення загальних зборів співвласників майна від 13.04.2003. Так, відповідно до цього Акту ОСОБА_1 прийняла склад в селі Раково.

Згідно з Технічним паспортом від 28 серпня 2019 року, що виготовлений в межах інвентаризаційної справи № 196 експертом ОСОБА_3 (серія та номер кваліфікаційного сертифіката: АЕ 003877) нежитлова будівля (склад), що розташована по АДРЕСА_2 , загальною площею 105,4 м2, вартість якої складає 36 530 гривень.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Тур`я-Пасіцької сільської ради Перечинського району № 21 від 24 червня 2020 року нежитловому приміщенню складу площею 105,4 кв.м., розташованому в АДРЕСА_2 на території колгоспного двору, присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі постанови серії ВП № 59479315 від 01.08.2019 накладено арешт на нерухоме майно боржника: товариства з обмеженою відповідальністю «Тур`я».

До правовідносин, що склалися, суд застосовує такі правові норми.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначені, зокрема, Законом України від 14 лютого 1992 року № 2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон № 2114-XII).

У статті 1 Закону № 2114-XII передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку та може мати печатки. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів.

Частиною першою статті 3 цього Закону встановлено, що підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2114-XII передбачено, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

А в статті 7 названого Закону вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

Згідно зі статтею 9 Закону № 2114-XII до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

У постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» визначено порядок обрахування майнових паїв та створення органів, які вирішують майнові питання членів реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Згідно з пунктом 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, що затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2001 року за № 305/5496, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

У пункті 9 цього Порядку зазначено, що виділення із складу пайового фонду майна натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Відповідно до пункту 15 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

Згідно з пунктом 16 цього Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону. Спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Майнова комісія готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення в натурі, однак сама майнова комісія рішення про виділення майна в натурі і передачу його будь-кому у власність не приймає; вирішення такого питання поза межами компетенції майнової комісії.

Питання про виділення конкретного майна в натурі окремим співвласникам (групам співвласників) вирішується виключно рішенням зборів співвласників.

Відповідно до вимог статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з частиною другою статті 356 ЦК України суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Власники майнових паїв є співвласниками пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства і володіють, користуються та розпоряджаються цим майном на праві спільної часткової власності.

Так, відповідно до дубліката Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_2 від 03.03.2003, ОСОБА_1 є власником частки колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Тур`я» в розмірі 100 гривень. Стосовно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП ТОВ «Тур`я» ОСОБА_2 , то позивачкою не подано будь-якого доказу, який свідчив би про те, що остання є спадкоємцем ОСОБА_2 та про те, що ОСОБА_1 успадкувала право власності на майновий пай, що належав ОСОБА_2 .

Як зазначено в копії Акту передачі-приймання майна від 12 травня 2003 року ОСОБА_1 прийняла склад у с. Раково, загальна вартість якого становить 1105. Слід зазначити, що акт не містить ні адреси складу, ні будь-яких інших ознак, за якими його можна було б ідентифікувати. Крім того, акт підписано, як у ньому зазначено, на підставі рішення загальних зборів співвласників майна від 13.04.2003, проте копії такого рішення позивачем до суду не надано.

Разом із цим подана позивачем копія технічного паспорта, що виготовлений 28 серпня 2019 року, стосується складу, що знаходиться у АДРЕСА_2 (площа вказана - 105, 4 м. кв.), а звільнити з-під арешту, у свою чергу, позивачка просить будівлю складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із цим, позивачкою не подано до суду відповідних рішень про виділення ОСОБА_1 частки в натурі у вказаному майні ні співвласниками, ні комісією. Не подано також доказів про те, що правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Тур`я» є товариство з обмеженою відповідальністю «Тур`я», за підписом директора якого затверджено Акт передачі-приймання майна від 12.05.2003. Отже, позивачкою не додано жодного доказу про те, що їй виділено спірне майно в натурі: будівлю складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи наведені обставини, оскільки інших підстав виникнення у позивачки права власності на нерухоме майно не надано, а сертифікат на право власності на майновий пай підтверджує наявність майнових прав, а не прав на конкретний об`єкт нерухомого майна, то суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на будівлю складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стосовно вимоги позивачки про звільнення майна з-під арешту суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про визнання права власності та зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, враховуючи те, що позивачкою не доведено наявність правових підстав для визнання за нею права власності на будівлю складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то в розумінні наведеної норми права відсутні також і правові підстави для зняття арешту із наведеного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 328, 392 ЦК України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Тур`я», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Великоберезнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про зняття з будівлі складу арешту та визнання права власності на майно - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур`я»: код ЄДРПОУ: 03748087; місце знаходження: 89223, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Т.Пасіка, вул. Турянська, № 33.

Третя особа: Великоберезнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області: місце знаходження: 8900, Закарпатська область, Ужгородський район, смт. В.Березний, вул. Шевченка, № 28.

Головуюча: Гевці В. М.