Постанова

від 21.03.2022 по справі 903/695/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року Справа № 903/695/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

без виклику сторін у справі

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад"

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 07.12.21р. суддею Вороняк А. С. о 12:23 год. у м.Луцьку, повний текст складено 17.12.21р.

у справі № 903/695/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант"

про стягнення 53854,20грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. по справі №903/695/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант" про стягнення 53854,20грн. - відмовлено.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант" 10000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвали нове, яким позов задоволити. Також, просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в сумі 2270,00грн., а також судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в сумі 3405,00грн.. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги скріншоти переписки у месенджері "Вайбер" щодо виявлення бракованого товару (вакуумних пакетів) Романом О.О., починаючи ще з 09.12.2020р., також проігноровано факт визнання відповідачем поставки бракованого товару (відправлений ТОВ "Вакумант" електронний лист про відшкодування лише частини товару). Крім того, не взято до уваги факт того, що частина вакуумних пакетів поставилась з місцем для пайки знизу, інша частина зверху, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення;

- зазначає, що з твердженням суду першої інстанції про те, що позивач отримав товар 18.11.2020р. і лише 25.06.2021р. (через 7 місяців з моменту поставки товару) направив на адресу відповідача лист з повідомленням про наявність бракованого товару, не можливо погодитись, а відтак дійти висновку про не з`ясування обставин, що мають значення для справи;

- покликається на те, що після того, як згоди між сторонами не було досягнуто, заступником директора, 25.06.2021р., на електронну адресу ТОВ "Вакумант" було направлено лист з повідомленням про виявлені недоліки, описом бракованих та якісних пакетів та з проханням їх усунути. У відповідь ТОВ "Вакумант" надіслав лист, в якому не заперечував наявність бракованого товару, але вказував на можливість компенсувати лише частину браку. Відповідь надійшла з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої проводилось усе листування, починаючи з заявки на виготовлення вакуумних пакетів, у відповідь було надано сканкопії сертифікату якості, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, лист про затвердження макету, виставлення рахунку на оплату №416 від 16.09.2020р.;

- вважає, що відповідачем було визнано наявність бракованого товару, однак судом першої інстанції не взято це до уваги при прийняті рішення. Як і не взято до уваги той факт, що частина товару була поставлена з місцем для пайки знизу, інша частина зверху, що дає об`єктивні підстави стверджувати, що одна з частин поставленого товару містить наявний брак. Крім того, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції послався лише на один аргумент, а саме відсутність домовленості щодо визначення місця спайки вакуумних пакетів;

- зауважує, що при цьому судом першої інстанції не враховано усної домовленості сторін щодо визначення місця спайки вакуумних пакетів зверху. Як і не враховано затверджений сторонами макет вакуумних пакетів для варки та жарки картоплі згідно додатку, відповідно до якого місце для пайки вакуумного пакету було явно визначене зверху, враховуючи формат пакетів та нанесений на нього малюнок, саме рамка чорного кольору та прозоре місце без вакууму. Поставлені відповідачем вакуумні пакети, унеможливлюють його використання за цільовим призначенням. Оскільки, за технологією, продукт повинен знаходитися в частині пакету без надпису, повністю проглядатись для визначення ступеню його свіжості, уся інша частина повинна бути завакумована для належного зберігання товару, що швидко псується;

- додає, що також судом першої інстанції не взято до уваги явну очевидність розташування місця спайки вакуумних пакетів зверху, оскільки купуючи пакет в магазині ми шукаємо місце для його відкриття зверху, а не знизу. Таким чином, визначення місця спайки вакуумних пакетів знизу, явно та очевидно протирічить технічним характеристикам його подальшого використання;

- констатує, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, не в повній мірі дослідив докази долучені до матеріалів справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/695/21/507/22 від 26.01.2022р. матеріали справи №903/695/21 витребувано з Господарського суду Волинської області.

10.02.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №903/695/21.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.02.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано відповідачу у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України.

21.02.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант" надійшов письмовий відзив від на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21 - без змін. Також просить стягнути позивача на користь відповідача понесені судові витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, обґрунтовуючи поданий відзив відповідач покликається на те, що між позивачем та відповідачем було погоджено макет вакуумних пакетів для варки та жарки картоплі (товару, що був поставлений відповідачу) згідно додатку до договору поставки №030819 від 14.08.2019р.. Разом з тим, згідно затвердженого сторонами макету товару сторонами не було визначено з якого боку розташовується місце для панки вакуумного пакету. Така умова не була погоджена сторонами ані в основному договорі, ані в додатках до такого договору. Така умова не була визначена сторонами і в усному порядку. Враховуючи положення законодавства, а також відсутність будь-яких умов в договорі та застережень зі сторони скаржника щодо місця пайки вакуумного пакету, відповідачем ТОВ "Вакумант" у повному обсязі були виконані вимоги щодо якості поставленого товару, оскільки останнім було поставлено товар, що повністю відповідав затвердженому сторонами у додатку до договору макету такого товару. Вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо того, що позивачем не подано жодних доказів, що така умова (щодо місця пайки вакуумного пакету) була визначена в будь-якому іншому порядку, письмових змін (враховуючи форму правочину) у договір сторонами не було внесено. Беручи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем не доведено невідповідності отриманого товару умовам договору, а отже й не доведено наявності недоліків отриманого товару.

Також, в апеляційній скарзі позивач у якості доказів необґрунтованості судового рішення вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги переписки у месенджері "Вайбер" щодо виявлення бракованого товару. Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позивачем до матеріалів справи не було додано жодних доказів ведення переписки у месенджері "Вайбер". Більше того, жодних переписок через месенджер "Вайбер" уповноваженими представниками ТОВ "Вакумант" з ТОВ "Полтава Сад" не велося. Разом з тим, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. При цьому, з наявних у матеріалах справи копій листування не вбачається, що такі документи оформлені у відповідності до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг та підписані уповноваженими представниками сторін, так само як і не вбачається, що така переписка дійсно велася уповноваженими представниками сторін.

Також, доводи позивача щодо нібито визнання відповідачем факту поставки бракованого товару (зокрема, в електронному листуванні через електронну пошту, яке нібито велося між сторонами), не відповідають дійсності, з огляду на те, що уповноваженими представниками ТОВ "Вакумант" ніколи не велося листування та визнавався факт поставки неякісного товару через електронну пошту з ТОВ "Полтава-Сад". Після отримання матеріалів позовної заяви у даній справі, відповідачем ТОВ "Вакумант" було з`ясовано, що працівником Приватного підприємства "Вакумус" (код ЄДРПОУ 36347740) ОСОБА_1., яка має доступ до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 було помилково направлено електронний лист від 03.08.2021р. представникам ТОВ "Полтава-Сад", замість того, щоб направити його на адресу іншого підприємств (в матеріалах справи містяться писмові пояснення гр.ОСОБА_1. щодо таких обставин). При цьому, ОСОБА_1. не має жодних трудових відносин з ТОВ "Вакумант" та не являється уповноваженою особою ТОВ "Вакумант", що має право здійснювати будь-які дії від імені Товариства, в тому числі вести ділове спілкування з контрагентами відповідача. Окрім того, жодних вказівок щодо офіційних адрес електронної пошти сторін (ТОВ "Полтава-Сад" та ТОВ "Вакумант") у договорі поставки №030819 від 14.08.2019р. сторонами зазначено не було. Таким чином, направлення листів та повідомлень, а також вчинення інших дій могло відбуватися виключно за реквізитами, вказаними у договорі, укладеному між сторонами (який недійним у порядку, визначеному законодавством не визнавався). Таким чином, доводи позивача щодо нібито визнання відповідачем факту поставки неякісного товару, та з іншого боку щодо нібито неврахування судом таких обставин, є безпідставними та невмотивованими. Разом з тим, згідно ч.1 ст.86 ГГІК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Окрім того, як правильно встановлено рішенням суду першої інстанції, згідно п.5.2 договору поставки №030819 від 14.08.2019р., укладеного між позивачем та відповідачем, сторони домовилися, що всі претензії по якості товару приймаються до уваги продавцем не пізніше 45 днів з моменту поставки, за умов правильного зберігання та транспортування. При цьому, як слідує з матеріалів справи, лише 25.06.2021р., тобто, через 7 (сім) місяців з моменту поставки товару, ним було направлено лист з повідомленням про виявлені недоліки на електронну адресу ТОВ "Вакумант". Таким чином, позивачем було пропущено строк звернення до відповідача з претензією щодо якості товару, що встановлений у договорі поставки №030819 від 14.08.2019р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 14.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вакумант" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (покупець) було укладено договір поставки №030819 (далі-договір) (а.с.102-103).

Факт укладення договору підтвердили представники сторін в судовому засіданні 16.11.2021р..

Згідно р.1 договору, продавець зобов`язується систематично постачати покупцю пакети з плівки, в подальшому товар, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його вартість в терміни та на умовах даного договору. Товар передається покупцю частинами - партіями. Купівля - продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної у відповідності із замовленням покупця. Замовлення передається покупцем та приймається продавцем в будь - якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом). Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін.

У відповідності до п.п.2.1-2.7 договору, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару погоджується сторонами в замовленні та зазначаються в накладних на поставку кожної партії товару, які є невід`ємними частинами даного договору. Ціна товару вказується в рахунка-фактурах та накладних на кожну поставку товару. Ціна на товар може бути змінена за угодою сторін. Оплата за поставлений продавцем товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок протягом 7 (семи) календарних днів після поставки товару. Підставою дія оплати отриманою товару є передача покупцю продавцем відповідної партії товару, належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару).

Відповідно до п.5.2 договору всі претензії по якості товару приймаються до уваги продавцем не пізніше 45 днів з моменту поставки, за умов правильного зберігання та транспортування.

Надалі, 18.11.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакумант" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" товару: пакетів 200*350 з друком "Картопля для жарки" 37 600шт. за ціною 1,80грн. на суму 67 680,00грн. та пакети 200*350 з друком "Картопля для варки" 21 400 шт. за ціною 1,80грн. на суму 38 520,00грн., на загальну суму 127 440,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №496 від 18.11.2020р. (а.с.8).

Як встановлено судом із пояснень представника позивача в судовому засіданні 16.11.2021р. поставка товару була здійснена на виконання договору №030819 від 14.08.2019р..

Товар було виготовлено ТОВ "Вакумант" на замовлення ТОВ "Полтава-Сад" по погоджених макетах (а.с.12-22).

18.11.2020р. ТОВ "Полтава-Сад" отримало товар і здійснило оплату за нього в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №27785 від 16.09.2020р. на суму 57 920,00грн. та платіжним дорученням №29242 від 25.11.2020р. на суму 69 520,00грн. (а.с.9-10), що сторонами не заперечуються.

Позивач вказує, що у зв`язку з помилковим, невірним, визначенням місця пайки, продукт буде знаходитись на рівні нанесеного принту, що порушує естетичні і функціональні якості продукту. Намагаючись, вирішити питання, працівниками ТОВ "Полтава-Сад", було здійснено спробу пакування бракованих пакетів з продуктом, але в процесі запаювання, було з`ясовано, що пошкоджується зображення торгової марки. Це впливає на естетичний вигляд товару, чим псує репутацію фірми як надійного товаровиробника, що гарантує споживачам товар з естетичним виглядом належної якості.

Зокрема, по факту виявлення порушення, було складено акт про виявлені недоліки товару від 18.11.2020р. (а.с.24).

Також, позивач покликається на те, що шляхом довготривалих переговорів в телефонному режимі та відправлення повідомлень, Романом О.О. було здійснено спробу досягти згоди і компромісного рішення у вирішенні проблемного питання. Після того, як згоди між сторонами не було досягнуто, заступником директора, 25.06.2021р., на електронну адресу ТОВ "Вакумант", було направлено лист з повідомленням про виявлені недоліки, з описом бракованих та якісних пакетів, з проханням їх усунути. Позивач долучає до позовної заяви лист з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, де зазначено, що можливо компенсувати лише частину браку - 15 тис. пакетів (а.с.23).

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант" про стягнення 53854,20грн..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" посилається на те, що згідно видаткової накладної №496 від 18.11.2020р. ТОВ "Вакумант" було поставлено ТОВ "Полтава-Сад" пакети з друком "Картопля для жарки" на суму 127440,00грн., які позивачем повністю оплачені. При перевірці якості товару було виявлено брак в частині товару, а саме невірно визначено місце для пайки вакуумних пакетів в кількості 11009шт. на суму 19816,20грн. та 18910шт. на суму 34038,00грн., тобто на загальну суму 53854,20грн., яку відповідач відмовився компенсувати в добровільному порядку.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/695/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2021р..

09.09.2021р. до Господарського суду Волинської області надійшов відзив на позовну заяву від 08.09.2021р., в якому зазначено, що позивачем та відповідачем було затверджено макет вакуумних пакетів для варки та жарки картоплі (товару, що був поставлений відповідачу) згідно додатку, що додається позивачем до позовної заяви. Разом з тим, згідно затвердженого сторонами макету товару, сторонами не було визначено, з якого боку розташовується місце для пайки вакуумного пакету. Така умова не була погоджена сторонами ані в основному договорі (договір поставки №030819 від 14.08.2020р., що міститься в матеріалах справи), ані в додатках до такого договору. Окрім того, така умова не була визначена сторонами і в усному порядку. Відповідач стверджує, що враховуючи положення законодавства, а також відсутність будь-яких умов в договорі та застережень зі сторони покупця щодо місця пайки вакуумного пакету, продавцем (відповідачем) у повному обсязі були виконані вимоги щодо якості поставленого товару, оскільки останнім було поставлено товар, що повністю відповідав затвердженому сторонами макету такого товару. Таким чином, будь-які претензії позивача щодо якості такого товару є безпідставними та не можуть братися до уваги.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно п.5.2 договору поставки №030819 від 14.08.2020р., укладеного між позивачем та відповідачем, "сторони домовилися, що всі претензії по якості товару приймаються до уваги продавцем не пізніше 45 днів з моменту поставки, за умов правильного зберігання та транспортування.". Однак, як зазначає сам позивач у своїй позовній заяві, лише 25.06.2021р. (тобто, через 7 (сім) місяців з моменту поставки товару) ним було направлено лист з повідомленням про виявлені недоліки на електронну адресу ТОВ "Вакумант".

Стосовно строків позовної давності відповідач звертає увагу суду, що позовна заява до господарського суду була подана позивачем лише 25.08.2021р. (через 9 місяців з моменту поставки товару та нібито виявлення недоліків такого товару). Разом з тим, законодавством встановлено спеціальний строк для звернення до суду з позовами, що випливають з поставки товару неналежно якості. Позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені до суду згідно із приписами ч.8 ст.269 ГК України протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленого товару. Таким чином, позивачем також пропущено строки звернення до суду з позовною заявою, в зв`язку з чим позов ТОВ "Полтава-Сад" до ТОВ "Вакумант" не підлягає задоволенню. Щодо доводів позивача про те, що відповідач не заперечував наявність бракованого товару, то відповідач зазначає, що уповноваженими представниками ТОВ "Вакумант" ніколи не велося листування через електронну пошту з ТОВ "Полтава-Сад". Копії долученого до матеріалів позовної заяви листування нібито позивача та відповідача через електронну пошту Gmail.com не можуть вважатися належним та допустимим доказом у справі та не можуть свідчити про факт визнання відповідачем поставки позивачу неякісного товару. Відповідач зазначає, що змушений був звернутись за правовою допомогою до адвоката та сплатити за юридичні послуги 10000,00грн., що складає розмір суми судових витрат, які поніс і очікує понести відповідач.

22.09.2021р. до Господарського суду Волинської області від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначають, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема зазначає, що відповідач у своєму відзиві посилається на договір №030819 від 14.08.2020р. і вказує про його наявність в матеріалах справи. У додатках до відзиву на позовну заяву відсутній договір №030819 від 14.08.2020р. і позивачем такий договір не підписувався. Посилання відповідача на відсутність домовленості, навіть, усної, про місце розташування для пайки вакуумного пакету є неправдивим, оскільки, переговори проводились в телефонному режимі між представником ТОВ "Вакумант" та заступником директора ТОВ "Полтава-Сад" Романом О.О.. Щодо строків пред`явлення претензій щодо якості і кількості товару, позивач вважає посилання відповідача на умови договору, зокрема, на п.5.2. "сторони домовились, що всі претензії по якості товару приймаються до уваги продавцем не пізніше 45 днів з моменту поставки, за умов правильного зберігання та транспортування" є неправомочними, оскільки, такого договору між сторонами не було підписано. Позивач вважає, що за своєю правовою природою правочин між позивачем та відповідачем підпадає під ознаки договору купівлі - продажу, тому посилання на норми закону про застосування спеціального строку для звернення до суду по договору поставки є неправомочними, а посилання позивача на ст.680 Цивільного кодексу України, є законними та обґрунтованими. Твердження відповідача про те, що електронний лист від 03.08.2021р. було направлено помилково представникам ТОВ "Полтава-Сад" та те, що ОСОБА_1. не є уповноваженою особою ТОВ "Вакумант" та не має право вести ділове спілкування з контрагентами відповідача у позивача викликає сумнів, оскільки, саме з цієї електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. проводилось усе листування, починаючи з заявки на виготовлення вакуумних пакетів, у відповідь було надано скан копії сертифікату якості, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, лист про затвердження макету, виставлення рахунку на оплату №416 від 16.09.2020р. та лист про згоду на часткову компенсацію бракованого товару. Тому твердження відповідача, що лист від ОСОБА_1. з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 був відправлений помилково не відповідає дійсності, оскільки все листування з погодження, затвердження, рахунки на оплату та документи, що стосуються якості товару ТОВ "Вакумант" здійснювалось з цієї електронної пошти. Позивач вважає посилання відповідача на відсутність жодних листувань абсурдним, оскільки рахунки на оплату і затвердження макету товару здійснювалися між заступником директора ТОВ "Полтава-Сад" Романом О.О. та ОСОБА_1.. Також зазначає, що посилання відповідача про відсутність вказівок щодо офіційних адрес електронної пошти сторін у договорі №030819 від 14.08.2020р. не може прийматися до уваги, оскільки, такий договір зі сторони ТОВ "Полтава-Сад" не підписувався. Стверджує, що витрати на правову допомогу адвоката відповідача є не співмірними, та відповідачем не виконано вимогу процесуального законодавства, за якою передбачено подачу детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому обсяги наданих правових послуг не відповідають дійсності, а тому сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00грн. підлягає зменшенню.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2021р. повідомлено позивача про те, що підготовче засідання відбудеться 19.10.2021р.; запропоновано відповідачу подати суду копію договору поставки №030819 від 14.08.2020р. на який посилаються у відзиві на позовну заяву.

07.10.2021р. до Господарського суду Волинської області відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії договору поставки №030819 від 14.08.2019. При цьому вказують, що у відзиві було допущено описку в написанні дати укладення договору та помилково зазначено: "Договір поставки №030819 від 14.08.2020р.", замість "Договір поставки №030819 від 14.08.2019". Дане клопотання з додатками (договір поставки №030819 від 14.08.2020р., квитанція, накладна та опис вкладення про направлення доказу позивачу) приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.10.2021р. повідомлено сторін про проведення підготовчого засідання 02.11.2021р..

02.11.2021р. Господарський суд Волинської області на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021р..

16.11.2021р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 07.12.2021р., 12:00год.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. по справі №903/695/21 у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Відповідно до ч.1 ст.680 ЦК України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.15 ч.1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів", недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Відповідно до ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вакумант" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (покупець) було укладено договір поставки №030819 (договір).

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, факт укладення договору підтвердили представник позивача в судовому засіданні 16.11.2021р., укладений між ними договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавалися, сторонами розірваним не був.

В подальшому, 18.11.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакумант" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" товару: пакетів 200*350 з друком "Картопля для жарки" 37 600 шт. за ціною 1,80грн. на суму 67 680,00грн. та пакети 200*350 з друком "Картопля для варки" 21 400шт. за ціною 1,80грн. на суму 38 520,00грн., на загальну суму 127 440,00грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №496 від 18.11.2020р..

Як встановлено судом із пояснень представника позивача в судовому засіданні 16.11.2021р. поставка товару була здійснена на виконання договору №030819 від 14.08.2019р..

18.11.2020р. ТОВ "Полтава-Сад" отримало товар і здійснило оплату за нього в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №27785 від 16.09.2020р. на суму 57 920,00грн. та платіжним дорученням №29242 від 25.11.2020р. на суму 69 520,00грн. (а.с.9-10), що сторонами не заперечуються.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, що між сторонами було затверджено макет вакуумних пакетів для варки та жарки картоплі (товару, що був поставлений відповідачем) згідно додатку, що додається до позовної заяви, однак згідно затвердженого сторонами макету товару, сторонами не було визначено, з якого боку розташовується місце для пайки вакуумного пакету. Така умова не була погоджена сторонами ані в основному договорі, ані в додатках до такого договору.

Однак, позивачем не подано жодних доказів, що така умова була визначена в будь-якому іншому порядку, письмових змін(враховуючи форму правочину) у договір сторанами не було внесено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку. що позивачем не доведено невідповідності отриманого товару умовам договору, а отже й не доведено наявності недоліків отриманого товару.

Також, умовами договору поставки №030819 сторони узгодили, що всі претензії по якості товару приймаються до уваги продавцем не пізніше 45 днів з моменту поставки (п.5.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав товар 18.11.2020р. і лише 25.06.2021р. (через 7 місяців з моменту поставки товару) направив на адресу відповідача лист з повідомленням про наявність бракованого товару. Лист направлено на електронну адресу: urbasyalv@gmail.com. Факт отримання листа відповідачем не заперечується.

Отже, враховуючи вище викладене, а також укладення між сторонами договору поставки, відсутність доказів, що між сторонами було узгоджено місце пайки пакету, позивачем не доведено наявності недоліків товару, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстав для стягнення заявленої суми в розмірі 53854,20грн. із відповідача.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення через необґрунтованість.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.

Крім того, відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи №903/695/21 в суді апеляційної інстанції.

Також, як вбачається з матеріалів відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем долучено документальне підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, зокрема, засвідчений договір №6 про надання правової допомоги від 17.02.2021р., ордер серії АС №1035892 від 17.02.2022р., засвідчене свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок витрат від 17.02.2022р., детальний опис витрат на правову допомогу від 17.02.2022р., засвідчене платіжне доручення №1895 від 17.02.2022р. про сплату за надані послуги згідно договору про надання правової допомоги №6 від 17.02.2022р. в сумі 5000,00грн..

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст.903 ЦК України, встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи-та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18, від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19, тощо.

Разом із тим, згідно із ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно із ст.123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст.126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00грн. в суді апеляційної інстанції відповідачем надано:

- засвідчений договір №6 про надання правової допомоги від 17.02.2021р., ордер серії АС №1035892 від 17.02.2022р., укладений між адвокатом Деркачем Денисом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вакумант";

- засвідчене свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- попередній (орієнтовний) розрахунок витрат від 17.02.2022р. на правову допомогу пов`язаною з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу та розглядом судової справи в суді апеляційної інстанції в сумі - 5000,00грн.;

- детальний опис витрат на правову допомогу від 17.02.2022р., зокрема, за підготовку, збір та аналіз доказів, ознайомлення з матеріалами справи - 1 год., підготовкою та подачею до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу у справі - 4 год. (вартість однієї години роботи адвоката становить 1000,00грн.), загальна вартість наданих послуг становить 5000,00грн..

- засвідчене платіжне доручення №1895 від 17.02.2022р. про сплату за надані послуги згідно договору про надання правової допомоги №6 від 17.02.2022р. в сумі 5000,00грн..

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" клопотання про зменшення розміру понесених витрат на послуги адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Вакумант" витрат на послуги адвоката не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, ТОВ "Полтава-Сад" не надало.

З доданих до відзиву на апеляційну скаргу документів вбачається, що понесені ТОВ "Вакумант" витрати на послуги адвоката у розмірі 5000,00грн. є підтвердженими.

Беручи до уваги викладене, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Вакумант" витрат на послуги адвоката у вказаній вище сумі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2021р. у справі №903/695/21 - без змін.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Облачна, 1 код ЄДРПОУ 310434773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакумант" (Волинська область, м.Луцьк, проспект Перемоги, 24, код ЄДРПОУ 41041263) 5000грн. 00коп. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №903/695/21 в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Волинської області.

4. Справу №903/695/21 повернути до Господарського суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "22" березня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.