Ухвала

від 22.03.2022 по справі 907/132/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про передачу справи за підсудністю

"23" березня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/132/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.

розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Поінт, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Супер Маріо, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 22 653 грн. 52 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 610 грн. 98 коп. заборгованості по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, 1 200 грн. заборгованості по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення, 1 551 грн. 51 коп. заборгованості по відшкодуванню за спожиту активну електричну енергію, 3 901 грн. 68 коп. пені, 755 грн. 21 коп. 3% річних та 2 676 грн. 82 коп. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-Поінт, м. Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Супер Маріо, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 22 653 грн. 52 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 610 грн. 98 коп. заборгованості по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, 1 200 грн. заборгованості по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення, 1 551 грн. 51 коп. заборгованості по відшкодуванню за спожиту активну електричну енергію, 3 901 грн. 68 коп. пені, 755 грн. 21 коп. 3% річних та 2 676 грн. 82 коп. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про прийняття зазначеної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній справі, суд звертає увагу на наступні обставини.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності), встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у ст. ст. 27, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами цивільного судочинства (ч. 1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч. 1 ст. 114 ЦПК). Враховуючи положення ст. 181 Цивільного кодексу України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 327 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ, а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25.02.2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11.07.2019 року у справі № 426/7217/18).

На відміну від регулювання, наведеного у Цивільному процесуальному кодексі України, у положеннях ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині 1, 2 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14.12.2017 року.

В подальшому, Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18.02.2010 року № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполучення з приводу означає у зв`язку з чим-небудь, тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Таким чином, за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

На підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у межах даної справи постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 є визначальною для застосування норми ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (виключної підсудності) до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, предметом спору є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання останнім зобов`язань за договором суборенди, укладеного щодо користування нерухомим майном, котре знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14.

З врахуванням вищенаведеного в сукупності, до наявних спірних правовідносин повинні застосовуватися положення ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З огляду на те, що місцезнаходженням нерухомого майна, із приводу якого між сторонами спору виникли правовідносини, є м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, вказаний спір підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).

При постановленні даної ухвали судом також враховано, що положеннями ст. 279 Господарського процесуального кодексу України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи, у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Поряд з цим, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріали справи № 907/132/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Поінт, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Супер Маріо, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 22 653 грн. 52 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 610 грн. 98 коп. заборгованості по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, 1 200 грн. заборгованості по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення, 1 551 грн. 51 коп. заборгованості по відшкодуванню за спожиту активну електричну енергію, 3 901 грн. 68 коп. пені, 755 грн. 21 коп. 3% річних та 2 676 грн. 82 коп. інфляційних втрат підлягають передачі на розгляд Господарському суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України,

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Матеріали позовної заяви б/н від 17.02.2022 року (вх. № 02.3.1-05/137/22 від 23.02.2022 року) (справи № 907/132/22) Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Поінт, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Супер Маріо, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 22 653 грн. 52 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 610 грн. 98 коп. заборгованості по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій, 1 200 грн. заборгованості по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення, 1 551 грн. 51 коп. заборгованості по відшкодуванню за спожиту активну електричну енергію, 3 901 грн. 68 коп. пені, 755 грн. 21 коп. 3% річних та 2 676 грн. 82 коп. інфляційних втрат із доданими до неї документами надіслати Господарському суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44-В) за підсудністю.

2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.

3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвалу складено і підписано 23.03.2022 року.

Суддя Пригара Л.І.