Рішення

від 26.01.2022 по справі 925/1176/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Черкаси справа №925/1176/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні справу за позовною заявою

Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА»

про стягнення 23317,26 грн

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА»

до Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА»

про стягнення 17260,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Транспортна експедиційна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» про стягнення коштів у розмірі 23317,26 грн з яких: 21250,77 грн безпідставно отримані грошові кошти, 1576,67 грн інфляційні втрати, 490,59 грн три відсотка річних та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після винесення 21.04.2020 Господарським судом Дніпропетровської області судового наказу про стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» заборгованості за договором №0030 у сумі 30378,95 грн, останнім було частково погашено заборгованість у розмірі 21250,77 грн. На вимогу Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» повернути безпідставно отримані кошти, останній відмовився від перерахування цих коштів, мотивуючи це тим, що грошові кошти у сумі 21250,77 грн будуть зараховані у рахунок штрафних санкцій за договором №0030, а тому позивач був змушений звернутись із даним позовом до суду, у якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти останнім у сумі 21250,77 грн разом із інфляційними витратами та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.09.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також сторони повідомлені, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи без поважних причин не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2021 до суду від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив суд позов залишити без розгляду, оскільки на момент звернення позивача із даним позовом до суду існували зазначені у частині 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови у відкриті провадження у справі, а саме наявний судовий наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2020, який набрав законної сили 07.08.2020, за тими самими вимогами з якими звернувся позивач, а тому на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» існує справа між тими самими сторонами, про той самий предмет та із тих самих підстав.

Відзив прийнятий судом до розгляду.

Крім того, 23.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» подало до суду зустрічний позов, у якому просить суд прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, об`єднати їх в одне провадження та стягнути з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» на свою користь штрафні санкції за порушення виконання грошових зобов`язань, зокрема пеню у розмірі 2070,63 грн, 50% штрафу від простроченої суми боргу у розмірі 15 189,47 грн, а також понесені судові витрати за подачу зустрічного позову у виді сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. Вимоги мотивовані тим, що згідно з укладеним між сторонами у справі договором постачання №0030 від 14.11.2012 покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману за накладною партію товару у встановлений сторонами термін, проте у визначений договором строк відповідач за зустрічним позовом не оплатив продавцю повну вартість отриманого товару, чим допустив порушення грошових зобов`язань за договором, що є підставою для застосування до покупця відповідальності, яка передбачена умовами договору. У зустрічній позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» також просило суд стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2021 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, підготовче засідання у справі відкладено до 14 год 30 хв 17 листопада 2021 року.

02.11.2021 відповідач за зустрічним позовом подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю та застосувати до зустрічних позовних вимог строк позовної давності. Відзив мотивований тим, що частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що встановлення сторонами договору іншого, ніж встановлено законодавством строку нарахування пені шляхом викладення пункту 10.4 договору, не можна вважати визначенням сторонами збільшення шестимісячного строку таким, що вчинений відповідно до вимог законодавства, оскільки сторонами не встановлено конкретний строк нарахування пені, який обчислювався б роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, як це передбачено законодавством України. Тому, на думку відповідача, за зустрічним позовом між сторонами відсутня домовленість на збільшення строку нарахування пені у договорі. Крім того, спеціальний строк позовної давності необхідно застосувати й до стягнення 50% штрафу від суми заборгованості. Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про залишення первісного позову без розгляду, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що предмет спору у цій справі та предмет спору у справі №904/2038/20 є різним, тому у суду відсутні підстави для залишення первісного позову без розгляду. Також відповідач за зустрічним позовом зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на понесення останнім витрат на професійну правову допомогу, а тому у цій частині слід відмовити.

Протокольною ухвалою від 17.11.2021 підготовче засідання у справі відкладено на 10 год 30 хв на 15 грудня 2021 року.

Протокольною ухвалою від 15.11.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12 год 00 хв 27 січня 2022 року.

У судове засідання 27.01.2022 учасники справи (їх представники) не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» (покупець) було укладено договір довгострокового постачання №0030. За умовами цього договору постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцю товару (у тому числі, але не виключно запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортиментів (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є невід`ємною частиною договору (далі товар), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (пункт 1.1 договору).

Загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою) товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії (пункт 1.2 договору).

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (пункт 1.3 договору).

Замовлення на постачання оформлюється покупцем на підставі діючих на цей день цін постачальника. Покупець оформляю замовлення на бланку, наданому постачальником, із значенням коду товару по каталогу виробника (або коду складу постачальника) та необхідної кількості за позиціями (пункт 3.1 договору).

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарний позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника. При постачанні по передплаті постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (пункт 3.2 договору).

Замовлення, підтвердження замовлення та рахунок на оплату є попередніми документами стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставку (у тому числі доставки) товару, строків та умов оплати товару (пункт 3.4 договору).

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару за винятком випадку, передбаченого пунктом 5.2 договору (пункт 4.1 договору).

Покупець зобов`язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін (пункт 5.1 договору).

При проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника) (пункт 5.1.2 договору).

Постачальник зобов`язаний постачати покупцю товар окремими партіями у строки, кількості та асортиментів (номенклатурі) погоджені сторонами у видаткових товарних накладних. Сторони також можуть у кожному конкретному випадку обумовити строку і вартість доставки товару (пункт 6.1 договору).

Сторони погодили, що до правовідносин за цим договором порядок нарахування штрафних санкцій, встановлений частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України (пункт 10.3 договору).

При простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за стягненням (пункт 10.4 договору).

При простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право крім стягнення передбачених пунктом 10.4 договору суми боргу та пені, додаткові стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості (пункт 10.7 договору).

Накладні, за якими поставляється товар за цим договором, а також додаткові угоди та інші двосторонні документи до договору, що підписані повноважними представниками постачальника та уповноваженими представника покупця за даним договором, вважаються невід`ємною частиною цього договору (пункт 13.1 договору).

Договір вступає у дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно. У разі відсутності до дати закінчення строку дії повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року включно. Якщо на момент закінчення чергового строку дії цього договору є належна пропозиція однієї із сторін про його розірвання, але сторонами виконанні будь-які взаємні зобов`язання, договір діє до виконання сторонами усіх взаємних зобов`язань і проведення остаточних розрахунків між ними (розділ 2 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця та скріплений відповідними печатками підприємств.

На виконання умов договору 19.02.2020 постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 30378,95 грн, що підтверджується видатковою накладною на суму 19128,18 грн №006224 від 19.02.2020 та видатковою накладною на суму 11250,77 грн №006225 від 19.02.2020, які підписані уповноваженими представниками сторін за договором та скріплені печатками підприємств.

Будь-яких зауважень з боку покупця щодо недопоставки або неналежної поставки товару не було. Тобто, постачальник належним чином виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар покупцю у строки та в об`ємах, визначених договором, що не заперечується позивачем за первісним позовом та підтверджено відповідними видатковими накладними.

За поставлений товар, позивач за первісним позовом у строк визначений договором не розрахувався, про що вказав сам у позовній заяві.

У зв`язку з невиконанням позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором довгострокового постачання та несплатою ним заборгованості за поставлений товар, відповідач за первісним позовом звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 30378,95 грн заборгованості за поставлений товар.

21.04.2020 Господарський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ №904/2038/20, яким стягнув з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 30378,95 грн заборгованості за договором довгострокового постачання №0030 та 210,20 грн судового збору.

За доводами позивача за первісним позовом, йому було невідомо про винесення Господарським судом Дніпропетровської області судового наказу від 21.04.2020 у справі №904/2038/20, оскільки господарський суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів без проведення судового засідання та без повідомлення заявника та боржника.

У подальшому, позивач за первісним позовом частково здійснював погашення заборгованості за договором №0030, що підтверджується видатковими накладними: №854 від 16.04.2020 на суму 7000,00 грн; №864 від 29.04.2020 на суму 4250,77 грн; №919 від 23.07.2020 на суму 5000,00 грн; №940 від 19.08.2020 на суму 3000,00 грн та №969 від 08.10.2020 на суму 2000,00 грн.

Всього позивачем за первісним позовом було сплачено на користь відповідача за первісним позовом заборгованість за договором №0030 у розмірі 21250,77 грн.

Відповідач за первісним позовом подав до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. заяву про примусове виконання судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2038/20.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. від 05.11.2020 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» було відкрито виконавче провадження ВП №63523345.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. від 06.11.2020 накладено арешт на грошові кошти Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА», які містяться на банківських рахунках.

20.11.2020 з банківського рахунку позивача за первісним позовом було списано на депозитний рахунок для зарахування коштів приватному виконавцю Шаган О.А. грошові кошти у розмірі 34048,06 грн, що підтверджується меморіальним ордером Акціонерного товариства «ПриватБанк» №K1120SSVPZ від 20.11.2020.

23.11.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шаган О.А. було закінчено виконавче провадження ВП №63523345 із примусового стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» заборгованості, оскільки на рахунок приватного виконавця з обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів надійшли кошти, яких було достатньо для виконання вимог виконавчого документа, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.

Після списання з банківського рахунку позивача за первісним позовом грошових коштів у розмірі 34048,06 грн, він надіслав відповідачу за первісним позовом вимогу від 25.11.2020 про повернення останнім безпідставно отриманих коштів у розмірі 21250,77 грн, у зв`язку із стягненням з покупця заборгованості за договором довгострокового постачання у сумі 30378,95 грн.

Відповідач за первісним позовом надіслав на адресу позивача за первісним позовом відповідь на заяву та вимогу від 25.11.2020 щодо перерахування коштів, у якій зазначив, що сплачені позивачем за первісним позовом коштів у сумі 21250,00 грн є такими, що підлягають до зарахування постачальника як штрафні санкції за порушення покупцем виконання своїх грошових зобов`язань за договором №0030 від 14.11.2012.

Отже, на думку позивача за первісним позовом, Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» було безпідставно отримано грошові кошти у розмірі 21250,00 грн, які він просить суд разом із інфляційними витратами та 3% річних стягнути у примусовому порядку з відповідача за первісним позовом, оскільки після їх отримання, з позивача за первісним позовом у рамках виконавчого провадження було стягнуто заборгованість за укладеним між сторонами договору у розмірі 34086,06 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, що на виконання укладеного між сторонами справи умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 30378,95 грн. Відсутність претензій покупця щодо неналежної поставки товару, недопоставки, неякісного товару чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.1.2 договору сторони визначили, що при проведенні поставки з відстроченням платежу покупець сплачує суму ціни товару протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній, після приймання зазначеної партії покупцем від постачальника (дати підписання покупцем накладної постачальника).

Відповідно до наданих позивачем за первісним позовом видаткових накладних №006224 та №006225 від 19.02.2020 сторони визначили, що відстрочка оплати поставленого товару складає три банківських дні. Остаточна дата оплати поставленого товару сторонами визначена 24.02.2020. Отже, у силу наведених правових норм після отримання товару від постачальника, у покупця виник обов`язок з оплати його вартості. За поставками товару від 19.02.2020 кінцевий договірний термін оплати товару сплинув 24.02.2020. Судом встановлено, що позивач за первісним позовом у визначений сторонами строк не розрахувався за поставлений товар, заборгувавши відповідачу 30378,95 грн.

Як зазначалось вище, у зв`язку із несплатою покупцем заборгованості за поставлений товар, постачальник звернувся до суду та 21.04.2020 отримав судовий наказ №904/2038/20, про стягнення з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 30378,95 грн заборгованості за договором. За вказаним наказом виконавцем було стягнення з відповідача у сумі, яка була зазначена у судовому наказі.

Одночасно, позивач за первісним позовом частково сплатив суму заборгованості у розмірі 21250,77 грн, тобто позивач сплатив частину суму заборгованості, яка пізніше була стягнута у процесі виконання судового наказу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 №6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як стверджує позивач за первісним позовом, вказані грошові кошти у розмірі 21250,77 грн були перераховані на рахунок відповідача за первісним позовом помилково, оскільки стягнута за судовим наказом сума повністю покривала суму заборгованості покупця перед постачальником. Отже, необхідності повторно сплачувати цю суму у покупця не було.

Підставою виникнення зобов`язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони).

Отже, враховуючи відсутність правових підстав для сплати на користь постачальника 21250,77 грн, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем за первісним позовом кошти з урахуванням приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем за первісним позовом, а тому вимога про їх стягнення з відповідача за первісним позовом є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі наведених положень статті 625 Кодексу позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом 490,59 грн річних за період прострочення з 20.11.2020 до 27.08.2021 та 1576,67 грн інфляційних витрат, які також просить стягнути з останнього.

Суд, розглянувши вказані вимоги позивача зазначає, що оскільки останній прострочив виконання своїх зобов`язань за договором, не зважаючи на встановлені судом факти повторної оплати позивачем заборгованості, суд вважає, що підставою для повернення надмірно сплачених чи стягнутих сум є вимога позивача за первісним позовом про повернення цієї переплати відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем докази, а саме вимога позивача за первісним позовом та відповіді відповідача не містять будь-якої інформації, коли саме ці документи були складені, у матеріалах також відсутні докази, коли ці документи були направлені сторонами у справі, відтак суд позбавлений можливості встановити строк, який визначений у частині 2 статті 530 Цивільного Кодексу України, і відповідно не є можливим визначити дату, з якої у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та річних.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у вимогах позивач за первісним позовом про стягнення 490,59 грн річних та 1576,67 грн інфляційних витрат, у зв`язку із недоведеністю. Отже, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення у розмірі 21250,77 грн.

Щодо зустрічного позову про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем за зустрічним позовом строків сплати вартості отриманого товару у вигляді пені у розмірі 2070,63 грн, 50% штрафу від простроченої суми боргу у розмірі 15 189,47 грн, то суд зазначає наступне.

Як зазначено вище за умовами укладеного між сторонами договору покупець отримав товар за який зобов`язався розрахуватись у строк, встановлений договором. Проте, своїх зобов`язань належним чином не виконав, чим допустив порушення грошового зобов`язання на суму 30378,95 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (стаття 216 Господарського Кодексу України).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (статті 217, 218 Господарського Кодексу України).

Штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за несвоєчасну оплату товару передбачена договором, зокрема, визначено, що при простроченні оплати товару покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення, а також пеню. При простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

На підставі наведених положень позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 2070,63 грн за період з 26.02.2020 до 22.11.2020, з врахуванням строку оплати, який визначений умовами договору та частковою сплатою покупцем заборгованості за поставлений товар.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару понад один місяць, позивач нарахував відповідачу 50% штрафу у розмірі 15189,47 грн.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок штрафу та пені, суд встановив, що нарахування позивачем за зустрічним позовом штрафних санкцій зроблені без врахування положень частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що строк пред`явлення вимоги про виконання зобов`язання актами цивільного законодавства не обмежений, однак існує законодавче обмеження строку, в межах якого кредитор має право на звернення до суду.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 256-258 Цивільного кодексу України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Згідно з приписами статті 257, частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 1 статті 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Приписами статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 253, частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з положеннями статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане (пункти 2.3, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності може бути змінений за угодою сторін.

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, договір не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови і в інших документах, якими обмінювалися сторони і які б однозначно свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинен був бути оплачений кожний з цих рахунків та закінчується через рік, у відповідні місяць та число.

Позовна заява надійшла до Господарського суду Черкаської області 02.09.2021, відтак до стягнення підлягає пеня нарахована з 02.09.2020 до 02.09.2021 (закінчення шестимісячного строку на нарахування пені) у розмірі 266,03 грн. У решті вимоги про стягнення пені та штрафу суд відмовляє, у зв`язку з пропуском позивача строку позовної давності.

У частинах 8, 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

У разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

З огляду на наведені положення статті 238 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що позовні вимоги за первинними та зустрічними позовами підлягають до часткового задоволення, здійснивши зустрічне зарахування цих сум, суд вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» на користь Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 20984,74 грн (21250,77 грн 266,03 грн).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього Кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Представником у суді може бути адвокат.

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Для цілей розподілу судових витрат у статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження витрат пов`язаних з надання правничої допомоги позивачем за первісним позовом надано суду договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021, який укладений між адвокатським об`єднанням «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВАЛЕРІЯ ГЕЙКА» (адвокатське бюро) в особі адвоката-засновника Гейка Валерія Івановича, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1374 від 21.03.2005 та Транспортною експедиційною компанією Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» (клієнт); акт про надання правової допомоги від 29.01.2021 за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2021; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги за договором про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021; рахунок №1-27/21 від 27.01.2021 на передоплату у розмірі 6000,00 грн; платіжне доручення №1052 від 29.01.2021 про сплату Транспортною експедиційною компанією Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» на користь адвокатського об`єднання «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВАЛЕРІЯ ГЕЙКА» 6000,00 грн передоплати та платіжне доручення №1249 від 28.10.2021 про сплату Транспортною експедиційною компанією Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» на користь адвокатського об`єднання «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВАЛЕРІЯ ГЕЙКА» 6000,00 грн передоплати.

Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021 клієнт у порядку та ну мовах визначених цим договором дає завдання-доручення, а адвокатське бюро зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату правничу (правову) допомогу щодо здійснення представництва і захисту прав та інтересів клієнта: стягнення у судовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» на користь клієнта безпідставно отриманих коштів у розмірі 21250,77 грн за договором №0030 від 14.11.2012 (пункт 1.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021).

У договорі про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021 сторони визначили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар-винагороду за надання правничої допомоги клієнту, що надається шляхом оплати виставлених адвокатським бюро рахунків за надання правничої допомоги протягом трьох робочих днів з дня отримання рахунку, у порядку почасової оплати виходячи із розрахунку вартості 1 години допомоги/2000,00 грн шляхом оплати готівкою або у безготівковому порядку на банківський рахунок адвокатського бюро (пункт 3.1 договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021).

Пунктом 3.5 договору про надання правничої (правової) допомоги №1 від 27.01.2021 визначено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт про надання правничої допомоги, який підписується повноважними представниками кожної зі сторін. У акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість.

29.01.2021 сторони склали акт про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське бюро надало клієнту, а клієнт прийняв наступну правничу (правову) допомогу: вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз матеріалів, наданих клієнтом щодо предмету спору: 0,5 год 1000,00 грн; підготовка, складання та оформлення заяви по суті позовної заяви клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 21250,77 грн: 2,5 год 5000,00 грн.

Сторони визначали, що акт про надання правової допомоги від 29.01.2021 є підставою для проведення розрахунків за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2021.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального Кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального Кодексу України).

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідач за первісним позовом не заперечив щодо розміру витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Вартість наданих послуг у сумі 6000,00 грн позивач за первісним позовом оплатив на користь адвокатського об`єднання «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВАЛЕРІЯ ГЕЙКА» 29.01.2021, підтверджується актом про надання правової допомоги платіжним дорученням №1052 від 29.01.2021. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, оскільки сторони визначили розмір гонорару адвоката за надані юридичні послуги, а позивачем не надано суду будь-яких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, тому суд вважає обґрунтованим визначення позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Водночас, усупереч вимогам пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів у відповідності до статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України (на понесення ним витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн, які він сплатив на користь адвокатського об`єднання «АДВОКАТСЬКЕ БЮРО ВАЛЕРІЯ ГЕЙКА» згідно з платіжним дорученням №1249 від 28.10.2021, оскільки клієнт та адвокатське бюро визначили, що акт про надання правової допомоги є підставою для проведення розрахунків за договором №1 про надання правничої (правової) допомоги від 27.01.2021.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд вважає, що оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги позивача за первісним позовом, то витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем за первісним позовом підлягають до часткового відшкодування за рахунок відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5399,79 грн, розмір яких підтверджено належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки первісний та зустрічний позов підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає до відшкодування сплачений останнім судовий збір у розмірі 2042,92 грн. Одночасно, у зв`язку із частковим задоволенням зустрічної позовної заяви сплачений позивачем за зустрічними вимогами судовий збір підлягає до відшкодування за рахунок відповідача за зустрічним позовом у розмірі 34,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» на користь Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» 20984,74 грн безпідставно збережених коштів, 5399,79 грн витрат на професійну правову допомогу та 2042,92 грн судового збору.

Стягнути з Транспортної експедиційної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНИКСА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСЛОГІСТИКА» 34,99 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 22.03.2022.

Суддя О.І.Кучеренко