Рішення

від 15.08.2022 по справі 907/132/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2022Справа № 907/132/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу №907/132/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО"</a>;

про стягнення 33 349,72 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Маріо"</a> про стягнення 33349,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супер Маріо"</a> про стягнення 33349,72 грн передано на підставі ч. 3 ст. 30 ГПК України за підсудністю до Господарського суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна, із приводу якого між сторонами виникли правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором суборенди № 434 від 01.02.2021, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 26016,01 грн, за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 3901,68 грн, 3% річних - 755,21 грн та інфляційні втрати в розмірі 2676,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2022 відкрито провадження у справі №907/132/22 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.05.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул .Жемайте, 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 87555.

Втім, ухвала суду була повернута відділенням поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній».

За аналізом приписів пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомлені відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.05.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

01.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-поінт» укладено договір оренди №59, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення, згідно затвердженого переліку, зокрема, за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14 у Голосіївському районі м. Києва.

Пунктом 6.2.7 договору оренди погоджено, що орендар має право передавати об`єкти оренди в цілому та/або окремі елементи в суборенду без попереднього погодження з орендодавцем.

01.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (далі - орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО" (далі - суборендар) укладено Договір суборенди №434 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення №695, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 74,6 кв. м. (відповідно до технічного паспорту) (далі - приміщення, об`єкт оренди) на умовах визначених даним договором.

Об`єкт оренди суборендар планує використовувати як (цільове призначення приміщення) офіс (пункт 1.3 договору).

За умовами пунктів 2.1 та 2.2 договору приміщення повинно бути передано орендарем та прийнято суборендарем не пізніше 01 лютого 2021 року. Передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу його в суборенду. Передача приміщення не призводить до передачі права власності на приміщення суборендарю.

Строк дії цього договору починає дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.01.2023 року. Строк дії цього договору може бути змінено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою між сторонами (пункти 3.1 та 3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що орендна плата за 1 (один) календарний місяць становить:

з 01 лютого 2021 року по 31 травня 2021 року - 13 129,60 грн, у тому числі ПДВ 20% -2188,27 грн;

з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року - 14 442,56 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2407,10 грн.

Згідно пункту 4.2 договору по завершенню вказаного в пункті 4.1.1 періоду, а надалі по завершенню кожного року орендного користування, орендар має право змінити щомісячну орендну оплату шляхом збільшення на 10%.

При цьому, у пункті 4.2.1 договору сторони погодили, що авансовий внесок сплачується суборендарем за останній місяць встановлений на момент укладення відповідного договору, але сума може збільшитись, про що орендар повідомить суборендаря у відповідності до умов даного договору.

Орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру (пункт 4.4 договору).

Орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня отримання приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду до дня його повернення актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно сторонами, то суборендар продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі до моменту підписання акту повернення приміщення (пункт 4.5 договору).

Умовами пункту 4.6 договору сторони погодили, що в розмір орендної плати не включені комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря, а саме: відшкодування активної електроенергії; відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод; відшкодування теплопостачання; відшкодування з постачання гарячої води; відшкодування за обслуговування будинку і споруд та прибудинкових територій, відшкодування за вивіз твердих побутових відходів; відшкодування послуги інтернет зв`язку, комплексне обслуговування та відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії; зняття показників з засовів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг.

Комунальні послуги, відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальниками послуг.

Факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг, підписаного сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Отримані орендарем акти прийому-передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня отримання (пункт 4.8 договору).

Суборендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг до 10 числа (пункт 6.1.1 договору). Щомісяця (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримувати у орендаря (відділі бухгалтерії) акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на суборендаря (пункт 6.1.2 договору). Прийняти надані послуги та підписати два примірника актів наданих послуг, в результаті чого один примірник в 5-ти денний термін з дня отримання актів наданих послуг, повернути в обов`язковому порядку до бухгалтерії орендаря (пункт 6.1.3 договору). Не здавати, без письмової згоди орендаря, приміщення в суборенду (пункт 6.1.8 договору).

За умовами пункту 10.1 договору сторони визначили, що договір може бути розірваний орендарем в односторонньому порядку в таких випадках: у разі несплати суборендарем орендної плати та/або комунальних платежів у повному обсязі за 2 (два) місяці оренди (п. 10.1.1); у випадку використання суборендарем приміщення не за цільовим призначенням (пункт 10.1.2).

На виконання умов договору суборенди, за актом приймання-передачі об`єкту оренди від 01.02.2021 орендар передав, а суборендар прийняв нежиле приміщення №695, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 74,6 кв. м.

Крім того, 01.04.2021 між сторонами було підписано Додатковий договір № 1 до Договору суборенди № 434 від 01 лютого 2021 року, яким внесено зміни до п. 4.1. Договору та викладено його у новій редакції, а саме:

4.1 Орендна плата за 1 (один) календарний місяць становить:

4.1.1. З 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року 10 503,68 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1750,61 грн.

4.1.2. З 01 травня 2021 року по 31 травня 2021 року - 13 129,60 грн, у тому числі ПДВ 20% -2188,27 грн;

з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року - 14 442,56 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2407,10 грн.

31.05.2021 сторони підписали Акт зворотнього приймання-передачі об`єкту оренди, згідно з яким суборендар передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення №695, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 19/14, загальною площею 74,6 кв. м.

Отже, підписавши вказаний акт про повернення об`єкти, сторони з 31 травня 2021 року достроково припинили строк дії Договору суборенди №434 від 01.02.2021.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за період з лютого по травень 2021 року відповідачу були виставлені рахунки на оплату суборенди приміщення та відшкодування комунальних послуг, а саме: № 223 від 28.02.2021 на загальну суму 13 867,84 грн; № 336 від 31.03.2021 на загальну суму 14109,36 грн; № 442 від 30.04.2021 на загальну суму 11 383,90 грн; № 535 від 31.05.2021 на загальну суму 14 632,11 грн.

Також, позивачем на вказані суми були складені для підписання акти надання послуг № 208 від 28.02.2021 на суму 13867,84 грн, № 335 від 31.03.2021 на суму 14109,36 грн, №443 від 30.04.2021 на суму 11 383,90 грн, № 549 від 31.05.2021 на суму 14632,11 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку до справи, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, сплативши орендну плату та комунальні платежі згідно виставлених рахунків за лютий та березень 2021 року на суму 27 977,20 грн.

В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу для оплати рахунків та актів надання послуг, які підписані тільки зі сторони позивача, проте, пунктом 4.3. договору сторони визначили, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру. Тому відсутність в матеріалах справи доказів виставлення й отримання відповідачем як рахунків на оплату наданих послуг, так і актів надання послуг, не спростовує обов`язку останнього сплати орендну плату за користування приміщенням та відшкодувати спожиті комунальні послуги.

Таким чином, оскільки відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором суборенди №434 від 01.02.2021 сплату орендних платежів та відшкодування комунальних послуг в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим виник борг у загальній сумі 26016,01 грн, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором піднайму, а відповідно до частин 1, 3 статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1 та 5 статті 762 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 договору сторонами визначено, що орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру. За умовами пунктом 6.1.1 договору суборендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг до 10 числа.

При цьому, сторони у пункті 6.1.2 договору погодили, що суборендар зобов`язаний щомісяця (08-10 числа місяця, наступного за звітним) отримувати у орендаря (відділі бухгалтерії) акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги, з покладенням наслідків неодержання вказаних документів на суборендаря.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за договором суборенди на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки орендну плату та відшкодування вартості спожитих комунальних послуг в належному розмірі не здійснив, що підтверджується випискою по рахунку позивача за спірний період.

Так, відповідач оплатив рахунок № 223 від 28.02.2021 на загальну суму 13 867,84 грн - 24.03.2021; рахунок № 336 від 31.03.2021 на загальну суму 14109,36 грн - 08.04.2021.

Отже, неоплаченими залишились станом на день розгляду справи рахунки позивача №442 від 30.04.2021 на загальну суму 11 383,90 грн; № 535 від 31.05.2021 на загальну суму 14 632,11 грн, всього на суму 26016.01 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування вартості комунальних послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу зі сплати орендних платежів та комунальних послуг, визначених у рахунках на оплату № 442 від 30.04.2021 на суму 11 383,90 грн; № 535 від 31.05.2021 на суму 14 632,11 грн, всього на загальну суму 26016,01 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги суми, визначені позивачем у позові, оскільки вони не узгоджуються з доказами наявними у матеріалах справи, зокрема, згідно неоплачених відповідачем рахунків заборгованість з орендної плати становить 23 633,28 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за обслуговування будинків і спору - 407,32 грн, заборгованість по відшкодуванню послуг за комплексне обслуговування нежитлового приміщення - 800,00 грн, заборгованість за спожиту електричну енергію - 276,56 грн, заборгованість за комплексне обслуговування - 898,85 грн. Всього загальна сума заборгованості становить 26 016,01 грн, яка підлягає судом задоволенню.

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 8.2 договору встановлено, що орендар має право вимагати від суборендаря за прострочення внесення орендних платежів сплатити, крім простроченої орендної плати, також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такої заборгованості за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати орендних платежів позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 3901,68 грн за порушення строків сплати орендних платежів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків сплати орендних платежів за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

При цьому, суд зазначає про безпідставність включення позивачем до складу заборгованості з орендної плати за Договором авансового платежу, який хоч і зараховано за останній місяць оренди, однак безпідставно враховано як борг з самого початку користування майном.

Так, дійсно, у п. 4.2.1 договору сторони погодили, що авансовий внесок сплачується Суборендарем за останній місяць встановлений на момент укладання відповідного Договору, але сума може збільшитись, про що Орендар повідомить Суборендаря у відповідності до умов даного Договору.

Однак, ані строку, ані порядку його сплати договором не визначено, так само як і відповідальності за його несплату.

Крім того, за правовою природою авансовий внесок безпідставно ототожнювати з орендною платою та здійснювати його нарахування в порядку, визначеному п. 4.4 договору.

В будь-якому разі вказані обставини не вплинули на визначення позивачем остаточного розміру заборгованості відповідача, окрім порядку зарахування здійснених ним часткових оплат, що враховано судом при здійсненні перерахунку 3% річних, інфляційних та пені.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок пені, суд зазначає, що такі вимоги, за перерахунком суду, з урахуванням обмеженого законом 6-місячного строку для нарахування пені та за виключенням при розрахунку суми боргу авансового внеску, підлягають задоволенню частково на суму 2184,12 грн. При цьому, судом було здійснено нарахування наступним чином:

- на заборгованість з орендної плати за лютий 2021 року в сумі 13129,60 грн пеня нарахована за період з 11.02.21 по 23.03.2021 (дата сплати) у загальній сумі 179,13 грн;

- на заборгованість з орендної плати за березень 2021 року в сумі 13129,60 грн пеня нарахована за період з 11.03.21 по 07.04.2021 (дата сплати) у загальній сумі 130,94 грн;

- на заборгованість з орендної плати за квітень 2021 року в сумі 10503,68 грн пеня нарахована за період з 11.04.21 по 10.10.2021 у загальній сумі 819,00 грн;

- на заборгованість з орендної плати за травень 2021 року в сумі 13129,60 грн пеня нарахована за період з 11.05.21 по 10.11.2021 у загальній сумі 1055,05 грн.

Крім того, позивач також заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 755,21 грн за період з 11.02.201 по 17.02.2022 та інфляційні у розмірі 2676,82 грн за період прострочення з лютого 2021 року по січень 2022 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства

Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що такі вимоги, за перерахунком суду, підлягають частковому задоволенню на суму 649,01 грн та 2161,39 грн відповідно, оскільки позивачем безпідставно здійснювались указані нарахування на суму боргу з включенням авансового платежу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-поінт» підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР МАРІО"</a> (вул. Жемайте, 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 87555, ідентифікаційний код 43174308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ПОІНТ" (вул. Ломоносова, 58-А, м. Київ, 03139, ідентифікаційний код 40782610) заборгованість з орендної плати та комунальних послуг у загальному розмірі 26 016 грн 01 коп., пеню у розмірі 2184 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 649 грн 01 коп., інфляційні у розмірі 2161 грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 2306 грн 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2022.

Суддя А.І. Привалов