Ухвала

від 22.03.2022 по справі 2-367/11

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-367/11

Провадження № 6/715/4/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2022 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», стягувачі: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», акціонерне товариство «Оксі Банк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 червня 2011 року Глибоцький районний суд Чернівецької області виніс виконавчі листи по справі № 2-367/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 2203116505 від 28.12.2007 року.

26 лютого 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та AT «Оксі Банк», відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір відступлення права вимоги № 114/70. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 2203116505 від 28.12.2007 року.

Окрім того, 19 липня 2019 року між AT «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відповідно до чинного законодавства України, був укладений договір відступлення права вимоги № 114/70/1. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 2203116505 від 28.12.2007 року.

Просить суд ухвалити рішення, яким замінити сторону стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як вибулої сторони, на його правонаступника, а саме: ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у справі №2-367/11.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд приходить до висновку, що дана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 червня 2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області винесено рішення у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з заборгованості на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 014/0034/82/44544 від 28 грудня 2007 року в сумі 4 391,81 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.

26 лютого 2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та AT «Оксі Банк», був укладений договір відступлення права вимоги № 114/70. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 2203116505 від 28.12.2007 року.

19 липня 2019 року між AT «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», був укладений договір відступлення права вимоги № 114/70/1. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 2203116505 від 28.12.2007 року.

Статтями 129, 129-1 Конституції України визначено, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції і який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 431 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року в справі № 6-122цс13 зазначено, що «за змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін».

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У постанові від 03 листопада 2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України (пункти 74 та 75 постанови).

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах. Якщо після відкриття провадження за скаргою/заявою на судове рішення, поданою особою, яка вважає себе правонаступником позивача у спірних правовідносинах, буде встановлено, що така особа не набула прав та обов`язків право попередника, суд своєю ухвалою закриває відповідне провадження на підставі визначеної процесуальним законодавством норми. У випадку коли ставиться питання про заміну стягувача у виконавчому провадженні та скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження, встановлення судом обставин відсутності переходу прав від право попередника до правонаступника буде мати процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису. Здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії господарського процесу не є можливою (пункти 6.19-6.22, 6.28).

Отже, у разі відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, крім випадків заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (пункти 74 та 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20); здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128); у разі закінчення виконавчого провадження особа може заявити про заміну стягувача у справі, лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу (скасування постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження), в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах (пункти 6.19, 6.28 постанови від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20).

У постановах від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2011 року по справі №2-367/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно стягнено заборгованість за кредитним договором на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4 391,81 грн.

19 вересня 2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області було видано два виконавчих листа, строк пред`явлення яких сплив 17 червня 2012 року.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Заявником не надано суду доказів того, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, після повернення його виконавцем.

З огляду на неможливість встановити дату спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання на момент укладення договору між АТ «Оксі Банк» та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 19 липня 2019 року №114/70/1 про відступлення прав вимоги, відсутня дійсна вимога, яка могла бути передана новому кредитору.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Отже, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17; від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13; від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі № 911/4460/21; від 30.07.2019 у справі № 5/128).

З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що дана заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259 - 260 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», стягувачі: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», акціонерне товариство «Оксі Банк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: