Рішення

від 28.02.2022 по справі 921/625/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2022 року м.Тернопіль Справа №921/625/21 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Свергун О.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного агропромислового підприємства "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ", с.Білобожниця Чортківського району Тернопільської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЧОРТКІВГАЗ", м.Чортків Тернопільської області

про визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Приватне агропромислове підприємство "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ", с.Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, звернулося у вересні 2021 року (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЧОРТКІВГАЗ", м.Чортків Тернопільської області, про визнання незаконними дій по відключенню позивача від газопостачання.

В обґрунтування позову позивач посилається на вчинення працівниками відповідача неправомірних дій, що мали місце 09.07.2021, внаслідок яких механічним способом було відрізано адміністративну будівлю підприємства від газопроводу. Такі дії, як стверджує позивач, вчинені без попереднього повідомлення ПАП "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ", а підставою їх вчинення був факт витік газу, а згодом відсутність договору приєднання на постачання природного газу.

На думку позивача, дії з припинення газопостачання проведені працівниками відповідача за участю представників поліції з порушенням норм Кодексу газорозподільних систем, оскільки замість перекриття запірних пристроїв або встановлення заглушки та її опломбування, відповідачем було відрізано газопровід від основної магістралі середнього тиску; повідомлень про розірвання договору №785 від 01.09.2006 позивач не отримував і вважає, що такий не припинився; ПАП "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ" здійснювало оплату за спожитий природний газ, про що свідчить платіжне доручення №305 від 16.11.2006 на суму 3000грн за природний газ, спожитий в жовтні 2006 року; жодного проекту нового договору на газопостачання підприємство від газопостачальної організації не отримувало, як і заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Зазначає, що 01 вересня 2006 року між ПАП "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ" та ВАТ «ЧОРТКІВГАЗ» було укладено типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам №785 для постачання природного газу до адмінбудівлі підприємства. Однак, 11.02.2011 відповідачем припинено газопостачання, посилаючись на порушення зі сторони ПАП "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ" правил оформлення приладів, про що складено Акт на відключення від газопостачання.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ЧОРТКІВГАЗ" у поданому 18.01.2022 відзиві на позов без номера та дати (вх.№304) позовні вимоги заперечив. Щодо обставин відключення позивача від газопостачання, що мало місце 11.02.2011 повідомив, що такі дії були спричинені фактом наявності у позивача заборгованості по оплаті за спожитий природний газ; а з приводу відключення позивача від газопостачання, що мало місце 09.07.2021, то звертає увагу суду на ту обставину, що ПАТ «ЧОРТКІВГАЗ» не могло їх вчиняти, оскільки підприємство не здійснює розподіл природного газу на відповідній території, адже не є оператором ГРМ в розумінні Кодексу газорозподільних систем (п.4 глави І Кодексу). Також відповідач просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову, оскільки відключення позивача від газопостачання мало місце 11.02.2011, про що було відомо ПАП "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ", але з позовом про відновлення газопостачання позивач звернувся лише в вересні 2021 року, тобто після закінчення загального строку позовної давності.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 16.11.2021, котре відкладалося на 30.11.2021, а згодом на 09.12.2021, та оголошувалася перерва востаннє до 20.01.2022.

09.12.2021 до господарського суду надійшла заява без номера та дати (вх.№10060 від 09.12.2021), згідно з якою позивачем надано додаткові пояснення по суті спору, а також заявлено додаткові позовні вимоги немайнового характеру.

Ухвалою суду від 09.12.2021 дану заяву повернуто позивачу без розгляду з підстав, викладених в ухвалі.

На підставі клопотання відповідача без номеру та дати (вх.№10416 від 21.12.2021) строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів в порядку, передбаченому ч.3 ст.177 ГПК України (ухвала від 21.12.2021).

Ухвалою від 20.01.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 08.02.2022, котре згодом відкладено на 01.03.2022.

У судові засідання по розгляду справи по суті позивач не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Жодних клопотань суду не заявив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, а згідно поданого клопотання №03/15 від 07.02.2022 (вх.№874 від 07.02.2022) просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку суд враховує, що наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи по суті, а також те, що відкладення судового засідання є правом суду, тому, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає, що в даному випадку неявка представників сторін, не перешкоджає вирішенню спору, а тому вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Фактичні обставини справи.

01.09.2006 між Приватним агропромисловим підприємством "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ" як Споживачем та Відкритим акціонерним товариством «ЧОРТКІВГАЗ» як Постачальником, було укладено договір №785 на постачання природного газу (далі - договір), відповідно до п.п.2.1, 5.1, п.5.2, 6.1, 6.2 якого Постачальник зобов`язався постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язався своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п.п.4.1, 4.8 договору Споживач розраховується у безготівковій формі з Постачальником за природний газ щомісячно до 25 числа кожного місяця за ціною, яка складається на ринку газу з можливими змінами та доповненнями. Якщо Споживач не погоджується з рахунком Постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, Споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється (п.4.11).

Відповідно до п.п.4.9, 7.1 договору, якщо Споживач не здійснив оплату за цим договором протягом десяти днів після встановленого строку, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу шляхом пломбування інвентарної заглушки чи перекриття запірних пристроїв. При цьому припинення газопостачання не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п.7.3 договору).

Договір укладено на невизначений строк та вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами (п.11.1 договору).

Згідно з п.11.2 договору Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір лише у разі припинення газопостачання Споживачу у випадках, передбачених цим договором та Правилами постачання, шляхом надання Споживачу письмового повідомлення рекомендованим листом з відміткою про вручення про намір розірвати цей договір щонайменше за тридцять днів до бажаної дати розірвання.

11.02.2011 працівниками Чортківського управління з експлуатації газового господарства Чепигою І.І., Стасів О.А та Махно В. на основі не оформлених приладів проведено відключення дворового вводу від газопостачання (пломба № АБ 223688), про що складено Акт на відключення від газопостачання . В Акті зазначено, що газопостачання буде відновлено після оплати боргу за спожитий природний газ на підставі письмової заяви Споживача.

Як пояснив керівник ПАП «Білобожницьке» у попередніх судових засіданнях, після 11.02.2011 газопостачання адмінбудинку так і не було відновлено.

Також позивачем до позову долучено платіжне доручення №305 від 16.11.2006 на суму 300грн як доказ здійснення оплати за природний газ; доказів оплати заборгованості, що виникла станом на момент проведення відключення (11.02.2011) чи доказів на підтвердження відсутності у підприємства заборгованості за природний газ, матеріали справи не містять і такі позивачем не подано.

Водночас, позивач зазначає, що будь-якого іншого договору на газопостачання підприємство не укладало з газопостачальною організацією, а також підприємством не ініціювалося питання щодо укладення такого, оскільки вважає, що ініціатива укладення договору, в силу положень Кодексу ГТС та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 має ініціюватися постачальником, а не Споживачем; відповідна заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу не подавалася Оператору ГРМ, оскільки таку заяву не було надіслано підприємству для підписання.

Разом з тим, позивач стверджує, що 09.07.2021 представники відповідача в присутності працівників поліції, посилаючись на відсутність у позивача договору на постачання природного газу, вчинили незаконні дії та механічним способом відрізали газопостачальну трубу, що проходила до адміністративної будівлі підприємства від газопроводу. На підтвердження таких дій долучено письмові пояснення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З метою захисту своїх прав позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати дії Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ЧОРТКІВГАЗ", котрі вчинені 09.07.2021 року незаконними.

Норми права, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом з відповідними йому підставами.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У спірних правовідносинах, які є предметом судового розгляду у цій справі, позивач звернувся за судовим захистом шляхом визнання неправомірними дій відповідача, які полягають у відключенні адміністративної будівлі підприємства від газопостачання внаслідок механічного відрізання газопроводу, через який постачався природний газ до даного об"єкту споживача від загальної труби газопостачання (магістралі). При цьому, позивач вказує, що між сторонами існують договірні зобов`язання, зокрема у відповідача щодо забезпечення Споживача поставкою природного газу згідно умов договору №785 від 01.09.2006, копія якого долучена до позовної заяви.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

З 1 жовтня 2015 року введено в дію Закон України «Про ринок природного газу», яким визначаються правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відносини, які виникають між постачальником та споживачами, з урахуванням їх взаємовідносин з Операторами ГРМ регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила 2496).

Згідно з п. 1 розділу 3 Правил, підставою для постачання природного газу побутовому споживачу є :

-наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

-наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;

-включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

Тобто чинне законодавство розрізняє постачальника природного газу та оператора ГРМ як окремих суб`єктів, що виконують різні функції на ринку природного газу, а також розділяє і по різному регулює відносини з розподілу та постачання природного газу.

Пунктом 6 ч.1ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що газорозподільна система - технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

У відповідності до п.45 ч.1 ст.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Пунктом 9 ч.1ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що замовником є - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг: - приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи; транспортування природного газу; розподіл природного газу; зберігання (закачування, відбір) природного газу; послуги установки LNG.

Споживач є замовником послуги з приєднання до газорозподільної системи та з розподілу природного газу, і його відносини з Оператором ГРМ є договірними.

Однак Споживач не може бути замовником послуги з приєднання до газотранспортної системи та з транспортування природного газу, оскільки насамперед слід врахувати, що об`єктами газової інфраструктури за цим Законом визнаються газотранспортні системи, газорозподільні системи, газосховища та установка LNG, які Споживач не використовує, а лише технологічно приєднаний внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) до одного з цих об`єктів - газорозподільної системи через яку здійснюється фізичне переміщення придбаного у постачальника природного газу.

Суть такого приєднання розкривається у пункті 30 ч.1ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" як сукупність організаційних і технічних заходів, у тому числі робіт, спрямованих на створення технічної можливості для надання послуг розподілу природного газу, які здійснюються у зв`язку з підключенням існуючого об`єкта замовника до газорозподільної системи.

В свою чергу, згідно з п. 35 ч.1 ст. 1 цього Закону розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Ліцензовану діяльність з розподілу природного газу, а фактично його фізичну доставку Споживачу здійснює Оператор ГРМ.

Заслуговує на увагу при вирішенні цього спору наведене у п. 37 ч.1 ст.1 цього Закону визначення поняття споживач - юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Відповідно до п.п.3, 4 Розділу ІІ Правил №2496, укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням таких вимог: споживач має право укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником за умови відсутності простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником, що підтверджується письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або за умови наявності письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника; договір постачання природного газу не укладається в разі закупівлі природного газу постачальником на власні потреби з власного обсягу природного газу; договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код. Для укладення договору постачання природного газу споживач має надати постачальнику такі документи: заяву про укладення договору, в якій зазначити свій персональний ЕІС-код та очікувані об`єми (обсяги) споживання природного газу на період дії договору; належним чином завірену копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт споживача; копії документів на право укладання договору, які посвідчують статус юридичної особи чи фізичної особи - підприємця та уповноваженої особи на підписання договору, та копію документа про взяття на облік у контролюючих органах; письмову довідку діючого постачальника (за його наявності) або складений з ним акт звірки взаєморозрахунків про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, або письмовий дозвіл діючого постачальника (за його наявності) на перехід споживача до нового постачальника.

Постановою НКРЕКП № 2500 від 30.09.2015 року було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником (надалі - Типовий договір).

Заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2498.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Згідно з п.2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРС на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.

Споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 1 глави 5 розділу VІ Кодексу ГРС).

Відтак, для укладення договору на газопостачання позивачу необхідно було звернутися до газопостачальної організації із переліком документів, визначених Правилами.

Судом встановлено та це підтверджено як позивачем, так і відповідачем, що ТОВ «Чортківгаз» не була надіслана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу ПАП «БІЛОБОЖНИЦЬКЕ» як споживачу та договору розподілу природного газу.

З пояснень відповідача з`ясовано, що з 2011 року ВАТ «Чортківгаз» не здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу що підлягає ліцензуванню, а також не є оператором ГРМ. Таким чином, твердження позивача про неотримання ним пропозиції від Чортківгаз є неспроможними та оцінюються судом критично.

Також судом критично оцінюються доводи позивача щодо обставин укладення та чинності договору постачання природного газу побутовим споживачам за № 785 від 01.09.2006 року, з огляду на ряд розбіжностей, що містяться у ньому.

Так, долучена до позову копія даного договору містить виправлення вручну (на копії договору) дати його укладення (на 2006 рік);

- у п. 1.2 цього договору зазначено, що такий типовий договір розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу». Однак даний Закон № 329-VIII було прийнято лише 09.04.2015 року, тобто через 9 років після від дати укладення договору, даний Закон набрав чинності 08.05.2015року та введений в дію 01.10.2015 року;

- в п. 1.3. вказано, що такий договір укладено зі сторони постачальника - ВАТ «Чортківгаз» в особі начальника Замрикіт Я.А., однак в розділі «Реквізити сторін», його текст підписано з боку постачальника головним інженером ВАТ Калушняк Ф.

- договір не містить відтиску печатки ВАТ «Чортківгаз», а повноваження особи, що його підписала, не підтверджено документально і умови договору посилань на наявність повноважень в даної посадової особи не містять;

- договір не містить посилань на номер та серію ліцензії постачальника, про що вказано у п. 1.3 договору;

- оригіналу договору позивачем для огляду в судовому засіданні не надано.

Наведене вище позбавляє суд можливості з`ясувати обставини, що мають важливе значення для вирішення спору по суті та прийняти законне й обґрунтоване рішення, зокрема щодо обставин чинності договору та чи такий договір взагалі був укладений між сторонами у 2006році, чи виконувався сторонами, тощо.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що позивач після реформування ринку природного газу у 2015 році оформив договірні правовідносини на послуги газопостачання з урахуванням приписів діючого законодавства та уклав договір на поставку природного газу, а також договір розподілу природного газу, а відтак, суд констатує, що законних підстав для відновлення постачання природного газу та отримання послуг з розподілу природного газу у позивача немає, тобто відсутнє порушене суб"єктивне право, яке підлягає захисту судом.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

З урахуванням наведеного в сукупності суд відхиляє доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку постачати Підприємству природний газ, в тому числі й на підставі договору №785 від 01.09.2006, адже після реформування ринку газопостачання у 2015 році, постачання природного газу здійснюється за договором, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (п. 9 розділу ІІІ Правил 2496). Крім того, такий договір повинен містити істотні умови, визначені як обов"язкові для даного виду договорів (ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу").

Щодо відключення від газопостачання.

Порядок обмеження (припинення) розподілу природного газу визначено Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2494, Типовим договором розподілу природного газу затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 р. № 2498 та Правилами безпеки систем газопостачання затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 р. № 285.

Кодекс газорозподільних систем розроблений відповідно до Закону України "Про ринок природного газу". Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення:

1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості;

2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу;

3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу);

4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу);

5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Відповідно до розділу 7 глави VI Кодексу газорозподільних систем (далі - КГС), оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках:

1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу;

2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача;

3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання;

4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу";

5) розірвання договору розподілу природного газу;

6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ;

7) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ;

10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим);

11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації. обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання;

12) в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно п. 5.7 глави 5 розділ V Правил безпеки систем газопостачання, підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови: не забезпечення власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) технічного обслуговування згідно з вимогами пункту 5.4 цієї глави.

Пункт 5.4 глави 5 розділ V Правил безпеки систем газопостачання визначає, що технічне обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання житлових і громадських будівель, комунально-побутових об`єктів невиробничого характеру здійснюється відповідно до вимог документації з експлуатації заводів-виробників газового обладнання на договірних засадах. Умови для технічного обслуговування забезпечуються власником (балансоутримувачем та/або орендарем (наймачем)) відповідно до вимог чинного законодавства України.

До технічного обслуговування і ремонту споруд та об`єктів системи газопостачання промислових і сільськогосподарських підприємств, підприємств комунально-побутового обслуговування населення допускається залучення суб`єктів господарювання, що мають дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Проведення технічного обслуговування газопроводів та газового обладнання передбачено Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15.05.2015 (далі - ПБСГ).

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. Правил, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

Відповідно до вимог ПБСГ, у випадку незабезпечення технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових газових мереж у багатоквартирному будинку розподіл природного газу припиняється.

Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об`єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1-5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

Пунктом 2 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що споживач зобов`язаний допустити представників оператора ГРМ на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов`язаний виконати вимогу оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

Аналізуючи вказані положення законодавства, суд доходить висновку, що саме на позивача покладено обов`язок технічного обслуговування внутрішніх газопроводів і газового обладнання.

Також Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 (далі - Порядок №1687), встановлено, що вказаний Порядок визначає процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу (далі - споживач) у разі порушення ними строку розрахунків за спожитий природний газ або за надані послуги з його транспортування, відмови від зменшення обсягу газоспоживання та переходу на роботу з використанням резервних видів палива згідно з графіками, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, на період різких похолодань (далі - відповідний графік), а також відбору природного газу за відсутності у споживачів планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць (далі - ліміт природного газу), який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу (п.1 Порядку).

Відповідно до п. 2 даного Порядку, газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам.

Газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу. В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору (п. 3 Порядку).

У пункті 6 Порядку зазначено, що споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що припинення (обмеження) газопостачання здійснюється самостійно працівниками споживача, які обслуговують газопроводи чи газоспоживне обладнання, у присутності посадової особи уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, яка здійснює опломбування та складає акт за встановленою Міненерго формою.

У разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від`єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерго формою (п. 9 Порядку).

У разі самовільного відновлення газопостачання його припинення здійснюється шляхом механічного (зварного) від`єднання газопроводу. При цьому копія акта подається до відповідного органу внутрішніх справ.

Представники органів внутрішніх справ сприяють безперешкодному доступу працівників та посадових осіб уповноваженого підприємства до вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) та виконанню ними робіт щодо припинення (обмеження) газопостачання.

Згідно пункту 10 Порядку №1687, на споживача покладено встановлену законодавством відповідальність за безоплатне, безлімітне газоспоживання, самовільне відновлення, а також за наслідки, пов`язані з припиненням (обмеженням) газопостачання.

Таким чином, даним Порядком передбачено можливість виконання підприємством, уповноваженим Міненерговугіллям на припинення (обмеження) газопостачання споживачам робіт щодо припинення (обмеження) газопостачання, в тому числі у спосіб механічного (зварного) від`єднання газопроводу, та у разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення, такі дії вчиняти з залученням представників правоохоронних органів, що в даному випадку мало місце.

З приводу тверджень позивача про неповідомлення його про припинення (обмеження) газопостачання, то з цього приводу суд відзначає, що положення даного Порядку не передбачають у який саме спосіб відповідне повідомлення мало бути вчинено (письмово, шляхом надіслання рекомендованого листа, цінного листа, простою кореспонденцією, телефоном т.п.), а тому, з огляду на залучення відповідачем при вчиненні дій по відключенню позивача від газопроводу працівників Чортківського відділу Нацполіції, дані твердження є маловірогідними.

Разом з тим, позивач не вказує з яких саме підстав вчинялися оскаржувані дії щодо припинення розподілу природного газу позивачу у справі.

Позивач лише констатує, що 11.02.2011 адміністративний будинок підприємства було відключено від газопостачання шляхом перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням. Як вбачається з долученого до справи Акту на відключення від газопостачання від 11.02.2011, підставою відключення ПАП «БІЛОБОЖНИЦЬКЕ» від газопостачання була наявна заборгованість з оплати спожитого природного газу (п. 3 Акту), а відключення проведено на основі неоформлених приладів, тобто мали місце дві підстави -відмова споживача від встановлення лічильника газу та наявність заборгованості.

Доказів на підтвердження відсутності у підприємства заборгованості на дату здійснення відключення від газопостачання позивачем не надано, як і не надано доказів погашення заборгованості. Щодо іншої підстави відключення, то про наявність такої відповідач взагалі не зазначає і доказів її усунення теж надає.

Поряд з цим, дані дії позивачем фактично не оскаржуються, а лише констатуються як передумова щодо вчинених дій відповідача, що мали місце 09.07.2021. Наведене вбачається з відповіді на відзив (вх. № 1371 від 22.02.22 арк. 2).

Між тим, позивач вважає дії відповідача по механічному відрізанню труби газопроводу адмінбудівлі ПАП «БІЛОБОЖНИЦЬКЕ» від загальної магістралі газопроводу що вчинені 09.07.2021 незаконними, однак жодних доказів на підтвердження цього факту не долучено, як і недолучено доказів того, ким саме (яким органом, підприємтсвом) здійснено відключення газопостачання.

Також позивачем не було заявлено клопотань в порядку ст. 81 ГПК України про витребування відповідних доказів судом у разі неможливості їх подання самостійно.

З цих підстав критично оцінюються судом твердження позивача щодо не повідомлення ПАП «Білобожницьке» про припинення газопостачання та не вручення йому Акту про припинення газопостачання.

Як зазначалося вище, порядок повідомлення споживачів про припинення розподілу передбачений у Кодексі ГРМ, зокрема, у гл.7 розд. VI Кодексу ГРМ, ПБСГ, Порядку № 1687.

Окрім того, позивач посилається на Правила постачання природного газу № 2496 від 30.09.2015, котрі розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та котрі регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі-Оператори ГРМ/ГТС)

Так, пунктом 13 розділу ІІ цих Правил визначено випадки, коли постачальник вправі ініціювати/вживати заходи з припинення або обмеження постачання природного газу споживачу, а саме у разі:

- проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором;

- перевищення підтвердженого обсягу природного газу, якщо інше не передбачено договором постачання природного газу;

- розірвання договору постачання природного газу;

- відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування;

- настання заходів, передбачених Правилами про безпеку постачання природного газу, що діють відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про ринок природного газу" та поширюються на споживачів, що не є захищеними відповідно до зазначених Правил.

Газопостачання споживачу може бути припинено (обмежено) в інших випадках, передбачених Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем, Правилами безпеки систем газопостачання.

За необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти (п. 14 р. 2 Правил в редакції, що діяла на момент вчинення оскаржуваних дій - 09.07.2021).

Крім того, пункт 17 р. 3 Правил 2496 , на який посилається позивач вказує, що за власної ініціативи постачальник має право надати споживачу підписану його уповноваженою особою письмову форму договору на постачання природного газу, і не визначає випадки коли від`єднання споживача допускається та в який термін споживач повідомляється про припинення газопостачання, тобто дана норма є іншою за змістом ніж вказана позивачем у додаткових поясненнях (вх. № 10060 від 09.12.2021), тому судом такі твердження до уваги не беруться.

Як зазначено вище, між сторонами відсутні договірні правовідносини щодо постачання та щодо розподілу природного газу, адже відповідних правочинів між сторонами у даній справі не було укладено, як і жодних інших правочинів, які б містили істотні умови, необхідні для певного виду договорів, як-от: найменування/прізвище, ім`я по батькові постачальника і споживача та їх ЕІС-коди як суб`єктів ринку природного газу; ЕІС-код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником (за необхідності, якщо по інших точках комерційного обліку постачання газу здійснює інший постачальник); найменування Оператора ГРМ/ГТС, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу; річні, місячні та добові планові об`єми (обсяги) постачання/споживання природного газу за договором, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності); порядок перегляду та коригування договірних планових об`ємів (обсягів) постачання/споживання природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду; порядок зміни постачальника; строк дії договору та умови і порядок його припинення чи розірвання, та інші. Дані обставини сторони не заперечують.

Оскільки матеріалами справи не підтверджено порушення прав позивача та не встановлено неправомірність дій відповідача у спірних правовідносинах, суд, надавши правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, доходить висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ПАТ "Чортківгаз".

Щодо пояснень свідків.

На підтвердження факту відрізання труби газопроводу позивача від загальної магістралі ПАП «БІЛОБОЖНИЦЬКЕ» до справи долучено пояснення свідків від 01.12.2021, а саме громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

З цього приводу слід зазначити таке.

За приписами частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

За приписами статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Згідно зі статтею 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.ч.3, 4 ст.88 ГПК України).

У поданих позивачем заявах не зазначено про надання заявниками згоди на їх допит судом, а їх підписи нотаріально не посвідчені. Відтак обставини, які зазначені у пояснення свідків судом до уваги не беруться.

Враховуючи викладені вище положення процесуального законодавства, господарський суд доходить висновку, що свідок може бути викликаний для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам у справі. Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення судом питання про виклик свідка є дослідження викладених свідком у заяві обставин, які мають значення для справи. При цьому, неподання стороною до суду заяви свідка виключає можливість встановлення судом вказаних обставин, а отже, має наслідком відсутність правових підстав для виклику особи, якою не було викладено свої показання письмово, для її допиту у судовому засіданні. Приписами ГПК України не передбачено повноважень суду щодо покладення на особу, якою не було викладено свої пояснення у заяві свідка, обов`язку з`явитись у судове засідання для надання пояснень щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 23.01.2020р. по справі №918/36/19 та у постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №910/2122/19, відповідно до яких передумовою для виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Крім того суд враховує, що показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі на підставі показань свідків судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту мають бути документально доведені, а саме, твердження щодо неповідомлення про припинення газопостачання мають підтверджуватися відповідною довідкою поштового зв`язку про ненадходження на адресу ПАП «Білобожницьке» поштової чи рекоменої кореспонденції від ВАТ «Чортківгаз» у відповідний період.

З огляду на вищевикладене, враховуючи неподання громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до суду письмової заяви свідка, клопотання позивача про їх виклик в засідання, а також працівників поліції Стратій Р.М., Стрільчук І. та представника відповідача Чепигу І.І. суд вважає необґрунтованим.

Також суд зауважує, що позивач шляхом долучення додатково до справи пояснень свідків від 01.12.2021 у відповідний спосіб намагається підтвердити обставини, на які він посилається в обґрунтування заявленого позову, котрі є неналежними доказами, тоді як відключення Споживача від системи газопостачання оформляється відповідним Актом, який до справи також не долучено, а заява-звернення без номеру та дати з вимогою надіслати позивачу Акт, котру нібито надіслано 13.12.2021 не заслуговує на увагу суду, оскільки долучений на підтвердження її відправлення фіскальний чек №ПН 215600426655 не є належним доказом відправки цінного листа з описом вкладення на адресу відповідача, а лише свідчить про придбання на поштовому відділенні с. Білобожниця ВЗП 48530 двох марок Золотоноша та Фонтанка на загальну суму 26,25грн.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, то суд враховує, що оскільки позивачем оскаржуються дії щодо відключення від газопостачання, що мали місце 09.07.2021 і це додатково вбачається з відповіді на відзив (вх. № 1371 від 22.02.2022), та пояснень позивача в підготовчому провадженні, то по даній вимозі строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, позивачем не пропущений.

Висновки господарського суду.

У відповідності до статті 129 Конституції України та статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не доведено порушення його прав, не підтверджено незаконність дій відповідача по відключенню підприємства від газопостачання в лютому 2011року, адже відсутність заборгованості з оплати за природний газ, що було підставою відключення у 2011 році, позивачем доказово не спростовано, а також не підтверджено факту здійснення відповідачем дій по відрізанню Споживача від загальної магістралі газопостачання у 2021 році, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, наведеного учасниками справи.

Щодо інших аргументів позивача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників даної справи позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Також у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Призначення обґрунтованого рішення, зокрема полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні, а зроблені в процесі розгляду даного господарського спору заяви не спростовують обставин, встановлених на підставі наявних у справі доказів.

Судові витрати.

Судові витрати, що складаються з судового збору за подання позову немайнового характеру до господарського суду в розмірі 2270грн покладаються на позивача згідно приписів ст.129 ГПК України.

Судом з`ясовано, що платіжним дорученням №262 від 22.09.2021, яке позивачем надано в підтвердження сплати ним судового збору в розмірі 2270грн, судовий збір сплачено на рахунок № НОМЕР_1 , тоді як вірним рахунком для сплати судового збору за подання позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області є № UA668999980313131206083019751. Інформація про дані реквізити є загальнодоступною та міститься, зокрема, в мережі Інтернет на веб-порталі Судова влада України за посиланням https://te.arbitr.gov.ua/sud5022/gromadyanam/sudovii/.

Сплата позивачем судового збору на невірний рахунок свідчить про неподання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі та порядку.

Разом з тим, зазначене порушення не повинно створювати учаснику справи перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження у справі. Наведене узгоджується із принципом верховенства права, закріпленим у пункті 1 частини третьої статті 3 та частині першій статті 11 ГПК України і є таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк.

Водночас, суд, встановивши на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, зокрема щодо сплати судового збору, має здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

З урахуванням наведеного, судовий збір в розмірі 2270грн за подання ПАП «БІЛОБОЖНИЦЬКЕ» позовної заяви до Господарського суду Тернопільської області підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "БІЛОБОЖНИЦЬКЕ" (с.Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 30787853) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, код отримувача 37977599, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA668999980313131206083019751, код класифікації доходів бюджету 22030101) - 2270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн 00коп. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 22.03.2022.

Суддя Н.О. Андрусик