Рішення

від 20.03.2022 по справі 697/2559/21

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2559/21

Провадження № 2/697/117/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області, Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, поновлення позивача на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області (далі по тексту - відповідач 1), Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (далі по тексту - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про те, що він працює на роботі вчителя фізичної культури та керівником гуртка (за сумісництвом) у Комунальному закладі «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади з 2019 року.

В листопаді 2021 року відповідачі вимагали від позивача на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, 05.11.2021 відповідачем 1 позивачу було вручено наказ № 97-к/тр про відсторонення його від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ відповідача 1 мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач 1 відсторонює позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовили відсторонення.

Позивач також звертає увагу, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції чи іншому документі, підписаному між позивачем і відповідачем 1 такого зобов`язання немає, повноваження відповідачів на відсторонення позивача від роботи з цих підстав відсутні.

Позивач вважає наказ відповідача 1 незаконним у зв`язку з порушенням його права на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Цим Законом щеплення від Ковід-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

Підстави відсторонення передбачені ст. 46 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення від Ковід-19 законодавством не передбачено. Крім цього, Дорожньою картою з провадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні 2021-2022 роках, встановлено, що вакцинація буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

З огляду на вказані обставини, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача 1 від 05.11.2021 № 97-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та поновити його на роботі; зобов`язати відповідача 1 виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2021 після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.20).

13.01.2022 від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають зокрема працівники закладів загальної середньої освіти у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595. Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає відсторонення в інших випадках, передбачених законодавством. Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачені обов`язкові профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Так як позивач є викладачем комунального закладу освіти, не пройшов обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи. Таким чином, керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи. Крім цього, враховуючи також те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то вимога позивача про поновлення його на роботі, на посаді вчителя не підлягає задоволенню. Оскільки, вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 97-к/тр від 05.11.2021 задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення вимога про стягнення з КЗ «Таганчанський ліцей» на користь позивача невиплаченої заробітної плати за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 (а.с.26-29).

21.01.2022 в судовому засіданні представником відповідача 1 надано відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, підлягають зокрема працівники закладів загальної середньої освіти у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595. Стаття 46 Кодексу законів про працю України передбачає відсторонення в інших випадках, передбачених законодавством. Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачені обов`язкові профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Так як позивач є викладачем комунального закладу освіти, не пройшов обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивача від роботи. Таким чином, керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки всіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи. Крім цього, враховуючи також те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то вимога позивача про поновлення його на роботі, на посаді вчителя не підлягає задоволенню. Оскільки, вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу № 97-к/тр від 05.11.2021 задоволенню не підлягає, то не підлягає до задоволення вимога про стягнення з КЗ «Таганчанський ліцей» на користь позивача невиплаченої заробітної плати за період незаконного відсторонення, починаючи з 08.11.2021 (а.с.41-44).

В судових засіданнях представник позивача - адвокат Хорошун О.В. підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідачами порушено права позивача, що полягають у наданні інформації щодо вакцинації від ковід-19 та обмеження на роботі. 05.11.2021 відповідач 1 відсторонив позивача від роботи, посилаючись на наказ Міністерства охорони здоров`я України. Однак, в посадовій інструкції чи інших документах такого зобов`язання немає, так як немає повноважень про відсторонення від роботи з підстав відсутності вказаного щеплення. Відсторонення передбачено лише у випадках ст. 46 Кодексу законів про працю України. Позивач пройшов медичний огляд, порушень не допускав, а тому ніяких підстав для недопуску його до роботи не було. Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає обов`язкові щеплення, однак щеплення від ковід-19 туди не включено. Згідно ст. 6 цього Закону, інформація про стан здоров`я є конфіденційною. Підзаконні нормативні акти мають відповідати Конституції України. Крім цього, звернула увагу на те, що відповідач 1 прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05.11.2021, тобто до набрання чинності Наказом МОЗ № 2153. Отже, станом на 05.11.2021 законом не було визначено обов`язку позивача, як працівника закладу освіти, вакцинуватись проти COVID-19. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 - Прудка В.В. в судових засіданнях позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Суду пояснила, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 затверджено Перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. До цього переліку входять також вчителі освітніх закладів. У ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення, крім визначених обов`язковими, здійснюються і в інших випадках. Право на затвердження переліку професій, які підлягають щепленню надано Міністерству охорони здоров`я України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України на період карантину підлягають щепленню працівники освітніх закладів. ОСОБА_1 був повідомлений про такий обов`язок, але від вакцинації відмовився. Також ліцей не повинен становити небезпеку для здоров`я учасників навчального процесу. Крім того, на неї як директора школи може бути накладено штраф за не відсторонення невакцинованих працівників від роботи, оскільки роботодавець згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 повинен здійснювати контроль за проведенням вакцинації працівників. Ніхто не може примусити позивача вакцинуватися, проте він не зможе працювати до того часу, доки не надасть довідку від лікаря або вакцинується. Працівники проходять медичний огляд і подають відповідні документи на роботу, не допускаються до роботи ті, які загрожують здоров`ю дітей. Оплата праці проводиться за виконану роботу, позивач на роботі не був, тому підстав виплачувати йому заробітну плату немає.

Представник відповідача 2 - Науменко Т.А. в судових засіданнях позов не визнала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву. Пояснила, що керівник навчального закладу зобов`язаний виконувати вимоги законодавства. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров`я України на керівника покладено обов`язок відсторонювати працівників, які невакциновані або не надали довідку про протипоказання від вакцинації. Позивач був попереджений про необхідність вакцинуватися. 05.11.2021 виданий наказ про відсторонення позивача від роботи, з яким він був ознайомлений в цей же день. Звернула також увагу на те, що заробітну плату виплачує відділ освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради.

В судове засідання, яке призначене на 21.03.2022 представники сторін не з`явилися, до суду подали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які надані ними в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 працює на роботі у Комунальному закладі «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області вчителем фізичної культури та є також керівником гуртка (за сумісництвом).

26.10.2021 директором КЗ «Таганчанський ліцей» В. Прудкою повідомлено ОСОБА_1 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, запропоновано ОСОБА_1 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. Також повідомлено позивача про те, що якщо до цієї дати він не надасть один із зазначених документів, 08.11.2021 його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». З вказаним повідомленням ОСОБА_1 був ознайомлений 26.10.2021, а також вказано, що документа про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання ОСОБА_1 не надав (а.с.47).

Згідно наказу директора КЗ «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради В. Прудкої від 05.11.2021 № 97-к/тр, керуючись ст. 46 КЗпП, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, ОСОБА_1 , вчителя фізичної культури та керівника гуртка (за сумісництвом) комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою для прийняття зазначеного наказу є повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 ОСОБА_1 від 26.10.2021 № 137 (а.с.6).

05.11.2021 комісією у складі: директора - В. Прудкої, заступника з навчально-виховної роботи - О. Венця, секретаря - М. Скляр складено Акт № 1 про відмову від ознайомлення з наказом про відсторонення та в якому вказано про те, що ОСОБА_1 було запропоновано підписати наказ про відсторонення від роботи на час отримання щеплення від COVID-19. 05.11.2021 о 11:45 ОСОБА_1 в кабінеті директора КЗ «Таганчанський ліцей» Прудкої В.В. відмовився від підписання наказу про відсторонення (а.с.46).

Також, 05.11.2021 ОСОБА_1 подано заперечення директору КЗ «Таганчанський ліцей» В. Прудкій, в яких він зазначив, що нею буде порушено право позивача на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, а також право на заробітну плату, яка є складовою права на працю відповідно до цієї статті. Крім того, вимога пред`явлення таких даних суперечить ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Крім цього, ОСОБА_1 вказав, що категорично відмовляється брати участь в небезпечному експериментальному медичному втручанні і ризикувати своїм здоров`ям та просив не відстороняти його від роботи з вказаних у повідомленні підстав (а.с.7-9).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем 1 наказом від 05.11.2021 № 97-к/тр про відсторонення від роботи, вважаючи його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

Водночас право на працю може піддаватись обмеженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, вказане міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб.

04 жовтня 2021 року Міністерство охорони здоров`я України прийняло наказ № 2153, яким затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до пункту 3 якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

Карантин на території України впроваджений з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та неодноразово встановлювався та безперервно продовжувався цією постановою, а також постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 09 грудня 2020 року № 1236, а також постановами про внесення до них змін і триває до цього часу.

20 жовтня 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1096 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, якою, серед іншого, доповнив вказану постанову № 1236 пунктом 41 6 такого змісту:

«Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

Пунктом 4 зазначеного вище наказу Міністерство охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 встановлено, що вказаний наказ набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування, яке відбулося 08 жовтня 2021 року в офіційному друкованому виданні «Офіційний вісник України», номер випуску 78.

Таким чином, наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 року набрав чинності 08 листопада 2021 року.

Пунктом 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236» від 20 жовтня 2021 року № 1096 встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування, крім змін про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 пунктом 416, які набуваються чинності з 08 листопада 2021 року.

З огляду на викладене, норми законодавства, які передбачають наявність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у працівників закладів освіти та повноваження керівників таких закладів з контролю за проведенням таких щеплень та відсторонення працівників у разі їх відсутності почали діяти з 08 листопада 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 58 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 прийняв рішення про відсторонення позивача від роботи 05.11.2021, тобто до набрання чинності Наказом МОЗ № 2153.

Таким чином, приймаючи 05 листопада 2021 року оскаржуваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, директор КЗ «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області В. Прудка керувалася нормами законодавства, які ще не вступили в силу (набрали чинності лише 08 листопада 2021 року), а отже вона не мала законних підстав для його прийняття.

За таких обставин, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу № 97-к/тр від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про поновлення його на роботі, суд зазначає наступне.

У законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи». На практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин (тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату).

Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення.

Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під розпис, оскільки йдеться про реалізацію права працівника на працю.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до переконання, що не підлягає до задоволенню вимога позивача про поновлення його на роботі.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача - Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення його від роботи, суд дійшов наступного висновку.

Так, наслідком скасування наказу про відсторонення позивача від роботи є виплата заробітної плати за період незаконного відсторонення.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.

Звертаючись до суду з позовом в зазначеній частині, представник позивача в судовому засіданні уточнив, що просить саме відповідача 1 виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час його незаконного відсторонення від роботи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законами.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки у тому числі на освіту.

За змістом ст. 89 Бюджетного кодексу України, з районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад здійснюються видатки на загальну середню освіту.

Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦК України, територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Комунальний заклад «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області є юридичною особою (код ЄРДПОУ 43193781), комунальною організацією, органами управління якого є Відділ освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, директор (а.с.49).

Статутом Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області, затвердженим рішенням Степанецької сільської ради від 15.12.2020 № 2-37/ІХ, визначено, що Комунальний заклад «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області належить до комунальної власності Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, є юридичною особою, має рахунки в органах Казначейства, самостійний баланс, печатку, штамп (п. 1.3). Засновником закладу загальної середньої освіти є Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області (п. 1.5). Загальне управління навчальним закладом здійснює відділ освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області (п. 4.1). Фінансування закладу освіти та відокремлених (структурних) підрозділів здійснюється її засновником або уповноваженим ним органом відповідно до законодавства (п. 5.3). Фінансово-господарська діяльність закладу освіти проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших нормативно-правових актів (п. 5.4) (а.с.53-80).

Частиною 2 статті 78, ч. 1 статті 79 Закону України «Про освіту» передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема державний бюджет, місцеві бюджети.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про освіту», засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Одним з повноважень виконавчих органів місцевих рад, що передбачені ст. 32 зазначеного Закону, є управління закладами освіти, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно з п.п. 2.1, 2.3, 2.4 Положення про централізовану бухгалтерію при відділі освіти, молоді та спорту Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, одним із основних завдань централізованої бухгалтерії є ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності бюджетних установ (закладів освіти), координаційної роботи та складання звітності; здійснення контролю за правильним і економічним використанням коштів відповідно до їх цільового призначення, розрахунків до кошторисів видатків підвідомчих закладів освіти, затверджених кошторисів з урахуванням змін, внесених до них у встановленому порядку, за збереженням матеріальних цінностей; забезпечення дотримання бюджетного законодавства при взятті бюджетних зобов`язань, своєчасного подання на реєстрацію таких зобов`язань, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань в Канівському управлінні Державної казначейської служби України Черкаської області, достовірного та у повному обсязі їх відображення у бухгалтерському обліку та звітності (а.с.89-92).

Згідно з ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Клопотання до суду про залучення до участі у справі співвідповідача, позивачем подано не було.

Враховуючи викладене, Комунальний заклад «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області не є належним відповідачем в частині позовних вимог про зобов`язання виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення його від роботи, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду на виконання ухвали про усунення недоліків від 14.12.2021 сплачено судовий збір в сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.2387797010.1 від 20.12.2021 (а.с.19) за одну позовну вимогу - визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Від сплати судового збору за інші вимоги, які були заявлені у позовній заяві - поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи, позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки вимогу позивача про визнання незаконним та скасування наказу суд задовольняє повністю, то з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області, Степанецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, поновлення позивача на роботі - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області від 05.11.2021 № 97-к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунального закладу «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області (зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Таганча, вул. Центральна, 46, код ЄДРПОУ 43193781) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, зареєстрований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Таганча, витрати на сплату судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, зареєстрований за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Таганча;

Відповідач 1: Комунальний заклад «Таганчанський ліцей» Степанецької сільської ради Черкаської області, зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Таганча, вул. Центральна, 46, код ЄДРПОУ 43193781;

Відповідач 2: Степанецька сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області, зареєстроване місцезнаходження: Черкаська область, Черкаський район, с. Степанці, вул. Тагіанесяна, 10, код ЄДРПОУ 35777400.

Головуючий Б . К . Скирда